Фото: Андрій Костюк
З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
«Ми хотіли відновити довіру»
Зі слів адміністрації закладів, більшість ресторанів зголосилися взяти участь акцію з цікавості. По-перше, це показова довіра закладу до свого відвідувача – престижний іміджевий хід, який, як з’ясувалось пізніше, оцінили не всі. По-друге, акція мала продемонструвати, як львівські відвідувачі оцінюють сервіс закладів та якість страв – і скільки вони готові за це заплатити.
«Це знакова подія для Львова. Ми хотіли відновити довіру до людей, очікували взаєморозуміння між гостями і закладами. Ми інформуємо людей про акцію, маємо для цього спеціальні листівки, але більшість приходять і питаються про неї самі. Наразі є не той результат, якого ми очікували. Люди оплачують дрібні суми з досить великих чеків», – каже Остап, адміністратор ресторану-пивоварні «Кумпель» на Винниченка.
За пару хвилин до ресторану заходять дві жінки середнього віку, які питають про акцію. Вони виглядають достатньо розчарованими, дізнавшись, що вона не поширюється на алкоголь. Але одразу починають досить активно обирати страви з меню.
Читайте також: Львів'ян запрошують на сніданки довіри. Локації
З’їв стейк за 300 грн – заплатив 20 грн
У піцерії Celentano на площі Ринок кажуть: львів’яни використовують акцію як можливість безкоштовно поїсти.
«Достатньо людей віком від 14 до 18 років сприймають це як можливість з’їсти стейк за 300 гривень і заплатити 20. Ми запитували: чому так, можливо щось не сподобалося? Але у відповідь люди казали, що знають про акцію, за умовами якої можна не платити», – розповідає адміністраторка ресторану Марина.
Вона також додає, що однією із причин такої реакції на ініціативу Бієнале довіри могла стати недостатня проінформованість львів’ян. Хоч було досить багато реклами, багато інформації, але люди так до кінця і не зрозуміли, як це працює і навіщо це потрібно.
«Ми хотіли подивитися, чи наше суспільство готове, аби ми довіряли йому. Мені хотілося би спокійно залишати машину відкритою і знати, що туди ніхто не зайде. Або почати з дрібного: лишати сумку на літньому майданчику і не переживати за неї, коли йду помити руки», – додає Марина.
Технічно акція працювала досить просто. Людям приносили чеки із зазначеною дійсною сумою. А заплатити відвідувачі могли стільки, скільки вважають за потрібне. Тобто, ресторани працювали за звичним робочим графіком, а всі результати акції залежали тільки від відвідувачів.
Утім, попри невдачу, у піцерії вірять, що клієнти, які спробували сьогодні їхні страви безкоштовно, повернуться сюди знову і платитимуть вже повну суму.
Довіра чи можливість спробувати фуа-гра
Ресторатори також шукають причини такої поведінки львів’ян у самому форматі акції. В ресторації «Бачевських» припускають, що якби акцію проводили у закритому форматі, то результати були би іншими.
«Було декілька рахунків, за якими заплатили більше. Студенти платять приблизно 60% від рахунку, але є дуже багато львів’ян, які залишають менше 10% від загальної суми, посилаючись на умови акції. Для нас важлива думка гостей, цікаво як вони реально оцінюють якість і ціни, але були такі, які просто дякували за можливість спробувати фуа-гру. Можливо, якби акцію проводили в закритому форматі, де кожен десятий чек мав би можливість заплатити скільки вважає за потрібне, то результати були б іншими», – припускає директор ресторану Тарас.
При цьому директор закладу каже, що людей цілком можна зрозуміти. Мовляв, якби кожному дали можливість не платити за продукцію чи послугу, то 80% людей й не платили би.
Тарілка наполовину повна чи наполовину порожня?
У цей день львів’яни неодноразово підтверджували старе прислів’я: «Не з’їм, то понадкушую».
«Насправді люди дуже різні. Приходить молодь, яка навіть не розраховується. Люди приходять цілеспрямовано, замовляють купу напоїв, їжі – і часто навіть не доїдають», – зізнається асистентка менеджера в кав’ярні «Біля Діани на Ринку» Олена.
Читайте також: Львівська ресторарня. Все, що треба знати про "де поїсти" у Львові
Натомість, акцію можна розглянути з іншого боку. Для молоді, яка не залишала чайових та не платила за чеками, проект «Повір у довіру» дав можливість відвідати заклади, куди раніше вони не мали можливості піти.
«Всі гості задоволені, а тарілки порожні – і це головний показник. Знаєте, якби не було смачно, то навіть чарівне слово «халява» нікого не привабило б. Це був експеримент, в ході якого можна було подивитися на людей з іншого боку», – каже працівниця «Tante Sophie» Ірина.
Проте, ресторатори – не благодійники. Не всі заклади змогли взяти участь в акції до кінця і почали виходити з проекту ще до обіду. Основна частина кафе та ресторанів завершили участь в проекті о 17:00. Зрозуміло, адже ввечері кількість клієнтів виросла би в рази.
Втім, деяким закладам вдалося успішно скласти іспит довіри зі своїми клієнтами.
«Дуже потужний день, ми не очікували. Думали, що коли люди дізнаються про акцію, вони подумають, що це безкоштовно. Але ще з самого ранку перші гості зрозуміли це як подяку за обслуговування і дали нам більше грошей. Ми були шоковані, але люди нас розуміють, довіряють. У цьому і полягає взаємодія», – розповідає адміністраторка веганського кафе «Om Nom Nom» Діана.
Одним із секретів їхнього успіху стали постійні клієнти закладу. Та працівники зізнаються, що навіть люди, які приходили до закладу вперше і не знали про акцію, давали більшу суму, ніж зазначено в чеку.
«Кожна робота оцінюється іншими людьми, а не просто фіксованою ціною. Сьогодні у відвідувачів є шанс оцінити роботу кухні, офіціантів, сам заклад. Я такого ще не бачила – і перша думка була, що потрібно платити більше. Це ж, по суті, як чайові, тільки ти сам включаєш їх в чек», – каже Інеса, відвідувачка «Om nom nom».
Організатори Бієнале довіри вже встигли підбити проміжні підсумки акції. Зі слів заяви, що опублікували на сторінці події, проект «Повір у довіру», що відбувся в Україні вперше, показав львів’ян не з найкращої сторони.
«У деяких закладах – справжня навала тих, хто не лише порушує правила акції (наприклад, не сплачує чек за алкоголь і тікає), але й відверто ображає працівників та обзиває власників закладів. Аж до того, що деякі ресторани змушені, за узгодженням із оргкомітетом Бієнале довіри, вийти з акції. Просимо всіх поставитися до таких ситуацій з розумінням, адже йдеться не стільки про фінанси, скільки про гідність працівників і їхню демотивацію, що значно більш болюче», – повідомляють організатори на своїй сторінці у Facebook.
Та попри це частині закладів вдалося провести акцію на позитивній ноті.
Остаточні результати сьогоднішнього ресторанного експерименту Бієнале довіри обіцяють повідомити лише в понеділок, 22 жовтня. Проте навіть цього дня вистачає, аби свої висновки одне про одного зробили як львів’яни, так і ресторатори.
Андрій Костюк
Фото автора
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі