Люди Твого міста: Ігор Юхновський

4459 0
Ігор Юхновський захоплює своєю життєвою енергією та працьовитістю. Маючи за плечима роки роботи у парламенті та голосування за незалежність України, діяльності в гуманітарних та фізичних наукових інститутах, він продовжує свої дослідження, видає книги про Другу світову війну, яку довелось пережити, і пише нові. Разом з тим, у свої 88 років Герой України готує нову Конституцію України та доглядає за садом.

Ігор Юхновський – український фізик-теоретик, Герой України та депутат Верховної ради кількох скликань. Очолював український парламент у час прийняття Акту про проголошення незалежності України 1991 року. Керував за президентства Ющенка Українським інститутом національної пам'яті. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, засновник і почесний голова Інституту фізики конденсованих систем НАН України у Львові…

Про себе як українського космополіта

Ви знаєте, я – український космополіт. Я народився на Волині і жив на Волині до 1944-го року. Тоді, маючи 18 років, я пішов на війну і після війни, в 1946 році, приїхав до Львова, вступив у Львівський університет. Пізніше був аспірантом, потім – завідувачем кафедри, завідувачем відділенням і т.д. І тут я працював до 1989 року, тут вженився, тут мої діти народилися, тут ми хату побудували. А пізніше – з 1989 до 2012 року – я жив і працював у Києві. Тоді знову повернувся до Львова, і от два роки я тут.

Отже, я і волинянин, і львів’янин, і галичанин, і киянин – то я себе називаю українським космополітом.

Про Львів як місто становлення

Львів – це місто мого становлення як людини, становлення нашої родини, тобто становлення нашого сімейного єства.

Коли ми побудували цей будинок, там і садочок з городом невеликі є, коли я в 2012 році приїхав з Києва до Львова і почав дихати цим повітрям у моєму обійсті, я опинився на курорті.

І найбільш цікаве для мене місце, моє улюблене місце – це якраз ця невелика ділянка землі, на якій ми маємо це своє обійстя. Тут і повітря гарне, тут я гарно працюю, і тут мені найбільше подобається.

Про фізику і те, як доводиться вчитися усе життя

Фізики діляться на дві категорії: фізики-експериментатори і фізики-теоретики. Так ось, я би говорив про теоретичну школу фізики у Львові. Мені здається, що вона дуже потужна, вона визнана в усьому світі…

В мене була складна ситуація з фізикою. Оскільки я жив понад 20 років у Києві, я повністю покинув науку і зайнявся політикою побудови держави. Потім – повернувся, я став працювати в Академії наук і вирішив доробити одну задачу, яку я не доробив, коли пішов у політику, тобто ще 1989 року. На жаль, молоді люди (в Інституті фізики конденсованих систем у Львові, – ред.) не зробили її. Я мусів рік вчитися фізичної арифметики, а пізніше я зробив цю роботу – і тепер я вже її надрукував (посміхається).

Про те, як змінився Львів за чверть століття

До того часу (до 1989 року, коли виїхав у Київ, – ред.) я знав Львів як такого трудівника – за радянських часів, в якому було дуже багато різноманітних підприємств, але який був сірим. Будинки були сірі, дороги були дуже погані, хоча пізніше були ще гірші – на початку 90-их, були заклопотані люди. То був такий радянський Львів. Тепер – це елегантне місто, це гарне місто, місто туристів. Я маю до нього певні зауваження – бо місто мало виробляє продукції широкого вжитку, мало продає, але воно багато показує, приймає багато гостей, їх всіх годує, навчає… Львів має багато університетів, багато вищих навчальних закладів, Львів має чудову математичну, чудову фізичну школи, чудову школу ботаніків. Це – елегантне сучасне місто, місто сучасної комп’ютерної технології, може, своєрідне місто у всій Україні.

Про Львів як молоде місто з тисячолітньою історією

Ми повинні віддати Австро-Угорщині данину історії: під час Австро-Угорщини Львів розбудувався. Весь його центр, університет, інші будівлі… І цей слід Австро-Угорської, європейської культури, високої культури, гротескної культури зберігся у Львові донині. Тому він завжди був європейським містом і залишився таким. Місто на певний час втратило свою європейськість, наближаючись до міст Радянського Союзу, та воно знов набуває європейського вигляду.

У Львові за Радянського Союзу було побудовано дуже багато підприємств. Величезна кількість населення із сіл перейшла у місто. До 1946 року кількість українців, які жили у Львові, була мізерна – це було десь 8% українців. Тепер вони становлять абсолютну більшість населення міста. Можливо, ці люди не мають традиції побудови міста. Влада може багато чого робити, керівники міста, керівники області можуть мати прекрасні ідеї, що б зробити для міста, для населення, але складається враження, що населення саме не дуже добре знає, що йому потрібно. Тому це місто є ще дуже молоде, населення, яке зараз в місті – молоде, воно тільки тепер починає розуміти своє «я» у своїй державі. Та й Львів живе в незалежній Україні трошки більше 20 років. Не можна дуже багато вимагати від цього народу і від цього населення…

Про Львів, який вчить патріотизму всю країну

 

Львів завжди був патріотичним центром України, від виникнення незалежної держави. І цей львівський патріотизм був настільки безпосередній, сильний, правдивий і переконливий, що він, фактично, запалював інші області України, запалював їхню національну свідомість. Зараз Львів є українським містом, і це вважається тривіальним фактом, в той час, як для інших міст усвідомлення того, що вони стали патріотичними українськими – це щось нове. Так ось, те все нове, патріотичне українське, що було закладено в різних містах України, в значній мірі є заслугою Львова.

І ці події останніх днів, ця велика наша остання революція, яка привела до скидання Януковича. Ці перші протести студентські, коли він не підписав угоду про асоціацію, почались у Львові – і пізніше перекинулись на всю Україну. Так було завжди.

І от зараз, наприклад, я думаю разом ще з групою львів’ян написати нову Конституцію України. Бо ще в 1996 році, я тоді був керівником фракції у Верховній раді, ми були ініціаторами того, що керівники парламентських груп сіли і почали писати Конституцію. І так ми написали Основний закон 1996 року. Пізніше її споганили – у 2004 році – пропозиціями Мороза, і тепер знов повернулись до Конституції Мороза, яка є абсолютно ні до чого. Але Конституція, яку тут, у Львові, розробили свого часу знавці конституційного права, зокрема, професор Панкевич, – це чудова Конституція. І вона зараз є для нас прекрасною основою для роботи. Маємо намір ї представити через кілька тижнів.

Текст записала: Лілія Кузік

Фото: Володимир Кривецький

 

Люди Твого Міста