фото: Роман Кошовський,GN

фото: Роман Кошовський,GN

Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів

2250 0
Архиєпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський Римо-Католицької Церкви живе у нашому місті уже упродовж восьми років. Каже, що Львів мало відрізняється від Риму, проте львів’янам бракує відповідальності. Про римо-католицьку громаду, уроки від Папи Римського Івана Павла II, заборонені прогулянки із собакою та російськомовну службу у Львові читайте в ексклюзивній розмові з tvoemisto.tv.

У самому Львові правимо службу і російською

На жаль, я не говорю українською добре. Я велику зробив помилку, бо не взяв жодного курсу з української мови. Однак це, звичайно, можна виправити. Я навчився говорити, слухаючи інших, трішки читав книжок.  На жаль, я не маю здібностей до вивчення інших мов. Добре говорю італійською, знаю також німецьку. Моя рідна мова – польська.

В Римо-католицькій  церкві в Україні ми говоримо різними мовами. Перша мова – українська, потім – польська, також – румунська і угорська. У нашій єпархії у Львові правимо службу і російською.  У Львові ми вживаємо також і англійську, бо тут є багато студентів з-за кордону, які приходять до нас Божу службу.

У Львові ми маємо багато костелів

До Львова я приїхав у 2007 році. Папа Бенедикт призначив мене єпископом  і упродовж року я був коад’ютором мого попередника – кардинала Мар’яна Яворського. З 2008 року я є митрополитом Львівським.

У Львові, ми сподіваємось, є близько 20 тисяч віруючих римо-католиків. Я думаю, що кількість прихожан і збільшується, і водночас зменшується. Зменшується, бо багато молодих людей виїжджає на навчання закордон, більшість – до Польщі. Багато виїжджають, шукаючи праці, і там залишаються. Проте також є люди, які не були в церкві, але приходять і просять хрещення, миропомазання, приходять, щоб почути про Бога. У Львові ми маємо багато костелів – Катедру, святого Антонія, костел святої  Марії Магдалени, костели на Збоїщах, на Сихові, в Рясному.

У нашій церкві в особливий спосіб ми хочемо допомогти молодим родинам , які мають маленьких дітей і мусять працювати. При наших парафіях стараємось будувати садочки. Тут, у Львові, маємо на Сихові такий садочок. Також біля костелу на Збоїщах ми будуємо великий дім, де буде їжа, прихисток для бездомних. Тепер ми маємо дозвіл і у цьому році збудуємо такий будинок,  де будемо допомагати бідним. Наші сестри-йозефітки  турбуються про людей самотніх, хворих –  відвідують їх вдома. Крім того, в Брюховичах  три місяці тому ми розпочали спорудження будинку для старших, самотніх осіб. Там ми зможемо приймати 60 людей, які потребуватимуть особливої опіки. У Львові у нас також є дім, де сестри приймають дівчат, які тут навчаються, але не мають змоги платити за проживання. У нас вони можуть жити за символічну плату і вчитися в університетах.

Немає великої різниці між Римом і нашим Львовом

Я багато років прожив в Італії. Чотири роки був на студіях, потім ще півроку працював в одній з конгрегацій  Ватикану. Далі п'ятнадцять років був біля Папи: дев’ять років – біля Папи Івана Павла II,  ще два – біля Бенедикта XVI. Рим – це велике місто, велика столиця. Ватикан – місце, близьке серцю кожного християнина. Італія, особливо Рим є дуже приязним місцем. Там протягом 365 днів на рік сонячно і легко.  Але Львів – це також дуже гарне місто, європейське,  яке має свою велику історію. Тут живуть близько мільйона людей. Я тут, у Львові, почуваюся дуже добре.  Мені подобається гуляти містом, дивитись на гарні кам’яниці, бачити багато гарних людей, зокрема молоді, яка навчається у Львові. Це місто дуже приязне, відкрите для туристів. Тут є багато кав’ярень, багато влітку квітів. І можна сказати, що немає великої різниці між Римом і нашим Львовом.

Фото: TVN 24

Було би ще ліпше, щоб ми були більш відповідальні  за це наше гарне місто

Я скажу правду: я ще не мав багато часу і можливості, що пішки пройти усіма вулицями. Але я часто їжджу в різні сторони Львова. Мені дуже подобається центр міста, дуже близькими для мене є Стрийський парк, Високий замок. Можна затриматися перед кожним будинком, перед кожною кам’яницею і  медитувати. Це велике багатство, велика історія. Я бачу, що цим містом захоплюється багато людей. Багато людей в особливий спосіб затримуються і дивляться на цю красу.         

Львів має багато туристів і мешканців. З кожним роком стає все більше машин. Я думаю, що тут бракує паркінгів. Також повинна бути ліпша міська комунікація і організація руху: автобуси, трамваї мають бути у ліпшому стані, бо ми знаємо, що маршрутки часто затримують трафік. У цьому є велика потреба. Дороги вже маємо: вони більш-менш добрі в центрі, проте деякі ділянки ще потребують ремонту. Загалом, знадобилось би більше фарби і кольору  на цих прекрасних кам’яницях.

У Львові поєднуються різні культури, різні національності. Львів є містом, яке приймає всіх, в якому всі добре почуваються. Львів’яни дуже відкриті. Сюди приїжджає багато людей і кажуть мені, що в ресторанах можна добре поїсти, є багата культура. Може, було би ще ліпше, щоб ми були більш відповідальні за навколишнє середовище, дбали про природу, чистоту і щоб кожен відчував: це є моє місто.

Фото: Роман Кошовський

Я знаю, що там є табличка:  «Заборонено гуляти з собакою», але всі ходять і я також…

Це обов’язок кожної людини – дбати про своє здоров’я. Я стараюсь дотримуватись гігієнічного способу життя, виходити на прогулянку, як тільки є можливість. Виходжу до Стрийського парку не сам, а з собакою, німецькою вівчаркою. Я знаю, що там є табличка:  «Заборонено гуляти з собакою», але всі ходять, і я також стараюся у тому парку набиратися свіжого повітря.  З молодості я не любив футболу, але для мене завжди важливим було катання на лижах. І, як є можливість, намагаюся раз на рік поїхати до мого приятеля до Австрії, де він є настоятелем, і там 3-4 дні відпочити в горах.  

Про те, як залишатись Людиною

Папа Іван Павло II  був великою людиною, у якої ми всі могли багато навчитися. Я мав цю можливість, цю ласку бути дуже близько до нього, перебувати з ним кожного дня.  І в нього, я так думаю, я навчився бути людиною.  Він був Папою, главою держави, але завжди залишався простим чоловіком, до якого кожен міг приступити. Він ніколи не встановлював дистанції між собою і людьми.  Також я навчився від нього, що ми повинні думати про інших, про добро в світі.  Кожна людина має у своєму житті труднощі, радості, але ми знаємо, що з нами завжди є Бог. Ми ніколи не маємо втрачати віру і надію, бо без Бога ми б ще гірше переживали свою буденність, нам  було б ще важче. Я кожному зичу, щоб ми не втратили віри в Бога.

Довідково:

Мечислав Мокшицький  – архиєпископ-митрополит Львівський Римо-Католицької Церкви. Громадянин Польщі. Випускник Люблінського католицького університету. Був особистим секретарем Папи Івана Павла II. 

Спілкувалася Світлана Жаб'юк

Люди Твого Міста