Фото надане Іриною Микичак

Фото надане Іриною Микичак

Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу

3567 0
Заступниця міністра охорони здоров'я львів'янка Ірина Микичак розповіла Tvoemisto.tv, чому в Україні, на відміну від Європи, карантин запровадили не до чи під час свят, а лише після них, а також про те, як у 2021 році впроваджуватиметься медична реформа.

Останнім часом дещо змінилися цифри статистика захворюваності на коронавірус, але у відсотковому відношенні кількість позитивних тестів – така ж, як і раніше. Із чим це пов’язано? Чи стали робити менше тестів?

Власне аналітикою і статистикою займаються Центр громадського здоров’я і служби головного санітарного лікаря. Я можу лише підтвердити, що тестів є достатньо. Потужності для ПЛР-діагностики постійно збільшуються, додалися можливості тестування швидкими тестами на первинній ланці.

Проте виглядає, що зменшується саме кількість скерувань на обстеження, хоча МОЗ постійно розширяє покази до тестування. Наша позиція така, що кожен контакт пацієнта із симптомами респіраторної інфекції з лікарем має завершуватись тестуванням. Адже надто складно диференціювати, чи це грип, чи ротавірус, чи коронавірус.

Тестування в Україні стало популярною темою для обговорення у політичних, медійних та інших середовищах. А для медиків, які працюють на первинці чи в лікарнях, важливіше справитися з навантаженням, з потоком людей, які звертаються до них за допомогою. Вже третій тиждень ми бачимо дуже повільну тенденцію до зменшення викликів екстреної медичної допомоги зі скаргами на імовірний коронавірус. Окрім того, я постійно спілкуюсь з колегами, які працюють у стаціонарах в різних областях. Вони зазначають, що звернень з приводу госпіталізації стає дещо менше. Однак пацієнти, яких привозять у стаціонари, переважно важкі, з проявами дихальної недостатності, інтоксикацією тощо.

Чи може зменшення скерувань на тести бути пов’язане із людським фактором?

Усе можливо. Зазвичай людський фактор відіграє важливу, а інколи і визначальну роль у багатьох процесах. Я би не хотіла, щоб мої слова трактували як критику лікарів. Я надзвичайно далека від того, щоб недооцінювати роботу лікаря, особливо на первинці чи в районі, адже сама працювала не один рік лікарем у сільському районі. Однак як і у всіх професіях, фактор недостатньої відповідальності людини за свою роботу може мати місце. Відповідно і МОЗ, і НСЗУ поетапно впроваджують певні методи контролю якості організації і надання медичної допомоги нашими колегами.

Сімейні лікарі незадоволені тим, що вони не отримують 300% доплати за Covid-хворих, як люди, які працюють в інфекційному стаціонарі. Але сімейним лікарям ще два роки тому суттєво підвищили зарплату. Тому доплати передбачили для тих медпрацівників, які безпосередньо працюють з інфекційними пацієнтами – за тривалий безперервний контакт та професійний ризик.

Читайте також: «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові

Більшість сімейних лікарів працюють багато і ретельно. Але ж є і такі на яких скаржаться хворі та їх рідні. Маємо ситуації, коли пацієнти нарікають, що лікар не приходить до них додому. Як людина, яка перехворіла коронавірусом, знаю, що не завжди потрібно, щоби лікар особисто відвідував хворого. У наш час великих комунікаційних можливостей ми маємо подбати про дистанційне спілкування і берегти наших медиків. 

Насправді все складно і не завжди все так, як нам здається чи хочеться. Хвороба незвична, одні люди налякані, інші змучені, багато мають наслідки перенесеної хвороби. Тому важливим завданням 2021 року є організація постковідної реабілітаційної допомоги пацієнтам, вивчення віддалених наслідків цієї досі незрозумілої для світової спільноти інфекційної хвороби.

У Європі ще перед святами ввели локдаун, місцями навіть заборонили збиратись на Різдво і відвідувати служби в церквах. А в Україні усе навпаки – локдаун після свят. Чому обмежувальні заходи відклали?

Мені дуже складно уявити собі введення в Україні комендантської години, як у європейських чи азійських країнах. Особливо на тлі свят, запрошень на кшталт «Усі на Різдво до Львова». Ми ж з вами розуміємо, що попри заборони і навіть попри піст, на Новий рік народ і далі буде ходити ночами у клуби, на забави і корпоративи, бо хворі вони десь далі, на Сихові чи у госпіталі, бо хворий десь хтось незнайомий, а не з рідних. Ми маємо мати розуміння карантину та інфекційної безпеки у власній голові, бути солідарними і свідомими, а не оглядатись на те, хто і що порушив. Мити руки і носити маску для себе дорогого, для власної безпеки, а не для когось.

Перший день локдауну у Львові. Фото: Твоє місто

А якщо ми бачимо людей, які вперто ігнорують правила і заборони, то що, ми маємо також порушувати? Ми це комусь назло робимо? Чи жартуємо зі своєю долею?

Читайте також: Чому заборонили продаж лампочок і батарейок, або Локдаун по-українськи

Знаєте, у чому принципова різниця між українською і європейською ментальністю? У європейських країнах приймають закони і дотримуються їх, щоби стало краще і безпечніше жити. Там встановлюють обмеження з міркувань безпеки життя і захисту людей, а не зручностей для бізнесу. Там платять податки, завдяки яким розвивається, зокрема, і медицина, і медичне страхування. А в Україні все шукають винятки із законів, пільги, особливі умови і правила. І байдуже, чи це правила дорожнього руху, чи карантин.

Чому відклали карантин? МОЗ давно наполягало на тому, щоб ввести і контролювати жорсткіші обмеження. Однак мінекономіки і мінфін порахували ризики і ми були змушені балансувати між економічними втратами і втратами здоров’я. Без сумніву, втрата здоров’я і життя – непорівнювана з економікою, але бізнес відкидає будь-які урядові рішення, місцеве самоврядування дозволяє собі запроваджувати свої специфічні правила. На щастя, попри усі труднощі наша медична галузь вкотре проявляє свою витривалість. І медики практично справляються з потоком пацієнтів. Проте всьому є межа. Навіть залізні медики передової цієї інфекційної війни можуть зламатися.

Ми дуже часто чуємо такі звинувачення: «їм дали час на карантин навесні, а вони нічого не зробили». Карантин не дається комусь, щоби щось зробити. Карантин – це засіб для переривання епідеміологічного ланцюжка хвороби, щоб зупинити передачу вірусу від людини до людини. А пандемія стала тим переломним моментом, коли суспільство побачило усю глибину зневаги держави до медичної галузі, що триває вже не одне десятиліття. Кардинально змінити за кілька місяців те, що треба було збудувати давно і фактично з нуля просто неможливо.

Але чи доцільно запроваджувати локдаун після свят, коли, імовірно, вже буде багато заражених?

Я поясню, чому локдаун ввели з 8 січня. Ми не зможемо зупинити святкування – ввести карантин на різдвяний період було би профанацією. Так, ми очікуємо підвищення захворюваності унаслідок тісних контактів під час новорічних і різдвяних святкувань. Тому локдаун дає змогу максимально обмежити спілкування усіх, хто може бути в інкубаційному періоді, а це допоможе розірвати ланцюжок передачі вірусу.

Читайте також: Треш біля львівської ялинки, або Чому варто зробити декілька локацій для святкувань

Також на кінець січня – лютий припадає пік захворюваності на грип, інші респіраторні хвороби. Відповідно, карантинні обмеження дозволять зменшити поширення і цих хвороб. До речі, у нас цього року значно нижча захворюваність на грип, якщо порівнювати з попередніми роками, насамперед – завдяки дотриманню правил інфекційного контролю.

Ви мабуть спитаєте, а чому під час локдауну не зупиняють роботу транспорту. Відповідь максимально проста і зрозуміла. Транспорт є засобом доставки до місця праці медичних працівників та людей інших професій критичної інфраструктури – тобто тих, хто забезпечує життєдіяльність і безпеку населення. Транспорт не зупиняють у більшості країн. Але він має дотримуватись усі правил епідрежиму. 

Люди чекають на вакцину від коронавірусу. Коли в Україні можна буде щепитись приватно? Як це відбуватиметься? Яким буде контроль за якістю вакцини?

На жаль, ми не є країною Євросоюзу, де працюють відповідні механізми взаємодії і забезпечення медикаментами та імунобіологічними препаратами. Країни отримують вакцину від виробників за відповідними контрактами, квотами і слотами поставок.

90-річна ірландка першою у світі отримала вакцину від коронавірусу. Фото із сайту УНІАН

Ми також, на жаль, не є країною, яка би була привабливою для компаній-виробників вакцин, оскільки наш ринок не прихильний до вакцинації. Хіба ми не знаємо, які антивакцинальні настрої у нашій країні? Тому провідні виробники орієнтуються на ті країни, які традиційно купують значні обсяги різноманітних вакцин. Як відомо, створено механізм COVAX – це глобальний механізм забезпечення доступності вакцин проти Covid-19, що об’єднує 190 країн і працює над 10-ма перспективними вакцинами. В межах COVAX Україна отримає вакцину в кількості 20% потреби держави для забезпечення відповідно до рекомендацій ВООЗ першочергової вакцинації медиків і військових, потім – працівників критичної інфраструктури (пожежників, газовиків, енергетиків тощо), далі – людей, які мають особливі ризики для життя тощо. Це корелюється із тим, як це відбувається в європейських країнах.

Читайте також: Потрібні нові холодильники. Як Львів готується отримати вакцину проти коронавірусу

Окрім того, ведуться переговори з виробниками вакцини, щоб ми могли отримати препарати якомога швидше і не тільки через СОVAX. Є два механізми постачання вакцини в Україну (окрім СОVАХ) – це державні закупівлі і через мережу дистриб’юторів за комерційною ціною (Pfizer, AstroZeneca та інші). Другим шляхом, імовірно, підуть приватні медичні заклади.

Також ми плануємо купувати вакцини від країн ЄС, які можуть мати надлишкові дози. Це також передбачено COVAX у «Принципах розподілу доз вакцин».

Варто звернути увагу на те, що вакцинація від коронавірусу в Україні, як і в інших країнах, буде добровільною.

МОЗ відпрацювало стратегію вакцинації населення, логістику поставок, а також розгортання мережі пунктів вакцинації. Питання логістики є дуже важливими, адже кожна вакцина потребує відповідного температурного ланцюжка – це один із ключових моментів, щоб уникнути побічних ефектів будь-якої вакцинації.

Слід врахувати, що у нас у всіх заклади охорони здоров'я, які надають первинну медичну допомогу, працюють кабінети вакцинації і є відповідно навчений медичний персонал. Також будуть працювати мобільні бригади для вакцинації.

МОЗ України у співпраці з міжнародними організаціями розгортає відповідну інформаційну кампанію щодо вакцинації загалом і, зокрема, від коронавірусу.

Чи може бути таке, що в Україні з’явиться російська вакцина?

Верховна Рада внесла зміни у законодавство, щоб суттєво скоротити термін реєстрації вакцини – до 5-ти днів. Реєстрацію проводить Державний експертний центр, а МОЗ затверджує. ДЕЦ – це потужна інституція, що має міжнародне визнання.

За цим законом, Україна має право допустити на свою територію за скороченою процедурою реєстрації ті вакцини, що є прекваліфіковані ВООЗ, ЄС, а також іншими країнами, що мають регуляторне законодавство – тобто чітко дотримуються вимог, що ставить ВООЗ до клінічних досліджень. Тож Верховна Рада відсікла вакцини, що не будуть визнані міжнародною регуляторною спільнотою – російська вакцина не може зайти в країну, оминаючи встановлений законом механізм.

Давайте не про коронавірус. Під час весняного локдауну була заборонена планова госпіталізація, окрім екстрених випадків. Так і зараз. Як такі карантинні обмеження і коронавірус позначаються на людях, які мають інші захворювання? Чи це досліджується?

Скоро НСЗУ підведе підсумки року за програмою медичних гарантій – і це буде чи не перша достовірна статистика в Україні по госпіталізації. Тоді зможемо говорити про статистику.

Але була припинена лише та госпіталізація, яку можна відкласти, а це не так багато випадків. У документах МОЗ передбачено можливості для госпіталізації – я не вважаю, що вона обмежена. У кожному конкретному випадку рішення про госпіталізацію на підставі показів приймає адміністрація лікарні, а не МОЗ.

Однак є значна частина патологічних станів, що і у «доковідний період» не потребувала госпіталізації. Якщо, наприклад, я хворію хронічним тонзилітом, то не маю лягати в лікарню. Але в Україні є такий поширений діагноз «полежати, покапатися». То госпіталізація з таким діагнозом припинена. Зрештою, та ж пневмонія лікується вдома, як і багато інших неускладнених хвороб, які лікує сімейний лікар. Якщо ж він бачить, що не дає собі раду з патологією, то скеровує пацієнта в лікарню. У кол-центрі МОЗ скарг на відмову у госпіталізації є дуже мало.

Є, звісно, і тут людський лікарський фактор. Наприклад, є велика Києво-Святошинська лікарня з достатнім бюджетом і всіма потрібними відділеннями, але там пацієнт помирав під приймальним відділенням, бо не було кому надати допомогу через невпорядковану роботу лікарні і ремонтні роботи. Якщо ж адміністрація правильно організувала роботу лікарні, то пацієнт матиме пояснення і всім буде забезпечений.

Організація роботи лікарні стосується і забезпечення ліками Covid-відділень. Треба дуже постаратись, щоб призначити лікування на 100 тисяч гривень, як ми інколи чуємо.

Про проблеми із купівлею ліків говорили у Центрі легеневого здоров’я у Львові.

Так, це правда. Через те, що лікарні фінансуються НСЗУ не за кількістю пролікованих хворих, а за кількістю команд медиків, то Центр отримував меншу суму, ніж реально потребував при великій кількості пацієнтів. Наприклад, лікарня швидкої допомоги чи госпіталь ветеранів війни, які є лікарнями хірургічного профілю з великою кількістю анестезіологів, при меншій чисельності хворих отримали краще фінансування. Дискусія з НСЗУ щодо тарифу фінансування лікарень триває.

Окрім того, мали місце і затримки у поступленні коштів від НСЗУ. На завершення року всі ці проблеми мали бути усунені.

Реанімаційне відділення Центру легеневого здоров'я. Фото: ЦЛЗ

Що відбувається з наступним етапом реформи медицини?

На жаль, другий етап реформи – а саме зміна підходів у фінансуванні спеціалізованої допомоги – збігся з пандемією.

На початку реформи вважалося, що лікарні, які надають багато складної та унікальної допомоги, матимуть достатньо фінансування і у лікарів зросте зарплата. Але так не сталося. Ми ще у першому кварталі зрозуміли, що сотні лікарень стали дефіцитними, тому МОЗ ініціював і уряд вніс зміни у Програму медичних гарантій. Тоді ми запровадили перехідний, так званий антикризовий, пакет фінансування, щоб втримати лікарні, що могли б закритися. А лікарні – це, насамперед, медичні працівники. Також ми не могли втратити стаціонари, де при нагальній потребі, якщо б настала критична ситуація, ми змогли розгорнути Covid-ліжка. Перехідний пакет діятиме ще протягом першого кварталу 2021 року.

Далі підвищили зарплати медикам. Насправді, якби реформа спрацювала повноцінно, то підвищувати зарплату у ручному режимі не було би, зарплата тоді зросла б за обсяг наданої медичної допомоги.

Читайте також: Цілющі вода й повітря. Де на Львівщині зміцнити імунітет та відновитись після хвороби

Ми також побачили дуже незбалансоване фінансування однотипних медичних закладів, величезний профіцит в одних і незрозумілий, необґрунтований дефіцит в інших. Зараз результати роботи програми медичних гарантій є дуже різними. З великим «плюсом» ідуть Центри екстреної медичної допомоги, зокрема львівський, що отримав додатково майже 370 млн фінансового ресурсу, онколікарні у плюсі. Натомість дефіцитними стали багато дитячих лікарень, а особливо постраждали лікарні, що мають унікальну функцію, надають специфічну вузькопрофільну медичну допомогу, адже такий коефіцієнт не був врахований.

Пандемія показала, що забагато лікарень не буває. Проте лікарня має виконувати свою місію, має бути забезпеченою обладнанням, медикаментами. Просто за вивіску фінансування лікарні не отримають. Тому власники лікарень, а це органи місцевого самоврядування, мають дуже прискіпливо оцінити якість і обсяг роботи медичних закладів.

У кожній області має бути сформована спроможна мережа закладів спеціалізованої медичної допомоги. Не варто дублювати однотипні лікарні, неефективно і марнотратно у кожній лікарні відкривати онкологію чи кардіохірургію, пологове відділення чи паліативну допомогу. Треба визначати пріоритети, посилювати і розвивати ті стаціонари, що працюють на сучасному рівні.

Немає сенсу утримувати медичний заклад, який не в стані забезпечити надання медичної допомоги, насамперед, інтенсивної допомоги. Адже таблетки хворий може приймати вдома під контролем сімейного лікаря.

Якщо говорити про забезпечення, то подивімось на кисень. На жаль, багато головних лікарів лише поверхнево прочитали протокол надання допомоги хворим з коронавірусом, що МОЗ затвердило 2 квітня: «Ну є там 5 кисневих точок – вистачить». Всі кинулись купувати антибіотики і апарати ШВЛ, хоча ми безліч разів на нарадах наголошували, що більша потреба є у кисневих концентраторах, а не вентиляторах (ШВЛ). Передусім потрібні кисневі магістралі, станції, що генерують кисень. Зараз, на щастя, багато у цьому напрямку зробили. Ці речі – це довгострокові інвестиції на перспективу, адже кисень потрібен не тільки при лікуванні коронавірусної хвороби.

Що буде у 2021 році? Реформа фінансування спеціалізованої медичної допомоги продовжується. Фінансовий ресурс на медицину, на жаль, є дуже обмежений. Зараз ми відпрацьовуємо з НСЗУ програму медичних гарантій на 2021 рік. Нові договори укладатимуться з 1 квітня.

Наше головне завдання – це суттєве зростання якості медичної допомоги і рівня зарплати медиків, максимально забезпечити пацієнтів медикаментами і зробити так, щоб більшість лікарень в Україні якісно працювали і були самодостатніми. Завдання дуже складне. Але легко лише тим, хто нічого не робить.

Розмовляла Олександра Бодняк

Фото надані Іриною Микичак

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інтерв'ю Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!