“Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки

8791 0
“Це одна секунда, яка могла змінити все. Один момент. Ти думаєш, що в тебе ще багато часу, що ти встигнеш, а тебе відкидає, ти кричиш, босоніж біжиш по осколках, щоб врятуватися. Молишся, щоб вціліли сходи, бо ліфт впав у шахту”, – розповідає пані Ірина, яка разом із сім'єю мешкає на 5-му поверсі будинку №56 на вулиці Хоткевича, який найбільше постраждав під час ракетної атаки Львова. Жінка каже, що досі ще не дістала з волосся осколки, просто одягнула шапку, бо перебувала у шоковому стані.

Ракетний удар між будинком та ліцеєм “Оріяна” пролунав близько 08.20 (це засвідчили камери відеоспостереження сусіднього будинку). Від сильної вибухової хвилі тут пошкодило 18 житлових будинків, вибило понад 2 000 вікон. Територію одразу обгородили. Місце від вирви розрівняла спецтехніка.

Мешканці упродовж дня чекали, поки їх впустять до помешкання. Дехто пив чай. У розгорнутому наметі можна було погрітися. Троє підлітків стояли шоковані, очі червоні, в них застигли сльози, слів не було. Ще одна жінка пригорнула до себе собаку з пораненим оком.

Загалом внаслідок повітряного удару російських військ у Львові у медзаклади звернулися 19 осіб, трьох госпіталізували із травмами середньої важкості, постраждали 30 осіб. Найважчу 69-річну пацієнтку, за словами медиків, з відкритим переломом руки, прооперували.

На жаль, не обійшлося без жертв – внаслідок вибуху ракети загинув відомий український баскетболіст, тренер, майстер спорту України міжнародного класу Bіктор Кобзистий. Йому було 44. Як саме загинув спортсмен, досі достеменно невідомо. Деякі сусіди кажуть, що він вигулював у цей час собаку якраз біля будинку. У загиблого залишилася дружина та двоє синів.

Читайте також: Масштабна атака окупантів на Львів. Що відомо 

Ракетний терор 29 грудня був одним із найбільших за ці два роки війни. Через нього в українських містах загинули щонайменше 30 людей, 120 отримали поранення.

Пані Ірина із пошкодженого будинку розповідає, що спершу, вночі, коли літали “шахеди”, вони із чоловіком, сином, зятем і донькою ховалися у коридорі, Та вранці, коли росія запустила ракети, чоловік Юрій якраз збирався на роботу, Ірина зайшла до сина в кімнату і – її відкинуло вибуховою силою.

“То просто секунда. Ти думаєш, що маєш час, а це один момент. Я нічого не пам'ятаю. Босоніж бігла по осколках, щоби взутися. Включилася захисна реакція, коли ти не чуєш ні болю, взагалі нічого. Я просто кричала… Ми боялися, щоби були сходи, щоб ми могли спуститися, все було у склі, ліфт впав у шахту. Я тільки зараз починаю відходити, відчуваю, як мене болить все тіло. І ще чую, як в мене осколки в голові, але я навіть до них не дивилася”, – зізнається жінка.

Зять Любомир з осколками звернувся у лікарню, йому зашивали руку. Казав, що за одну секунду закрив рукою потилицю, і накрив собою дружину. Такого навіть не очікував.

“Головне, що – ми живі, що все минуло, а матеріальне – то діло наживне. Тепер хочеться звідси виїхати… до батьків за місто. Не очікувалося ніяк. Я не знаю, як люди живуть там, де постійні обстріли. Сестра у Києві каже, що ракета в них впала за два будинки. Вона думала, що то вже все… А в мене тут біля самого будинку. У мене зять на інсуліні, малий – алергетик, треба забрати ліки, якщо від шафи щось залишилося”, – поділилася про пережите пані Ірина.

Сім’я Ірини на початках ходила в найближче укриття, що в ліцеї “Оріяна”, воно зовсім поруч, але потім перестали це робити, сиділи у коридорі. Ліцей також дуже постраждав, особливо корпус молодшої школи, де ще тиждень тому за партами сиділи діти. На стінах ліцею дірки, у закладі вибиті вікна, пошкоджені стіни, в деяких класах на продірявлених стінах “плачуть” ікони з Богородицею.

За словами директорки ліцею Ірини Коропецької, укриття в ліцеї було переповнене. Очевидці стверджують, що там був дуже потужний вибух, діти дуже налякалися. Схоже було на землетрус.

“Спочатку в укритті ще було вільне місце. Коли відбулося влучання, стало зрозуміло, що впало одразу біля школи. Був дуже сильний поштовх, як землетрус. Все трусилося. Почала сипатися зверху штукатурка. І з того боку, де вдарило, піднявся пил. Люди дуже кричали, побігли у протилежний бік. Почалася паніка. Комусь стало зле. Було дуже страшно, в мене тремтіли руки і ноги. Здавалося, що нас засипало, і це вже все… А потім почали забігати люди – хто босий, хто в піжамі, хто у шльопанцях. Ніхто не виходив аж до відбою, настільки всі були налякані”, – розповідає Тvoemisto.tv очевидиця.

Біля місця події відпочивала пані Євгенія, їй 69-ть, вона живе з донькою та онукою на 9-му поверсі будинку №56. Її сусідка сидить поряд, з мандаринками і гілками ялини.

“Я чула тривогу о 3-тій годині, було чотири вибухи… Вранці я не хотіла ніде йти, мене щось так пекло збоку... А дочка каже: “Вже вставай, бо ракети летять на Львів!”. Кажу їй: “Я не годна!”, а вона мені: “Зараз будеш негодна, як бахне!” Ми спустилися якраз до першого поверху, мали виходити з під'їзду і як вдарило, все горіло, машини зайнялися…”, – розповідає жінка.

Пані Євгенія каже, що її 9-річна онука, Альбіна, дуже злякалася, що залишилася без дому і ще рідну школу потрощило. “Вона кричала: “Бабо, мою улюблену хату, мої улюблені речі знищили, все мені забрали. Мою школу побило!” Я заспокоювала її: “Альбінка, та все будеш мати, все відновлять”, – ділиться пані Євгенія. Дівчинку забрала до себе хрещена, а жінка сиділа, чекала, поки дозволять повернутися у помешкання.

“Дякувати Богові, що ще хоч стіни є. Якби ракета влетіла, то б з будинку і нас вже нічого б не лишилося”, – говорить жінка і додає, що будинок уже вдруге страждає від ворожої атаки. На початку війни на сходових майданчиках тут уже вибивало вікна вибуховою хвилею.

Російську атаку пережили також на шостому поверсі подружжя Тетяна та Володимир. Вони якраз сиділи біля вікна, пів плеча жінці зачепило уламком. На балконі вирвало вікна із завісів. 73-річна Тетяна була розгублена, ходила по кімнаті, не знала, за що взятися, не могла знайти собі місця.

До однієї з квартир поспішала пані Мирослава, несла воду для своєї подруги Галини. Чоловік Галини – військовий, воює проти росіян на фронті. Жінка отримала осколкові поранення лиця. Найбільше жінка переживає за око, бо працює бухгалтером із комп’ютером. Вона якраз збиралася на роботу, а коли зайшла на кухню, її відкинуло ударною хвилею, і все посипалося. Далі жінка нічого не пам'ятає. Їй допомогла донька, вони звернулися у стаціонар, але Галина не захотіла залишатися у медзакладі, повернулася у розтрощену квартиру, де два роки тому якраз зробили ремонт. Тут раніше жили її батьки, квартира перейшла їй у спадок, розповідає подруга.

“Ще не було відбою, Галя стояла під будинком, у крові. Такого навіть ворогові не побажаєш... Я бачила, путін виступав. Не знаю навіть, на яке покарання він заслуговує, кожен би хотів його розшматувати”, – каже Мирослава.

Вона ледь стримує сльози, щиро переживає за подругу, буде просити її нині переночувати в себе.

“Ми останнім часом розслабилися, втомилися від тривог. Всі надіються на правило двох стін, мої діти, до прикладу, у ванній пересиділи. Думають: “Та мине….” Треба зважати, враховувати небезпеку”, – наголошує пані Мирослава і біжить занести подрузі води.

Читайте також: Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі 

Міська влада обіцяє виплатити компенсації

Міський голова Львова Андрій Садовий пообіцяв мешканцям компенсацію за пошкоджені вікна та двері. На це із міського бюджету мають виділити 35 мільйонів гривень (12 тисяч за вибите вікно і 8 тисяч за двері). Для того, щоб отримати допомогу на часткове відшкодування пошкодженого майна, треба звернутися у виїзний ЦНАП, що запрацював у ліцеї “Сихівський” на Гната Хоткевича, 48. Тут потрібно заповнити заяву і надати перелік документів: копію паспорта, ідентифікаційного номера, копію документа про право власності на квартиру, акт обстеження помешкання, інформацію про відкриття рахунку в банківській установі та чек про оплату із заміни вікон чи дверей. Міський голова також пообіцяв виділити кошти на відновлення двох шкіл та садка, наразі дітей відправлять на вимушені канікули. Тим часом для ліцею “Оріяна” вже оголосили збір мільйона гривень на відновлення кабінетів, аби якомога швидше повернути дітей за парти.

“Від ударних хвиль, від уламків ракет, які збили наші сили протиповітряної оборони, бачимо, яка сталася біда. Але мені страшно уявити, не дай Боже, щоб якась ракета прямо сюди попала (в будинок – ред.), в один з найбільших районів Львова, де проживає 160 тисяч людей”, – заявив на місці Андрій Садовий.

Росія буде продовжувати масовані ракетно-дронові атаки на Україну, каже міністр оборони Рустем Умєров. “Багато місяців росіяни накопичували ракети ось для цього: ударів по житлових будинках, торговельних центрах, лікарнях. По мирних українських містах”, – заявив міністр.

Тим часом люди повертаються до потрощених домівок, збираються в кулак, дякують Богові, що живі.

“Коли є пуски ракет, масована атака, треба йти в укриття. Ми не знаємо насправді, де воно впаде. От ніхто не думав, що так станеться”, – поділилася пані Оля.

 

Христина Гоголь

Фото: Іван Станіславський

 

___________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.


Репортаж Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!