Ситуація на фронті – важка. За словами міністра оборони Олексія Резнікова, щодня на війні 500 українців отримують поранення. Нещодавно у Львові заговорили про створення потужного Національного реабілітаційного центру для важкопоранених українців. Проте багатьом захисникам, які пережили пекло бойових дій, реабілітація потрібна вже. Тvoemisto.tv дізналося, де українські військовослужбовці, які були поранені на війні, можуть пройти реабілітацію та наскільки Львову потрібен новий реабілітаційний центр.

«Підлатався» і до бою

У травні 2022 року на російсько-українській війні львівський військовослужбовець Сергій отримав контузію, ушкодження внутрішніх органів і мав сильно потрощені кістки ноги. Спочатку всю медичну допомогу бійцю надавали в Кривому Розі, згодом, коли стан стабілізувався, перевезли до Львова. Чоловіку зробили вже дві операції на нозі, встановили апарат Ілізарова, на черзі третя операція і тривала реабілітація. Але проходження бодай кількаденних курсів чи реабілітаційної програми сім’я Сергія шукає вже зараз, хоча сам військовий каже: щойно рани загояться, повернеться на фронт.

Читайте також: У Львові планують збудувати реабілітаційний центр для важко поранених у війні українців

«Сину потрібна буде реабілітація, про це кажуть самі лікарі. В госпіталі у палату кілька разів приходили реабілітологи, але все, що сказали, як розробляти другу ногу, щоб не було набряків, як правильно вставати з ліжка чи стільця тощо. Далі, як я вже казала, Сергієві буде потрібна потужна реабілітація. Де і коли зможемо її пройти, не знаю. Поранених дуже багато. Дізналися, що хлопці на реабілітацію їздять у винниківський госпіталь, до Трускавця, Дрогобича, але все у порядку черги. Тобто нам сказали стати в чергу і чекати, щоправда, невідомо скільки – може, кілька місяців, а може, пів року чи й рік», – розповідає мама Сергія пані Галина.

Чоловік львів’янки Олени Бовт на фронті практично від самого початку війни. Кілька разів був поранений, але, як каже його дружина, незначно. Тому «підлатався» і пішов знову воювати.

«Реабілітації потребують хіба що важкопоранені та хворі. Ті, в кого руки-ноги цілі, майже відразу їдуть на фронт. Мій чоловік після отриманого поранення лише кілька днів побув у військовому госпіталі. Звісно, за жодні ліки, обстеження, аналізи ми не платили – всім забезпечувала держава. Після цього чоловіку пропонували лягти у лікарню, а звідти вирушити на реабілітацію до Трускавця. Проте він не захотів. Знаю, що з ним у палаті лежали хлопці, яким реабілітація точно знадобиться. Наприклад, одному з них відірвало руку, крім того, пересадили шкіру на обличчі», – каже жінка.

Реабілітація потрібна, але місць немає?

У теперішній час пройти реабілітацію військовослужбовцю, який зазнав поранення внаслідок бойових дій, можна. Для цього є відповідні ліжка і фахівці, запевняють посадовці та лікарі. Ліжка, або й цілі відділення, є, зокрема, в лікарні Святого Пантелеймона, лікарні Святого Луки, Львівському військовому госпіталі, Обласному госпіталі ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи, а також у лікарнях і санаторіях в Соснівці, Трускавці, Дрогобичі. Скільки саме є місць для реабілітації, дізнатися не вдалося, бо в часі війни ця інформація закрита.

Реабілітацію в цих медичних закладах можна пройти, маючи різні травми, проте найскладнішою є ушкодження центральної нервової системи, нейро- або мозкова травма. Реабілітація після таких травм найдовша.

Читайте також: Які послуги з реабілітації можна отримати безкоштовно. Пояснення

Волонтерка Наталія Арестова, яка вже дев’ятий рік допомагає важко пораненим військовим у Львівському військовому госпіталі, в коментарі Тvoemisto.tv розповіла, що бійців, які зазнали травм спинного мозку, важких травм голови, чимало, а місць для їхньої реабілітації обмаль.

«Хлопці спочатку вимагають тривалого лікування в спеціалізованих клініках із висококваліфікованим і спеціально навченим персоналом, а згодом ще й тривалої реабілітації в спеціалізованих центрах, де є не тільки персонал, а й відповідні умови – безбар’єрне середовище, відповідні меблі та обладнання. Але за роки війни військова медицина спромоглася відкрити для пацієнтів з ураженням нервової системи аж одне реабілітаційне відділення на 20 ліжок. Воно діє у Львівському військовому госпіталі. І це на всю Україну! А в системі ветеранських госпіталів є лиш один центр нейрореабілітації для ветеранів на 50 ліжок. Цього, звісно, катастрофічно мало», – каже вона.

Зі слів волонтерки, нейротравми важливо не запускати, можуть виникати пролежні, починатися занедбані стани, контрактури. Тож варто було б уже зараз розширювати відділення реабілітації або відкривати нові. Те, що наразі працюють Центр відновного лікування «Модричі» та Міжнародна реабілітаційна клініка Козявкіна, не рятує, адже вони приватні, і за всі послуги доводиться платити самому.

«Моє бачення таке, що тій базі, яка є, варто було б негайно додати фахівців-реабілітологів і розширювати відділення. Це могло бути бодай тимчасовим рішенням. Водночас варто було б відкривати реабілітаційні відділення для лікування нейротравм у інших міських чи обласних медичних закладах. Можливо, це крик душі, але за останній тиждень тільки до мене особисто звернувся з десяток родичів важкопоранених, які шукають підказки, поради, що їм робити, куди телефонувати з приводу реабілітації. А я не знаю, що їм відповісти…» – бідкається співрозмовниця.

На запитання, що волонтерка думає про проєкт зі створення нового реабілітаційного центру у Львові, вона відповіла: «Це дуже добре, що у нас заговорили про створення реабілітаційного центру, але війна вже триває не перший рік. Це щось схоже на ситуацію, коли розлучається подружжя і чоловік має почати виплачувати аліменти. Але ж діти їсти хочуть уже! Так і тут – пацієнтів лікувати треба вже, а не чекати, коли щось спланують і побудують».

Якщо за відкриття реабілітаційних відділень або центрів не взятися негайно, через кілька місяців, на думку Наталії Арестової, буде багато тих, що не зможуть нести військову службу через важкі інвалідизуючі поранення.

«Якщо хлопців не реабілітувати, всі проблеми впадуть на плечі їхніх родин. Відтак це все виллється у негативні соціальні наслідки: військові  будуть хворі й недієздатні, а їхні сім’ї не забезпечені матеріально», – вважає вона.

Читайте також: До Львова з робочим візитом приїде міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко

Війну, поранення, лікування і тривалу реабілітацію пройшов Артур Кирєєв – старший лейтенант інженерних військ ЗСУ, кадровий офіцер, а тепер ще й волонтер. На війну потрапив із самого початку, в 2014 році. У листопаді 2015-го внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав тяжкі поранення при встановленні мінних загороджень для захисту позицій наших військ біля шахти «Бутівка». Далі були роки лікування в різних шпиталях і реабілітаційних центрах Дніпра, Києва, Львова. І саме у Львові лікарям вдалося врятувати Артурові руку, хоча була реальна загроза ампутації. Але через важке поранення хребта чоловік не ходить, змушений пересуватися на візку.

Артур каже, що проходити реабілітацію йому стає щораз складніше і дорожче. Кошти, які виділяють для цього раз на рік – приблизно 50 тисяч гривень для інваліда І групи, повинні бути витрачені в реабілітаційному центрі.

«Практично у кожній палаті військового госпіталю є ліжка для реабілітації. Але це для тих, що проходять у цей час лікування. Як таких реабілітаційних центрів у нас небагато – кілька у Львові та області. Є ще кілька приватних, але там ціни високі. Нормальна реабілітація в день обійдеться в приблизно три тисячі гривень, тож ті 50 тисяч, які виділяє держава, залежно від послуг, може вистачити на два тижні реабілітації. Інколи взагалі зі знижкою», – розповідає Артур Кирєєв.

Скільки власних коштів уже витратив на реабілітацію, Артур Кирєєв не рахував, але каже, що багато. Крім того, боєць, який отримав важке поранення, повинен проходити реабілітацію й удома, але кожен апарат також коштує чимало – кілька тисяч доларів.

«У Львівському військовому госпіталі лікують і реабілітують найскладніших пацієнтів. Тих,що отримали нескладне поранення, можуть відправити в інші лікарні чи санаторії», – веде далі Артур Кирєєв, наголошуючи, що до того, як відкриють новий реабілітаційний центр, на максимальну потужність мають запрацювати ті, що вже є.

Який захист від держави?

Як зазначила в коментарі завідувачка сектору департаменту соціального захисту учасників АТО/ООС та Революції Гідності ЛОВА Юлія Тарасюк, в Україні діють два закони, згідно з якими військовослужбовці або ветерани користуються пільгами на різних рівнях – державному, обласному та місцевому. Це закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту».

Відповідно до цих законів, учасники бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни мають право користуватися пільгами. Мовиться про компенсацію житлово-комунальних послуг (для учасників бойових дій це 75% компенсації від норми, а для осіб з інвалідністю внаслідок війни – 100% від норми – Ред.) і можливість скористатися путівкою на санаторно-курортне лікування, послугами соціально-професійної адаптації, тобто перекваліфікуватися і здобути нову спеціальність. Також є заходи психологічної реабілітації.

Щодо грошових виплат, то для осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачена одноразова грошова допомога, пенсії, допомоги, також їх мають забезпечувати медикаментами, технічними засобами, послугами з медичної, соціальної, трудової та професійної реабілітації, побутового і торговельного обслуговування.

«Тим, що отримають I групу інвалідності, виплатять 400 прожиткових мінімумів, II групу – 300 прожиткових мінімумів, III групу – 250 прожиткових мінімумів. Це одноразова допомога при встановленні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини», – пояснює Юлія Тарасюк.

З її слів, для осіб з інвалідністю санаторно-курортні путівки мають бути щорічними, як і для учасників бойових дій, але тут усе залежить від черги: може бути одна путівка на два роки. При цьому заявники самі можуть визначити заклад, де воліють оздоровитися.

Особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, або державну соціальну допомогу, яку виплачують замість пенсії, підвищують: для I групи – 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для II групи – 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для III групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Що входить до переліку безкоштовних послуг реабілітації та як її отримати, пояснюють  у Національній службі здоров’я України. Адресу найближчого закладу, який уклав договір із НСЗУ про відповідну послугу, можна дізнатися в контакт-центрі за номером 16-77.

 

Які лікарні та курорти для реабілітації вже існують і чи потрібні нові?

У Львові цієї п’ятниці, 10 червня, презентують проєкт Національного центру реабілітації «Незламні», аналогів якого немає в світі. Допомогу тут зможуть надавати 50 тисячам українців. Найперше мовиться про людей, які фізично та ментально постраждали внаслідок війни росії з Україною.

Національний центр реабілітації включатиме потужну фізичну, психологічну та психосоціальну реабілітацію, а ще конструктивну хірургію, ортопедію і роботичне протезування, обіцяють чиновники. У цьому центрі не лише ставитимуть постраждалим від війни українцям протези, а й виготовлятимуть їх там. Також запланований 3D-друк кісткових імплантів. Проєктом уже зацікавився німецький уряд, який готовий допомагати в його реалізації.

Проєкт майбутнього реабілітаційного центру для важкопоранених українців. Візуалізація: abmk

Як наголосив у коментарі Тvoemisto.tv голова медичної комісії ЛМР Валерій Веремчук, у лікарнях Львова є відділення для реабілітації поранених, кожне з яких має свій профіль. Вони відкриті у військових медичних установах, кількох львівських лікарнях, навіть поліклініках. Та оскільки теперішня війна стала агресивнішою, потреба в створенні нового реабілітаційного центру дуже на часі.

«У минулі роки війна була іншою, ніж сьогодні. Іншими були масштаби, кількість бомбардувань, поранень. Тому потреба в реабілітації зросла в рази. Чимало лікарень, які працювали в інших містах, де зараз тривають бої, не можуть функціонувати, тож потрібно реабілітувати й тих, що до нас приїжджатимуть звідти», – каже Валерій Веремчук.

А оскільки через війну все більше як військових, так і цивільних зазнають травм і поранень, то про потребу створення нового реабілітаційного центру говорить і голова комісії з питань охорони здоров’я та материнства ЛОР Анна Ярмола:

«Війна – це найперше стрес і поранення. А якщо є контузія, фізичні втрати, після яких людина втрачає здатність пересуватися, вкрай потрібно навчитися з цим жити. Не всі хлопці, які повертаються, відразу усвідомлюють, що з ними трапилося. Також є сім’ї, які втратили годувальника, брата, батька, чоловіка, їм також потрібна буде допомога. Для цього і створять реабілітаційний центр, який допомагатиме військовим, членам їхніх сімей, іншим українцям, котрі зазнали поранення внаслідок війни».

Нині, каже вона, українці вже проходять реабілітацію у лікарнях та санаторіях. Також є певні домовленості з країнами, які готові надати допомогу нашим військовим.

Валерій Веремчук вважає, що лікувати й реабілітувати наших воїнів зголошуються медики з Німеччини, Ізраїлю, Польщі, Франції.

Що стосується Львівщини, то вже тривають перемовини про те, щоби військові, які зазнали травм і поранень, а також їхні сім’ї могли проходити реабілітацію на курортах та в санаторіях Моршина і Трускавця.

«На Львівщині є потужні курорти, які мають велику медичну базу. У перші місяці повномасштабної війни вони були повністю завантажені, бо люди шукали прихистку. Тепер люди або виїжджають за кордон, або повертаються додому, і курорти порожніють. Із 1 червня у Трускавці деякі заклади почали закриватися, і є загроза, що зможуть узагалі не відновити роботу. Щоб цього не сталося, наша мета – запропонувати Львівщину, її курорти як місця для реабілітації», – розповідає Тvoemisto.tv заступник голови Львівської ОВА Олександр Кулепін.

Однак хто все це фінансуватиме, ще не відомо. Зі слів Олександра Кулепіна, кошти мали б віднайти в державному бюджеті, адже для військових і цивільних, які зазнали травм чи поранень на війні і потребують реабілітації, усе має бути безкоштовним.

«Поселення на тривалий час – неефективна політика, бо курорти почнуть занепадати. Найімовірніше, це будуть короткострокові, 14- або 21-денні, програми реабілітації чи акліматизації. Але реабілітація стосуватиметься всієї сім’ї», – пояснює співрозмовник.

Наразі така модель ще не готова. Тож коли це все зможе запрацювати, невідомо. Триває етап пошуку ліжко-місць на курортах і узгодження з Міноборони, Мінветеранів та Мінінтеграції. У планах, аби за місяць одночасно на курортах та в санаторіях могли проходити реабілітацію до 10 тисяч людей.

Ольга Шведа

Фото з відкритих джерел

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.