фото: прес-служба УКУ (Олександр Ласкін)
Інавгураційну лекцію на відкритті нового навчального року в Українському Католицькому Університеті прочитав Пітер Померанцев – британський журналіст, письменник, фахівець із медій Росії, автор книги «Nothing Is True and Everything Is Possible: The Surreal Heart of the New Russia» («Нічого правдивого й усе можливе»), яка нещодавно вийшла в українському перекладі. Журналіст окреслив головні виклики, які нині стоять перед Україною: проблема відповідальності в громадянському суспільстві, потреба критичного аналізу історії та необхідність повернення до реальності. Пропонуємо кілька основних тез із виступу Пітера Померанцева:
«Дякую за публікацію моєї книги українською мовою. Це для мене прекрасна нагода «повернутися додому». Зараз Україна перебуває в унікальній та небезпечній ситуації. І водночас вона є в унікально-оптимістичному стані, адже зміни тепер мають бути лише на краще. Україна – територія концентрації багатьох процесів, що відбуваються в усьому світі. Фактично, це вже глобальні проблеми ХХІ століття, які нам ще треба подолати.
Майдан є одним із найкращих прикладів вияву громадянського суспільства. Прикладом для цілого світу. Завдяки інтернету всі активісти, які були не надто впливовими до цього, зуміли організувати революцію, медичну допомогу, харчування, створити справжнє громадянське суспільство у міні-розмірі. Це унікальний момент демократії, коли горизонтальні мережі мають велике значення.
Мені розповіли історію про молоду жінку, яка вела фейсбук-сторінку від Майдану. Одного разу під час своєї роботи вона збагнула важливу річ. Ця жінка подумала: «Якби мені зараз довелося сказати людям йти на Інститутську – вони б туди пішли і там би гинули. Якби ж я зараз сказала людям іти геть, то революція б завершилася, і тоді все було би намарно». Вона усвідомила, який великий вплив мала саме в цей момент.
Громадянське суспільство, його відкритість – вражає. Але водночас і лякає. Це середовище, де люди мають неймовірну силу. У таких ситуаціях варто пам’ятати про моральну відповідальність. Якщо немає відчуття особистої відповідальності, тоді громадянське суспільство може перетворитися на щось жахливе. Зараз ми стикаємося із новими моральними викликами, хоча ще не до кінця усвідомлюємо їхню важливість і значення.
Я подорожував Східною Україною: був у Харкові, Донецьку, Дзержинську, Сєвєродонецьку... Там мені довелося спостерігати інформаційний парадокс: тамтешні люди оточені ілюзією, яка навалюється із різноманітних медій. Люди втрачають здатність відрізняти правду від брехні, журналістику від пропаганди. Для мене це дивовижний парадокс. Разом із тим варто пам'ятати, що проблеми, із якими доведеться мати справу українцям, є симптоматичними щодо тих проблем, які є в Лондоні, на Близькому Сході та в цілому світі.
Нова технологія, новий інформаційний пресинг не обов’язково мають надихати чи давати візії майбутнього. Вони створюють своєрідну «ностальгію мутанта». Коли я розмовляв із людьми з «ДНР», вони говорили лише про ностальгію за минулим. Для мене це дуже дивне явище, яке поки що не вдалося повністю проаналізувати. Уявіть собі організацію, яка працює лише завдяки масовим технологіям. Вона не створює майбутнього, а лише продукує ностальгію за минулим. Ми маємо повертатися в минуле, лише аби критично його осмислювати. Ностальгія – це зовсім інше – безкритична туга за тим, що вже відбулося.
Важливим є занурення в історію. Але робити це варто критично і результативно. Для того, щоб сформувати візію майбутнього для України та українців, а не просто створити абстрактну мрію, треба жити в реальності, аналізувати факти. Поразка Росії в тому, що вона є поза межами реальності. Також варто дійти згоди щодо того, що відбулося та відбувається. В Україні живуть громадяни, які дотримуються різних позицій. Необхідно знайти консенсус. Звісно, це тривалий процес. Я думаю, що зараз є шанс для зростання релігійної філософії, яка могла би допомогти нам знайти шлях до спільної реальності.
Найбільша відповідальність – на студентах, які мають місію переформатувати Україну. Відповідальність громадянського суспільства, необхідність аналізувати історію критично й повертатися до реальності – це виклики, які зараз стоять перед Україною. Такі ж виклики стоять і перед мешканцями Лондона. Але ваше суспільство – в унікальній ситуації. Бажаю вам працювати над собою і ставати частиною майбутніх рішень для цілого світу. Успіхів вам у цьому!»
Підготувала Юлія Сабадишина,
фото – Олександр Ласкін
