Зображення: carpathy.nadvirna.com
Бойки
На Святвечір до хати вносили “діда” із соломи та “бабу” із сіна. В куті або навіть на столі ставили сніп. Під святкову скатертину на стіл накладали сіно. По кутах столу клали по головці часнику. Він мав охороняти від злого. Люди також підклали сіно і на лавки, а на підлогу клали солому.
На Святвечір наслідували різних тварин. Наприклад, господар, коли розкидав по підлозі солому, імітував рухи квочки. Діти при цьому звуконаслідували кіз та овець. Під час цього відбувався традиційний діалог між господарем та господинею. Голова сім’ї запитував, чи добре ведеться господарство, чи несуться кури і таке інше. Господиня відповідала, що все добре, але бажала, щоб наступний рік був ще кращий.
Страв було дев’ять або дванадцять. Частина із них схожі на страви у інших частинах України, частина — особливі: хліб з часником, варені боби, пироги з маком і картоплею, голубці із вівсяної крупи, варена картопля з олією, вівсяна каша, варені гриби із олією та цибулею, киселиця (страва із вівса), кутя, борщ, грибний суп.
На Святвечір пекли карачун. У його тісто клали частинки кожної страви. Опівночі родина йшла із ним до ріки чи криниці по воду, якою потім вмивалися. Коли карачун приносили назад до хати, то котили його по полотну від дверей до стола й ворожили, яким буде рік. Те саме робили на Новий рік (Старий Новий рік). Після сніданку карачун розрізали, “роги” віддавали худобі, серединку залишали до дня заорювання поля, а решту їли самі.
На Святвечір на Бойківщині використовували різні металеві речі, наприклад, сокиру чи ланцюг. Їх клали під стіл чи лаву. Навіть у одному селі різні родини могли вкладати у цю традицію різне значення, але всі вірили у те, що це на добре. Зрештою, науковці вважають, що корені цієї традиції дуже архаїчні.
До дуже архаїчних традицій відносяться, очевидно, й обряди із вогнем та водою. Наприклад, і на перший, і на другий Святвечір для бойків було обов’язкове миття у воді, а також — обкурювання димом. В окремих селах Бойківщини зустрічалося навіть спалювання букового поліна.
На Святвечір колядували переважно вдома. Вже на Різдво та наступні дні хлопці й дівчата ходили колядувати. Вони переодягалися, зокрема, у цапа, цигана, діда, бабу, вуйка, ведмедя. Вертепи складалися із 6, 9, 12 або 15 осіб, які крім коляд співали також і церковні пісні.
Також читайте про різдвяні традиції гуцулів.
Підготував Маркіян Прохасько за матеріалами книги “Бойківщина”, Київ, Наукова думка.
