Папа Римський / умовне фото
Дослідник історії церкви Анатолій Бабинський підсумовує, якою була реакція світу на слова Папи, чи можливі нові подібні «жести» та чи можна використати цю ситуацію для донесення правди.
Ця полеміка напевно найгарячіша з усіх, що були дотепер. Цей випадок є найбільш кричущим. Звідси й заяви Блаженнішого Святослава, який багато разів звертався до цієї теми. В одній зі своїх проповідей сказав, що ми бачимо, що Папа не розуміє України. Одним із завдань римського Синоду є донесення до Папи інформації про ситуацію, але й з’ясування історичного і сучасного контекстів. Тут варто пригадати, що Папа до війни втішався найвищим авторитетом серед усіх релігійних лідерів світу в українському суспільстві. Але тепер довіра до нього впала до критичної межі. Навіть ще до останньої ситуації ця довіра трималася менше 5%, а до повномасштабного вторгнення ця цифра сягала до 40-45%. Зрозуміло, що Блаженніший Святослав також намагається донести і до Папи, і до його радників чіткий сигнал, як такі заяви сприймаються в українському суспільстві. Тут не йдеться лише про католицьку спільноту, а про українців в цілому.
Читайте також: Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
Розмова у Ватикані буде не такою різкою, яко вона могла б бути. Папа дуже шкодує про те, що відбулося. На цьому грунті не може виникнути емоційна полеміка. Малоймовірно, що Папа захищатиме перед українськими єпископами те, що він сказав. Він не буде виправдовуватись і казати, що насправді Петро I і Катерина II намагались європеїзувати росію. Скоріше, він це буде виправдовувати. У Ватикані точно не бракує експертів з цього питання. Навіть люди, які далекі від симпатії українцям, були шоковані словами Папи Римського.
Папа, очевидно, не знає історії про те, що Катерина II заборонила греко-католицьку церкву. Радше він сказав те, що було в його голові. Тут спрацювали два стереотипи. Перший - про велику російську культуру. Про це вже не раз від нього чули. Папа працював над докторською дисертацією, яка пов’язана з Романо Гвардіні і Достоєвським. Катерина і Петро - це, напевно, єдині два імені, які він знав з історії росії. В нього воно злилося докупи, і все. Зрозуміло, що Катерина не просто нищила унійну церкву, а також намагалась відсепарувати римо-католицьку церкву від Риму. Катерина намагалась створити з римо-католицької церкви щось таке, що Петро зробив із православною, тобто один із апаратів держави, щоб Папа взагалі не мав доступу до своїх вірян у російські імперії. Політику Катерини важко назвати прокатолицькою. Єдине що вона дозваолила існувати єзуїтському ордену, але це мало практичні цілі. Натомість Петро I особисто брав участь у вбивстві василіанських монахів греко-католицької церкви і намагався знайти мощі Святого Йосафата.
Будь-які дослідження про католицьку церкву на теренах росії чи Речі Посполитої не мають позитивних персонажів. Однак, очевидно, Папа цього не знає. Йому це вже з’ясували. До Синоду Папа Римський вже поспілкувався з людьми, які досить добре знають цю історію і розтлумачили йому, чому ці слова викликали таку негативну реакцію серед католиків.
Заява глави помісної католицької церкви не могла не привернути уваги цілого католицького світу. Це дуже серйозно. УГКЦ є найбільшою східною католицькою церквою. Рідко трапляється такий день, щоб настільки високий ієрарх говорив отаке Папі чи вбік апостольського престолу. Водночас не тільки Блаженніший Святослав підняв голос, а й римо-католицькі єпископи.
Залишилась дипломатична площина, де ще дуже багато праці. Я не знаю, чи церковні лідери здатні донести це до Папи. Тут повинна працювати світська українська дипломатія. З аналізу різних ватиканістів відомо, що Папі симпатизує БРІКС. Йому є зрозумілішим цей формат. Він є заручником свого власного латино-американського походження. Це стає все більш явно і видимо. Колоніалізм асоціюється виключно зі США, де вони шукають противагу до американського колоніалізму. Тому вони дивлять на інші силові поля Китаю і росії. Важливо донести до Папи те, що Східній Європі відомий російський колоніалізм. Це те, що не потрапляє в його інформаційний простір.
Жоден європейський політик не міг би під час промови згадати про імперський спадок сьогодні. Всі тверезомислячі політики усвідомлюють, що Петро, Катерина і Сталін - це тринога, на якій тримається ідеологія російського імперіалізму. путін використовує абсолютно все з цих історій. Хіба Орбан міг таке сказати, він, до речі, близький друг Папи Франциска. Однак церква - це більш консервативна інституція, зокрема, що стоується політичних питань. В 1960-1970-х роках минулого століття деяким ватиканським чиновникам потрібно було доводити елементарні речі: що таке Україна і що це не частина росії. Здавалось, що це вже відійшло в минуле. Деякі речі насправді виправились, але Папа приходить з іншого континенту, контексту і проносить власні уявлення. Папа не повинен включати у свої промови власні політичні чи геополітичні візії. Це не те, чим повинен займатися наслідник апостола Петра. Він може їх мати, але залишати за дверима. Можливо, Петро і Катерина в нього асоціювались з «європейським» вектором розвитку росії. Однак ми, зі свого, боку можемо скористатися цим. Оскільки ця тема знову вийшла на поверхню, то це час для нас в інформаційному полі знову нагадати про непричетність України до російської культури. Це нагода говорити про це. Водночас мусимо пам’ятати, що католицька церква - це 1,2 млрд людей, і до всіх ми не достукаємось. Достукається Папа. В наукових колах українські католики намагаються доносити до своїх середовищ цю інформацію, але це не просто. Ламати усталені стереотипні погляди на історію росії та України є надзвичайно важко.
До кінця Синоду будуть важливі повідомлення. Я очікую особистого послання Папи до синоду єпископів або до українського суспільства. Ватиканська прес служба намагалась з’ясувати ці питання. Ми точно не почуємо каяття, але будуть певні жести, які покликані згладити цю ситуацію.
Додамо, що опісля, 4 вересня, Папа Римський Франциск зазначив, що його нещодавні коментарі щодо росії були неправильно сформульовані, і пояснив, що його намір полягав у тому, щоб нагадати молодим росіянам про велику культурну спадщину, а не про політику.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
