Фото: Юрій Тер-Арутюнян

Після майже дворічної реконструкції 15 січня у Львові відкрили для проїзду вулицю Замарстинівську. Раніше ця вулиця нагадувала поверхню Місяця. Як вона змінилася, що можна було б зробити краще та що ще можна виправити пише голова ГО «Зручне місто» Юрій Тер-Арутюнян, який долучався до коригування проєкту. 

Писати про цей проект доволі складно, адже як процес від ідеї до втілення, так і сама вулиця і вихідні умови були дуже складними. На самому початку замовляв проєкт департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, а вже пізніше,  2017 році, його передали на реалізацію в ЛКП «Львівавтодор». Потім було декілька ітерацій змін концепції, нові вимоги і нові виклики, нові звернення від небайдужих мешканців зокрема й мене, змінилось три керівники самого «Львівавтодору» і кілька разів проект коригували. Але про все по черзі.

Вигляд вулиці до реконструкції

Якими ж були вихідні умови?

Перш за все – це стиснена забудова, лише 14 метрів від фасаду до фасаду будинків у найвужчому місці. Як відомо кожному фахівцеві з відповідною освітою, проєктування вулиці дуже сильно залежить від найвужчого місця і це має вплив на вигляд вулиці на всій її протяжності. Наприклад, ми не можемо зробити на одному відрізку вулиці 4 смуги, потім 3, потім 2, а потім знову 4, бо тоді будуть суцільні пляшкові горла, де збиратимуться затори.

Ще одним складним моментом було те, що всі старі дерева були посаджені поверх раніше прокладених інженерних комунікацій. При масштабній реконструкції переважно доводиться зрізати багато дерев, особливо якщо це тополі, бо вони вже доволі старі, а в процесі ремонтних робіт їх коріння пошкоджується і тоді, на додачу до раніше неправильних варварських обрізань крони, їм залишається жити недовго. Для заміни комунікацій також необхідно було зрізати всі дерева, які росли поверх них.

Практично всі інженерні служби видали свої технічні умови на заміну інженерних мереж, що й не дивно. Ті мережі ще смерть вождя народів бачили, а деякі певно і самого цісаря. Особливо проблемним був колектор, який вздовж вулиці опускався на все більше глибину, що досягала понад 6 метрів на примиканні до вул. Липинського. Проблема була не лише в значних обсягах робіт, але й у нестабільних підтоплених ґрунтах із локальними пливунами та торф’яними лінзами.

Роботи з каналізаційним колектором

Роботи з каналізаційним колектором

Роботи з каналізаційним колектором

Роботи з каналізаційним колектором

Роботи з каналізаційним колектором

Також окремо були видані технічні умови від ЛКП «Львівелектротранс» на відстані між трамвайними коліями 3,0 м. Відстані від осі колії до бордюру, відповідно до Державних будівельних норм, мали бути 1,7 м, на зупинках – 1,15 м.

Вимога управління охорони історичного середовища була відновити покриття з бруківки на цій вулиці, ніхто це рішення сумніву не піддавав, адже таким чином у проект закладали нульову вартість дорожнього покриття (адже розраховували, що на складах буде достатньо бруківки для цих задач). І я їх цілком розумію, бо проект і без того виходив надзвичайно вартісним.

Перший етап

У 2015 році виготовили проєкт, який був досить недосконалим. Передбачалось, що вулиця на всій ділянці матиме 3 смуги для руху (дві від центру і одна до центру), трамвайні колії мали бути зміщені до одного з країв вулиці (як до реконструкції), а на зупинках трамвайна колія мала робити викрутас і трамвай мав під’їжджати до бордюру. Розворотне кільце на Торф’яній переробляти не планували, як і жахливо запроектований колись давно простір навколо. Основною проблемою на тій ділянці було те, щоб потім авто від вулиці Лінкольна в бік до Липинського і трамвай від Липинського до Лінкольна рухались вулицею в одній смузі лоб-в-лоб назустріч одне одному. Рятувало від регулярних автотрощ лише те, що трамвай там їздив раз на 40 хв чи раз на годину, їхав дуже повільно через вбиті колії, а авто повільно повзли через вбиту дорогу. Та сама ситуація з рухом назустріч трамваю була й на самому перехресті, тому його обов’язково слід було переробити. Але до проєкту 2015 року ділянка перехрестя не входила.

Розворотне кільце за проектом 2015 року

По-суті, проєкт зразка 2015 року від попередньої конфігурації вулиці відрізнявся лише «блукаючим трамваєм», дещо зменшеними тротуарами по ширині та зрізаними тротуарами на поворотах і заїздах у двори, щоб забезпечити радіус, при якому зручно в поворот влітати на швидкості 80 км/год. Десь такою зробили всю вулицю Замарстинівську від Добробуту аж до Гайдамацької.

Ділянка від Заводської до Хімічної за проектом 2015 року

Тоді я вперше підняв питання щодо зміни розташування трамвайних колій на перехресті з Липинського і до Торф’яної і знайшов схвалення своїй пропозиції серед кола фахівців. Щоправда, замовників проєкту покращення ситуації не сильно хвилювало, вони просто хотіли, щоб розбита вулиця стала рівнішою.

Другий етап

Час ішов і до проєкту з’явилися додаткові вимоги. Наприкінці 2015 року міський голова дав доручення в проєкті реконструкції передбачити такі речі:

• можливе майбутнє продовження трамвайної колії
• реконструкцію перехрестя Липинського-Замарстинівська з забезпеченням виїзду на перехрестя в 2 смуги з кожного боку
• облаштувати трамвайні зупинки острівного типу

Проект довелося переробляти. До нього дійсно додали реконструкцію перехрестя та острівні зупинки. Трамвайні колії біля розворотного кільця на Торф’яній знову погано протрасували, вони тепер почали незрозуміло виляти. Саме розворотне кільце цього разу взагалі забрали з проєкту реконструкції, бо, начебто, воно було ще в нормальному стані, так принаймні сказали в «Львівелектротрансі». Перед перехрестям із Липинського обидві колії зміщувались до центру вулиці, а на самому перехресті–  вони знову зміщувались до непарного боку вулиці.

Тротуари не розширились, радіуси поворотів були все ще для гоночної траси. Смуг для руху авто було тепер дві, одна смуга була для трамваїв у бік від центру, одна спільна для руху в бік до центру. Берегти від їзди авто по трамвайній колії в бік від центру мали острівці з розмітки на ній. Але вберегти би не зміг навіть посилений контроль поліції, бо через відсутність у проєкті місць для впорядкованого парування, одна зі смуг для руху була би завжди запаркована, як ми це маємо на відрізку Замарстинівської від Хмельницького до Гайдамацької. Через велику кількість заїздів у двори і провулки острівні трамвайні зупинки могли розміститись лише в декількох місцях без права вибору цих місць. І довжина їх стала теж суттєво обмежена.

Тепер про звуження тротуарів. Річ у тім, що острівні зупинки дуже добре працюють і вписуються у вулиці, які мають достатню для цього ширину. Але для вузької Замарстинівської це стало вироком. У місцях, де розміщувались зупинки, цей простір довелось відрізати від тротуару. Тротуар за умови трьох смуг міг би мати 3 метри ширини, то коли 1,5 метри забрали для платформи зупинки, то для тротуару залишилось заледве інші 1,5 м. На цих смужках (бо хідником то не назвеш) ще мали розміститись ринви водостоків, сходинки перед входами в будинки і крамниці, дорожні знаки, газові труби, розподільні щити, паркани (а їх в проєкті заклали сотні метрів) і все, що в нас на тротуарах водиться. Ну і, звісно, ще там мають без проблем розминутись люди!

Спроба порятунку

Коли я побачив цей проект, я чітко розумів, що так бути не може. Я написав низку звернень міським посадовцям. В одному з листів попросив надати можливість всім охочим підійти і ознайомитись із проєктом, надати на місці свої зауваження і обговорити з відповідальними за це особами з інженерного відділу ЛКП «Львівавтодор».

Процес обговорення зауважень до проекту в ЛКП «Львівавтодор»

Потім були ще листи, аргументація, ще одна зустріч вже в міській раді з посадовцями і новим керівництвом «Львівавтодору» і знову листи та звернення.

Вимоги були доволі чіткі:

• замінити заплановані зупинки острівного типу на зупинки віденського типу, щоб не звужувати тротуари до 1 метра;
• реконструкція перехрестя з вулицею Липинського зі зміщенням трамвайних колій, щоб не доводилось їхати в лоб трамваям;
• змінити трасування колій на відрізку до розворотного трамвайного кільця зі створенням 4 смуг для руху від Липинського до Торфяної;
• створити паркувальні місця між деревами;
• забезпечити озеленення на заміну старим знищеним деревам, знайти спосіб відділити коріння від комунікацій;
• зробити виїзди з дворів та провулків у рівень із тротуаром, адже пішохідна доступність та безбар’єрний простір – основний пріоритет;
• створити з обох боків вулиці метрові смуги з рівної плитки, що буде сприятливою для велоруху. Це можна було втілити в межах смуг для руху у випадку 3 смуг і зі зміщенням колій до центру вулиці у випадку 2 смуг для руху і паркувальних місць;
• облаштування пішохідного переходу із пониженнями, знаками і розміткою через вул. Заводську на розі з вул. Замарстинівською, про який забули на попередньому етапі робіт.

Щодо заміни типу зупинок – цього робити ніхто не хотів, бо ж наче є доручення міського голови. Щодо реконструкції перехрестя – обіцяли виконати, тим паче, що було доручення і ще вимоги від «Львівводоканалу» щодо перепідключення колектора до того, що йде під Липинського. Про колії, підняті перехроди, озеленення, паркомісця та інше теж пообіцяли врахувати.

Третій етап

Не знаю, вкотре вже за рахунком, але знову відкоригували проєкт. У результаті, що змінилось?

• зупинки острівного типу залишились, а тротуари в деяких місцях звузились до 1 метра;
• від реконструкції перехрестя з вулицею Липинського взагалі відмовились, з «Львівводоканалом» домовились просто провести санацію колектора, а про зміщення трамвайних колій довелось забути. Сказали, що перекрити Липинського – це колапс, най буде так;
• трасування колій на відрізку до розворотного трамвайного кільця зі створенням 4 смуг для руху від Липинського до Торфяної таки реалізували;
• паркувальні місця між деревами створили, хоча і не скрізь, схоже на момент коригування частину вулиці вже не можна було змінити;
• місця для озеленення подекуди передбачили, спроб відділити коріння від комунікацій не робили. Дерев буде мало, лунки будуть вузькі і в деяких лунках для дерев розташовані вентилі водопостачання до будинків і труби. Що в таких умовах може вирости, я не знаю;
• робити виїзди з дворів та провулків в рівень з тротуаром ніхто і не збирався, адже пішохідна доступність та безбар’єрний простір для міських посадовців є абсолютно не важливими. А ті переходи можна було на більшості провулків влаштувати навіть без додаткового водовідведення, бо ці провулки розміщені вище рівня тротуарів Замарстинівської. Це ляп, якому немає виправдання;
• ніяких сприятливих для велоруху елементів на вулиці немає, велодоріжок немає, є тільки груба бруківка і колотий камінь, по якому можна побажати їхати хіба що чиновникам «Львівавтодору» І байдуже на те, що велоінфраструктура є обов’язковою на магістральних вулицях, відповідно до нових ДБН;
• облаштування адекватного пішохідного переходу із пониженнями, знаками і розміткою через вул. Заводську відклали на ніколи, бо всім байдуже. Попередня реконструкція цей перехід не зробила нормальним, теперішня теж ігнорує. Шевченківська районна адміністрація відписала, що треба писати на Комісію з безпеки дорожнього руху, ті, певно, пошлють у «Львівавтодор» і так по колу.

Присмак перемоги знову змінився присмаком зради.

Четвертий етап

Це вже сучасність, період завершення реконструкції. Є кілька позитивних моментів, як-от наявність тактильної плитки, понижень бордюрів та антикишень на переходах. Добре, що навесні висадять нові дерева і засіють траву. Тепер є місця для впорядкованого паркування, і не треба стояти на тротуарі чи на дорозі. Нова контактна мережа і нові опори вздовж вулиці, нові комунікації і колектор. Нарешті рівне покриття після стількох років автомобільного пекла. Нарешті відновили трамвайне сполучення. Загалом вулиця вже виглядатиме не так депресивно, як до того, хоча і не так зелено. Ще трохи прикрасять пейзажі досить нормального стилю новобудови.

Вигляд вулиці після реконструкції

Вигляд вулиці після реконструкції

Вигляд вулиці після реконструкції

Вигляд вулиці після реконструкції

До речі, кілька слів про них. Всі три новобудови на Замарстинівській вкрали частину простору, чим по-факту, зіпсували деякі проєктні рішення і спотворили територію біля їх фасадів. Може вони ще отямляться, бо влада на забудовників у нас тиснути не вміє і боїться.

Зараз я також надіслав кілька зауважень замовникам, бо є речі, які все ще можна виправити невеликими зусиллями. Під час візитів на об’єкт вдалося випросити в прораба зробити кращим шматочок тротуару біля новобудови, але тільки тому, що його ще не зробили. Ще низка недоліків чекає на виправлення. Зокрема, треба перенести знаки на вузьких тротуарах на Г-подібні стійки, як це вдалося зробити на посадкових платформах острівних зупинок. Також є критично вузьке місце з тротуаром 1 метр, сходинками, ухилом, переходом, дорожнім знаком, де ще для чогось вліпили стовпці.

Всі зауваження в руках у чиновників, подивимось які будуть висновки. Хоча, як показав аналогічний досвід боротьби за Личаківську, ані визнавати помилки, ані виправляти їх, ані навіть вчитись на них в нас не люблять.

Вже сьогодні, 16 січня, вулицю відкрили для руху транспорту і запустили трамвай. Сподіваюсь, пасажири гідно оцінять оновлений трамвайний маршрут, мешканці – поремонтовану дорогу й хідники, водії – якість покриття, велосипедисти – зручність пересування, а всі дотичні до проекту – свою роботу. А я оцінку вже поставив.

Фото автора

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.