Іранський безпілотник-камікадзе Shahed-136 (Geran-2) / Фото: Aleksandr Gusev/Pacific Press через ZUMA Press Wire
Учора, 28 вересня, росіяни запустили по Україні 44 «шахеди», 34 з них вдалося збити. Судячи з усього, вони посилюють свої атаки, але бачимо, що ППО показує оптимістичний результат. Чи бачите ви зміни в тактиках росіян і можливостях ППО України?
У стратегічному сенсі змін немає і не буде. Наш противник зумів поставити на конвеєр такі ракети як Х-101, 3М 14 «Калібр», Х-47 М2 «Кинджал» та інші. На жаль, до ста ракет на місяць вони можуть виробляти. Вони їх виготовляють та одразу застосовують. Накопиченого потенціалу, який був до повномасштабної війни, у них вже практично немає. «Шахеди» росіяни запускають у власне виробництво, іранці також доволі ефективно в цьому напрямку працюють.
Читайте також: «Нам потрібно подорослішати». Роман Кечур про Папу, Маска та Польщу
Коефіцієнт збивання нашої ППО доволі високий. У нас є найрізноманітніші комплекси, які тільки існують, в цьому плані ми унікальні. Але небо на 100% не можна закрити. Навіть якщо біля кожного куща поставити найсучаснішу зенітно-ракетну установку, то все одно будуть проривання. Наприклад, ізраїльтяни мають прекрасний комплекс «Залізний купол», який має боротися з кустарними ракетами. Вони мають дуже великий коефіцієнт ураження цілей, знають всі траєкторії та точки пуску, але все одно є попадання.
Зараз дуже активно говорять про те, що області або населені пункти можуть формувати свої протиповітряні загони, зокрема на Львівщині йдеться про те, що хочуть створити 50 бригад, які будуть боротися з «шахедами». Як ви вважаєте, чи буде це корисним, щоб зробити небо ще безпечнішим?
Якщо йдеться про мобільні групи, озброєні великокаліберними кулеметами, то ця ідея має право на життя. Але це має бути виключно під егідою держави. Це мають бути Збройні сили, а не добровольчі загони зі зброєю, які будуть підпорядковуватися місцевим органам самоврядування. Право на застосування високошвидкісної автоматичної зброї може мати тільки держава і більше ніхто. Все решта – це провокативні речі, до яких може бути причетний ворог.
Ви часто говорите про те, що наступає переломний момент війни. Що ви маєте на увазі?
Він не наступає, але ми туди рухаємося. Рано чи пізно ми дійдемо до цієї точки. У моєму розумінні, перші дві точки надлому, які можуть бути по-справжньому успішні у цій війні – це обвалення південного плацдарму, тобто пророблення кінцевого пролому у тому плацдармі, який ми зараз маємо на півдні. Друга точка – це Бахмут та знищення або взяття у полон угруповання, яке там, а це тисячі росіян. І коли ми ці дві стратегічні позиції складемо разом – це може бути справжній перелом у звільненні нашої території. Але найголовніше – це розгром російських військ. У цьому ми показуємо дуже хороші показники, особливо у винищенні артилерії.
Від початку війни ситуація з партнерами постійно змінюється. Що відбувається на лінії стратегічного партнерства у світі, зокрема в Україні та росії?
Підтримка наших партнерів – це щось безпрецедентне. Це унікальне явище. Ми зараз атакуємо. А росіяни виявились не такими потужними, вони не мають стратегічного потенціалу, щоб дати нам воєнного ураження, тому вони шукають допомоги і знаходять її в Ірану. Росіянам потрібні сотні ракет, якщо не тисячі. Наразі вони випустили по Україні понад 10 тисяч «шахедів» і ракет усіх класів. І що? Хід війни не зламаний. Це теж безпрецедентне явище з часів Другої світової.
Зараз працює великий американсько-європейський конвеєр. Люди, які зацікавлені у виробництві цієї зброї і апробації її на бойовищах в Україні, будуть лобіювати, щоб Україна ще більше була насичена зброєю. Ту кількість ракет, що передасть Іран рф, а це – максимум сотні ракет, то ми зуміємо витримати.
Стосовно ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку — військово-політична міжнародна організація, до якої входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, росія та Таджикистан). Чи бачимо ми закінчення цієї історії? Чи ті зусилля, які росія втратила на створення цього блоку, змарновані і відійшли в минуле?
Ми можемо констатувати, що Середня Азія для росії втрачена, а Таджикистан не зможе і не буде впливати на стратегічні речі в ОДКБ. Ця організація вже закрита кришкою труни, питання лише забити цвяхи. Це буде зроблено найближчим часом.
Очевидно, увага тоді буде прикута до об’єднання БРІКС («Бразилія, Росія, Індія, КНР, ПАР» – група найбільших за площею та населенням країн, що розвиваються), в якому Китай бачить можливості розвитку і протистояння з західним світом? Чи тут є небезпека? Чи потрібно спостерігати за цим розвитком і якось впливати, щоб не дати можливості перетворитися цьому в союз із військовими інтересами?
Колосально велетенський БРІКС вже модифікується і розвивається. Він дуже великий чисельно, це практично шість мільярдів людей.
Зараз почався процес формування двох великих світових блоків. Ми вже можемо відкидати стару міжнародну класифікацію «країни заходу, країни другого та країни третього світу». Тепер є Глобальна Північ та Глобальний Південь. В останній входить весь африкансько-азійський континент і частково латинська Америка на чолі з Китаєм. росія фізично знаходиться на півночі, але через політичну ідеологію однозначно входить у Глобальний Південь. Цей блок можна схарактеризувати як «союз світових тираній». Україна ж перебуває на стику цих двох великих угруповань.
Ці світові блоки вже сформувалися, тепер почався квест написання п'ятої міжнародної системи. І вона буде написана у протистоянні між цими двома великими блоками. Чим це закінчиться, я не знаю, але буде багато малих, середніх воєн і можливо велика світова війна. Наприклад, росіяни вже зробили відчайдушну спробу бути лідерами цього світу. Але не змогли і уже не зможуть.
Я все-таки відношу Україну до Глобальної Півночі і вважаю, що Південь слабший. Північ гомогенна: там демократія, капіталізм, інтелект, висока якісна організація та християнський світ. А Південь – це дуже складний та багатогранний союз, негомогенний. Це конфуціанський чи буддійський, даосистський Китай, індуїстська Індія, арабо-мусульманський світ, різноманітна Африка. У цьому світі дуже багато болючих точок. Я переконаний, що Глобальна Північ у ресурсності інтелекту таки суттєво переважає Глобальний Південь. Але факт в тому, що процес нового світового протиборства почався і скасувати його неможливо.
Читайте також:
Чому ми так гостро реагуємо на висловлювання Папи Римського й Ілона Маска; як емпатія може допомогти налагоджувати діалог з країнами Африки; як тамувати емоції і почути голос розуму в конфліктних ситуаціях; чи варто критикувати в час війни владу за корупцію і як робити це, аби не ослабити країну; як українцям навчитись більше говорити один одному «так» у програмі Tvoemisto.tv «Тема тижня» розповів Президент української конфедерації психоаналітичних психотерапій і завідувач кафедри психології і психотерапії Українського католицького університету Роман Кечур.
Текст: Юлія Кметик
Розмовляв Сергій Смірнов
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
