У Львові Український католицький університет відкрив виставку колекціонера Івана Гречка, який збирав експонати все життя. Виставку «Виображення колекції. Як Іван Гречко красу шукав…» експонують у Центрі архітектури, дизайну й урбаністики «Порохова вежа», що на Підвальній, 4. Тут можна можна оглянути одну з найбільших збірок ікон на склі Гуцульщини та Покуття, стародруки, свічники, ручні хрести, кераміку, текстиль, дерев’яну скульптуру. Згодом тут представлять живопис мистецького середовища ХХ століття Львова й Галичини загалом.

Tvoemisto.tv  побувало на виставці та розповідає, хто такий Іван Гречко, до чого тут митрополит Андрей Шептицький та знані львівські родини художників, що унікального можна побачити на виставці та чому туди варто завітати.

Хто такий Іван Гречко

Іван Гречко – львів’янин, громадський діяч, колекціонер, родом з Івано-Франківщини – з Покуття. Ще змалку виявляв здібності до малювання, а також багато читав. Коли постало питання обрання фаху, мусив зважати на певні обставини: під час вступу на гуманітарні спеціальності дуже прискіпливо вивчали біографію абітурієнта. Тож майбутній колекціонер вступив до Львівського лісотехнічного тоді ще інституту на механічний факультет.

Початком своєї колекції Іван Гречко вважав ікону на склі «Покрова», привезену із села Голови, що біля Жабйого (тепер Верховина) в 1955 році. Спочатку було бажання оточити себе чимось рідним, знайомим з дитинства, вбрати своє житло по-гуцульськи, однак історик Іван Крип’якевич переконав його збирати колекцію систематично. Поїздки до Карпат відбувалися у вихідні щороку, половина відпустки теж була присвячена таким експедиціям. Так з’являлися нові знайомі, з якими Іван Гречко легко знаходив спільну мову. Багато гуцульських хат стояли пусткою – господарів виселили після війни, тому ікони, предмети побуту, одяг нищилися. Довелося освоїти ази реставрації. За якийсь час у колекції з’явилися твори сучасних художників. Першу роботу Іванові Гречку подарував його товариш Володимир Патик. З часом утворилося коло однодумців-колекціонерів, як-от Володимир Вітрук, Василь Волицький, Ярослав Лемик.

Постать Івана Гречка доволі помітна, значна в українській культурі. Саме йому належить реалізація ідеї створення Клубу української греко-католицької інтелігенції при Львівському музеї історії релігії, який поставив собі за мету пропаганду морально-етичних норм у мистецтві. Також Іван Гречко став співорганізатором і співзасновником Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому товаристві ім. Т. Шевченка. Інститут видав понад 30 художніх альбомів із колекції Івана Гречка, зокрема із фотографіями предметів. Він передав її Українському католицькому університету десять років тому. 

Центрі архітектури, дизайну й урбаністики «Порохова вежа», що на вул. Підвальна, 4, у якому проходить виставка

Координаторка виставкового проєкту Уляна Креховець розповіла, що колекція була презентована від дня дарування в одному з корпусів УКУ, однак організаторам хотілося ознайомити львів’ян та гостей міста з нею ближче. До організації заходу долучилися експерти з царини мистецтва, історії, музейництва. Зокрема, куратор виставки Роман Зілінко, музейниця і реставраторка Світлана Тимків, дослідниця народного іконопису на склі, художниця Оксана Романів-Тріска, журналістка, мистецька критикиня та історикиня мистецтва Олександра Кущенко, членкині команди кафедри культурології УКУ Зоряна Рибчинська та Христина Рутар. 

Виставковий проєкт є серед переможців ЗМІN Фундація, яка фінансово підтримала реставрацію й оформлення творів.

«Нам дуже важливо, щоби колекцію досліджували, щоб ми її відкрили наново як для себе, так і для міста», – зазначила Уляна Креховець.

Роман Зілінко біля фрагменту з іконами на склі

Гуцульщина, народне мистецтво та шістдесятники

Виставка побудована на спогадах Івана Гречка та його друзів. Частина колекції дуже відома, зокрема ікони на склі. Це те, що презентує колекціонера в мистецькому полі. Іван Гречко приділяв їм багато уваги, популяризував із кінця 1980-их років. Саме ікони на склі винесені окремим вівтарем та слугують акцентом усієї виставки.

«Зібрана Іваном Гречком унікальна колекція образів на склі репрезентує Гуцульщину як культурне явище. Водночас збірка професійного мистецтва розповідає про самого колекціонера. Ця частина колекції спонукає побачити те, що Іван Гречко збирав навколо себе впродовж життя, тобто його середовище: професійні художники й самоуки, колекціонери, які, як і пан Гречко, шукали та знаходили красу в краєвидах і мистецтві Гуцульщини», – пояснила мистецтвознавиця Олександра Кущенко.

У колекції є ікони св. Миколаїв, св. Юрія, св. Варвари, Богородиці з Дитям, Покрову Богородиці і Розп'ять, образи Коронування Діви Марії, Трьох святителів, св. Іллі, Притчі про багача і бідного Лазаря, Апостолів Петра і Павла тощо

Іншим важливим об’єктом є народне мистецтво. На виставці не все змогли представити, віддали перевагу декільком покутським сорочкам, хрестам та свічникам-трійцям.

Покутські вишиванки

Хрести з колекції Івана Гречка

Найбільш неочікуваним для куратора виставки Роамана Зілінка став живопис. Звичайно, окремі найвідоміші картини виставляли й раніше, зокрема портрет Івана Гречка Марґіт Райх-Сельської, роботи Ярослава Пстрака та Зиновія Подушка. Однак більшість картин автори самі дарували Іванові Гречку. Всі представлені роботи вказують на зацікавлення колекціонера, починаючи від художників початку XX століття із середовища Андрея Шептицького, а також Йосифа Сліпого.

Автори цих картин знайомились та спілкувалися найчастіше в помешканні Марґіт та Романа Сельських. Ряд робіт належить пензлям учнів Олекси Новаківського – Василю Дядинку, Григорію Смольському та Ользі Плешкан.

Крім них, на виставці представлені роботи художників, які належали до шістдесятників, зокрема картини Опанаса Заливахи й Галини Зубченко. У липні 1963 року Іванові Гречку випала нагода особисто познайомитися з представниками молодіжного руху, яких пізніше почали називати шістдесятниками. Його, як професійного мандрівника горами, попросили стати провідником у спільному поході групи молодих митців з Києва та Львова. 

«Часто буваючи в Києві у службових справах, я ніколи не оминав нагоди навідатися до Світличних. Завжди виходив від них духовно збагачений, з якоюсь нездоланною вірою в майбутнє нашої культури, нашої національної ідеї. Там я пізнав Василя Стуса, Віктора Зарецького, Аллу Горську, Галю Севрук. Люду Семикіну, Ніну Строкату-Караванську і багатьох інших вартісних людей із ближнього-дальшого оточення Світличного, що служили українській справі» (Іван Гречко, Магда Дзвін «Іванове стремління»).

Сельський та «Молода муза»

Окреме місце займають картини Романа Сельського та його учнів. Родина Сельських у повоєнний час стала осередком європейського мистецтва у Львові, збираючи навколо себе активну творчу інтелігенцію, зокрема й Івана Гречка. Водночас на виставці презентовані чимало картин львівського та івано-франківського мистецьких середовищ, а саме Володимира Патика, Ярослава Мотики, Зеновія Флінта, Михайла Фіголя, Данила Довбушинського та Григорія Смольського.

На стіні – картини Володимира Патика, Романа Сельського, Галини Севрук, Парасі Іванець та Володимира Савчака

Є й доробок молодих колекціонерів-малярів, «Молодої музи», як називав їх Іван Гречко. Мотором цього середовища був Тарас Лозинський – відомий львівський колекціонер і художник. В експозиції присутні його ранні роботи, яких раніше не виставляли. Також є можливість переглянути дискусію з молодими колекціонерами. 

Роботи Андрія Тирпича

Ікони на склі 

Окремим розділом виставки стало малярство на склі. Іван Гречко не тільки цікавився іконами, створеними таким способом, але й збирав роботи сучасних митців. На виставці представлені твори 1970 – 2010 років, зокрема «Св. Юрій Змієборець» та «Христос несе хрест» Івана Сколоздри. Вагоме місце посідають і твори Тараса Лозинського, серед яких «Апостол євангеліст Іван», а також роботи Романа Петрука («Дума про козака Голоту», 1978 р.) та Марґіт Райх-Сельської («Жінка, що роздягається»). Їх уже експонували в 1988 році на виставці «Живопис на склі» у Львівському музеї етнографії та художнього промислу.

«Молоді митці знали, що Гречку подобається малярство на склі, тому дарували йому свої роботи. Є виняткові твори Марґіт Сельської, скульптора Романа Петрука, художника Івана Сколоздри з Нового Роздолу та Оксани Андрущенко, яка саме під впливом Гречка почала малювати на склі, використовуючи народні мотиви», – пояснив Роман Зілінко.

Куратор виставки Роман Зілінко

Для кураторів виставки відкриттям стало й те, що Іван Гречко сам малював, залишив по собі досить багато робіт, які є свідченням його намагань ще ближче підійти до світу мистецтва.

«Я малим малював багато, а у Львові вже було не до малювання. Тож як 1968 року заслаб, то впросив друга Богдана Васьківа купити мені етюдник. То й малював, перебуваючи в лікарні. А ще сам ті всі образи, які потребували реставрації, – реставрував» (Іван Гречко, Магда Дзвін «Іванове стремління»). 

Виставку можна оглянути до 13 червня в Пороховій вежі з вівторка по неділю з 12:00 до 20:00. Також триватимуть кураторські екскурсії Романа Зілінка, майстерка з іконопису на склі та зустріч із колекціонерами – друзями Івана Гречка. Відчинена й реставраційна майстерня.

Наталія Вареник

Фото: Іван Станіславський/Твоє місто

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.