Учитись не пізно. Як працює львівський університет для пенсіонерів

4048 0
Якщо ваші бабуся або дідусь нудьгують вдома, університет третього віку — саме те, що їм потрібно.

В одному із львівських університетів навчаються усього 200 студентів. По закінченню навчання ніхто з них не отримає диплом державного зразка. Вони є одночасно і викладачами: одне для одного проводять заняття у тих сферах, у яких компетентні. А щоб стати студентами, потрібно мати пенсійне посвідчення. Саме так працює університет третього віку.  

Пані Марта Літинська сумлінно відвідує пари з англійської мови та заняття зі східних танців. У минулому чемпіонка Європи та світу із шахів, тепер вона є студенткою університету для літніх людей, який також називається університетом третього віку. Тут пенсіонери можуть навчатися, займатися спортом, опановувати сучасні технології та грати в театрі. Пані Марта планує також записатися на гурток із рукоділля і навчитися робити мотанки та домовичків, щоб згодом відправити їх військовим.

«Я рекомендую всім пенсіонерам не сидіти на лавочках біля будинку або перед телевізором, а відвідувати наші заняття. Так ви не тільки збагатитеся, але й зможете розповісти і навчити чогось нового своїх друзів та рідних», — розповідає жінка.

Львівський університет третього віку працює із 2010 року. Він не є вишем у звичному сенсі слова і працює на базі Львівського університету фізичної культури. Директор Богдан Виноградський розповідає, що досвід створення такого закладу перейняли у колег із Вроцлава. Тут пенсіонери можуть бути соціально активними, опановувати нові знання та навички і піклуватися про власне здоров’я.

Хоча наразі в університеті навчаються приблизно 200 пенсіонерів, охочих є набагато більше. Щороку надходять заявки від понад 700 людей, і адміністрація за власними критеріями відбирає найкращих. Наприклад, за словами директора закладу, перевагу при відборі мають чоловіки, оскільки їх серед охочих навчатися значно менше, ніж жінок.

Коли виш тільки заснували, заняття проводили викладачі з університету фізичної культури. Тепер викладають переважно самі студенти і студентки. Ті, що колись були викладачами або мають досвід у певній сфері, можуть проводити лекції та практичні заняття для своїх одногрупників. Ця схема ефективна, оскільки кожна людина може зробити свій унікальний внесок у розвиток і діяльність університету.

Навчальна програма — це приблизно 15 предметів, які можна поділити на три умовні напрямки: теоретичні, практичні і оздоровчі. До теоретичних занять належить вивчення іноземних мов і основ комп’ютерної техніки. До практичних — гурток із рукоділля, садівництво, кулінарія, ліпка, малювання, туристична діяльність. До оздоровчих — ходьба, гімнастика та йога. Зазвичай студенти не обирають більше п’яти курсів на семестр, інакше складно встигнути опанувати все як слід.

Навчання триває із жовтня по травень. Але люди нерідко навчаються кілька років. Постійно з’являються нові цікаві предмети, як-от корейська мова. «Звичайно, навчання не дає прямого виходу на працевлаштування, але студенти використовують отримані знання у повсякденному житті», — розповідає директор. Дехто зі студентів каже, що опанований Skype допомагає не втрачати зв’язок із дітьми, які живуть закордоном. Інші листуються зі знайомими за допомогою електронної пошти. Вивчення іноземних мов також корисне: студентка Алла Терещенко любить подорожувати, і знання польської мови, нехай поки на початковому рівні, посприяє їй у поїздках до Польщі.

По закінченні університету третього віку випускникам видають сертифікати. Це не є документ державного зразка, а швидше моральна втіха, що дозволяє студентам повірити в себе і свої сили.

Найстарша студентка закладу, 79-літня Діана Зелінська, почула про цей університет від знайомих. «Я самотня людина, тому потребувала спілкування. Тут у мене з’явилося багато друзів, ми часто відвідуємо культурні заходи, концерти, картинні галереї та театри. Тепер я вже не уявляю свого життя інакше», — розповідає вона. Пані Діана вже 15 років займається йогою, тепер відвідує її в університеті. Каже, що це допомагає їй зберігати здоров’я і почуватися молодшою. Не хоче цілими днями просто сидіти біля дому, як інші пенсіонери, і теревенити.

Психологиня і за сумісництвом викладачка університету Зоя Романець пояснює, чому люди на пенсії вирішують навчатися: «З роками у людей знижується самооцінка, втрачається сенс життя, зв’язки з родичами і близькими слабшають, тому виникає така собі егоцентрична потреба. За допомогою навчання старші люди переконуються у власній значущості. Досягнення у навчанні додають упевненості в собі».

Психологиня каже, що люди старшого віку прагнуть навчатися навіть не заради знання, а заради пізнання як форми активності. Так вони почуваються більш діяльними.

Текст – Катерина Джуфер

Фото – Катерина Хорощак

Освіта 3.0