
Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
15 кілометрів за шість діб
«Від третьої години ночі до обіду ми просунулися на 150 метрів. Думаєте, це швидко? Ми веземо пальне, рухаємося через «зелений коридор», але ті, що везуть машини, їдуть швидше. Перший ряд – загальна черга, другий – для гумдопомоги, продуктів, пального. Взагалі така ситуація почалася десь тижні два тому», – каже Сергій, один із сотень водіїв вантажівок, які «повзуть» від Перемишля в напрямку українського села Шегині.
Вийшовши за браму прикордонного пункту пропуску в Медиці, відразу бачиш довжелезну чергу вантажівок із закордонними товарами, продуктами харчування, та придбаними легковиками. І тій «колєйці» нема кінця-краю.
Хлопці, які кермують автомобілями, кажуть, що такий транспортний ланцюг сягає самого Перемишля і поки що не скорочується, навпаки, розтягнувся на майже 15 кілометрів.
Водії розповідають, як ще два-три тижні тому перетнути кордон вдавалося значно швидше – за півтори-дві доби. Натомість тепер черга рухається в кілька разів повільніше. У середньому пропуск на кордоні проходять після п’яти-шести діб очікування. Більшість запевняє, що ситуація погіршилася після 1 липня, відколи скасували пільгове розмитнення. В перші дні рух практично паралізувало.
Саме ввезення авто, вважають далекобійники, без сплати мита ускладнило перетин кордону. Чимало з них таке рішення уряду називають не зовсім правильним, навіть великою помилкою, а його скасування дуже доречним.
«Потрібно було встановити якісь межі, а то війна, весь світ старається допомогти Україні, а тут наші купують машини. Я сам на власні очі бачив, як один власник оформляв сім лавет, на кожній з яких по шість-вісім машин», – розповідає пан Іван, який везе товари в Україну.
Багато хто з водіїв за кермом понад 10-15 років, тож для порівняння має чималий досвід. Серед них і пан Роман. До дороги вже давно звик, як і до черг на кордоні, каже, бувало по-різному. Коли почалася війна, розумів, що пропуск через кордон може ускладнитися, зрештою, до цього був готовий.
«Загалом у цій сфері я вже 16 років. Тепер займаюся доставкою товарів. Розумію, що в Україні війна,що потрібен товарооборот, аби економіка працювала. Але те, що сталося з 1 липня, це не є нормально. Оскільки все йшло під нульове мито, а тепер все треба оплачувати. І через цих «бідних» людей, які хотіли зробити собі якийсь бізнес, тепер черги через перевезення ними легкових автомобілів», – вважає чоловік.
Перший кілометр-півтора від пункту пропуску всі транспортні засоби вишикувалися в два ряди. Далі черга тягнеться одним «шнурком» аж до Перемишля. Водії змушені перебувати безперервно кілька діб у салоні вантажівки, поки надворі спека і від сонця ніде сховатися.
Дехто з чоловіків літнього віку мав тепловий удар. Умов для нормального перебування практично немає: вздовж черги, ближче до кордону, є кілька біотуалетів, натомість далі в напрямку Перемишля знайти їх важко. Єдине місце, де можна помитися – цілодобовий паркінг. Щоби купити їжу та воду, доводиться долати два кілометри до магазину біля пункту пропуску.
Але водії не втрачають гумору і кажуть, що везуть допомогу українцям і їм вже також потрібна допомога.
«Уже шосту добу чекаю. Працюю на фірму, але на власній шкурі відчув, як стояти в цих «колєйках». Безлад роблять маленькі приватні автомобілі. А ми, водії вантажівок, заробляємо для сімей. У мене не було води, за шість діб здолав два кілометри і купив. Спека 38-40 градусів, а в салоні 43-48, всидіти нереально. Літні чоловіки, бувало, отримували тепловий удар. Нам два тижні казали, що будемо їздити транзитом, а стало, навпаки, гірше», – каже водій Олександр із Київщини.
Чоловік кермує вантажівкою уже 15 років, перевозить з-за кордону автомобілі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, був у Нідерландах і звідти відразу повернувся в Україну. Ще у 2014 – 2015 роках перебував у АТО, був важко поранений, тож тепер не може повернутися у стрій і допомагає на фронті транспортних перевезень. Вважає несправедливим те, що коли одні не можуть захищати країну за станом здоров’я, то другі, хоча й можуть, за допомоги певних документів чи довідок переганяють автомобілі і роблять на цьому бізнес.
«Стало дуже погано, здається, нас за людей не вважають. Ніхто нікому нічого не каже. Поляки оформляють за 15 хвилин, а в нас сидить 17 працівників, і поки не даси грошей, нікуди не поїдеш – годину, дві, три чекатимеш. Спершу зробили черги на 17-20 кілометрів, а коли до 1 числа не встигли перевезти автомобілі, то просто їх залишили. Тепер ці авта стоять у пункті пропуску з українського боку. Я був би дуже радикальний, узяв всі ці автівки і вивіз для армії. Бо це всім завдає збитків. Ми стоїмо, наші фірми втрачають гроші, ми не отримуємо зарплатню, наші сім’ї від цього страждають…», – бідкається далекобійник.
Причепів із навантаженими легковими автівками, на які нарікають водії ТІРів, у черзі справді багато. Одна лавета вміщує від чотирьох до восьми транспортних засобів. Якщо до 1 липня, поки діяло нульове розмитнення, авточерга рухалася швидше, то після скасування сповільнилася. Справа в тому, що на кожне авто потрібно зробити попередню митну декларацію, а власники не відразу хотіли проплачувати, сподіваючись, що закон, можливо, за день-два можуть скасувати або введуть певний механізм здешевлення. Багато тих, хто надіється назміну закону, досі не оплачують мита, відтак, лавети з автівками просто залишаються стояти в черзі та подекуди заважають руху решті транспорту.
Олег перевозить легковики, які прибувають зі США. У черзі стоїть від 1 липня, бо ще не всі попередні декларації готові. Щойно їх отримає, відразу вирушить далі.
«Я везу машини зі США, вони були куплені два чи три місяці тому. Кому пощастило, тому пощастило – така лотерея. Я вже три роки транспортую автомобілі, але ніколи такого ажіотажу не було. Якби я знав, що доведеться стільки чекати, залишив би все і пішов додому пішки», – запевняє чоловік.
Крім того, зі слів Олега, зараз важче працювати, оскільки в системі «Шлях» скасували можливість їхати двом водіям одночасно, дозволено тільки одному. Отже, виконання рейсу потребує більше часу через фізичну втому водіїв.
Закон про повернення сплати мита далекобійник підтримує, бо те, що перевезли через кордон, майже 70% потрапило не до тих людей, яким це дійсно потрібне, а тим, що на цьому заробляють. Олег припускає, що автомобілі зі США як купували, так і купуватимуть, натомість перевезення з Європи зупиняться.
Разом із українськими водіями в черзі стоять іноземці, які везуть в Україну гуманітарну допомогу. Поляк Христофор сміється і, показуючи на поле, каже: «Є всі умови, майже як на війні». З його слів, нинішня проблема стосується обох сторін. Всі водії, які стоять у черзі, допомагають один одному.
«Взагалі-то є пів проблеми з одного боку і пів – з другого. Так само, як людина: хоче – працює, а ні – байдикує. Скажу, що найдовше я чекав 10 днів. Зараз стою другу добу. Ще одна наша машина вже тиждень їде. Просто хаос, бо якщо не може домовитися керівництво, тоді все зупиняється», – вважає він.
Що кажуть у Львівській митниці
Автомобільні черги на в’їзді і виїзді через українсько-польський кордон зараз практично на всіх великих пунктах пропуску – у Шегинях, Краковці, Раві-Руській. І оскільки через війну росії проти України повністю припинене авіаційне сполучення і заблоковані морські порти, основними шляхами перевезення товарів залишаються пункти пропуску на західному кордоні України.
У Львівській митниці Tvoemisto.tv повідомили, що збільшують пропускну спроможність пунктів пропуску. Мовиться про ліквідацію «вузьких» місць і покращення логістики в напрямку Україна – ЄС у межах проєкту «Відкритий кордон».
Раніше в пункті пропуску «Краковець – Корчова» збільшили кількість смуг для вантажного транспорту з чотирьох до 10-ти, додатково встановили шість павільйонів для контролю легковиків. Також там триває будівництво термінала для оформлення автобусів. Загалом пропускна спроможність має збільшитися на щонайменше 50%.
Водночас у пункті пропуску «Грушів – Будомєж» запустили пілотний проєкт, що передбачає впродовж шести місяців можливість руху вантажного транспорту з допустимою вагою до 7,5 тонни. Аналогічний проєкт планують запровадити і в пункті пропуску «Угринів – Долгобичув».
Щодо пропускної здатності, за інформацією Львівської митниці, найбільшою вона є в пункті пропуску «Краковець – Корчова»: 500 вантажних і 1700 легкових автомобілів. Через пункт «Рава-Руська – Гребенне» оптимальна кількість для пропуску за добу становить 300 вантажівок і 1700 легковиків, а через «Шегині – Медика» проїхати можуть 250 вантажівок та 1600 легкових автомобілів. Також по 1000 легковиків можуть пропустити в пунктах «Грушів – Будомєж» і «Смільниця – Кросьценко». Митники зауважують: щодобова кількість оформлених транспортних засобів є різною та залежить від багатьох чинників.
Для прикладу порівняли цифри перетину кордону за 6 липня, надані Львівським прикордонним загоном. Отже, на пункті пропуску «Шегині – Медика» на в’їзд та на виїзд оформили 1727 транспортних засобів, з них 350 вантажівок. «Краковець – Корчову» перетнула 2131 одиниця автотранспорту, з них 712 вантажівок в обидва боки. Ще 1895 транспортних засобів, з яких 683 вантажівки, в’їхали та виїхали через пункт пропуску «Рава-Руська – Гребенне». Виходить, що фактична кількість транспорту, який перетинає українсько-польський кордон, є більшою, аніж оптимальний показник.
Цікаво, що після 24 лютого цього року прискорено росте кількість перевізників. Якщо раніше «вантажний автомобільний транспорт» за кількістю реєстрацій нових ФОПів на Львівщині займав десяту сходинку в переліку найпопулярніших основних видів діяльності (за класами), то після вторгнення росії ця галузь піднялася на другу сходинку. Ймовірно, вантажівок на кордоні ставатиме більше.
Як скоротити черги на кордоні
Постанова Кабміну про пільгове розмитнення товарів та автомобілів з-за кордону на початку введення була виправданою, вважає перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України Михайло Непран. Однак уже в квітні почали пропонувати скасування пільгового ввезення, позаяк українські виробники заявили про готовність забезпечити країну продуктами харчування. Крім того, в квітні навіть виник профіцит, коли почали більше виробляти, аніж споживати. Водночас працівники автомобільних корпорацій, які працювали в Україні, були в нерівних умовах порівняно з тими, що ввозили автівки без мита і продавали імпортні автомобілі.
«Скасовувати пільгове розмитнення потрібно було ще наприкінці квітня – на початку травня. Коли воно вже було скасоване, ми казали, що це дуже добре, але трохи пізно. Треба було раніше, тому що це негативно впливало саме на конкуренцію, щоби працювали українські виробники, а ми купували нашу продукцію. З цієї точки зору це було правильне рішення. Така ж історія з автомобілями: одні кажуть, що почали ввозити елітні, а з другого боку є статистика, що елітні авта становили кілька відсотків від загальної кількості. Те, що почали на тому робити бізнес, це правда, на жаль. На мою думку, тут повинні бути запроваджені радикальні кроки», – вважає експерт.
Зі слів Михайла Непрана, проблема все-таки в Митній службі України, яка, попри розмови, ще не реформована. Найкращим варіантом він вважає угоду з польською стороною, згідно з якою польські митники здійснювали б оформлення, а для того, аби платежі переказували в бюджет України, напрацювати певний механізм.
Ексначальник Львівської митниці Левко Прокіпчук ситуацію з чергами на кордоні пояснює кількома причинами. Перша – автомобільні та залізничні пункти пропуску на західному кордоні залишилися єдиними шляхами постачання товарів в Україну. Ймовірно, ситуація може погіршитися, якщо не вирішиться питання розблокування морських портів, а зібраний урожай потрібно буде експортувати.
Друга причина – суттєво змінилися види товарів, які експортують автотранспортом. Тобто раніше перевозили товари, які підлягали ветеринарному і санітарному контролю з польського боку, проте їх було не так багато. Тепер їхня частка зросла, а працівників не побільшало.
Третя причина – спрощення процедури пропуску, якщо говорити про імпорт.
«Питання, скільки часу знадобиться на пропуск транспорту з гуманітарним вантажем і комерційного транспортного засобу. Ми побачимо, що на комерційний ТЗ знадобиться у три-чотири рази більше часу, аніж на пропуск гуманітарної допомоги. Тобто треба спрощувати процедури на кордоні таким чином, щоби було оптимально, щоби цей пропуск був швидкий, а всі контрольні функції здійснювали всередині країни», – вважає Левко Прокіпчук.
Зі слів ексначальника Львівської митниці, полегшити ситуацію для перевізників може влаштування стоянок перед пунктами пропуску. Наразі такі «відстійники» є лише в Краковці. Але такі стоянки, де водії вантажівок могли б зупинитися, піти в туалет, прийняти душ і дочекатися своєї черги, не потребують великих капіталовкладень. Якщо війна триватиме до зими, то нинішня ситуація може стати ще більшою проблемою.
Крім того, значно спростити пропуск транспорту на кордоні могли б електронні черги, коли водії бронювали б чергу за мінімальну плату, ще не доїхавши до кордону. Зі слів Левка Прокіпчука, запуск проєкту планували раніше, однак через війну все зупинилося. Понад те, варто будувати нові пункти пропуску, але це не така близька перспектива.
Щодо ввезення іноземних автомобілів, то, на думку колишнього керівника Львівської митниці, якби не скасували пільги, то й черг не було б. За тиждень-два навантаження мало б трохи зменшитися, проте це навряд чи розв’ яже проблему.
«Імовірно, значно легше буде тим людям, які везуть гуманітарну допомогу. Тому що їх з польського боку ставили в одну чергу з придбаними автомобілями. На водіїв фур це не дуже вплине. Як на мене, найпростіше, що можна було б зробити, це максимально спростити процедури на кордоні. А ще шукати способи збільшення контролюючих працівників», – каже Левко Прокіпчук.
Такі можливості, з його слів, є в Раві-Руській і Краковці, де могли б тимчасово перебувати працівники митниць тих регіонів, які наразі окуповані, тобто Херсонська, Миколаївська, Харківська, Сумська і Чернігівська митниці. Загалом усі ці зміни залежать від уряду, зокрема від Міністерства фінансів.
Юлія Осим
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- Як виник книжковий біля Федорова у Львові і чи досі там є російські книжки
- «Любий Ярославе, Львів плаче з тобою». У місті поховали родину Базилевичів
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі