Він називає себе представником традиційного середнього класу Європи, і каже, що ніколи не планував балотуватися на міського голову. Однак слідування сімейному девізу «Стремління до суспільної корисності» призвело до того, що 25 жовтня 2015 року на місцевих виборах Мішель Терещенко, нащадок українських меценатів, який народився у Франції, був обраний міським головою Глухова, що на Сумщині. Журналісти Tvoemisto.tv відвідали зустріч Мішеля Терещенко у Львівській бізнес-школі та записали найцікавіші тези звідти.

Про себе, Україну й коноплю

Я ніколи не планував балотуватися. Я представник типового середнього класу в Європі. Але в 2002 році я вперше відвідав Глухів. В будинку моїх предків знаходився Інститут луб’яних культур НААН України, який займався дослідженням коноплі та льону. Однак після розпаду СРСР їхні дослідницькі поля залишилися на території сучасної Білорусі та Росії. Тож я їм допомагав у встановлені контактів з іноземними колегами. Саме в цьому Інституті займаються селекцією конопель, які не мають наркотичних властивостей. Вона відкриває чималі можливості на європейському ринку.

Про українських робітників, їх щастя та інвестиції

Працівники в Україні – це мрія будь-якого роботодавця. Адже люди тут доволі працьовиті. Але іноземці не готові інвестувати в Україну і створювати нові робочі місця, попри значні переваги. Адже Китай далеко, а країни північної Африки відрізняються за певними культурними ознаками. Але їх лякає не так війна, як корупція, бандитизм і кумовство. В Україні нічого не змінюється в цьому питанні.

Читайте також: Марк Зархін: У Львові діє принцип «кум-кум», а не «win-win»

Українці мають право на щастя. Але це неможливо при такому рівні заробітньої плати, який є зараз. Про яку гідність може йти мова, якщо немає нормального доступу до медицини?

Інвестиції – це все, що нам потрібно. Якщо люди зрозуміють, що жити гідно можна, – вони швидко повірять у зміни. Ми повинні створити систему, яка гарантуватиме інвесторам, що вони не втратять свої гроші.

В Україні є сильне громадянське суспільство, люди активні, підприємливі. Але як ці навички реалізувати? На мою думку, слід просто дати людям свободу дій.

Про вибори у Глухові

Я ніколи не планував балотуватися на міського голову, тим більше в Україні. Але тоді я подумав, що якщо я цього не зроблю, то не буде жодної альтернативи. Адже одні й ті ж самі люди залишаються при владі, що при Кучмі, що при Ющенко, Януковичу та й зараз.

До виборів я був «дуже хорошою людиною», а зараз на мене відкрито 5 справ.

Коли я балотувався, я говорив про нові можливості для Глухова. Мені сказали, що «бабушкі» дуже сентиментальні за Леніним, тому за мене ніхто не проголосує.

Я не політичний гравець, не буру участі в політичних іграх. Я хочу, щоб бізнес приходив у Глухів.

Глухів як пілотний проект для України

Ми зараз робимо вагому демонстрацію не лише Глухова, але й кожного маленького містечка в Україні. Ця демонстрація – «очищення» нашого дому, нашого міста, щоб бути привабливим для інвесторів, щоб наша влада була прозорою і здійснювала реформи. Використовувати інтернет щоб здійснювати простіше спілкування і надання послуг. Боротися з бюрократією і корупцією. Але це важливо не лише для Глухова, але й для всіх міст в Україні. Але Глухів є доволі показовим, адже там дуже депресивна і «брудна» ситуація, коли місто потопає в бюрократії та корупції. Також місто знаходиться недалеко від кордону з Російської Федерацією, що сприяє корупції і контрабанді. Відтак це доволі символічний пілотний тест, лабораторія. Адже якщо ми це зможемо зробити в Глухові, ми це зможемо зробити будь-де. Ось що ми хочемо продемонструвати. Мешканці Глухова об’єдналися, щоб разом остаточно «почистити» місто, щоб зробити його привабливим для туристів та інвесторів і жити з гідністю.

Ми знаємо що це можливо, і тут не треба нічого вигадувати. Це не лише я один, ми всі разом має стати експертами з реформ. вільна енергія людей – і ми це зробимо. Адже цього хочуть люди. Моє зобов’язання – звільнити місто від перешкод, від бюрократії, корупції, зробити так, щоб люди могли скористатися «соціальним ліфтом». Я знаю, що ці люди патріоти країни, міста, вони хочуть реформ, підтримують новий напрямок до гідного життя. Ми це все повинні робити разом.

Про стремління жити з гідністю

Якщо б історія України не була такою трагічною у ХХ ст., ми були б однією з найпотужніших країн у Європі на сьогодні. До 1917 року, поки мої предки жили тут, Україна була однією з найбільш чисельних за кількістю населення країн, з потужною аграрною культурною і одна з успішних країн. І ми маємо усе це – людей, землю і наближеність до європейських ринків. Все, що нам треба – робити це правильно. Ресурси завжди будуть в Україні. Головне – стремління жити з гідністю.

Підготував Ігор Саджениця