Учора, 16 липня, у Львові з політичними виступами та концертами майже одночасно були лідери двох політичних сил з приблизно однаковим рейтингом — «Європейської солідарності» та «Голосу». Tvoemisto.tv відвідало обидва дійства та розповідає, чим спокушали виборців Петро Порошенко та Святослав Вакарчук.

17:00

Тихий акустичний концерт і розмову про важливе із Святославом Вакарчуком анонсували на 18:30 на площі перед університетом Франка. Уже за півтори години тут стоїть сцена, де працюють звукотехніки. На газонах за сценою дрімають люди, які, мабуть, хочуть зайняти перші ряди на площі.

17:45

Біля входу в Центр Довженка шумно та людно — о 18:00 тут має розпочатися зустріч з Петром Порошенком і кандидатом у нардепи, якого підтримує у 115 окрузі «Європейська солідарність», міським головою Винників Володимиром Квуртом. Хлопці та дівчата в жовтих футболках роздають всім охочим такі ж сонячні кульки — із хештеґом «#квурто» та зображенням окулярів, які асоціюються з кандидатом, оскільки він їх постійно носить. Окрім людей, червоний зал кінотеатру заповнюють жовте світло та голоси Петра Порошенка і Віталія Кличка, які з великого екрану висловлюють підтримку Володимиру Квурту.

На сцені стоять два стільці та — несподівано — гітара. Цікаво, хто на ній гратиме — Квурт чи Порошенко? Як виявилося, на розігріві в них — Тарас Чубай. Каже, що Сихів для нього дуже рідний, адже неподалік він записав першу пісню — «Коли до губ твоїх». З неї і починається його виступ.

Читайте також: Які обіцянки дає «Європейська солідарність». Експертний аналіз програми партії

18:00

Тарас Чубай продовжує розважати публіку, хоч зустріч Порошенка з Квуртом мала б уже розпочатися. Тим часом до зали заходять кілька десятків примітних хлопців у чорних футболках, спортивних штанах та кепках. Вони стають по троє-четверо біля виходів. Вочевидь, їхнє завдання — не допустити провокацій під час заходу. Проте виглядає це трохи дивно, оскільки в залі сидять переважно літні люди. Трохи дивно і «стрьомно».

Пізніше Володимир Квурт проводить на перший ряд Ахтема Чийгоза — №9 у списку «Європейської солідарності». До нього відразу підходять люди, щоб сфотографуватися.

Тарас Чубай намагається «завести» присутніх, та публіка, якої стає все більше, оживляється поступово. Навіть культова пісня — «Вона» — не викликає очікуваного ажіотажу. Та лідеру «Плачу Єремії» таки вдалося знайти ключик до сердець сихівчан — «Червона рута». Після неї його виступ перестає нагадувати безкоштовний концерт у клубі на районі, а вже стає більше схожий на акустичний сольник.

18:30

На початок події на площі біля університету, на траві та бордюрах зібрались кількасот людей, поміж яких ходять волонтери та працівниці відділу превентивної комунікації поліції. Патрульні розслаблено сидять на лавочці. Серед тих, хто прийшов послухати Святослава Вакарчука, є і студенти, і люди 30-35 років, а також багато людей середнього віку — 45-50. Пенсіонери прийшли теж — вони слухають тихо та уважно.

Читайте також: Що робитиме «Голос» у парламенті. Експертний аналіз передвиборчої програми партії

18:41

— Ми ще очікуємо нашого гостя, тому попросимо пана Тараса заспівати ще одну драйвову пісню! — каже ведучий у Центрі Довженка.

Тарас Чубай вирішує, що потенціал пісні «Вона» був використаний не повністю, і саме її обирає для виступу на біс. Цього разу караоке-сеанс вдається набагато краще. Після неї артист переговорюється з ведучим — очевидно, однієї пісні, аби дочекатися гостя, не досить. Тож Тарас Чубай заводить «Лента за лентою» — хороший вибір, враховуючи кількість куплетів у ній. Після четвертої чи п’ятої композиції він визнає, що зараз заповнює незручну паузу, поки гості доїжджають. Та його виступ на біс знаходить уже набагато більше відгуку в аудиторії, оскільки зал вже розігрівся.

— Як у вас настрій? — цікавиться ведучий, проводжаючи лідера «Плачу Єремії».

— Після Чубая — люкс! — відповідає старша пані, яка проспівала з ним в унісон усі пісні, починаючи з «Червоної рути».

18:51

Ведучий Андрій Чемес починає представляти команду «Голосу» на Львівщині. Першим слово бере кандидат у 122-му окрузі Віталій Андрейко.

— Слава Ісусу Христу!, — вітається він.

Андрейко кілька хвилин говорить про те, чия Україна. Підсумок: Україна — наша, тобто людей, які з 2014 року захищають її і допомагають захисникам. Далі він говорить про гроші, каже, що ані Пінчук, ані Порошенко не фінансують «Голос», а роблять це самі партійці, які «люблять Україну до глибини власної кишені».

Він також цитує Романа Шухевича: «Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною». Саме такою, за словами Віталія Андрейка, буде політика «Голосу» в парламенті. Також він говорить про те, що мир — це лише перемога, а «Голос», за його словами, зробить так, що колаборанти не зможуть брати участь у виборах кандидатами.

Читайте також: Що обіцяє і гарантує «Самопоміч». Експертний аналіз передвиборчої програми партії

19:00

На сцену біля університету виходить його проректор Ярослав Гарасим, який згадує, чим для українців важливе 16 липня та 2004 і 2014 роки, у які також на цій площі збирались люди.

— Те, що народжується на цій площі, здобуває перемогу, — запевняє він.

Тим часом до кінотеатру Довженка нарешті заходить Петро Порошенко. Він обдаровує усіх усмішкою, тисне руки присутнім, дякує, декого обіймає. Його супроводжують представники списку «Європейської солідарності» — спікер Верховної Ради Андрій Парубій, колишній голова ЛОДА Олег Синютка, блогер Андрій Карпов, журналіст Віталій Гайдукевич і, звичайно ж, Володимир Квурт. Усі вони підіймаються на сцену — окрім Олега Синютки, який вирішує присісти в залі. Натомість на сцену виходить Ахтем Чийгоз. Звучить гімн України.

— Слухайте, які ви фантастичні! — дещо кокетливо розпочинає свою промову Петро Порошенко. Пані, яка чи не найактивніше підспівувала Чубаю, так само кокетливо хихоче, ніби цей комплімент адресовано конкретно їй.

Петро Порошенко знову ж дякує усім присутнім і каже, що кожен з вас був автором позитивних змін, які відбулися в країні за останні 5 років, — зробив свій внесок у побудову української армії, захист мови, побудову Православної церкви України, шляху до Євросоюзу, безвізу, незалежності від Росії, Нової української школи та інклюзивної освіти.

19:07

Мікрофон на площі біля університету переходить до Миколи Виговського — колишнього координатора руху «Чесно» та нинішнього координатора волонтерської програми «Голосу».

— У неділю ми будемо голосувати за законом регіоналів, який за попередні роки парламент так і не змінив. Ухвалений новий виборчий кодекс почне діяти аж з 2023 року. Це обман, — різко розпочинає він.

Далі Микола Виговський кілька хвилин «їздить» по «папєрєдніках», в основному — по одному, який у цей час виступає на Сихові. Він говорить, що саме Петро Порошенко не відкрив кримінальної справи проти злочинців, саме через стару владу Віктор Янукович зміг вивезти гроші з України, а Віктор Медведчук почав «підніматись» саме у 2014 році і зараз веде переговори з Росією нібито від імені України. Стара влада, каже він, заплющувала на це очі. І додає, що про Зеленського говорити не хоче: «до нього можна по-різному ставитись».

Тим часом Петро Порошенко продовжує емоційну промову в Центрі Довженка. У своїй промові він майже не використовує займенників «я», «мене», «мій» — на президентських виборах українці голосували не за нього, а за «нашу команду», а всі здобутки стали можливі завдяки «вашій» підтримці — виборців, які «молодці», «державники» і «дуже розумні».

— Коли ми з вами говорили, що загроза реваншу є абсолютно реальна, — вони хіхікали. Вони казали, що це неможливо, адже велика ціна вже заплачена за те, щоб ми мали незалежну Україну. Поки 5 років президентом був Петро Порошенко, вони сиділи і голови боялися підняти, нижче плінтуса. Як тільки закінчилася моя каденція — усі поприїжджали з Москви. Зелене світло їм відкрилося… Зелене… Ну, і зелене теж, — Петро Порошенко зриває перші оплески.

Читайте також: Націоналіст, міський голова, активістка. Хто балотується на Сихові і Личакові

Стає зрозуміло, що «вони» — це команда нового президента Володимира Зеленського, яку Порошенко, вочевидь, ставить в один ряд з проросійськими політсилами. «Вони» здійснюють наступ на церкву і хочуть скасувати її реєстрацію, скасовують парад, давали концерти в Росії, подали в суд на закон про мову. Петро Порошенко вітає присутніх із потрійним святом — 29 років ухвалення Декларації про суверенітет України, вступ у дію закону про мову та визнання Конституційним судом закону про декомунізацію конституційним. Овації в залі стають все частішими та бурхливішими.

— Я пишаюся, що саме мій підпис як укрАїнського… — помиляється Петро Порошенко, та відразу виправляється, — українського президента стоїть під законом про мову, бо вони його не хочуть підписувати, їм він не подобається. Мій підпис стоїть під законом про квоти на українському радіо, телебаченні, в кіно. Щоб не «Свати» ми знімали, а «Кіборгів». Так відроджується нація, — говорить він та зауважує, що «ми» маємо захистити Україну і те, що «ми» побудували за 5 років.

19:17

На площі біля університету слово передають Богданові Панкевичу, який іде в Раду за списком «Голосу». Він — один із засновників УГП та член Несторівської групи, був членом Республіканської християнської партії.

— Слава Ісусу Христу! Я недарма так вітаюсь. Адже християнські цінності — це справжні європейські цінності, це те, чого потребує світ, — каже Богдан Панкевич.

Він зауважує, що програма «Голосу» містить у собі всі ті напрацювання, які розробила Несторівська група, і що всі ці сенси демократії походять саме зі Львова.

— Усе має будуватись на системі довіри, а не на системі загрози, як це було в Радянському союзі, щоб легко маніпулювати людьми. Тоді вигідно було, щоб люди були бідними і наляканими. Та українці мають бути багатими і довіряти один одному. Добро вже пішло у світ, тепер ми маємо захистити його і не вірити поганим новинам у телевізорі, — каже Богдан Панкевич.

Після цього на сцену виходить координатор «Голосу» на Львівщині, також виходець із УГП, Роман Лозинський. Його оплесками і вигуками вітають десь із клумби пластуни.

— Мене часто питали, чим «Голос» відрізняється від інших партій, адже всі політичні партії говорять про одне і те ж багато років. Я спочатку не міг відповісти. Але потім зрозумів, що головна наша відмінність — це люди. «Голос» — це про нові підходи і про нові цінності, — каже він.

Читайте також: Депутати, вартовий, орлиця. Хто балотується у Залізничному та Шевченківському районах Львова

У той же час на Сихові Петро Порошенко каже, що у «Європейської солідарності» — найкраща команда, і перелічує першу десятку списку партії та їхні здобутки, а також присутніх Андрія Карпова і Віталія Гайдукевича. Крім того, він згадує про львів’ян у списку — Андрія Парубія, Софію Федину і Олега Синютку, який принагідно кланяється.

— Дуже важливо нам зараз перемогти. Не Порошенку, не Парубію, не Зінкевич, не Забродському, а нам усім. Бо ми маємо зайти у Верховну Раду потужним спецназом, — переконливо каже експрезидент.

Петро Порошенко спонукає тих, хто планує голосувати за інші проєвропейські партії, підтримати «Європейську солідарність», оскільки згідно з результатами соціологічних досліджень, каже він, ці партії не подолають 5-відсотковий бар’єр, і тому «ваш голос перейде «Опозиційному блоку». Натомість «Європейська солідарність» є прохідною, запевняє Порошенко. Також він нарешті згадує про мажоритарників — Миколу Княжицького і Володимира Квурта, якого закликає підтримати, оскільки «він буде достойно представляти ваш край, ваше фантастичне місто».

19:26

Петро Порошенко передає слово Андрію Парубію, а сам їде на ефір. Здається, що із залу його практично виносять на руках. На прощання Порошенко ще кілька разів дякує присутнім, а вони йому, та робить кілька селфі. У цей час Андрій Парубій намагається щось розказати, проте увага й далі прикута до лідера «Європейської солідарності».

Читайте також: Що планує робити «Слуга народу» в парламенті. Експертний аналіз програми партії

Біля Центру Довженка все ще гуртуються люди, яким не вдалося потрапити всередину. Для них завбачливо виставили колонки, з яких транслюють наживо промови Порошенка і Парубія. Неподалік самотньо стоїть палатка «Української стратегії» Володимира Гройсмана.

Тим часом на сцені біля університету несподівано з’являється Святослав Вакарчук.

— Ромко, та говори в мікрофон, говори голосніше! — скеровує лідер партії.

Після цього справи ідуть краще: кандидати говорять жвавіше, а не так, ніби не їли кілька днів. Люди оживають і починають підтягуватись до площі з усіх закутків парку. Втім, Святослав Вакарчук одразу ж зникає зі сцени, а Роман Лозинський далі представляє мажоритарників. Кандидатка у 115 окрузі Наталія Піпа намагається завести натовп, проте сихівчан у ньому не багато, адже до них просто на подвір’я приїхав Петро Порошенко.

Кандидатка від 116-го округу Марта Романяк розповідає, що зробила сервіс в ІТ і в роботі чиновників, тож зможе зробити і сервіс в державі. Вона щиро та мало не з надривом агітує за себе, вочевидь, усвідомлюючи, які в неї конкуренти на окрузі — той же Микола Княжицький, а ще Ірина Подоляк, Валерій Веремчук і Ігор Зінкевич. Ярослав Рущишин, кандидат від 117-го округу, на сцені не з’являється — кажуть, затримався на засіданні Комітету підприємців Львівщини. Натомість кандидатка у 118 окрузі Галина Васильченко розповідає, що її виборців більше цікавлять локальні проблеми, тому вона провела багато зустрічей з ними, аби пояснити, що депутати Верховної Ради займаються законотворчою діяльністю.

— Я всіх підтримую, але нікому не довіряю, — каже бабуся, яка проходить повз.

— На моєму окрузі кандидатом є одіозний Богдан Дубневич. У виборчі комісії влаштовують його людей. Але я прошу вас — не бійтесь, проголосуйте серцем, щоб показати, що цей депутат не буде вічно сидіти в Раді, — закликає Галина Васильченко, а Роман Лозинський просить присутніх відправити SMS родичам і друзям, які голосуватимуть у 118-му окрузі.

19:38

За сценою жвавішає — молодь фотографується із Святославом Вакарчуком. Далі він нарешті бере слово. На цей час на площі перед університетом зібралось вже кілька тисяч людей. Святослав Вакарчук розкриває виборцям страшну, за його словами, таємницю.

— Я ніколи не думав, що таке може бути. Але виявляється, що у нас в Україні дехто хоче монополізувати патріотизм, присвоїти його собі, і розказує, що хтось краще або гірше любить Україну. І ці монополісти, я б ніколи не подумав, що таке можливо, розсилають SMS, де кажуть, що «Голос», за соціологією, має низьку підтримку, і закликають не голосувати за нас. А ще за кілька хвилин з цього ж номера приходить агітація за лідера «ЄС» Петра Порошенка, а потім — запрошення на концерт, що відбувається на проспекті Свободи, і де виступають багато виконавців, яких я шаную, — каже Святослав Вакарчук і отримує у відповідь гучніші, ніж його команда, оплески.

Далі він розповідає, як на початку 2000-х співав у Росії українською мовою і що росіяни співали із ним.

— У цей час, коли я прославляв українську мову, Порошенко створював «Партію регіонів». Потім ми разом стояли на Майдані. Потім я залишився з цінностями Майдану, а Порошенко працював в уряді Азарова. А в 2014-му році Притула із волонтерами збирав гроші для наших військових, а соратники патріотів розкрадали оборонний бюджет. То хто має більше право говорити про захист України від Путіна? — захрипає Святослав Вакарчук.

— Я вірю в Бога, у нас все буде добре. Тихою невтомною працею любіть Україну, говорив митрополит Андрей Шептицький. І я за 25 років показав, як я це роблю, може, галасливо, але працею. І ми не дамо монополізувати ім’я патріота! Ми за об’єднання демократичних сил, але якщо хтось монополізовуватиме любов до батьківщини — дамо в зуб, — підсумовує лідер «Голосу» і одразу вибачається за останній зворот.

На бордюрі збоку від сцени сидить російськомовний чоловік років 35-ти, який то хапається за голову, то сильно аплодує Вакарчукові. Лідер «Голосу» переводить подих і підходить до головного питання: для чого він і його партія ідуть у парламент.

— Недавно дехто намагався провести один телеміст. Ми з цього приводу звернулись в СБУ та РНБО. Не знаю, чи це вплинуло, чи щось інше, але від цієї ідеї відмовились. У парламенті ми хочемо прирівняти різні такі незрозумілі переговори з Росією до державної зради. Також ми запропонуємо заборонити вносити будь-які зміни до Закону про мову протягом щонайменше 5 років. Інші мови є кому захищати, — озвучує він конкретні плани.

Читайте також: Сенатор, адмірал, доктор. Хто балотується в Галицькому і Франківському районах Львова

Святослав Вакарчук говорить голосно та рішуче, незважаючи на поганий від початку звук та луну. Люди щільніше підступають до сцени. Лідер «Голосу» переходить до ще більш болючої теми. І, логічно та послідовно, без зайвої філософії, яку йому часто приписують, пояснює, що робити із тарифами та зарплатами.

— У Львові багато кав’ярень і ресторанчиків, і всі вони класні. Між ними є конкуренція, що підвищує якість і знижує ціни. Чи є конкуренція на газовому чи металургійному ринку? Нема. Як знизити тарифи? Створити конкуренцію там, де зараз монополія. Це європейські цінності, — каже він.

Також він говорить про повернення в суди справедливості та необхідність обирати нардепів лише на два терміни і без недоторканності. Після завершення своїх двох термінів, каже Вакарчук, він хоче знову займатися музикою. На його думку, зараз в Україні — історичний момент боротьби за незалежність.

— Не треба очікувати дива від президента, я більше не хочу наступати на ті ж граблі, як і моя команда. Ми будемо лупати цю скалу. Слава Україні! — закінчення промови натовп зустрічає оваціями.

20:15

Тим часом до сцени біля пам’ятника Шевченку, де якраз виступає гурт Wszystko перед кількома тисячами слухачів, з боку вулиці Дорошенка підходить делегація на чолі з Петром Порошенком у супроводі Олега Синютки. По дорозі до закулісся він традиційно робить селфі з охочими перехожими.

Прикметно, що організатором концерту у Фейсбуці вказується ГО «Всеукраїнський демократичний форум», та й загалом як політичний він не анонсувався. Проте скрізь довкола присутня символіка «Європейської солідарності», а ведучим виступає Микола Княжицький, який, як голова комітету з питань культури і духовності, підписував закон про мову.

Святослав Вакарчук кличе на сцену кількох старих львівських друзів, аби ті допомогли із музичним супроводом. Кілька тисяч людей стають ще щільніше. Починає Святослав Вакарчук із «Квітки», а потім, на замовлення трирічної слухачки, співає «На небі». Звісно ж, не обійшлося і «Без бою». Потім він дякує чоловікам і жінкам, які захищають Україну на Сході, та присвячує їм пісню «Мить».

20:27

А далі хтось замовляє «Майже весна» і «Я так хочу». Ще Святослав Вакарчук співає нову пісню «Човен». Люди танцюють, закохані обіймаються, мами, тати і дідусі пильнують дітей, які бігають травою, чоловіки тримають на руках той-тер’єрів і чіхуахуа, а хаскі самі спокійно сидять біля господарів. Дехто акуратно запаковує в сумку чи кишеню нечисленну агітацію «Голосу», яку ненав’язливо пропонують волонтери під час мітингу, хтось знімає відео чи робить селфі.

А Wszystko на сцені біля пам’ятнику Шевченка радіє сонцю і життю, після чого Микола Княжицький запрошує на сцену Петра Порошенка, якого супроводжує тепер лише Андрій Парубій та волонтерка Яна Зінкевич. Промова експрезидента за своєю суттю не надто відрізняється від того, що він говорив на Сихові, — тут і про реваншистів, і про «наші досягнення», і про три свята, і навіть заготовлений жарт про «зелене світло» звучить. Змінився тільки порядок речень. Та й у Центрі Довженка, де панувала більш домашня атмосфера, Порошенко і Парубій були без піджаків.

20:46

Останньою Святослав Вакарчук співає «Все буде добре». У небі летять кілька жовто-блакитних кульок, у натовпі видно дві-три помаранчеві футболки і пару помаранчевих кульок в руках малюків. Але новий відтінок цього кольору у літньому небі виглядає якось більш упевнено, ніби дозрів за минулі 15 років.

Після виступу Порошенка до мікрофона на декілька хвилин доривається Андрій Парубій, якого, здається, не задовольнило, що його промову на Сихові не дуже слухали. Також він дав слово голові Інституту нацпам’яті та автору закону про декомунізацію Володимиру В’ятровичу і волонтерці Яні Зінкевич, які балотуються до Верховної Ради за списком «Європейської солідарності». На відміну від своїх попередників, В’ятрович і Зінкевич досить лаконічно і просто попросили підтримати на виборах їхню команду.

Насамкінець біля університету усі разом співають гімн України. Святослав Вакарчук їде на 5-ту за день зустріч із виборцями у Дрогобичі, а його потенційні виборці спокійно та усміхнено розходяться літніми львівськими вуличками і несуть із собою якийсь вибір. А може, ідуть на проспект Свободи, де нарешті продовжується концерт. Там якраз розпочинається виступ Соломії Чубай спільно з гуртами Rockoko і «Джалапіта», які вже й так хвилин 15 стоять на сцені. А за кулісами біля парканчиків ще кілька десятків людей виглядають Петра Порошенка, ніби рок-зірку.

Олесандра Бодняк, Анна Журба

фото «Голосу», зі сторінки Володимира Квурта у Фейсбуці
Анни Журби, 4studio.com.ua

Головне фото: livejournal.com/anderver

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.