фото з блогу Христини Жук

фото з блогу Христини Жук

2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»

1495 0
Христина Жук мріє обійти всю Україну, а поки що побувала в 24 містах і селах від Слов’янська до Києва.

24-річна львів’янка Христина Жук працює в ІТ-компанії оператором технічної підтримки лондонського аеропорту Гітроу, а у вільний від роботи час мандрує світом. Вона відвідала вже тридцять вісім країн і не збирається зупинятись, подорожуючи пішки, на велосипеді, автобусом, потягом і автостопом. Цього року Христина взяла участь в унікальному туристичному пішохідному та веломаршруті Україною – «Вишиваному Шляху». Це  найдовший в Україні – 2225 кілометрів – туристичний маршрут проходить одинадцятьма областями, від Закарпатської до Донецької. Творець проекту Анатолій Циркун надихнувся всесвітньо відомим Шляхом Святого Якова в Іспанії.

Цього року зі Слов’янська та Ужгорода одночасно розпочали подорож дві пари мандрівників, які мали фінішувати у Києві. Кожен із них описував свою подорож у блозі. Христина поділилась із Tvoemisto.tv враженнями від мандрівки.

Заявку Христини з описом її мандрівок обрали з-поміж вісімдесятьох охочих пройти маршрут. Щоб стати учасником проекту, потрібно було мати щонайменше дві тисячі підписників на youtube-каналі, у блозі або друзів у соціальній мережі. Христина та її напарник-відеоблогер Сергій відвідали двадцять чотири міста та села Східної та Центральної України.

«Хто не був на Полтавщині, той не був в Україні, – каже мандрівниця. – Мені дуже сподобалась своїм колоритом Диканька: там краще пізнаєш українські традиції. Запам’яталось село Опішня – гончарна столиця України. Там я вперше скуштувала полуничний борщ. Спочатку думала, що борщ і полуниці подаватимуть окремо, але виявилось, що це одна страва. Здивували розміри вареників, які ліплять господині на Полтавщині. Адже галицькі господині стараються ліпити маленькі делікатні вареники, а полтавські навпаки: що більший вареник, то краще господиня. Й усі треба доїсти, щоб не образити».

У Миргороді львів’янка зустрілась із 77-річною Анастасією Дойніковою, яка в сімдесят років підкорила Ельбрус, а в сімдесят п’ять – Казбек. У вісімдесят років альпіністка планує піднятись на Еверест. Щодня вона, тренуючись, пробігає десять кілометрів.

Буцький каньйон на Черкащині Христина називає найкрасивішим місцем, яке вона бачила в Україні.

«За час поїздки я спробувала чимало нового. Наприклад, уперше грала у гольф. Завжди думала, що це гра для заможних пенсіонерів. Виявилося, що справді для заможних, але грають у гольф також молоді. Я зрозуміла, як важко грати в гольф, кілька разів махнувши ключкою: наступного дня дуже боліли руки. Також спробувала вейкборд – екстремальний вид спорту, що поєднує акробатику, стрибки і воднолижний слалом. Спочатку було лячно, я падала десятки разів, але отримала стільки адреналіну, що потім хотілось літати над водою як супермен», – каже Христина.

У Слов’янську, де почалася подорож Христини та Сергія, люди справили на львів’янку враження відкритих і доброзичливих. Та були й прикрі враження: так, у Харкові дівчина не знайшла в одному з ресторанів україномовного меню – лише російською та англійською. «Сказали, що немає попиту на українську. Я написала у книгу скарг, проте ніхто не зреагував», – розповідає мандрівниця. Втім, Харків залишився одним із її улюблених міст – «там хороші поетичні та музичні тусовки, інфраструктура розвинена, неймовірні парки».

Христина мріє об'їхати всю Україну. «Одного разу я прочитала результати дослідження: сорок відсотків українців ніколи не виїжджали за межі своєї області. Про що говорити, якщо людина не знає, що діється в неї за парканом? Мандрівки допомагають розширити кругозір та боротись із стереотипами», – пояснює львівська мандрівниця.  

На думку Христини, люди вважають, що в Україні немає нічого цікавого, а мандрувати дорого. «Насправді ж Україна – найдешевша країна з усіх, де я була, й тут є чимало цікавого. Шкода, що багато архітектурних пам’яток уже доживають віку, руйнуються, і їх ніхто не реставрує. Не можна допустити, щоб садиби, замки, церкви перетворились на пустку, інакше держава не матиме майбутнього», – каже вона.

Відеощоденник Христини Жук про «Вишиваний Шлях» можна переглянути на youtube-каналі проекту

Христина Генсьорська

фото з блогу Христини Жук 

(Не)пересічні львів'яни