Директорка, яка відповідає на записки учнів. Як змінюється сихівська школа

48590 0
У школі №98 успішні учні отримують премії та самі пропонують зміни, вчителі з дітьми розмальовують стіни, а уроки хочуть замінити заняттями з можливістю усамітнитись.

На спортивному майданчику школярі крокують шеренгами, співаючи пісню «Маруся». Це середня школа №98 з поглибленим вивченням німецької мови, що на вулиці Трильовського, 12 на Сихові, готується до маршу на проспекті Свободи з нагоди Дня міста. Майданчик зовсім новий: його спорудження коштувало 1,3 мільйона гривень і завершилось минулого місяця.

Майданчик – не єдина новина в житті сихівської школи. Останнім часом тут відбуваються зміни, які зауважують і учні, і батьки, і мешканці району. Замість «школи, де сотня дітей отруїлася», тепер її радше називають «школою біля Скверу Гідності». 98-ма стала однією з чотирьох шкіл-учасниць проекту «Школа 3.0», у межах якого навчальні заклади отримають шанс за півтора року змінитись повністю, запровадивши нові принципи та методики управління, викладання та взаємодії у спільноті.

Людмила Земба очолила школу в серпні 2016 року; раніше вона працювала заступницею начальника відділу освіти Галицької районної адміністрації Львова. Вона вважає, що змін потребують усі аспекти шкільної освіти, від ролі директора до наповнення програм і взаємодії з батьками. Про те, як її команда впроваджує зміни, не чекаючи нових законів і вказівок згори, директорка 98-ї школи розповіла Tvoemisto.tv.

Коли я прийшла до школи, мене дивувало, що діти постійно шукають вихід зі школи – як би з неї втекти. Навчання у школі має бути настільки цікавим, щоб діти бігли до школи, чекали, коли закінчиться субота й неділя, щоб у понеділок запитати: «Що ми нового дізнаємося? Що будемо робити?»

Сучасний директор – це менеджер. Школа – величезна спільнота з дітей, батьків та членів родини, і їй потрібно дати раду. Він має бути господарем, який розумітиметься в речах, про які й не думав, що в житті можуть знадобитися. Має бути педагогом, щоб спілкуватись із дітьми й розуміти їх. Психологом, бо батьків потрібно організовувати також. А ще директор є громадським діячем, особливо в маленьких містечках і селах, де громада згуртована навколо школи, а немає школи – немає громади. Школа завжди була центром життя, й директор – це та людина, яка робить школу цікавою та відмінною від інших.

Ми знайшли в підвалі старі тенісні столи, відмили й полагодили їх, пофарбували та поставили в кімнатах відпочинку. Діти люблять рух у будь-якому варіанті. Побачили, що дітям це цікаво – докупили ще столів. Хочемо обладнати кімнати для відпочинку так, щоб діти мали різні можливості: кріселка, на яких можна сидіти, пазли, настільні ігри. Побачили, що стіни у школі сумні – розмалювали разом: діти обирають малюнки, батьки радяться, як і що це буде. Тепер плануємо розмалювати стіни в початковій школі. Мета – зробити школу комфортнішою. Завдяки конкурсу мікропроектів обласної ради незабаром матимемо нові вікна, бо старі вже навіть не відчиняються. Завдяки проекту «Громадський бюджет» зараз утілюємо проект інтернет-бібліотеки. Також маємо тепер багатофункціональний спортивний майданчик.

Ми хочемо запровадити школу повного дня. Замість уроків будуть заняття, що триватимуть до 16-ї години. Ці заняття передбачатимуть рух, адже фізкультури тричі на тиждень дітям замало, а також читання, гру й можливість усамітнення для дітей, що втомилися, у спеціальній кімнаті відпочинку. Зараз у нас є група продовженого дня та багато гуртків – гандбол, футбол, легка атлетика, танцювальний гурток, карате, бойовий гопак, шахи, співочі гуртки, рукоділля. Переважна більшість – безкоштовні.

Школярі самі подають ідеї для змін. Для цього є скринька «Хочеш учитись у школі своєї мрії – кидай ідею». Без уваги не залишається жодне повідомлення. Якщо записка підписана, я відповідаю особисто, якщо анонімна – я відписую на дошці учнівського самоврядування. Більшість записок анонімні. Напевно, діти поки що соромляться.

 

На перервах ми вмикаємо класичну музику. Щотижня – новий композитор. Дітям подобається класична музика. Хоча спершу були гнівні дописи, мовляв, чому ми слухаємо лише класику, а не сучасну музику? Я написала відповідь: можемо слухати сучасні пісні, зробіть добірку. Звісно, є певні обмеження – наприклад, ми не можемо ставити російську музику чи пісні непристойного змісту. В нас є педагог-організатор, вона молода й відкрита, й може разом із дітьми укласти музичний ряд.

 

Вчителі готові до змін. Вони бачать і розуміють, що сучасні діти важко сприймають урок. Я завжди запитую вчителів, чи самі вони пробували коли-небудь висидіти сім уроків. Це неможливо! Це не значить, що уроків має бути менше; просто вони повинні проводитись так, аби дитина під час навчання рухалась. Частина занять має проводитись на вулиці або поза класом. Для вивчення музики й образотворчого мистецтва можна використовувати ґаджети. Треба активніше впроваджувати ті методи, які допомагають дитині вміти висловлюватись, і заохочувати дітей до спілкування. Не може бути такого, що 90% уроку говорить учитель, а діти лише 10% уроку відповідають на питання. Відповіді потрібно шукати разом.

Сучасний вчитель – це режисер. Можна вчити так, як учили нас: учитель говорить, усі записують, а потім відповідають по черзі. А можна вчити так: діти, які краще зрозуміли, вчать і доповнюють один одного, роблять разом проекти. Знання, які діти знаходять і здобувають самі, а не отримують готовими, засвоюються краще. Учні хочуть використовувати нові технології та спілкуватись між собою. Їм цікаво, коли все відбувається у грі, а вчитель є тим, хто шукає методи, підходи до навчання, аби було цікаво й інформативно.

Сучасного навчання не буде без сучасних технічних засобів: проекторів, комп’ютерів, лінгафонних кабінетів для вивчення іноземних мов, мультибордів. Ми отримали від Міністерства освіти комп’ютери, на яких уже були встановлені вчительські програми для географії, української мови тощо. Там є цікаві завдання, необхідна наочність, але, щоб їх використовувати, на уроці потрібен телевізор або ноутбук. Дітей можна мотивувати за допомогою використання ґаджетів. Діти все одно сидять у смартфонах, і ми не проти, щоб вони використовували їх на уроках тоді, коли потрібно знайти якусь інформацію. У школі повинен бути інтернет, доступні комп’ютери, й не лише в комп’ютерному класі. Наша мрія – щоб у кожному класі був бодай один комп’ютер.

Батьківські збори проводимо за потреби. З окремими вчителями батьки зустрічаються індивідуально, спілкуючись про конкретну дитину – її потреби, поведінку, досягнення. Якщо потрібно вирішити питання класу, збираються, коли зручно батькам. Наприклад, сьогодні вчителька 5-А підійшла і сказала, що є потреба зібрати батьків, аби порадитись. Питання, що стосуються всієї школи ми вирішуємо з головами батьківських комітетів. Вперше зустрілись у серпні минулого року, коли я щойно взялася до роботи й іще не готова була відповідати на всі запитання батьків. Тому ми запланували серію зустрічей, під час яких виробили спільне бачення, стратегію. За цей час батьки побачили, що у школі щось змінюється, й ставали щоразу відкритішими – з’явилась довіра.

Співпраця з батьками – це необхідний елемент життя школи. Загалом я відчуваю, що батьки стають вимогливішими до школи та умов, у яких навчаються їхні діти: очікують, що дітям буде комфортно, безпечно, вони будуть захищені, доглянуті, навчені, виховані, в них буде цікавий день і вони пізнають щось нове.

Ми маємо дошку пошани, але на ній – не відмінники, а ті школярі, які досягають успіху як у навчанні, так і поза школою: у спортивних змаганнях, інтелектуальних конкурсах, олімпіадах. Дитина повинна пробувати себе в багатьох напрямках, щоб знайти своє місце в житті: тоді вона буде успішним випускником. Упродовж першого семестру ми збирали досягнення учнів, і наші партнери-меценати запропонували винагородити їх премією. Діти були щасливі отримати винагороду за свої успіхи та старанність.

«Школа 3.0» – це система впровадження змін, яка була нам необхідна. Ми щось уже робили, впроваджували систему «Лицем до дитини», розвивальне навчання. Але, щоб усе це впорядкувати, скористалися шансом і беремо участь у проекті центру «Про.Світ». Напрацьовуємо план змін, пріоритети, цілі, обговорюємо разом, що і як ми будемо робити, аби працювали не лише п’ятнадцятеро вчителів, а вся школа.

Розмовляла Олена Семенюк,
фото авторки

Освіта 3.0