Чому ми платимо за тепло сусідів та чим замінити генератор. Як пережити зиму

10595 0
Як громади можуть підготуватися до зими, яка в нас ситуація з електроенергетикою, чи може бути уражена ворогом газотранспортна система, як готуватися до опалювального сезону й модернізуватися в довготривалій перспективі, Tvoemisto.tv розповів виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк.

Через окупантів не працює одна атомна і дві теплові електростанції. Беручи до уваги відкриті дані, можна припустити, що енергетика працює на половину потужності. Як ви оцінюєте ситуацію?

Ситуація була поганою і до початку воєнних дій. Плачевний стан енергетики є багатофакторним. Одним із базових факторів, який заганяв її у цей стан, є тарифна політика і крос-субсидіювання. Якщо по-простому, то це коли непобутові споживачі субсидіюють побутових. Отже, промисловість платила 5,50 гривні за кіловат-годин, а населення – від 0,9 до 1,6 гривні за кіловат-годин. Різницю між цими тарифами фактично сплачувала промисловість. І це призвело до колосальної заборгованості. Щороку ці крос-субсидії вимірювали в межах 40-50 мільярдів гривень. У той час, коли наша промисловість почала зупинятися, субсидіювати це нема кому. Тож виникає така ситуація: аби працювали розподільні й магістральні мережі, аби закупити паливо і обслуговувати це все, треба підвищити тариф. Та й з огляду на всі ці руйнування тариф не може не повзти вгору, а має бути якось закритий, щоби ми могли все відбудувати.

І ще одне: фізичне руйнування мереж. Навіть за можливості генерації електроенергії ми не можемо її фізично постачати споживачам. До осені ми втратили близько третини генерувальних потужностей, які були на окупованих територіях. Це і найбільша Запорізька атомна електростанція, і теплові електростанції, той же Енергодар та Вуглегірськ. Падіння промисловості на третину компенсувало падіння генерації, до осені зберігався умовний баланс. Але зараз різко зросте потреба населення в опаленні – це сезонний фрагмент. Тим паче, що багато міст перейшло на електричне опалення, що заохочувалося на різних рівнях: мовляв, поставте собі електричний котел, бо це просто і дешево. Ну ось, поставили… І матимемо ситуацію, коли буде велика потреба в електроенергії, а забезпечити її подачу стане складно, тож опалювальний сезон буде важким.

А конкретно щодо Львова і області яка ситуація? Чи будуть віялові відключення?

Я не можу цього прогнозувати, бо всі дані про те, що і куди «прилетіло», закриті. І це, в принципі, правильно. Можна робити висновки з того, наскільки частими є ці відключення, які сегменти споживачів – побутових і непобутових – відключають.

Напевно, громадам, що мають власні генерувальні потужності, буде простіше працювати і відповідати на ці виклики. Громадам і громадянам, які інвестували в енергоефективність, утеплення будинків, в альтернативні джерела, теплові помпи, також буде простіше. А ось тим, які очікували, що за них усе вирішать, буде складніше. Очевидно, органи місцевого самоврядування і енергопостачальні компанії робитимуть все, що можуть, але не всім зможуть допомогти. Якщо у нас, наприклад, є система централізованого опалення, то місто на це може впливати, а якщо є індивідуальні системи опалення, то не зможе. Максимум забезпечити газом і намагатися забезпечити електроенергією.

Не лише на Львівщині, а й деінде важко робити якісь прогнози. Вся територія України під обстрілами. Росіяни можуть дістати до будь-якої точки. Що більше ми маємо дрібної, розосередженої генерації, то більші шанси пройти певні піки споживання з меншими втратами.

Ви нещодавно називали міста Львівщини, які краще підготовлені. Серед них Новояворівськ і Жовква. Чи можете назвати ще якісь громади, що добре підготувалися або мають шанс зробити це найближчим часом?

Не маю аж такого повного аналізу готовності – це мали б зробити ОВА та Львівська міськрада, це ж Міністерство енергетики. Ті міста, котрі ви назвали, є певними лідерами цього процесу. Так, як утепляли будинки й організовували індивідуальні теплові пункти в Новояворівську, мало хто робив. Про станцію на відновлювальних джерелах енергії подбали у Жовкві, колись така була в Золочеві, але з нею виникали певні нюанси, і я не знаю, як вона працює зараз.

Свого часу була ситуація, що газ для населення став дотованим, зараз він є значно нижчим від ринкової вартості. А тверде паливо – дрова, щепа, палети – не є дотованими і фактично в багатьох випадках дорожчі за газ. Але, дотуючи газ, ми демотивуємо людей щось робити, аби замінити його іншими місцевими видами палива, які стають неконкурентоспроможними на нашому ринку, і їх вивозять у Європейський Союз. Міста не отримують субсидію з держбюджету для компенсації тарифів на дрова – лише для газу. Тому часто виникають ситуації, що проєкти на місцевих видах палива стають неокупними, бо газ дешевший і субсидійований у п’ять разів. І ситуація не зміниться, допоки ми однаково не субсидіюватимемо тепло, а не вид палива. Тепер ми фактично субсидіюємо не гігакалорію для населення, а газ. І через це витискаємо наше тверде паливо з власного ринку на ринок ЄС, де воно дає енергію в рази дешевшу, аніж отриману від газу. Тож фактично ми субсидіюємо енергетику Євросоюзу, субсидіюючи газ. Ось таким є реальний стан справ.

У Львові, на Сихові зокрема, запрацювала мережа ІТП, і голова району Галина Гладяк у нашому ефірі запевнила, що можна суттєво економити на витратах. Чи бачите ви перспективу в подальшому їх упровадженні?

Я, мабуть, повернуся до іншого питання. Люди, які хочуть мати опалення вдома, вимагають індивідуальних котлів. Мовляв, дайте нам газові котли і залиште нас у спокої. Але насправді людям не потрібен індивідуальний газовий котел, який вимагає багато додаткових витрат – як інвестиційних, так і на обслуговування, а можливість регулювати споживання і плату за те, що вони споживають. І це справедливо.

Тож ІТП у будинку як пристрій, що регулює споживання тепла від міської мережі до будинку, є першим кроком до впровадження правильної системи опалення квартир. Бо на наступному етапі після встановлення ІТП у будинку можна робити регулювання з лічильником у кожній квартирі або здійснювати це паралельно. Отже, не буде потреби ставити газові котли у квартирах, і це не потребуватиме величезних коштів. У випадку вимкнення електроенергії достатньо буде подбати про встановлення дизельного генератора, щоби система опалення функціонувала, циркулювала вода, аніж забезпечувати генератор і постачання електроенергії в кожну квартиру. Тобто при наданні централізованої послуги від міста ви матимете можливість її підтримувати, а якщо її немає – то немає. Тому встановлення ІТП на Сихові є добрим проєктом не лише для Львова, а й для країни загалом, бо він показує, як правильно вирішувати проблеми з опаленням у великих житлових масивах. Цей проєкт безпрецедентний, і я радий, що Львів це робить, але також хочу подивитися, як він працюватиме.

Наразі у Львові мовиться лише про гарячу воду, бо опалення ще нема. Але до показань індивідуальних лічильників у платіжках додається різниця того, що ввійшло, згідно із загальнобудинковими лічильниками. Є дані, що сума плати внаслідок цього збільшується вдвічі. Чому утворюється така велика різниця?

Тут є два потенційні моменти. Хтось може маніпулювати – така можливість існує. Або ж це може бути банальне неврахування знімання даних. Тобто це речі, з якими за згодою сторін можна досягти компромісу. Можуть бути ситуації, коли у помешканнях є індивідуальні лічильники, і частина людей подала показання, а частина – ні. Через це виникає різниця, яку ділять на всіх споживачів, і тоді ви мусите платити більше, аніж спожили за лічильником.

Тут важливий момент розуміння. Тепло є продуктом, який споживається не лише індивідуально, а й частково спільно. Це не вода, яку ви перекрили, і вона перестала текти. Тепло у будинку «гуляє» через стіни. Мешканці квартир, розташованих посередині, між верхніми та нижніми поверхами, між іншими квартирами, можуть сказати, що в них і так тепло. А насправді це означає, що вони «крадуть» тепло в сусідів. Ось ця частка, яка розподіляється на всіх, є чистою фізикою. У цьому не винні ні поганий закон, ні Верховна Рада, ні Садовий. Візьміть підручник фізики за шостий клас: закон збереження енергії –  ніщо нізвідки не береться й нікуди не зникає. Тож у багатоповерховому будинку не може бути нульового рахунка за тепло, бо так не буває. Навіть якщо ви вимикаєте газовий котел чи батареї, то «забираєте» тепло в сусідів. Це можна легко перевірити ввечері за допомоги тепловізора. Можемо влаштувати такий експеримент, коли ввімкнуть опалення. Завдяки тепловізору дуже чітко видно, як одна квартира «світиться», а інші навколо неї «паразитують». Це енергетичний паразитизм. Може бути ситуація, коли при вимкнених батареях за показниками свого теплового лічильника ви отримуєте нуль, але нарахування по будинку все одно будуть. Однак тут може бути багатофакторна причина: неправильно зняті показники, невчасно подані дані. Але навіть якщо ви нічого не використали, згідно з методикою вам виставлять рахунок не менший, аніж мінімальний по будинку. Бо споживати нуль енергії в багатоповерхівці неможливо. Щодо цього буде багато емоцій, але такі моменти треба було пояснювати на телебаченні й через журналістів.

Які короткострокові рішення можуть дати ефект: щоденна економія електрики, «буржуйки» в підвалах, намети для обігріву, можливість закупівлі дизельних генераторів, мобільні котельні?

Ми говоримо не про добрі та погані рішення, а про погані та ще гірші. Добрих у стані війни, як-от відключення будь-якого виду енергії, просто не існує. Кожне рішення супроводжуватиметься більшим чи меншим дискомфортом.

Мобільні котельні насправді не є мобільними, це вигадка. Вони контейнерні. І цей контейнер умовно можна перевезти і десь поставити, ввімкнути. Але його не можна возити по району і почергово «вмикати» певні будинки.

Дизельний генератор на весь будинок можна поставити, але ви його зараз не купите, бо на ринку ажіотаж. Його годі знайти, хоча це дороге задоволення  – мовиться про мільйони гривень. Окрім того, він дуже дорогий в експлуатації. Але такі резервні джерела енергії варто мати, щоб запустити інфраструктуру. Бо навіть індивідуальні газові котли не працюватимуть, якщо нема електроенергії: вони мають автоматичний запал, циркуляційну помпу тощо. Але мати генератор на кілька квартир, щоб запустити такі котли і прогріти приміщення, однозначно треба. Вартість кіловат-години енергії від генератора коливатиметься в межах 25 – 30 гривень. А зараз населення платить 1,68 гривні. Та й треба, щоби ще паливо до тих генераторів було. Тобто ані дизельні, ані бензинові генератори не зможуть замінити звичного режиму споживання електроенергії.

Що можна зробити в міру дешево й доступно? Раджу подбати про домашню систему, базовану на автомобільному акумуляторі, який коштує від чотирьох-п’яти тисяч гривень. Також треба мати автомобільну зарядку, яка обійдеться в тисячу-півтори тисячі гривень. І ще докупити інвертор, тобто перетворювач з 12 вольтів на 220. Так у межах шести-семи тисяч ви можете створити систему, яка даватиме мінімальні 220 вольтів на певний період часу. Цього достатньо, щоб запустити той же газовий котел. І щойно електроенергія увімкнеться, найперше треба зарядити свій акумулятор.

Будуть проблеми і з холодильниками. Якщо електроенергії не буде дві-три доби, то ваші запаси в ньому перетворяться на проблему. Треба також мати на чому готувати: подбати про газовий пальник, невеличку туристську плитку.

Варто передбачити три етапи підготовки до опалювального сезону. Перший – максимально утеплити своє житло: рами старих вікон заклеїти плівкою, якщо ж маєте пластикові, але поганої якості, проклейте рами шаром пластику – це створить додаткову повітряну подушку і заощадить тепло. Можна позакривати частину вентиляційних отворів на кухні, у ванній-туалеті, бо тепле повітря підіймається догори і втікає через вентиляційну шахту. Квартиру треба вентилювати. Можливо, вам не потрібно використовувати аж стільки цих отворів.

Другий етап – варто подбати про альтернативне джерело тепла. Про електричні прилади говорити не доводиться, бо самі бачите, яка ситуація. Тож принаймні на весь будинок треба мати щось таке, щоб зігрітися, облаштувати тепловий пункт. Подбайте про газовий пальник, на якому можна хоча б закип’ятити воду, чи маленьку пічку на дрова, щоб можна було загріти їжу. Також варто придбати генератор чи сонячну панель, аби отримувати електроенергію, коли її не буде, щоб можна було зарядити ті ж радіо, ліхтарик, телефон і бути на зв’язку. Також треба мати павербанки. Можна зробити систему на базі автомобільного акумулятора, про яку я вже казав.

Третій етап – варто скласти план, куди ви поїдете, якщо ситуація погіршиться і все зупиниться. Зателефонуйте родичам, купіть дров на одну-дві тисячі гривень. Подбайте про пилку та сокиру. На території міста не вистачить деревини для опалення багатоповерхівок, навіть якщо вирубати всі дерева у парках. Пам’ятайте, що під час холодів вода у трубах замерзає, тож треба спустити її. В усю кераміку – умивальники, унітази – треба залити солону воду, щоб не замерзли сифони.

Поки що кліматологи прогнозують досить теплу зиму, тому я не схильний думати, що будуть аж такі катаклізми. Але, знаючи наших сусідів, розумію, що росіяни нищитимуть інфраструктуру в найгірші моменти. Треба бути готовими, що вони робитимуть підлі речі й ускладнюватимуть нам життя.

А що з довгостроковими перспективами? Як убезпечитися на наступні сезони? Чи мовиться про розвиток альтернативної енергетики, чи закладають у бюджет кошти на термомодернізацію будинків? Під час Другої світової лендліз включав не тільки зброю, то чи можна й через нього просити про певну допомогу?

Ми живемо в середовищі, яке дуже швидко змінюється. Два роки тому Євросоюз розпочав програму «Європейська зелена угода». В межах цієї політичної ініціативи ЄС має намір стати кліматично нейтральною територією до 2050 року. Ми вже у статусі країни-кандидата в ЄС, тож на нас також починають поширюватися всі їхні політики, які мають статус закону і повинні виконуватися. Планування нашої кліматичної нейтральності дуже важливе. І ті рішення, які зараз ухвалюватимуть, вже мають враховувати виклики і завдання, які стоять у межах європейської політики.

Енергоефективність та відновлювальні джерела енергетики є тими стовпами, на яких будується енергетична незалежність. Від газу ЄС буде відходити, його зберігатимуть лише як резервне паливо. Але основний фокус на енергоефективність, скорочення потреб у енергії та на відновлювальні джерела. Очевидно, до цього мають бути додані погодонезалежні джерела електроенергії і резервування – атомні та гідроелектростанції. На моє переконання, атомна енергетика залишатиметься в переліку джерел, які використовуватимуть.

Можна утеплювати міські будинки. При цьому шар утеплення має становити не п’ять, а 20 сантиметрів, ставити системи рекуперації, переводити опалення на кліматично нейтральні системи на шталт теплових помп. Знаю, що Львів почав запроваджувати використання таких помп на ТЕЦ для генерування теплової енергії з повітря і закачування її у воду, яка подається. Львів має низку прогресивних проєктів, і я радію з того, що нарешті ми маємо місто, яке це робить, і що це є прикладом для інших.

Такі технології можна використовувати й у кожному окремому будинку. Ми підходимо до ситуації, коли підготовка гарячої води в літній період «зсуватиметься» до будинків. Бо в теплу пору року нема сенсу гріти воду спалюванням газу, коли ми не маємо куди подіти це тепло. Одним із кроків може стати встановлення сонячних і теплових колекторів. Площі пласких дахів мусять бути використані для виробітку електроенергії, вони мають бути покриті різними типами сонячних батарей і використовувати цю енергію для потреб окремого будинку. Поєднання сонячних батарей і теплових помп дає колосальний ефект. Така помпа є пристроєм, протилежним до холодильника. На  кіловат затраченої електроенергії він дає три-чотири кіловати теплової енергії за рахунок її перекачування з навколишнього середовища. Масштабне запровадження теплових помп у три-чотири рази скорочує потребу енергії на території, а на рівні міста це взагалі величезні цифри. Франція має національну програму до 2025 року, згідно з якою теплові помпи впроваджують мільйонами.

Чи є можливість та доцільність передбачити допомогу для впровадження таких технологій на наступний рік?

Доцільність є, а от із можливостями трохи гірше. У нас війна, дефіцит бюджету, самі ми таке не зможемо профінансувати, тому треба просити на це грошей у ЄС. Ба більше, нам треба розвивати промисловість і мати можливість виробляти ці теплові помпи в промислових масштабах у себе в країні, а не завозити їх із Китаю чи Америки. Тим паче, що є ентузіасти, низка компаній, які складають їх тут із завезених компресорів. Уже є перший досвід упровадження таких систем, розроблених в Україні.

Думаю, ми дуже збідніємо внаслідок цієї війни і дуже залежатимемо від іноземної допомоги.

Затримали Богуслаєва, оголосили в розшук ексголову Національного банку, було повідомлення про затримання шпигуна в уряді, який працював понад 10 років, ще одного затримали нещодавно під час засідання міськради Миколаєва… Чи допускаєте ви, що в енергетичному секторі країни працюють диверсанти, які не дозволяли нам розвивати цю галузь?

Такі безумовно є. Вся країна 15 років знає про те, що той же Андрій Деркач, ексголова «Енергоатому», завжди мав російське лобі. Зрештою, йому висунули офіційні підозри з цього приводу. Не можу нікого звинувачувати – це функція поліції та прокуратури, але переконаний, що в енергетичному секторі є багато «кротів». А разом із тим ще й бажання «патріотів» нажитися на цій ситуації. Коли через чиїсь руки проходять величезні  гроші, великі об’єми нафти, газу та інших ресурсів, то виникає спокуса наварити на цьому. Було б сильним спрощенням звинувачувати в усьому росіян, хоча їхня роль у цьому домінувальна. Коментувати звинувачення щодо названих вами людей не можу, це не моя функція. Але сам перехід української атомної енергетики з російського на американсько-шведське ядерне паливо Westinghouse – це велетенські зсуви: і економічні, і геополітичні. Одна з мотивацій росіян захопити Запорізьку атомну станцію полягала у тому, щоб «витягнути» це паливо, яке ефективніше, і технологію, якої вони не знають. Це, зокрема, й промисловий шпіонаж, на мою думку.

Виникає враження, що на тлі усіх проблем з електроенергією газова система стійкіша. Чи не виключаєте ви можливості ударів та руйнування структури газопостачання?

Безумовно, бо вона теж складна та вразлива. Цю загрозу треба враховувати. Звернімося до досвіду міст, які в березні – квітні цього року були окуповані. Може бути таке, що в місті не буде ні електроенергії, ні газу, ні навіть бензину. Тож треба мати сценарій, як у такій ситуації вижити, забезпечити бодай мінімальні потреби.

Всі шукають якихось мінімальних рішень, але із закінченням опалювального сезону в квітні треба буде думати, що робити далі, і готуватися до наступного сезону. А ми дотягуємо до липня, а то й до вересня і тільки тоді починаємо щось робити. Цей рік був унікальний, бо і люди, і журналісти почали питати, що робити, вже у липні, і це вже добре. Разом із тим ми не розуміємо, що буде найближчим часом, як виглядатиме ситуація. Тому сподіватися на якісь інвестиції складно, та й українські й закордонні банки кредитів не видають. До врегулювання безпекової ситуації жодних інвестицій не буде. Треба сподіватися на допомогу, якісь генератори,  турбіни, від союзників і планувати безпеку населення з огляду на такі ризики.

Згідно з урядовими директивами, влітку ми мали забезпечити 19 мільярдів кубометрів газу, 5,6 мільярда нам не вистачало для цього безпечного запасу, щоби нормально пройти опалювальний сезон. Я маю приблизне уявлення, звідки «Нафтогаз» візьме газ. Але це можна робити хіба в короткотерміновій перспективі, бо в довготерміновій я не певен, що це буде правильним рішенням. І трохи дивно виглядає прохання американців про доставку трьох мільярдів кубометрів газу. Інші країни на той час платили 2300 – 2500 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива, а Україна хотіла отримати його безкоштовно, хоча мовиться про шість мільярдів доларів, через наше марнотратство і безголовість.

Щодо лендлізу, то в американців є багато мобільних когенераційних установок, які можуть генерувати не лише електроенергію, а й тепло. В них є компанії, які намагалися ще 10 років тому продати нам це своє обладнання для Києва, Кривого Рогу, інших міст. Зрештою, поїхали в Казахстан і поставили його деяким компаніям, торговим центрам – там, де є велике споживання. І вони генерували тепло й електроенергію завдяки таким високотехнологічним системам. Коли газ був дешевий, це було вигідно з точки зору економіки, а тепер – з точки зору безпеки. Але такі системи є, і їх розгортають до двох тижнів.

Розмовляв Сергій Смірнов
Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

_________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Тема тижня

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!