«Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо

1571 0
Чи багато ви знаєте про джинів, арабські сім'ї та історію ісламу в Європі та Україні? Tvoemisto.tv спробувало розібратися, звідки пішли наші стереотипи про мусульман, що у нас із ними спільного та відмінного – у дослідника, релігієзнавця, викладача УКУ та автора книжки «Несподіваний іслам» Романа Назаренка.

Що таке Схід? Це ж може бути Індія, Китай, Японія, Туреччина, Катар чи Ліван. Уявлення про Близький Схід в українців дещо розмите, бо образи громадних бородатих чоловіків арабів чи недолугого інфантильного султана, які нам нав’язали ще у 90-х, не відповідають дійсності, каже автор книжки «Несподіваний іслам» Роман Назаренко.

Фото з книжки "Несподіваний іслам"

«Що ви уявляєте, коли думаєте про Близький Схід?, – питає він, –  піски, пустелі, дюни, бородатих та суворих чоловіків, жінок в хіджабі?»

Він каже, що коли вчився у школі в Сімферополі, то так Близький Схід і уявляв. А зустріч з ісламом відбувалася через друзів кримських татар.

«Коли я вчився в Українському Католицькому Університеті у Львові на третьому курсі, то почав досліджувати турецьку історію, орнамент, трохи вчив турецьку мову. Потім все так сталося, що я вирішив писати бакалаврську роботу з ісламу, далі магістерську, а тоді – докторат», – каже Роман.

Ісламу в Україні – 1000 років

Із відкриттям нових рейсів з Саудівської Аравії до Львова в місті з’являється все більше незвичних для нас туристів, однак місцеві мешканці дуже відкрито ставляться до їх інакшості. Здебільшого, вони сюди приїжджають, бо зараз є складнощі потрапляння в Європу. До того ж, тут дешевше. Роман розповідає, що українці толерантні до туристів з Саудівської Аравії, на відміну від Європи, яка дивиться на іслам значно агресивніше.

«У Європі, у зв’язку з мігрантами та кризою ідентичності, на іслам дивляться насторожено, бо мігранти які приїжджають, «не виправдовують очікувань» місцевого населення та не надто не асимілюються. Між українським та європейським контекстом є суттєва різниця, яка полягає у тому, що за винятком Іспанії, де була реконкіста (у 722-1492 роках війна християн за звільнення Піренейського півострова від мусульманського панування - ред.), та Франції з вихідцями з колишніх колоній, історія  ісламу в Європі близько 70 років, а в Україні – близько 1000», –  розповідає він.

Іслам у Європі з’явився з трьох хвиль: у VII-VIIІ столітті маври (назва арабів та берберів Північно-Західної Африки, які сповідували іслам у VII-XVII столітті) захопили Іспанію, і тоді на тих теренах почав поширюватися іслам. Однак, за часів реконкісти маврам вдалося дати відбій, тому Іспанія тепер християнська, але південні міста, як-от Гранада чи Малага і зараз налічують багато мусульман.

Великий слід залишила за собою також Друга світова війна, після якої Німеччина була в розрусі, й треба було якось відновлювати країну. Оскільки їм потрібна була робоча сила, то вони заключили контракт з Туреччиною.

«Турки приїхали, щоб відбудувати Німеччину, але в один момент вони попросили збудувати мечеть, щоб активніше працювати, а згодом захотіли забрати туди свої сім’ї. Тому кажу про те, що коли ми говоримо про Західну Європу, за винятком Франції та Іспанії, то іслам там налічує близько 70 років», каже Роман Назаренко.

Для українців іслам – це частина ідентичності. Крим, Кримське ханство та навіть окремі елементи тюркського одягу, що були притаманні козакам. В контексті сучасної України 90% мусульман проживало в трьох областях – Криму, Луганській та Донецькій області. Коли сталася анексія Криму, то мусульмани масово виїжджали в Херсонську область, Київ або до Львова. Частина з них повернулася в Херсон, а частина – у Київ.

«Аравійцям комфортно у Львові, вони добре про нас відгукуються. Львів дуже відкритий для туризму, і місцевих жителів навіть можна порівняти з жителями інших арабських міст за рівнем гостинності. бо вони там теж дуже відкриті. Як у арабів, так і в українців – гостинність у крові», –  каже він.

«У квадрат ми ставимо трикутник» 

Про парадигму арабського мислення, арабську сім’ю та роль жінки

«Араби дуже непрості, але ми на них дивимося своєю  «західною» парадигмою. Ця парадигма говорить, що жінка має право одягатися відкрито, не носити хіджаб чи паранджу, мати рівні права. Попри розбіжності у цьому питанні, багато арабських жінок не сприймають закритий одяг як обмеження, бо для них, до певної міри, це – символ свободи», – каже Роман.

Адже саме після приходу Мухаммада, якого мусульмани називають пророком,  жінка на теренах тогочасного Аравійського півострова отримала рівні з чоловіком права. Існували навіть випадки, що у доісламський час дівчаток закопували живцем і про це згадується у Корані. Тому те вчення, яке Мухаммад передавав людям, було інноваційним для арабів з точки зору прав людини.

«Ми дивимося на них нашими західними очима, а це як пробувати всунути круг чи трикутних у квадратний екран. Ми маємо вийти з такого бачення, подивитися широко та дослідити парадигму арабського мислення. А чому вони мислять так? Чому можна мати кількох жінок? Чому вони носять хіджаб? Якщо спробувати дослідити ці питання і подивитися на їхній світ їхніми же очима, то знайдуться всі відповіді», – додає він.

Що таке ісламський світ? Якщо ви в Ірані, то жінки, сідаючи на літак, одразу ж знімають свій обов’язковий одяг, а в Узбекистані жінкам лише нещодавно дозволили носити хіджаб в публічних місцях.Ісламський світ дуже різнобарвний та багатогранний.

Фото з книжки "Несподіваний іслам"

Так само араби сприймають і наш світ. Треба розвивати у собі можливості й виходити за межі власного мислення. Допоки всі не почнуть це робити, то не зможуть побачити інших сторін і не зрозуміють всіх культурних особливостей і традицій, додає Роман Назаренко.

В окремих країнах арабського світу люди досі живуть комунами, наголошуючи на сім'ї, як сакральній цінності.   

«У них немає такого, як в Америці, наприклад, коли дитині виповнилося 16 років, то вона вже самостійна і може переїхати від батьків», – каже він.

Сім’ї у них патріархальні, тобто чоловік голова, але це не означає, що жінка не має прав. Спершу треба розуміти, про які мусульманські сім’ї ми говоримо. Якщо йдеться про Афганістан, то жінка там не пошанована, але якщо, наприклад, про Арабські Емірати чи Туреччину, то жінки в цих країнах добре почуваються, як і мусульманки в Україні.

«Ці жінки багато часу приділяють вихованню дітей, але вони не є лише класичними домогосподарками. Тут можна пригадати приклад з Корану про Маріам, вона була при храмі, а це означає, що могла навчатися й здобувати освіту. Це приклад того, що жінка мусульманка не обмежена у здобутті освіти, але в них є певні соціальні ролі, де чоловік більше дбає про дохід та забезпечення сім’ї, а жінка про затишок та тепло в домі», – говорить Роман.

Та це не означає, що чоловіку не можна приготувати їсти, а жінці не можна принести якийсь заробіток. Якщо в Афганістані до жінки ставляться по-одному, а в ОАЕ по-іншому, то це питання не правил ісламу, а того, як ці правила реалізують в тій чи іншій культурі. Так само в Польщі до жінки можуть ставитися по-одному, а в Іспанії по-іншому, навіть якщо це католицькі сім'ї. Тому жінка має такі ж права, як і чоловік, але є певні соціальні ролі, які говорять про те, що чоловік більше дбає про матеріальне забезпечення сім’ї.

«До прикладу, у Тунісі я бачив, що в одній із сімей жінка мусульманка заробляє значно більше чоловіка, а він має менший дохід, тому дбає за адміністративні речі і організовує господарство», – додає Роман.

Біблія vs. Коран 

Роман розповідає, що найбільша схожість Біблії та Корану у постатях, також є багато концептуальних речей, як-от про гріх чи інші моральні застанови. В обох писаннях зустрічаються такі постаті, як Давид, Соломон, Авраам, Яків, Іван Хреститель, Йосип, Марія, Ісус та інші. Окрім певних богословських розбіжностей, вони різняться й іменами.

«Давид – це Давуд, Соломон – Сулейман, Іван Хреститель – Ях’я, Йосип – Юсуф, Йона – Юнус, Ісус ­– Іса, Марія – Маріам, Авраам – Ібрагім, ангел Гавриїл – Джибріель тощо. В Корані є теж про непорочне зачаття Ісуса, та достатньо цікавої інформації про дитяче життя Ісуса. В Корані є навіть про окремі чудеса, які робив Ісус, але які не згадує Біблія», – каже Роман Назаренко.

Чи не найбільша розбіжність між Кораном та Біблією полягає у тому, що в Коран додається постать Мухаммада, якого мусульмани називають пророком, і відсутнє вчення про триєдність Бога.

Втім, у Корані християнам та юдеям належить окреме місце, називаючи їх «людьми Писання». Окрім богословського значення, це має вплив і безпосередньо на життя мусульманина. 

Жінка мусульманка має виходити заміж лише за мусульманина, а чоловіку мусульманину рекомендовано одружуватися з мусульманкою, але і дозволено одружуватися на християнках чи юдеяках. 

У 2012 році проводили дослідження того, наскільки мусульмани Магрибу (Північна Африка) є номінальними чи практикуючими. І ці відсотки, прогнозовано, були невеликими. (Номінальний християнин – людина, яка ходить, наприклад, лише раз у рік до церкви або ідентифікує себе з християнством радше культурно. Практикуючий християнин – це той, хто є активним членом спільноти, приймає участь у таїнствах та реалізує моральні настанови у своєму щоденному житті тощо). Так само є в ісламському світі, коли номінальний мусульманин може дозволити собі більше, а практикуючий намагається не порушувати основних приписів ісламу, відвідувати мечеті та бути прикладом для інших. 

«Через кілька років повторили те саме дослідження і цифра номінальних серед людей від 15 до 29 років зросла удвічі. 45% молодих людей в Тунісі сказали, що вони номінальні. Це дослідження для мене було шок-контентом, бо виявляється, що іслам зазнає тих самих трансформацій, що християнство і Європа. Нам потрібно перестати сприймати іслам як неподільний моноліт», – каже Роман.

Динаміка росту номінальних мусульман Північної Африки. Фото надав Роман Назаренко

Покинути віру в ісламі значно складніше, але складніше у плані суспільства, яке важко таке сприймає. В арабському світі це не так просто, адже важко бути мусульманином і не показувати цього в публічному просторі.

Нас лякають, що іслам – моноліт, який захопить Європу, але насправді іслам теж буває різний. Мусульмани ідентифікують свій іслам більше з культурною приналежністю. Араб, наприклад, в Тунісі найчастіше є мусульманином, хоч не всі мусульмани є арабами. Їх спосіб життя найчастіше нагадує чимось спосіб життя людей на Західній Україні, де на свята збираються всі разом.

Християнство зараз – №1 по чисельності, але станом на 2050 рік іслам майже наздожене його.

«Важливо розуміти, що кількість мусульман збільшується, але треба усвідомлювати, що це не ті суворі чоловіки, яких нам звикли показувати по телевізору, а такі самі ж самі люди, як і ми», – наголосив Роман Назаренко.

Які бувають джини

Люди звикли, що джини бувають лише в казках і мультфільмах, але для мусульман це зовсім не так. Вони вірять у джинів, і навіть в Корані є про них згадки. Так само, як християни вірять у ангелів та демонів.

«Бог створив людину і ангелів, а ангели мали свобідну волю, ослухалися Бога й згрішили. В ісламі є ангели, люди і джини. Це не просто казкові герої. Коли я був з бедуїнами у Сахарі, то вони сказали, що не виходять в пустелю на відкриту місцевість поки є сонце, бо вірять, що там можуть бути джини», – каже Роман.

У християнстві Бог створив ангелів і наділив їх свобідною волею, а в ісламі ангели не мають свобідної волі, вони просто як слуги. Свобідна воля означає, що вони можуть або слухати Бога, або ні. 

«Згідно з ісламом  люди створені з глини, ангели – зі світла, а джини – з вогню. Ангели свобідної волі не мають, вони просто служать Аллагу та охороняють його трон. Якщо у Біблії сказано, що Адама і Єву спокушав змій, то в Корані пише, що їх спокусив джин, і це ще одна різниця між двома писаннями», – додає Роман.

Книга «Несподіваний іслам» 

Автор книги Роман Назаренко каже, що ми повинні мати культурні фільтри, які заходять в нашу голову через популярну культуру. У 1992 році Disney випустив мультфільм «Аладдін», де показав світу Близький Схід, однак він там зовсім не такий, яким є насправді.

Disney міг зробити це з різних причин, але цей мультфільм заклав у нашу свідомість хибне уявлення про світ Близького Сходу.

«Там, як і у нас, є різні люди, але цей світ заслуговує на те, щоб їх представили у чесний спосіб. Не треба його відбілювати чи відтемнювати. Покажіть його таким, яким він є насправді», –  каже Роман.

 У мультфільмі нам показують принцесу Жасмін у відкритому одязі, яка ціле життя не бачила, що відбувається за межами замку. Одного разу вона вийшла на вулицю й побачила голодних дітей, і хотіла дати їм яблук, але продавець на базарі, побачивши це, ледь не відрубав їй руку або ж показують недолугого султана, який керує народом.

За словами автора книги, такого аж ніяк не могло бути, бо не могла принцеса ходити у такому відвертому одязі, щоб головою держави був такий інфантильний чоловік, а за будь-які огріхи без жодного судового процесу відрубували руки.

Роман Назаренко радить подивитися мультфільм «Аладдін» і для порівняння – фільм режисера Гая Річі 2019 року, в якому він розвінчує міфи про арабський світ.

Отож, спроби співставлення квадратів, кіл й трикутників ніколи не матимуть успіху, бо форма кожного робить його особливим і незамінним. 

Софія Шавранська

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 


Інтерв'ю Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!