Скандали з гуманітаркою. Держава має сприймати волонтерів за партнерів

1991 0
Сварки з різних сторін свідчать, що держава лише вчиться ставитися до волонтерських ініціатив як до рівноправних партнерів, натомість волонтери вчаться довіряти державі.
Фото: Олександр Хоменко

Фото: Олександр Хоменко

Знищити центри волонтерства – такі заклики в російських телеграм-групах зустрічаються останні дні. У росії зрозуміли, що у постачанні військових потужну роль відіграють не лише держава, але й волонтери, і прагнуть знайти їхні центри. Звісно, можна посміятися, що росіянці не розуміють природи волонтерства, і що центри, ієрархія та явище самоорганізації – то різні речі. Що відбувається у стосунках самоорганізованих волонтерських груп та органів держави, пояснює кандидатка політологічних наук, викладачка УКУ Оксана Дащаківська.

Читайте також: Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині

Волонтери – це люди доброї волі, які приділяють свій час та інші ресурси для доброї справи. І якщо у США – волонтери, це люди, які чергують на шкільних подвір’ях, забезпечуючи безпеку руху, діти, які прибирають у парку, адвокати, які безкоштовно надають професійну допомогу, то у нас волонтерство зараз асоціюється з допомогою армії та гуманітарною допомогою.

Сьогодні в Україні оголошено воєнний стан (що дає трохи ширших можливостей для державних інституцій), державні інституції порівняно з 2014 роком також налагодили систему постачання і управління. Відчуваючи себе сильнішою, держава претендує на розподіл допомоги, зібраної волонтерами.

Державні інституції володіють значним обсягом даних щодо потреб як військових, так і гуманітарних, а тому можуть бачити комплексну картину, а не кожен шелтер чи військовий підрозділ окремо. З цього – вони вважають, що мають право забрати в одних, щоб передати туди, де більше треба.

Читайте також: «Запаси скорочуються, а потреби є». Фоторепортаж з гуманітарного штабу на Коперника

Скандали та дрібні сварки з різних сторін, які іноді виникають, свідчать, що держава лише вчиться ставитися до волонтерських ініціатив як до рівноправних партнерів, натомість волонтери вчаться довіряти державі. Вже маємо і кейси співпраці – органи влади допомагають листами, доокомплектуванням, доставкою. Потребуємо, щоб держава вела себе не як рекетир – «10% від товару моє», а як добрий модератор.

Новою стала також комунікація між місцевим самоврядуванням. Місцеве самоврядування у кожній громаді створило свій гуманітарний штаб, у більших громадах – комунальні заклади стали робочим ресурсом для таких штабів: ведуть роботу з потенційними поставниками допомоги, самі стали складами, шелтерами, базами для сортування.

У малих громадах, де таких закладів менше, місцеве самоврядування виявляє волонтерські ініціативи, бере їх під своє крило та допомагає організувати роботу або ж не заважає та просить частину допомоги виділяти, щоб розподіляти по «своїй лінії». «Своя лінія» – це безпосереднє прохання від мера іншого міста про потребу у допомозі. Навіть маючи щось на складі, гуманітарний штаб громади хоче отримати запевнення від місцевого самоврядування, що таке допомога потрібна. При цьому звернення волонтерських чи громадських організацій напряму до гуманітарних штабів не завжди підтримуються.

Читайте також: Інформація для переселенців у Львові. Поселення, допомога, контакти

Разом з тим, волонтерські ініціативи, які вже 8 років працюють над забезпеченням армії або ж мали досвід гуманітарної допомоги у попередній фазі війни та зберегли інституційну спроможність, значно швидше відреагували на ситуацію. З огляду на це, вони перші, хто закривав потреби військових.

Натомість, до руху переселенців та їх появи у наших містах швидше реагували малі волонтерські групи та штаби від органів місцевого самоврядування.

У середовищі волонтерських груп виникає своєрідний волонтерський ринок: сформувалися ніші, видно унікальність кожної ініціативи, а тому все більше виникатиме мережевих зв’язків та парасолькових ініціатив, зростає роль хабів. Чи можуть такими хабами стати гуманітарні штаби від влади? Побачимо. Поки можна сказати, що модель співпраці між волонтерськими ініціативами та органами держави формується. Волонтери прагнуть довіряти державі, очікують від неї позиції модератора, а не рекетира. Держава вчиться працювати з волонтерськими ініціативами, фондами, організаціями як з рівносильними партнерами.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

 


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!