фото: 1.bp.blogspot.com
Твердість характеру замість IQ. Чого українська школа може навчитись в американської
У Львові триває проект «Школа 3.0», у межах якого школи отримають шанс за півтора року змінитись повністю, запровадивши нові принципи та методики управління, викладання та взаємодії у спільноті. У проекті, організованому Центром інноваційної освіти Про.Світ, беруть участь чотири львівські школи. Дискусії та досвід небайдужих львівських освітян засвідчують, що зміни можливі, й дедалі більше людей та колективів усвідомлюють їхню необхідність. Про те, як на виклики, що стоять перед шкільною освітою, відповідають активні освітяни у Сполучених Штатах Америки, Tvoemisto.tv запитало експертку Катерину Семиду Манофф.
Катерина Семида Манофф – американка українського походження. Вона є директором з навчання і досвіду студентів у освітньому стартапі, закінчила Гарвард і спеціалізується на дизайні та впровадженні навчальних планів, програм, концепцій та рішень.
фото авторки із відкритих джерел
Провідні американські школи відійшли від формату лекцій і зазубрювання. Натомість, учні тут обговорюють суперечливі питання на дебатах, застосовують свої знання з математики й фізики для конструювання роботів, пишуть сценарії за класичними романами, організовують вистави для шкільної спільноти. Найважливіший чинник, що об’єднує нові способи викладання – те, що учні активно беруть участь у побудові навчального процесу, а не пасивно поглинають теорію. Мені дуже імпонує перехід на проектно-орієнтоване навчання. Це просто неймовірно – бачити, як учителі дають дітям змогу працювати над власними проектами, застосовувати знання на практиці, працювати в команді, активно шукати нові ідеї.
фото авторки із відкритих джерел
На жаль, багато шкіл іще дуже далекі від цього: все навчання там сфокусоване на стандартизованих тестах, що спонукає вчителів давати дітям готові відповіді замість того, щоб виділяти час і простір для досліджень. Також для педагога є викликом заохотити дитину до активного навчання, адже відчитати лекцію набагато простіше. Багато вчителів не мають ні необхідних знань, ні ресурсів, щоб змінити методику викладання. Тому перед нами стоїть завдання поширити практики найкращих шкіл країни, щоб покращити освіту для всіх дітей.
Цифрові технології застосовуються в американській школі для викладання мало не кожного предмета. До прикладу, є програми, які допомагають учням записувати й аналізувати наукові експерименти або навіть проводити їх онлайн. Є сайти, що допомагають учням розібратись із тією чи іншою наукою, наприклад, математикою. Звичними є також мультимедійні презентації та онлайн-дослідження. Іноді всі матеріали з певного предмета – слайди з лекцій, конспекти, домашні завдання, комунікація з учителем – переносяться в онлайн. Постійне змагання за увагу учня в такому випадку – виклик для вчителя, адже діти постійно сидять у своєму ґаджеті й легко можуть відволіктися.
У деяких школах є окремі комп’ютерні класи, в інших у кожній аудиторії є комп’ютери, ноутбуки або планшети (останні особливо популярні в молодших класів). Зазвичай невеличка група школярів працює за комп’ютерами, тоді як решта класу виконує інші завдання. Мобільні телефони використовуються рідше – ґаджети з більшими екранами краще підходять для шкільного середовища. Дедалі більше шкіл впроваджує програму, за якою учень отримує власний комп’ютер чи планшет, яким може користуватись протягом навчального року. Певні школи випробували систему «принеси свій власний ґаджет», але в більшості випадків техніку забезпечує школа.
фото авторки із відкритих джерел
Освіта в США дуже децентралізована. Уряд лише встановлює певні правила, але штат уповноважений на свій розсуд складати власні навчальні плани, купувати підручники, прописувати освітні стандарти. У кожному штаті місцеві шкільні округи приймають власні рішення. Тож школи в різних штатах працюють по-різному. Часто штат і округ вирішують, що саме діти мають вивчати, а рішення, як саме викладати ці предмети, залишається за вчителями. До прикладу, вони можуть знайти цікаві статті, відео чи онлайн-матеріали й давати їх як домашнє завдання. Вони самі вирішують, у якому форматі учні опановуватимуть певну тему – лекції, самостійної роботи чи групового проекту. Також вони мають змогу експериментувати з новими моделями викладання, наприклад, station rotation, коли учні працюють по черзі в різних форматах за визначеним учителем графіком. Уряд дає ґранти на окремі ініціативи, які заохочують до інновацій та якісного викладання. Також є чимало неурядових організацій, які безпосередньо працюють із школами й допомагають їм впроваджувати нові методики. Звичайно, ефективність їхнього впровадження залежить від готовності вчителів і директора до змін.
Крім державних, у США є два види шкіл: чартерні й приватні, багато з яких є релігійними. Чартерні школи отримують фінансування від держави, але не зобов’язані дотримуватись державних стандартів щодо навчального плану, вчительських зарплат тощо. У деяких штатах є комерційні школи, створені як бізнес, аби заробляти гроші. Попри автономію чартерних шкіл, їхні учні складають такі самі стандартизовані тести, як усі інші школярі. Прихильники цієї моделі вірять, що відсутність обмежень стимулює інновації, а також уважають, що можливість відправити дитину до чартерної школи, а не державної, куди мешканці району потрапляють за замовчуванням, створює здорову конкуренцію між школами. На жаль, усе не так просто: є добрі чартерні школи, але переважна більшість – жахливі. Головні проблеми – корупція, погана якість викладання, а також те, що така школа може закритись просто посеред року, й учні не мають куди подітись. А ще з такої школи можуть просто вигнати «важкого» учня. Дослідження показують, що в середньому учні чартерних шкіл мають не кращі результати, ніж у державних школах.
Приватні школи не мусять дотримуватись державних вимог, а їхні учні не здають тестів на загальних засадах. Деякі з цих шкіл справді дуже добрі, а їхні випускники йдуть учитися до найкращих університетів США. Інші – ще гірші за державні. Новий президент Дональд Трамп пропонує фінансувати приватні школи з бюджету; більшість освітян цього не підтримує, адже дослідження свідчать, що це неефективно.
Батьківські комітети є майже в кожній школі. Вони здебільшого відповідальні за організацію подій для дітей і батьків, днів удячності вчителю, тощо. Через брак державного фінансування ці об’єднання мусять брати на себе й фандрейзингову функцію: проводять різноманітні події, щоб зібрати кошти на ремонт школи, зарплатню для деяких учителів тощо. Цими грішми батьківське об’єднання може розпоряджатись на власний розсуд. Рівень впливовості батьківських об’єднань є різним, але маленька вмотивована група освічених батьків, що має достатньо часу, може творити вагомі зміни. Часто директор, перш ніж прийняти важливе для школи рішення, обговорює його з батьківською організацією, щоб заручитись підтримкою батьків. Якщо ж батьки незадоволені чимось у школі, вони намагаються вплинути на керівництво або на владу, щоб змінити ситуацію.
фото ілюстративне
Зауваження до вчителя батьки висловлюють шкільному керівництву, а учні – раднику чи ментору, який доносить проблему до адміністрації. Спершу конфлікт намагаються вирішити мирно, а якщо це не вдається, звертаються до директора з проханням втрутитись. У разі, якщо й керівництво школи безпорадне, батьки мають змогу звернутись до керівництва шкільного округу. У крайньому випадку батьки можуть подати позов на школу або підключити медіа, щоб змусити керівництво вирішити проблему. Втім, проблему некоректної поведінки вчителя вирішити набагато легше, ніж проблему поганого викладання. Директор може попросити свого підлеглого припинити лаятись чи поводитись неналежним чином, але не може змусити його стати кращим учителем.
Твердість характеру і гнучкість мислення – ключові поняття, на яких фокусується останнім часом чимало шкіл. Твердість характеру передбачає самодисципліну, рішучість і наполегливість навіть тоді, коли зазнаєш невдачі. Дослідження показують, що учні, які володіють цими якостями, краще дають собі раду в школі та університеті, успішніше будують кар’єру. Насправді твердість характеру є набагато кращим показником успіщності, ніж IQ. Гнучке мислення означає, що людина усвідомлює здатність свого розуму постійно розвиватись. Академічний успіх залежить від праці, а не від набору генів. Ми відмовляємось від того, що якісь учні є апріорі розумними, інші – середніми чи слабкими. Перехід від фіксованого типу мислення до гнучкого покращує мотивацію учнів до навчання, виховує наполегливість і зацікавленість школою і зрештою дає кращі результати навчання. Ці дві якості можна виховувати з перших класів. Учителі елементарно можуть змінити те, як вони хвалять дітей («молодець, добре постарався!» замість «ого, який ти розумний!»), наприклад.
Результати стандартизованих тестів – головний показник, за яким оцінюють школу. Його враховують, вирішуючи, чи надавати державне фінансування, які зарплати будуть отримувати учні, або ставлять питання про закриття школи. Батьки спираються на цей показник, обираючи школу для своєї дитини. Стандартизовані тести популярні через свою простоту: ми отримуємо цифру для кожної школи, яку можна легко порівняти з іншими. Проте ці тести вимірюють дуже вузьке коло знань. Учні складають тести з англійською та математики, які передбачають питання з багатьма можливими варіантами відповіді – і все. Чудові результати з фізики, мистецького навчання чи іноземних мов не оцінюються.
Також ці тести не відображають шкільного клімату – стосунків між учителями, учнями й батьками. Вони не вимірюють рівня креативного мислення. Якось я працювала в мережі чартерних шкіл, де діти отримували чудові бали, бо їх місяцями муштрували відповідати на запитання з багатьма можливими опціями. Це було просто знущання з дітей, але за рейтингами все виглядало ідеально. Тому багато освітян, батьків і чиновників виступають проти стандартизованого тестування, хоча ще й не мають відповіді на питання, чим його можна замінити.
Дивитись очима учня потрібно на кожен аспект освіти. Навчальний план, розклад, технології, персонал, обладнання класу – все це має бути організовано з урахуванням потреб дитини. Дуже часто освітяни й дирекція шкіл, попри найкращі наміри, забувають це робити. Вчитель може задати додому проведення онлайн-дослідження, не врахувавши, що не всі учні мають доступ до швидкісного інтернету вдома. Директор школи може скласти розклад, урахувавши можливості вчителів, але не подбати про те, щоб він був зручним для дітей.
фото авторки із відкритих джерел
Якось я зауважила, що кілька організаторів проекту з вивчення англійської, в якому я працювала, регулярно надсилали учням листи. З погляду працівника це нормально. Але учні отримували постійно неймовірну кількість листів, і це їм надокучало. Я проаналізувала, скільки в середньому листів отримує наш учень, і ми оптимізували свою комунікацію. Очевидно, освітяни не можуть проконтролювати все, але розглядати ситуацію з погляду учня, відводити більше часу на зустрічі і спілкування з учнями може допомогти нам бути більше орієнтованими на учнівські потреби.
Персоналізоване оцінювання – нещодавно запроваджений формат, який дає дитині вибір, яким чином продемонструвати свої знання в певній темі. Учень може створити мультимедійну презентацію, записати відео, написати сатиричний твір – словом, працювати в будь-якому форматі, який показує, що він засвоїв тему. Школярам більше подобається такий формат оцінювання, ніж тести. Якщо персоналізоване оцінювання застосувати не виходить, можна створити проект, який дозволяє учням застосувати навички і знання для вирішення реальної проблеми. До прикладу, для оцінювання знань, здобутих під час курсу геометрії, можна дати учням завдання розробити дизайн нового класу для їхньої школи. З історії – обговорити, які уроки минулого можна використати в сучасних політичних дебатах. Ідея полягає в тому, щоб діти не просто переказували факти, а застосовували набуті знання в нових контекстах.
фото ілюстративне
Інший ефективний формат – поточне оцінювання. Більшість із нас виросла на підсумковому оцінюванні, коли складаєш тест у кінці кожної тему чи семестру, щоб продемонструвати свої знання. Якщо ми не давали цьому раду, отримували погану оцінку й рухались далі. Ідея поточного оцінювання в тому, щоб оцінити знання учня в процесі навчання – іноді після уроку, за допомогою швидких вправ, які дозволяють побачити, що учень зрозумів. Проаналізувавши результати, вчитель може повторити тему, з якою в учнів виникли труднощі, чи дати додаткові вправи.
Вчителі – найважливіше в освітній системі. Всі інші аспекти шкільного середовища – технології, нові матеріали, інноваційні моделі навчання – є вторинними для роботи відданого, досвідченого освітянина, який щодня змінює життя дітей. Тому, якби я мала змогу змінити щось у школі, я б зосередилась на підтримці й розвитку вчителів, надала б їм більше повноважень і простору для творчої ініціативи. Потрібен вільний час для планування праці та співпраці з колегами, інтенсивні програми професійного розвитку, створення у школі атмосфери, в якій заохочуються інновації, експерименти та обмін ідеями. А також, звісно, відповідна заробітна платня, щоб учителі не думали, де б ще підзаробити на стороні.
Дякуємо центру Про.Світ за допомогу в підготовці матеріалу
Підготувала Надія Михалевич
Освіта 3.0
- «Самі обирають предмети». Як у ліцеї на Львівщині реформували випускні класи
- «У нас діти розуміють, навіщо їм навчання». Чим особлива школа MRIYDIY у Львові
- Садок мрії. Як у Львові працює дошкільний заклад, де дбають про безпеку і щастя дітей
- Діти під захистом. Хто і як охороняє учнів у львівських школах
- «Про людей і для людей», або Що трапилося зі школою ThinkGlobal Lviv
- Що пропонує школа КМДШ та чому так важливі освітні «занурення»
- Комфорт та психологічний клімат. Як атмосфера у школі впливає на особистість та успіхи в навчанні
- Починаємо з нульового класу та здаємо іспити Cambridge. Як інноваційна школа робить ставку на англійську
- Незалежні від обставин. Яким є дистанційне навчання в інноваційних школах ThinkGlobalLviv та GlobalKids
- Приватна школа: дорого і безрезультатно? Топ-5 міфів про навчання у приватній школі
- Що робити, якщо дитина «нічим не зацікавлена». Поради для батьків
- Не забирати гаджет, а навчати безпеки. Розмова з експертом
- Не лякайте дітей школою. Як правильно підготувати першачків до навчання
- Авторська програма підготовки до школи або що пропонують у нульовому класі ThinkGlobal Lviv
- «Ми виховуємо нову українську еліту», – Надія Дубченко
- Як у Львові працює табір від креативної та інноваційної школи. Фото
- Школа по сусідству. Як навчальні заклади можуть вдало функціонувати біля дому
- «Дистанційка навпаки допомагала», – Матвій Притула, який отримав найвищий бал на ЗНО
- Кожен п'ятий урок англійською. У Львові відкривають нову приватну школу
- Почати кар’єру в ІТ. Які програми пропонує EPAM і до чого тут математика
- Де найкраще вчать англійську та математику. Рейтинг шкіл Львова та ОТГ
- Чому дистанційне навчання – це не так погано. Виші Львова розпочинають навчальний рік у час пандемії
- Змішаний формат навчання з 1 вересня. Чи готові до цього львівські школи
- «Спершу хвилювалась, що без репетитора». Історії львів’ян, які найкраще склали ЗНО
- ЗНО у Львові в умовах карантину. Як це було
- Дозвольте нам працювати! Приватні садочки у Львові опинилися на межі закриття
- Важливо дивитись в очі. Як карантин змусив львівських вчителів йти в онлайн
- Краса математики. Як гімназія у Львові вчить дітей аналітичного мислення
- Не мордувати дітей. Як в Україні змінять навчання у середній школі
- Самі чи з репетитором. Як готувались львівські випускники, які найкраще склали ЗНО
- Як використовувати інновації у школі. Топ-4 підказки для вчителів та батьків
- «Нас треба скеровувати, а десь і бити по руках». Павло Хобзей про реформу освіти
- Усе, що треба знати про прийом дітей у перший клас або Як Львів може змінити правила
- Тільки не завод! Міфи та реальні проблеми львівської профтехосвіти
- Математика англійською, географія французькою. Як львівська гімназія стала командою інноваторів
- Як нестандартно вчать у «Школі радості». Фоторепортаж
- Навіть найбезглуздіша ідея – важлива. Як учні самі змінюють львівські школи
- Школа мрії у селі. Чому до Наварії з’їжджаються вчитися з усіх околиць
- Тести – погибель для освіти. Найкращий учитель України про те, як навчати дітей
- Батьки у школі: гості, спонсори чи партнери?
- Естонські уроки: прості рішення на шляху до найкращих шкіл
- Учитись не пізно. Як працює львівський університет для пенсіонерів
- Не без клепки. Шість винаходів учнів Львівського технологічного ліцею
- Нестандартні уроки. Як навчання у львівських школах стає цікавим
- Бюджетні гроші – приватним школам. Як Львів експериментує з освітою дітей
- Надрукуй собі що завгодно. Навіщо потрібні 3D-принтери у школах
- Маленька освітня революція. Як починаються зміни у трьох львівських школах
- Новий закон про освіту. Що реально зміниться, коли буде результат і що може піти не так
- E-школа у Львові: як технології перетворюють уроки на гру
- Не лише домашні завдання. Чого хоче нова школа від батьків та вчителів?
- Думай сам. Як у Садку Святого Миколая вчать учитися самостійно
- Смартфон, який допомагає вчитися. Як технології змінять класичну освіту
- Вчитись у Європі: мрія здійсненна. Як львів’янам скористатись Erasmus+
- Порозумітись із дружиною. Як іноземці вчать українську у Львові
- Навчання як пригода. У Львові з’явиться Школа вільних та небайдужих
- «Моя донька любить понеділок». Львів’янка рік навчала свою дитину вдома
- Тут виховують вільних людей. Як змінюється львівська гімназія Шептицьких
- Тато для інтернату. Директор, який руйнує стереотипи і дає учням «Оскари»
- Школа з Wi-Fi і без домашніх завдань. Як змінюється львівська гімназія імені Стуса
- «Ні, синку, цього року на море поїдуть репетитори». Чому для ЗНО не досить шкільних знань
- Директорка, яка відповідає на записки учнів. Як змінюється сихівська школа
- Прийдеш до мене – матимеш оцінку. Навіщо львівським школярам репетитор?
- На шкільні збори я принесла печиво. Батьки, певно, подумали, що я трохи не в собі
- Від хоумскулінгу до змішаного навчання: чотири інноваційні школи України
- Освіта 3.0. Для реформи Львову достатньо двадцять нестандартних шкіл
- Наталія Смуток: Дітям у підлітковому віці важче, аніж жінці під час вагітності
- Освіта 3.0. Коли від школи лише половинка
- Від садочка до університету: як змінюватиметься освіта у Львові
- Освіта 3.0. Львів’янка, яка не віддасть дітей у школу
- Освіта 3.0: школа, яка навчає інакше