Спеціальний представник Папи Римського кардинал Маттео Дзуппі 28 і 29 червня побував у москві. Після візиту до Києва на початку червня поїздка до російської столиці стала другим і найскладнішим етапом ватиканської миротворчої місії. Після візиту до москви Маттео Дзуппі заявив, що «мирного плану не існує». Про підсумки цих візитів у програмі Tvoemisto.tv «Тема тижня» розповів доктор філософії та дослідник історії Церкви Анатолій Бабинський.

Як оцінити підсумки візиту спеціального представника Папи Римського кардинала Маттео Дзуппі 28 і 29 червня до москви?

Думаю, ми тут почули голос реалізму. Насправді ми не бачили ніякого мирного плану від Ватикану. Бувало, що потрапляли в ЗМІ лише нариси, але це ніколи не подавалося як офіційна позиція Ватикану щодо врегулювання цієї війни.

Був «мирний план», запропонований ще влітку минулого року представниками Папської Академії соціальних наук, автором якого був Стефано Замані, який мав, скажімо так, збалансувати інтереси сторін. З одного боку, там мовилося про припинення бойових дій, про виведення військ, а також наголошувалося на нейтральному статусі України. Але були дуже розмиті твердження про те, як це все має функціонувати в майбутньому. Отже, це був нібито такий план від Папської Академії соціальних наук, але він ніколи не був офіційним. 

Анатолій Бабинський у попередній програмі Tvoemisto.tv

Напередодні візитів кардинала циркулювали такі думки, що все-таки існує якийсь план і що Папа начебто анонсував це, хоча що менше часу залишалося до цих візитів, то менше на цьому наголошувалося. Ватикан, навпаки, підкреслював, що ці візити є радше місією. Тобто не місією з упровадження плану, а місією ціллю якої є зрозуміти позиції сторін. І, можливо, на основі того, що буде почуто, далі напрацьовувати якісь кроки. Підсумки цього візиту досить песимістичні. В Україні розуміли, що не існує шляху для перемовин, а Ватикан зрозумів це лише зараз.

Читайте також: «Мирного плану не існує». Чи розуміє Ватикан, що відбувається і чому кардинал їздив у москву

Ватиканський кардинал Маттео Дзуппі під час візиту до москви

Чи можна вважати, що Ватикан тепер реалістичніше дивитиметься на війну в Україні?

Неодноразово були сказані різкі слова (з боку Ватикану), але пізніше дії чи інші висловлювання розмивали позицію Ватикану. Я не маю сумніву з приводу того, що вони нам співчувають, бо постійно наголошують, що Україна є народом жертвою. Але там не всі розуміють природу цього конфлікту і того, що стоїть за діями росії.

Чимало людей вважають війну громадянським конфліктом між народами, які мають спільну історію і мусять мати спільне майбутнє. Тепер є певний прорив.

Слова, сказані Маттео Дзуппі щодо справедливого миру, те що він підкреслив, що в цій війні є чіткі агресор і жертва, відповідальність яких не можна порівнювати. 

Як була сприйнята зустріч Маттео Дзуппі з російською уповноваженою у справах дітей?

Це була одна з найбільш тригерних фотографій, де він люб’язно вітається з цією особою. Але ми повинні розуміти, що ця людина не ухвалює жодних рішень, що ця зустріч була радше театром. Кардинал Дзуппі зустрівся з тим, із ким йому запропонували зустрітися. Російський та український аспекти цього візиту колосально контрастні. В Україні він зустрічався з президентом і високими посадовцями, представниками Церкви. Візит до росії був на дуже низькому рівні. Про цю гуманітарну місію Україна сама просила Папу та Кардинала Дзуппі. І якщо це матиме позитивний результат, значить Маттео Дзуппі вдалося вирішити це питання, в іншому випадку результату може й не бути взагалі. Інколи добро варте таких зустрічей і фото, які можуть нам не подобатися.

Ватиканський кардинал із уповноваженою росії у справах дітей марією львовою-бєловою

Як релігійні діячі інших країн реагують на те, що відбувається?

Тут багато залежить від географії. Скажімо, польські колеги нас більше розуміють. Між усіма учасниками конференції в УКУ, що відбулася напередодні, не виникало суперечок, були радше дискусії щодо деталей. Але такі конференції є нагодою разом поміркувати. Важливою темою на конференції, яку обговорювали, була релігійна дипломатія, її суть.

Стало зрозуміло, що ми дійшли до точки, коли релігійна дипломатія стала заручницею не церковних, не релігійних чинників, а занадто потрапила під вплив політичних процесів.

Коли ми говорили про участь Всесвітньої Ради церков у врегулюванні російської агресії, то не раз звучала теза про те, що рпц використовує цей рух для просування політичних інтересів. Як із цього виплутатися, важко зрозуміти і знайти вирішення. Майстерність релігійних дипломатів мала б проявлятися в тому, як повертатися до обговорення справді суттєвих питань і переконувати представників релігійного світу.

Чи розуміють церковні дипломати, що виселення московської церкви з лаври не є наступом на свободу віросповідання?

Це межа між релігійною свободою та національною безпекою.

Всі погоджуються з тим, що баланс потрібно зберігати. Один із учасників конференції підійшов до мене і сказав, що в США вони навіть не знали б, як це вирішити, бо не мають досвіду впливу через церкву на політику. В Україні існує розуміння того, що керівництво цієї структури відпрацьовує російські наративи. Там помітні чіткі темники, які транслюються її ключовими спікерами. Але що робити парафіянами, які стали заручниками і не дуже розуміються в канонічних питаннях? Тут мусять бути дві стратегії: залучення парафіян у доброзичливу дискусію. А з іншого боку, не варто припиняти реальну антидержавну діяльність цієї церкви. Повинні бути механізми, які запобігали б використанню церкви в російських інтересах. У листі Державної служби у справах політики і свободи совісті чітко пояснили, в чому проблема УПЦ МП і що вони могли б зробити для того, щоб виправити ситуацію. Мовиться про чіткий розрив із московським патріархатом – церквою, яка підтримує геноцид українського народу. І допоки вони не зроблять цього, в суспільства і держави залишатимуться претензії до цієї структури.

Ірина Давосир

Розмовляв Сергій Смірнов

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.