На ринок хліба на Львівщині чекають зміни. Що відбувається
Проросійський інвестор на Львівщині та продовольча безпека
У кінці серпня у Львівській обласній військовій адміністрації повідомили, що поблизу Львова у селі Оброшино збудують величезний хлібопекарський комплекс ТМ «Кулиничі». Виробник родом з Харківщини, а його власником є колишній регіонал Володимир Мисик. Підприємство частково збудують з потужностей, які перевезли з Харківщини, також інвестують 20 млн євро. Запустити виробництво планують вже у квітні 2023 року.
Повідомлялося, що новий комплекс біля Львова матиме 8 виробничих ліній та продуктивність 150 тонн на добу. Працевлаштувати мають намір близько 3000 осіб, з яких 500 переїдуть з Харкова, де розміщені основні потужності. Хлібопекарський комплекс планує відкрити близько 200 точок реалізації випічки та хліба у різних районах області (у 2013 році Радіо Свобода писало про те, що на Київщині встановлють 200 кіосків ТМ «Кулиничі», однак без наданих на те дозволів).
Читайте також: На Львівщині з'явиться новий хлібопекарський завод, у який інвестують 20 млн євро
Максим Козицький та Володимир Мисик на презентації хлібопекарського комплексу 26 серпня
Український політик та експерт Олександр Черненко заявив, що харківський виробник хліба вже практично став монополістом на ринку в низці регіонів. Зайшовши на Львівщину, бізнес, що належить проросійському власнику, може й тут витіснити інших виробників, що, у свою чергу, загрожує продовольчій безпеці.
«Думаю, казати про те, в чиїх інтересах діяв і буде діяти Мисик – не треба. За словами свідків, на підприємстві, яке Мисик будує під Львовом, вже з’явилась агресивно налаштована російськомовна охорона, яка не підпускає на ділянку місцевих. Незабаром готується і бізнес-інтервенція на місцевий ринок, аби його монополізувати, задавивши всіх місцевих виробників. Для початку, за планами Мисика у Львові та області планується поставити 200 кіосків. І все це відбувається за підтримки очільника місцевої ОВА Козицького, який «освятив»своєю присутністю будівництво заводу», – написав у Facebook Олександр Черненко.
Також днями народний депутат Михайло Бондар опублікував депутатське звернення, у якому просить очільника Львівської ОВА Максима Козицького, а також голову Державної інспекції архітектури та містобудування та голову Оброшинської сільради пояснити законність виділення земельної ділянки для будівництва підприємства, власником якого є проросійський експолітик та бізнесмен.
Також Tvoemisto.tv зверталося за коментарем до ТМ «Кулиничі», але поки відповіді не отримало.
Раніше у коментарі Tvoemisto.tv очільник департаменту економічної політики Львівської ОВА Степан Куйбіда повідомив, що під час домовленостей про релокацію заводу не розглядали ніяких іміджевих чи репутаційних питань щодо компанії. Водночас, очільник ЛОВА Максим Козицький сказав, що якщо виникають підозри щодо антиукраїнської, антидержавницької чи корупційної діяльності власника цього підприємства, то потрібно звертатися до правоохоронних органів.
Як Tvoemisto.tv дізналося з аналітичної системи YouControl, що Фермерське господарство «Кегичівське», яке входить у групу «Кулиничі», і єдиним засновником якого є Володимир Мисик, є тепер власником ділянки площею 4,82 га в Оброшині.
У системі Опендатабот є дані, що раніше власником ділянки було сокільницьке ПП «Бізнес Хол». Натомість, за інформацією Державного земельного кадастру, ця ділянка була зареєстрована за ФГ «Кегичівське» 27 липня цього року. Цільове призначення ділянки – «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».
Додамо, що окрім того, що ТМ «Кулиничі» належить ексрегіоналу, бізнес також пов'язують з сином колишнього прем'єра та сорантика Януковича Миколи Азарова. Про це повідомляло «Радіо Свобода» ще у 2013 році, коли на Київщині незаконно встановлювали кіоски від харківського хлібовиробника.
Чи може новий виробник монополізувати ринок та чим це загрожує
На сьогодні у Львівській області працює 35 великих підприємств, які займаються виробництвом хліба. Також є дрібні виробники, які також є гравцями на ринку – їх у півтори рази більше, повідомила у коментарі Tvoemisto.tv директорка департаменту агропромислового комплексу ЛОВА Тетяна Гетьман. Сплеск хлібовипікання на Львівщині, коли підприємства працювали на повну потужність, був на початку великої війни, коли область приймала велику кількість переселенців. Зараз хлібопекарські підприємства працюють із завантаженістю на 60-70%.
«Загалом у розрізі останніх 5 років споживання хліба знижується, і конкуренція на цьому ринку зростає. Збільшується дрібне, крафтове виробництво. Наприклад, підприємці можуть відкрити маленьку пекарню в місті і продавати собі вироби. Відповідно, ті, хто залишається на ринку, виграють за рахунок зміни асортименту, розширення лінійки, випікання особливих видів, яких раніше не було.
Великі виробники на Львівщині близько 70% продукції реалізують в межах регіону, а 20-30% вивозять за межі області. Якщо говорити про умовно імпортовану продукцію у Львівській області, вона становить близько 20%, але це нормальне явище, тому що саме так масштабується ринок за межі регіону», – пояснює керівниця департаменту АПК ЛОВА.
З її слів, говорити про монополію на хлібопекарському ринку не варто, оскільки є багато гравців, і зробити це доволі важко. Ті, хто вже є на ринку, працюють за фіксованою собівартістю, вони оптимізувалися за рахунок технологій, досвіду, тож знайшли певну точку беззбитковості. Завдяки цьому усі підприємства досі продовжують роботу.
Нюанс в тому, що собівартість продукту корелюється здорожчанням газу, відтак, це призводить до того, що хто слабший – закриває виробництво, а хто сильніший – оптимізується за рахунок зміни асортименту.
Одним з основних виробників хліба в Україні та лідером на заході України є ПрАТ «Концерн Хлібпром», який заснований у Львові у 2003 році. Але залишається проблема, що існувала й раніше – близько половини невеликих виробників хліба працюють «в тіні», пояснює експерт аграрного ринку Іван Стефанишин. На сьогодні на Львівщині залишилось мало потужних хлібопекарських виробництв, раніше частина функціонували у більшості районів, й частково забезпечували свою місцевість хлібом. За словами експерта, Львівська область є проблемною з погляду харчопереробної промисловості, тому надавати можливості для відкриття нових підприємств заради інвестицій не зовсім правильно, потрібно орієнтуватися на здорову конкуренцію та споживчий попит.
Читайте також: Власником хлібопекарського заводу, який збудують на Львівщині, виявився ексрегіонал. Що кажуть у ОВА
«Якщо робити інвестицію заради інвестиції, то ми можемо принести дуже багато шкоди. Львівська область є проблематична з точки зору харчопереробки. Тому що ми взагалі нічого свого не маємо, абсолютно ніхто нічого не переробляє. Раніше у нас був крупзавод в структурі держпідприємства, який продали. Ми не робимо круп, макаронів й інших виробів, крім хліба. Тому в цьому сегменті можна було б шукати інвестора для виробництва, адже питання у логістиці та ціні на кінцевий продукт», – каже Іван Стефанишин.
Також щороку восени упродовж останніх 10-15 років виникає питання щодо дорожчання ціни за хліб на 10-15%. Це пов’язано з вартістю зерна, також енергоресурсів. Крім того, є внутрішні речі, які повинні вирішувати власники того чи іншого підприємства. Експерт зауважує, що цьогоріч вартість зерна вища, аніж торік. Якщо раніше хлібопекарські підприємства закуповували сировину після збору урожаю за нижчою вартістю, то цього року вони повинні орієнтуватися на нові ціни.
«Хлібний ринок досить складний за структурою, а монополія за великим рахунком зруйнує хлібну галузь. Крім того, таку діяльність контролює Антимонопольний комітет. З точки зору продовольчої безпеки це також небезпечно, тому що власник може припинити виробництво, і певний регіон може взагалі залишитись без хліба. Вважаю, що потужності, які в нас є, достатні для того, щоб забезпечити область хлібобулочними виробами», – каже експерт Іван Стефанишин.
Наразі тенденцій щодо появи чогось нового у хлібопекарському сегменті на Львівщині немає. Так, з’явилося чимало дрібних виробників, але хто з них не витримує тиску, закриває виробництво. Щодо тих, які продовжують працювати, складно спрогнозувати, наскільки довго вони будуть життєздатними, каже експерт. Водночас сильніші гравці, якщо перейшли у промислову групу, вже перестають бути крафтовими. Відтак, якщо на ринок зайде новий конкурент лише заради інвестицій, це вплине негативно на розвиток галузі в регіоні.
В Антимонопольному комітеті зазначають, що ринок з виробництва та реалізації хлібопродукції у Львівській області досить різноманітний, а відтак конккурентоспроможний. Жодних передумов для монополізації певним суб'єктом не фіксують.
«Так, структура ринку може змінитися, якщо зайшов новий суб’єкт. Але ринок вивчається по факту, за наявними натуральними і грошовими показниками. Щоб сказати, що хтось здобув владу на ринку, треба побачити дані. Так, заводи переміщаються, релокація у воєнний час відбувається. Є поняття відкритості ринку, тож палітра широка. Наразі ринок на Львівщині доволі конкурентний, і говорити про якусь монополізацію в тих умовах, що є зараз, трохи передчасно», – каже у коментарі Tvoemisto.tv заступник голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сергій Оленюк.
За його словами, в АМКУ постійно моніторять ситуацію щодо участі на ринку різних виробників. На сьогодні, окрім львівських хлібопекарських підприємств, в регіон постачають хлібопродукцію також з Волинської, Хмельницької, Київської областей. Усталені показники часткового розподілу ринку на Львівщині між виробниками в Антимонопольному комітеті поки не можуть назвати, проте зазначають, що якщо раніше, до 2010 року, великі хлібопекарські виробництва мали більшу питому вартість на ринку, то зараз навпаки – значну частку займають середні та дрібні «хлібопеки», що є позитивним фактором та сприяє конкурентності.
Юлія Осим
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми - про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста– дивіться на нашому YouTube-каналі.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Акценти твого міста
- Андрій Содомора: «Ми втрачаємо свою територію в мові»
- Олександра Матвійчук: «Ми не можемо собі дозволити песимізм – це розкіш»
- Роман Кечур: «Ми тримаємось ліпше, ніж я думав»
- «Усі знають суддю-хабарника, але біля церкви цілуються в щічку», – Юрко Назарук
- «Без російських ракет до багатьох не доходило, що Бандера позитивний герой»
- «Вони досі бояться Шухевича». Розмова з донькою та племінником Командувача УПА
- Євген Глібовицький: «Припинення війни за будь-яку ціну – це смерть»
- Євгенія Кузнєцова: «Російськомовним не хочеться втрачати статус привілейованої касти»
- Чому ми чекаємо, що буде, коли хлопці повернуться? – командир взводу
- Ірма Вітовська: Ракети повбивали мастурбацію на «великую русскую культуру»
- Мало хто знає, чому саме 24 серпня, або Як Україна проголошувала Незалежність
- На УКУ дивилися з недовірою, «як на мале пиво». Розмова з новим ректором
- «НАТО має сказати, що ми вас приймаємо і дати проміжний час», – Мирослав Чех
- «Я мрію, щоб українці жили нудним прогнозованим життям», - Роман Кечур
- «Ми вийдемо з цієї війни переможцями, але це буде дуже знекровлена країна»
- Чому не варто порівнювати росіян із нацистами. Розмова з істориком
- «Ми їх недооцінюємо». Радомир Мокрик про шістдесятників та кризу цінностей
- Ярина Ключковська: «Висловлюватися ми навчилися, а слухати з повагою – ні»
- Воскресіння – про те, що в смерті вирвали жало, а не про паски-ковбаски
- «А що ми зробили, щоб цього не було». Експертка про історію дівчинки з Закарпаття
- Оксана Кісь: Чоловік та жінка – не «половинки», а партнери
- Володимир В'ятрович: ця війна – столітня
- Ростислав Держипільський: Ворог працював на те, що ми «промахали» після 2014-го
- Олег Скрипка: «Якщо ми змінили мову, чи зник російський вплив?»
- Ми зачитаємо ваше ім’я на виступі у Луганську і Севастополі. Роман Гапачило про «Наші без Раші»
- Олександр Алфьоров: «Ні щорсів, ні ватутіних у Києві не може бути!»
- Соломія Чубай: «Мій брат пам’ятає обшуки з дитинства. Тепер рятує своїх дітей»
- Це не лише 12 страв та коляда. Отець Василь Рудейко про Різдво, церкву і календар
- Богдан Шумилович: Потрібна молодь, яка не дивилась «С льогкім паром» і не їла олівʼє
- Йосиф та Марія теж були далеко від дому. Роман Зілінко про наше непросте Різдво
- Галичина була травмована російською імперією, тому вона – надто вимоглива і однозначна
- Завжди мріяв про незалежність України. Спомини про Юрія Шухевича
- Роман Ващук: «Україну бачать жертвою, але вона бореться і розвивається»
- Якщо вам вимкнули світло, а Петру – ні, то жаба давить двічі, – Садовий
- «Це плювок у душу», – Оксана Муха про Козловського, мову та пісню
- «Від лівої західної інтелігенції чув, що російська культура має врятувати світ», – Сливинський
- Довіра поступово змінює українців, – соціолог Данило Судин
- «Якщо хейт зникне, станемо байдужі, як росіяни», – Наталія Пилат
- Сергій Притула: «Уранці встали – запитайте, що зробили для армії»
- «За Булгакова вчепилися, бо не знають Хвильового», – Катерина Сліпченко
- «Ми перші з країн Союзу зняли пам'ятник Леніну», – Степан Давимука про нашу незалежність
- «Війна – це катастрофа, але мусимо користати з неї сповна», – Ярослав Грицак
- «Світ прийшов до України вчитися, що таке модерна країна», – Олександр Фільц
- Владика Борис Ґудзяк: Українцям випала доля лікувати росію від патології
- «Українець ніколи не стане німцем чи поляком». Як війна змінила наш портрет
- Нам треба заново створити нову версію нашої країни. Павло Шеремета про реформи
- «Росія діє як релігійна секта», або Чому ми не маємо думати про «хороших росіян»