
Ярина Семчишин
Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
Мідь, емаль і колір. Над створенням жіночих прикрас працює вся родина Козіїв. Чоловік Гриць вирізає форми, дружина Роксоляна з дочками Яркою та Марічкою розробляють і втілюють дизайн.
«У нас довга дорога від дому до міста, – розповідає майстриня. – Ярка, поки їде в маршрутці, вигадує собі й малює».
Сама вона шукає ідеї для прикрас усюди, а часом натхнення приходить у процесі роботи. «Навесні так гарно! Кольори зелені, перед вікном яблуні цвітуть – ось і ідея. Я працюю у школі, тож часом ідеї пропонують діти. Вони такі безпосередні! Часом говориш їм із висоти свого досвіду: так робити не можна, треба інакше. А вони забувають, роблять по-своєму – й виходить дуже красиво», – каже Роксоляна.
Козії належать до львівської школи техніки гарячої емалі. Їхні роботи виставлялись у Києві, Парижі, Торонто, Гельсінкі, Кракові та Стокгольмі. Майстри створюють сережки, браслети, пояси, кольє, кулони, намиста, каблучки тощо.
Взимку Роксоляна має менше замовлень, зате влітку працює безперестанку – потрібно везти прикраси на фестивалі та ярмарки. Випалює готові прикраси раз на два-три тижні.
«Я уявляю, як воно має бути, й на основі викладаю прикрасу. Емаль-порошок майже не має кольору, тому розуміння, що з того вийде, в якій печі й за якої температури випалювати прикрасу, приходить із часом. Це неможливо пояснити», – каже Роксоляна. Тому ескізи майбутніх робіт вона малює неохоче, й попереджає: гарантії, що виріб матиме саме такий вигляд, немає.
«Якщо хтось загубив одну сережку, треба виготовити обидві нові – я не повторю те, що вже робила, та й піч може випалити по-іншому», – пояснює майстриня. Працюючи з емаллю понад двадцять років, вона більше любить вигадувати нове, ніж повторювати прикраси на замовлення.
Спочатку майстер ріже метал, вибиває дірки, занурює все разом в азотну кислоту для очищення. Далі – накладає емаль, візерунки й кладе в піч для випалювання. «Піч розпалюється вночі. Я закладаю прикраси партіями – ще трошки, ще трошки… І так мене зустрічає ранок. Я дивлюся: сонечко вийшло, пташки співають!», – каже Роксоляна.
Піч розігрівається до 860 градусів. Аби прикраси зберігалися краще, після випалювання їм, як доброму вину, треба настоятись. Для цього їх кладуть до лимонної кислоти. Врешті майстер зв’язує прикраси – нанизує на мотузку чи ланцюжок, скріплює защіпкою.
Кожна з майстринь має свій стиль. Роксоляна – строгий, чорно-білий. Ярка тяжіє до геометричних візерунків, а Марічка любить яскраві квіткові принти.
Окрім фестивалів, Козії віддають свої вироби до галерей, продають в інтернеті, а також дарують друзям і близьким. Роксоляна каже, що реклами їхній сімейний бренд не потребує – клієнти є і в Україні, й закордоном: «Постійні покупці, які придбали багато речей, приходять знову. Я дивуюся: навіщо? А вони відповідають: “Нічого вже не маю, все роздарувала друзям”».
Ярина Семчишин,
фото авторки
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші