
Фото: synod.ugcc.ua
Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
Падре Серж (священик Сергій Гончаров), так само, як і святий Миколай, є в ордені редемптористів. Він займається душпастирством серед студентів в Українському Католицькому Університеті.
Про життя святого
Коли Папа Іван Павло II був із візитом в Україні, то проголосив плеяду українських новомучеників. Серед них був святитель Миколай Чарнецький. Цікаво, що перший ректор УКУ отець Михайло Димид посприяв тому, щоби святитель Миколай був першим у спискові блаженних. Він говорив, що у образі Миколая Чарнецького можна побачити всіх новомучеників та людей, які потерпіли за віру під час радянського переслідування.
Владика Миколай був людиною простою та тихою. Він не був ультра харизматичним. І ця тихість не раз допомагала йому. Він народився на Коломийщині, вчився в Римі, повернувся і служив священником і духівником у Франківській семінарії. Після 10 років служіння вирішив повністю присвятити себе Богові та приєднався до згромадження редемптористів.
Важливою людиною він став не тільки для України. Я сам білорус і для Білорусі він теж відігравав важливу роль. Коли були проголошені екзархати для білоруських греко-католиків, для Великої України та для Росії, то Миколу Чарнецького призначили тимчасовим екзархом для білоруських греко-католиків. Він дуже добре знав ту територію. Полісся є тим регіоном, де перемішуються білоруські та українські етнічні села, а кордон радше складено не за географічним принципом, а не етнологічним.
Про перебування у таборах
Разом із іншими єпископами він був засуджений радянською владою до в’язниці та каторги. За один рік пережив до 600 годин допитів. Він був настільки правдомовним, що патріарх Йосип Сліпий казав, що це людина свята, але не до життя, бо не вміє брехати, навіть на допитах. Одного разу спецагент почав його бити та стрибати на ньому. Миколай Чарнецький подивився на нього і запитав: «Навіщо ти це робиш, синку?». Наступного дня цей слідчий прийшов до нього, покаявся і охрестився. Це особливий знак сильної покори.
Це постать, яка не побачила вільної від комуністичного режиму України, але мала у собі глибоку віру та надію. Багато людей, які знайомляться із історією святих та мучеників, можливо і не задумуються над тим, що вони помирали у часи, коли зло панувало над світом та знищувало їх. Вони помирали неначе у повній пітьмі. Проте, вони бачили просвітлення серцем іншими очима. Тому йшли на мучеництво, бо бачили більше, ніж відбувалося. Миколай Чарнецький є людиною, яка, незважаючи на темряву навколо бачить надію. Зараз ми готуємося до Різдва і це є дуже гарний образ – дивитися на народження надії.
Про харизму редемптористів
Позаяк я є редемптористом і Миколай Чарнецький є моїм співбратом, то я знаю його історію зі слів очевидців. Моїм першим духівником був чернець Микола Волосятко. Це був останній живий священник, якого висвятив Миколай Чарнецький. І той горів переживанням близькості з єпископом. Мені здається, харизма співбратів передається від одного до іншого. У нас прийнято, що старший отець, який виїжджає на місію, бере студента, щоби той дивився, бачив та наслідував проповідування та спілкування з людьми.
Тож я мав досвід спілкування з Миколаєм Чарнецьким через сповіді мого духівника. Це також був дуже спокійний чоловік і, можна сказати, що він дуже був подібний до блаженного. Про Чарнецького зокрема казали, що той довго сидів у сповідальниці, навіть викликав у людях сум'яття через довгі сповіді, щоби з формальності піти на глибину. Це я досвідчував на сповідях у свого духівника і цьому навчався у блаженного священномученика Миколая.
Про чудеса, які стаються за посередництвом святого Миколая
Коли я приїхав до монастиря, то мав скептичне ставлення до чудес. І зараз я 50 разів перевірю, чи дійсно чудо є правдиве, чи людина просто щось придумала. Проте вже під час першого року мого перебування в монастирі я засвідчив чудесні діяння, які відбувалися і в моїй сім'ї. Я почав більше довіряти святим.
Стаються прекрасні речі. Є різні історії зцілення від тілесних і душевних хвороб. У нас є книга свідчень, які надсилають та записують люди, які приїжджають до його мощей у Львів до церкви святого Йосафата.
Мені здається, що важливо говорити, коли у житті відчувається рука Божа. Бо чудо має свідчити. Чудо стається не просто так, а щоби людина наверталася і свідчила.
Не варто вимагати чудес від Бога, але гарно, коли вони стаються за посередництвом того, чи іншого святого. Бо святий є людиною, яка перебуває у іншому стані, яка перейшла смерть і спілкується з Богом. Чудеса стаються, але завжди вони є знаком, вони не трапляються просто так. У них є сенс, коли вони вказує на того, Хто чудотворить, бо остаточним чудом є Воскресіння.
Про власне служіння в Українському Католицькому Університеті
Коли я потрапив до колегіуму УКУ, то немовби увійшов у холодний душ. Коли працював на парафії та спілкувався з людьми, то вони вже позитивно ставилися до мене і готові були слухати, бо я був священником.
Прийшовши до університету, я зустрів різних людей: тих, хто були із побожних галицьких сімей та людей із інших країв та конфесій. Треба було ламати стереотипи. Це було моїм завданням.
Я впевнився в тому, що якщо я священник, то люди не обов’язково мають мене слухати. Для цього мені було треба захопити їх зацікавлення та отримати від них дозвіл промовляти до них. І це є виклик справжньої місії: прийти і отримати цю можливість. Робити що завгодно, щоби вийти і говорити не про себе, а про Христа. І це, власне, процес, якому я зараз навчаюся. Він цінний для мене як місіонера зокрема.
Про особливість місії
Я думаю, що місія однакова є повсюди. Місіонером є той співбрат, який сидить в архіві і шукає документи, щоби розкривати історію нашої церкви. У нас у згромадженні є один хворий співбрат, який майже не рухається. Його призначили до місійної групи. Коли група виїжджає на місію, то цей співбрат у намірах цієї місії молиться. Тому місіонером є кожен, хто йде за Христом і готовий Його свідчити. Це має щось подібне у собі. Не буду себе порівнювати із святителем Миколаєм, бо переслідування, які він пережив, навряд чи можна порівнювати із моїм комфортним життям, але я думаю, що напрямок мав би бути той самий.
Довідково
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Інтерв'ю Твого міста
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру