Денис Монастирський. Фото з відкритих джерел
Історик нагадав, що на сьогодні для перейменувань будь-яких об’єктів міста Києва існує дві процедури: загальна і спеціальна (або, як її ще називають – «військова»). Спеціальна процедура поширюється на об’єкти, назви яких пов’язані з державою-агресором та підлягають знеросійщенню. Для розгляду питань за спеціальною процедурою Київрадою у травні 2022 року була створена експертна топонімічна комісія на чолі істориком та бійцем ЗСУ Олександром Алфьоровим.
Читайте також: на Київщині перейменували національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»
Натомість для перейменування будь-яких інших об’єктів у місті, назви яких не пов’язані з росією та її культурою, з 2013 року існує чітко прописана Київрадою загальна процедура, у рамках якої будь-які пропозиції перейменувань мають спершу розглядатись спеціальною Комісією з питань найменувань при Київському міському голові, яка також є експертним органом, але включає, на додачу, ще і представників депутатських фракцій Київради.
Мартиненко-Кушлянський підкреслює, що питання, винесені на обговорення у «Київ Цифровий», жодним чином не пов’язані з росією, а, отже, мали б розглядатись за загальною процедурою.
«Але, як член Комісії з питань найменувань, маю сказати, що ці пропозиції Комісією не розглядались, жодних фахових рекомендацій по них ніхто не давав. Їхня поява на голосуванні у КЦ є не результатом експертного обговорення, а наслідком політичної доцільності, якою, з огляду на наростаючі тенденції, міська влада Києва, схоже, вирішила замінити як офіційну процедуру з фаховою експертизою, так і думку громади», – наголосив він.
Історик пояснює, що назви вулиць і провулків історичної місцевості Липки відносяться до одних із найстаріших київських назв і мають виняткову цінність для розуміння історичного розвитку і становлення цієї частини міста.
Читайте також: студенти КНУБА закликають перейменувати вулицю на честь інженера чотирьох мостів у Києві
«Липки у давнину були власністю Києво-Печерського монастиря і на цій території містились монастирські угіддя – зокрема, шовковичний і виноградний сади. Згодом, вже у першій половині ХІХ ст., розпочалось освоєння містом цієї території. Обидва сади, а разом з ними і липовий гай, були вирубані, а на їх місці прокладені вулиці – саме так, ви не помилились, це Липські вулиця і провулок, вулиця Шовковична та… Виноградний провулок. Ці назви зовсім не є «нейтральними». Вони є живим зв'язком міста з його минулим», – розказав він.
Нагадаємо, у застосунку «Київ Цифровий» 18 червня завершилися опитування щодо перейменування ще 3 топонімів міста.
Так, кияни підтримали перейменування вулицю Електротехнічну в Деснянському – на Героїв Енергетиків (82%) та не підтримали повернення назви вулиці Німанської до литовського варіанту назви річки – Нямунаську (55% проти).
__________________________________________________________________________________________________
