Скільки Львів витратив на допомогу війську в 2023-му, скільки запланував на цей рік і чим тилове місто може допомогти військовим; коли запрацює тир, сміттєпереробний завод та інші обіцяні мером об’єкти; коли остаточно впровадять е-квиток і чи поїде міська електричка; чому стільки коштів виділяють на Unbroken і Перше ТМО; де у Львові проводитимуть ремонтні роботи і чиїм коштом; як збільшити дохідну частину міського бюджету і як змінилася підтримка партнерів міста; чи піде він на наступну каденцію, Tvoemisto.tv запитало в міського голови Львова Андрія Садового.

«Нема чим дуже пишатися»

На початку року поговорімо про підсумки минулого. Що зроблено за другий рік повномасштабної війни, чим ви особисто можете пишатися?

Нема чим дуже пишатися. Щодня є біль, дуже багато проблем, які доводиться вирішувати. Коли спілкуєшся з родинами, які втратили близьких, висловлюєш співчуття дітям – це всередині «перекручує». Тому завдання в тому, щоб місто функціонувало в цьому складному часі. У нас 150 тисяч переселенців залишаються жити в місті, щодня приймаємо поранених, а грошей небагато. Ви знаєте, що фактично весь військовий ПДФО ми зараз віддали державі, щоб були кошти на виробництво українських снарядів, зброї. А те, що маємо міське, фактично все віддаємо на допомогу збройним силам. Єдине, що мене тішить, так це те, що за цей рік з'явилося дуже багато інноваційних продуктів львівського виробника. Хоча все мілітарне виробництво ще до війни забрали з міста, щоб не наражати… Але ідеї, генеровані львівськими компаніями, перетворюються на продукти – дрони, антидронові системи. Ми це купуємо за бюджетні гроші і віддаємо нашим військовим – 80-ці, 24-ці, 103-й і 125-й, 45-й і багатьом іншим бригадам. Це і моряки, і різні десантні підрозділи. Ну дуже багато.

Скільки це в цифрах сумарно за 2023 рік?

У 2023-му ми витратили на підтримку збройних сил понад мільярд гривень. Якщо говорити про 2024-й, то, не маючи ПДФО, ми фактично припинили будь-яке фінансування серйозних проєктів. Зарезервували також мільярд гривень. Тому в бюджеті розвитку вперше за 18 років графа фактично є, але в цій графі грошей не дуже багато.

Місто оголосило про виплату премій добровольцям, які підуть у десантно-штурмові війська та морську піхоту – по 50 тисяч гривень. Скільки на це закладено коштів і звідки ви їх берете?

Це ті кошти, які ми зарезервували на цей рік. А зарезервували ми мільярд для українського війська.

Загалом на все?

Загалом. Питання, скільки людей буде. В п'ятницю я говорив із колегами з ТЦК. Вони були присутні, коли ми відкривали рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі». Іде потік людей, приходять, питають, записуються. Дуже важливо, щоб люди свідомо ухвалювали рішення. Це сьогодні найбільш проблемний момент, бо насправді найважчою є робота тих, що на передовій. Десантники, морська піхота найбільше ризикують життям. Тому ми від імені громади міста виділяємо 50 тисяч гривень тим, що хочуть туди піти. Це така одноразова допомога.

Ви нещодавно запостили побажання швидкого одужання командиру 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України Валерію Курку. Яка у вас із ними комунікація?

Я всіх наших хлопців бачив на свята, ми їздили на дислокацію наших військових. Тоді я ставив рекорд. Буквально за декілька днів були 80-та бригада, 24-та, 103-тя, 125-та, 45-та і просто багато спілкування з різними людьми. Коли ти їдеш через блокпости, коли сам особисто приїжджаєш, пару днів там прочищають мозок. І те, що у Львові є проблеми, там уже не проблеми.

Із Курком у нас нормальні людські стосунки. Зараз він у госпіталі, тому я дійсно побажав йому швидкого одужання.

Це означає, що може бути якась заміна?

Він зараз лікується. Я тільки можу побажати йому, щоби повернувся в стрій. Не може бути замін, кожен, хто сьогодні в строю, і далі буде в строю.

Ви об'їздили ці всі наші бригади. Що побачили? Яка потреба сьогодні в них найнагальніша? Чим тиловий Львів може допомогти найбільше?

Так, як ми допомагаємо з дронами, ніхто не допомагає. Ми дуже багато закуповуємо, і це вже наш продукт, який генерується у Львові. Всі його потребують, тому що це рятує життя людей. Теперішня війна поступово перетворюється на достатньо високотехнологічну. Засоби протидії і засоби ураження… Сидять хлопці за моніторами, виконують свою роботу. Звичайно, що є люди, які сидять в окопах, і їх дуже багато. Останні тижні були важкими, тому що росіяни пруть, їх більше фізично. Вони також налагодили в себе серйозне виробництво техніки. Воно в них було готове, це ми починаємо робити багато речей з нуля.

Тому моє завдання – підтримати львівські компанії, які виробляють мілітарну продукцію. Ми на сесії зараз будемо збільшувати кошти на мілітарні сертифікати з мільйона до 3 мільйонів гривень для виробників спеціалізованої продукції, якщо це новітні напрацювання, щоб можна було одразу це все закуповувати. Фактично маємо потрійний ефект, бо підтримуємо львівського виробника, отримуємо якісну інновацію, купуємо це все для наших хлопців, і воно рятує життя, помагає вбивати ворогів.

Хлопцям у Львові теж потрібно готуватися. Вже майже два роки ви плануєте збудувати комунальний тир. Чому це не вдалося і скільки на це знадобиться коштів?

Плануємо відкрити один із хороших тирів. Десь у квітні-травні на Лисенка будуть виконані основні роботи. Але це буде радше для старшокласників. А щодо великого тиру, на 25 гектарів, то документація вже на виході. В цьому році почнуть будівельні роботи. Проситиму всі львівські компанії долучатися і разом максимально оперативно його будувати.

У час війни ніхто не скасовував норм, будівельної експертизи, дозвільних процедур. Це все державні інституції на 90%. Деколи ми просто в трансі, коли місяцями погоджуємо проєктну документацію. Це абсурд, тому що в часі війни це має бути зроблене в рази швидше, а так не є. Мусимо проходити всі процедури, тому що за кожною нашою закупівлею, витрачанням коштів одразу приходить ДБР, БЕБ, СБУ, прокуратура, поліція. Я не знаю, де їх стільки назбиралося!? Всі приходять і те саме перевіряють. Ми можемо тільки відкрити все, показати. І це забирає дуже багато часу… Ось така ситуація.

Якщо ви кажете про недосконалість законодавства, то чи спілкуєтеся про це з нардепами від Львівщини? Чи вони намагаються щось змінювати?

Звичайно, спілкуюсь. А що вони намагаються змінити? Зараз є елементарне питання, яке стосується Дублян. Дрон знищив корпус аграрного університету, але мало хто знає, що вся система водопостачання й каналізування на балансі національного університету. Університет волає: «Місто, заберіть ті мережі, тому що це 10 тисяч людей!» А ми кажемо: «Вже забираємо». А це державне майно, для цього потрібна постанова Кабміну. Гаразд, вийшли на постанову, а юристи кажуть: «Ні-ні, є закон України, який забороняє державним університетам передавати щось комусь іншому, окрім державних структур». Зараз депутати у Верховній Раді готують зміни до закону, щоб це виправити. Я би такі речі робив за день, два, три, а ця робота триває вже більш ніж рік. Я сам здивований.

Багато інших речей, на превеликий жаль, своєчасно не погоджуються, бо дуже велика бюрократія. Я особисто маю непогані стосунки з багатьма міністрами, але коли заходиш у такі речі, бюрократія потребує дуже багато часу. Тому концентрую свою енергію на тому, що можу зробити. Наприклад, ми поїхали і відкрили велику протезну майстерню, яку будують за німецькі й бюджетні кошти. Разом це до 115 мільйонів гривень. За місяць збудували 1000 метрів.

Але ж у Львові є протезний завод, з яким не можуть дати раду.

Який державний і який довели до банкрутства. Там сотня мільйонів боргів. Ми волаємо, благаємо: «Передайте громаді міста, щоб ми відновили його роботу!» Рік часу тривають усі ці документальні речі. Там треба з казенного перевести в державне, зробити друге, третє. Я юридично не маю жодного впливу на цей завод. Хочемо як місто його забрати. Запустимо його, дамо роботу. Є дуже багато питань на цю тему.  

На квітень вже матимемо оцю протезну мануфактуру, де працюватиме 40 людей, зокрема й уже протезовані в нас. Ми ж маємо свою протезну майстерню в Unbroken. Матимемо можливість робити за рік до тисячі протезів. Оце взяли і зробили! А щоб передати той завод… Не знаю, скільки це ще триватиме. Постійно прем'єру про це говорю. Він підтримує, слава Богу, і міністр. Всі підтримують, але державна бюрократія – це щось неймовірне.

Скільки протезів вдалося зробити за 2023 рік у межах центру «Незламні»?

Ми прийняли вже більш ніж 16 тисяч поранених. Не кожен потребує протезування, але 90% із них потребують додаткових операцій. Сьогодні я говорив з головним лікарем Самчуком. Маємо в Першому ТМО 2200 ліжок. Усі вони зайняті.

Але там дуже різне роблять. І хірургічну пластику жінкам теж.

Правильно. Всім пораненим, яких до нас привозять, урятували життя, але тут їм треба заново робити операції. Це дуже великий наплив.

Є протезна майстерня. В кращі часи можемо робити до 100 протезів за місяць. Це якщо є з чого, коли все складається. Тому зараз створюємо ще один протезний підрозділ у лікарні Святого Луки на Новому Львові. В самій лікарні є протезна майстерня. Із квітня запускатимемо на Миколайчука, це вже буде як навчальний центр. Люди з цілої України приїжджатимуть і вчитимуться разом із нами. На сьогодні 70 тисяч людей в Україні потребують протезів.

Ми маємо дуже якісну співпрацю, тому що в нас є центр «Галичина» Міністерства соціальної політики, є Superhumans. Ми всі разом працюємо.

Читайте також: У Львівський протезний завод планують інвестувати 390 млн грн. Його думають передати Першому ТМО 

Пригадую, ви хотіли для центру «Незламні» придбати приміщення колишньої «Власти», щоб зробити там готель. Цей проєкт зупинився. Ви не перемогли на аукціоні, але, як я розумію, далі не намагаєтеся в інших приміщеннях це робити.

Чому? Вже будуємо житло для 700 поранених там само, на Миколайчука. Плануємо на травень-червень звести перший будинок, а до кінця року збудувати помешкання для 700 людей для тимчасового проживання.

Наприклад, привозять пораненого, стабілізували його, зробили операцію. Але якщо треба протезувати, цього не можна зробити одразу. Щоб кукса загоїлася, знадобиться пів року. Де людина перебуватиме ці пів року? Будемо їх поселяти в ці приміщення, вони там житимуть, проходитимуть адаптацію, фізичну і психологічну реабілітацію.

Це логічно, це ж ближче.

Це фактично за 700 метрів від лікарні. А щодо «Власти» мені сумно. Ми тоді говорили з Фондом держмайна, з усіма. Вони вирішили продати її на торгах. Продали бізнесу, і там, виявляється, були якісь порушення. Так і невідомо, хто це купив. Ще раз повторюю: є держава, яка мала б підтримати одне, друге, третє. Деколи ця бюрократія забирає час і нерви.

Виходить, що у вас для цього було приміщення. Бо ширяться різні чутки, що хтось наближений до Андрія Івановича або до Максима Козицького змагався за це приміщення.

За яке? За «Власту»? Я взагалі не знаю, хто це купив. Здається, якісь київські бізнесмени. Ми тоді публічно звернулися до всіх: «Люди добрі, це треба для хворих. Не беріть участі в аукціоні!» Все одно там було з 10 учасників – все. Хто запропонував вищу ціну, той і викупив.

       «Усіх моїх заступників кличуть на роботу в Київ»

Уже цього року на лікарні Першого ТМО з міського бюджету виділили понад 70 мільйонів гривень. А на поліклініки, наприклад, у місті грошей практично немає. Чому так? Чому все про Unbroken, про Перше ТМО? Чи це не зашкодить загалом здоров'ю населення міста?

Вибачте, але всі поліклініки мають достатньо якісне фінансування. В деяких поліклініках на рахунках по 20-30 мільйонів невикористаних коштів. Зараз працює зовсім інша система: ви приходите в поліклініку, вам діагностують ту чи ту проблему, і за ваш прийом держава платить кошти. З тих грошей оплачуються робота лікаря, медсестри, поточні витрати. Досить якісно організована робота. Зараз у нас всі поліклініки прибуткові, мають кошти на рахунках.

Що стосується Першого ТМО, то робимо ремонти, добудовуємо нові корпуси, виділяємо на це кошти. Це капітальні вкладення.

Тобто такі маленькі структури, як поліклініки, можуть бути прибутковими, а Перше ТМО – ні?

Воно дуже прибуткове. Це найуспішніше медичне об'єднання в Україні. Це дуже великий ресурс. Там команда з 5 тисяч медичних працівників.

Подейкують, що Олега Самчука кличуть у Київ, у міністерство. Це правда?

Усіх моїх заступників, навіть керівників управлінь, запрошують на роботу в Київ. Деяких керівників управлінь готові призначати одразу міністрами. Але зараз вони працюють тут і мають зобов'язання перед громадою. В нас дійсно працює досить хороша, якісна команда. Пройшовши «школу» міста Львова, можна працювати в будь-якій країні світу. І виживеш будь-де.

Але чи маєте ви заміну?

Якщо в нас щороку проходить стажування тисяча молодих людей, то ми вже підтягуємо кращих. Хоча, думаю, якісні кадри – проблема всіх структур у всіх містах світу. Я критичний до себе і до тих, з ким працюю. От, наприклад, Ірина Маруняк, яка 33 роки пропрацювала в органах місцевого самоврядування, була заступницею з житлово-комунальних питань. Так сталося, що вона почала працювати зараз радницею, бо ж не з металу. І в мене немає готової людини на посаду заступника із ЖКГ. Хоча, здається, і є достатньо велика плеяда, але таку планку поставила, що до неї поки ніхто не дотягнувся. Можливо, за місяць-два хтось і з'явиться, витягнеться. Я ж моніторю ситуацію: хто як працює, що робить.

   «Динаміка щодо «Леокарту» дуже позитивна»

Сподіваємося на це. Варто було б поговорити про великі інфраструктурні проєкти, які, напевно, стає важче втілювати. Почнімо з тих, на які були кошти від різних банків – кредитні, грантові. То чи побачимо ми е-квиток у цьому році?

А яким у вашій уяві є електронний квиток?

Ви сказали, що якщо він не запрацює до кінця 2023 року, то департамент мобільності припинить роботу.

Я задоволений роботою департаменту. Станом на осінь минулого року в нас левова частка коштів у громадському транспорті була готівкою. На сьогодні 75% коштів – безготівка, готівка – 25%. І динаміка дуже позитивна. Хотів би, щоб ми в цьому році щодо готівки бодай до 10% дійшли.

Але це просто безготівкова оплата, це не е-квиток.

Щодня зростає кількість людей, які оплачують проїзд банківською карткою або «Леокартом». Динаміка дуже позитивна. До квітня вже матимемо пересадковий талон, хто має «Леокарт», щоб не платити вдвічі більше. Зійшов із трамвая чи тролейбуса і маєш 40 хвилин, щоби перейти на інший маршрут. Хочу вірити, що на червень ми вже вийдемо на електронну систему, коли верифікація відбуватиметься так, як у інших країнах світу: маєш у телефоні і карткою можеш платити чи банківською карткою. Ми чітко йдемо цією дорогою.

Єдина річ, яка ще не запрацювала, це оплата кілометра пробігу. Але щоб це запрацювало, мені треба мати резерв – мільярд гривень. Щоб це була подушка безпеки. В нас водії отримують легальну високу заробітну плату, але є проблема – багатьох із них призивають у збройні сили. Якщо, наприклад, в приватному АТП водії заброньовані, то наші не заброньовані. Звертаємося до обласної влади, поки що на державному рівні є якісь непорозуміння, не бронюють наших працівників. Але ми даємо людям офіційну заробітну плату, а перевізник, який працює в приватному АТП, дуже часто отримує зарплату кешем.

Читайте також: Місяць з «ЛеоКартом». Здобутки та провали транспортної системи Львова 

      Чому перекрита Винниченка

Мені здається, що бракує проєктів, які мали б змінювати місто, міську мобільність на майбутнє. Коли в нашій студії був Максим Козицький, ми питали його, чому досі перекрита вулиця Винниченка. Він пояснив, що це з безпекових міркувань, у нього були аргументи. Але на закид, що це створює невигоди для львів'ян і щодо трафіку, казав, що всі ці питання – до Андрія Садового, бо в місті нічого не змінюється.

Усі проблеми в місті Львові з часів короля Данила – це проблеми Андрія Садового. Вулицю Винниченка я б відкрив хоч завтра. І це дійсно серйозно вирішило б ситуацію із заторами. Але є безпекові питання, державні нормативи, що біля кожної військової адміністрації має бути зона безпеки. Ну не можу я через це перескочити, розумієте?

Читайте також: Козицький пояснив, чому у Львові досі перекрита вулиця Винниченка 

Щодо великих ремонтних робіт є позиція громади: сьогодні ми весь ресурс маємо акумулювати на підтримку збройних сил. Щосуботи з 10:00 до 11:00 приходять люди, пікетують міську раду. Я їх підтримую, бо дійсно максимально всі кошти мають бути скеровані на підтримку армії, що ми сьогодні й робимо.

І якщо навіть маємо якісь невеликі проєкти, то, як правило, робимо їх за позабюджетні гроші. Це також треба вміти – залучати за кордоном кошти на певні інфраструктурні проєкти. Хочеться вірити, що нам вдасться розпочати роботи з будівництва трамвайної колії, щоби подовжити 6-й маршрут, провести її на Миколайчука. Проєкт фактично на виході, зараз буде в експертизі, бо Європейський банк реконструкції та розвитку розглядає можливість дати грант до 30 мільйонів євро на цей проєкт. Бодай якусь частину ми, можливо, зможемо розпочати за грантові кошти.

Є питання доступності. Щодня більшає людей на колісних кріслах. Є питання зупинок, пониження рівня хідників. Ми це робимо дуже часто й за позабюджетні кошти. Ти ж не поясниш людині на колісному кріслі, що немає грошей. В неї одне життя, і їй складно. Бізнес дуже активно включається, перебудовує приміщення і заклади громадського харчування. Вірю, що й державні установи почнуть нормально перебудовуватися. В радіусі площі Ринок ви можете без проблем заїхати в приміщення міськради.

Кілька місяців тому зробили з’їзди, змінили бруківку.

Ми стесали бруківку, і ви пам’ятаєте, скільки було крику: «О, Садовий там..!» А що Садовий? Стесали бруківку за позабюджетні гроші, жодної бюджетної гривні не витратили! Ні, народ спеціально «прокручує»... Взагалі нам треба бути досить уважними, бо начитаєшся новин на деяких анонімних телеграм- каналах, і то вже катастрофа в Україні: все не так, Садовий поганий! Ми хочемо навіть у наших школах запровадити відповідні уроки, вчити дітей критично мислити, щоб ми могли розрізняти, де правда, а де свідома брехня, маніпуляція.

Це те, що ви вчора писали про інформаційну гігієну?

Так, це дуже важлива річ. Деколи я сам себе ловлю на тому, що приходжу додому втомлений, переглядаю новини і думаю: «Боже мій, що ти взнав нового?!» Нічого, але пів години часу це забрало.

     «Ні я, ні моя дружина не пхаємося в роботу «24 каналу»

Та водночас бачимо дуже багато клікбейту і контенту російською мовою, наприклад, на вашому чи вашої дружини «24 каналі». В їхньому YouTube-каналі.

Це канал, який сьогодні має найбільше поширення в росії. Український контент, який там є, сьогодні робить унікальну річ для нашої держави. Це в 10 разів більше, аніж телеканали, які фінансують за рахунок державного бюджету. Так, моя дружина є засновницею, це легальний бізнес. Із цього родина отримує певні прибутки. А що, ви думаєте я можу утримувати родину на 60 тисяч гривень зарплати? Це буде мені дуже важко. Я в цьому відвертий. У мене заступники отримують набагато більшу зарплату, ніж я.

Чи вважаєте ви, що повністю клікбейтні заголовки, такі як «Володя, теперь подожди» або «План Путіна провалюють»…

Так, це йде на росію, там це дивляться, це фактично погоджене з багатьма спеціальними службами нашої держави. Пропаганда в росії також має робитися, їх також треба переконувати, перевербовувати. Але ви можете ці питання поставити редакторам, які працюють, тому що ні я, ні моя дружина принципово туди не пхаємося. Ви ж це добре знаєте.

Коли на повну запрацює сміттєпереробний завод?

Це взагалі велике щастя, що в часі війни підрядник не зупинив роботу, продовжує її. Всі будівельні роботи планували закінчити до кінця минулого року. Не вдалося… Продовжують у цьому році. Я би дуже хотів, щоб основний обсяг робіт у цьому році був завершений. Це надзвичайно складний процес в часі війни, але є укладені угоди, контракти, наразі все працює.

Читайте також: На якому етапі будівництво сміттєпереробного заводу у Львові 

    Про транспортні проєкти

Пів року тому на одній із дискусій у нас Юрій Столяров говорив про те, що триває робота над проєктом міської електрички. Розуміємо, що наразі коштів на його втілення нема, про цифри бюджету розвитку ви сказали, це майже нуль. Але чи такий проєкт зараз справді пропрацьовується? Він міг би розвантажити велику частину міста.

У нас спільно з Укрзалізницею працює робоча група. Проєкт набагато ширший. Європейська комісія затвердила транспортні магістралі, які мають сполучати Європейський Союз і Україну. Всі напрямки з Варшави, Кракова, Відня чи, наприклад, та ж Балтика, Чорне море, Констанца – це все має йти через Львів. Пам'ятаємо першу розмову з Укрзалізницею. Вони дійсно щасливі, що Європейська комісія це затвердила. А я кажу: «Ви собі уявляєте, як воно має через Львів проходити?» – «Ну, наше завдання дотягнути це до Львова» – «Стоп! А вплести в інфраструктуру міста, з'єднати залізничний вокзал, львівський летовище, щоб усе правильно працювало, щоб була синергія?» І тоді ми створили робочу групу, там працює головний архітектор міста Львова Антон Коломєйцев. Зараз напрацьовують усі рішення. Маючи підтримку європейських фундацій, це з ідеї поступово перетворюватиметься в конкретні проєкти. Думаю, після війни в місті почнеться активна фаза будівництва нових транспортних коридорів.

Нещодавно ви анонсували можливість відкриття авіарейсів в Україні. Чи вірите в це і навіщо це?

Коли я був у Вашингтоні на запрошення американських мерів, у Давосі один із радників президента говорив про можливість відкриття авіасполучення. І я підтвердив, що треба зробити все можливе й неможливе, щоб Україна була з'єднана авіацією з іншими країнами світу. Бо країна без авіації дуже багато втрачає. Теоретично це можливо, але мають працювати разом і військові, і цивільні. Постало питання, що, можливо, запрацює «Бориспіль», можливо, якісь інші летовища. Я не акцентую хто, де і як, просто вважаю, що авіація має повернутися в Україну. Це можливо, але мають бути ухвалені відповідні рішення на рівні держави, бо це буде й дуже серйозна зона безпеки для Львова.

Для розвитку міста дуже важлива економіка. Поговорімо про цифри. В 2022 році Львів фактично мав майже 14 мільярдів гривень дохідної частини, а на цей рік передбачили трошки більше ніж 15 мільярдів гривень. Якщо це перевести в доларовий еквівалент, то на 2024 рік заплановано менше, аніж було в перший рік повномасштабного вторгнення, коли впродовж кількох місяців економіка і всі бізнеси стояли. Чому так? Чого бракує для поштовху, щоб збільшити бюджет міста?

Думаю, за результатами цього року сума буде на два мільярди більшою. Бізнес у Львові  розвивається досить якісно. Багато переїхало зі сходу країни, багато перейшло працювати в дві зміни, дехто – в три. Ми відчуваємо відповідальність, яку маємо в Україні, тому сьогодні проводили Раду конкурентоспроможності. Були представники бізнесу, наукових спільнот. Визначаємо чіткі кроки, що треба зробити місту, щоб, незважаючи на складну економічну ситуацію, утримувати лідерство. Я переконаний, що сьогодні Львів показує приклад усім іншим містам нашої держави.

 Про Emily Resort. «Працюватимемо в унісон із державою»

Чи весь львівський бізнес працює чесно? Григорій Козловський, Emily Resort… Влітку НАБУ порушило кримінальну справу. Зараз не чуємо, що з нею відбувається, але бачили, що не так давно ділянку навколо цього озера у Винниках поділили, і власниками стали всі діти Григорія Козловського. Коли «Твоє місто» про це писало, то звернулося до юриста Bihus.Info. Він сказав, що виникло чимало складнощів для повернення ділянки, і вважає малоймовірним, що в межах кримінального провадження вдасться вирішити питання з поверненням ділянки в комунальну власність. Там, у принципі, є всі докази, чому це відбулося з порушеннями, з того, що ми чули. Бо з позовом про витребування ділянки може звернутися Львівська міська рада як правонаступниця власника, Винниківської міської ради. Або прокурор в інтересах держави в особі Львівської міської ради, якщо міськрада не здійснює належним чином захист інтересів громади. Що про це думаєте?

Я знаю, що сьогодні до кожного бізнесу у Львові правоохоронці мають питання. Дуже багато питань. Як правило, коли відбуваються судові процеси, в справу вступає прокуратура і робить це, наприклад, в інтересах міста. Якщо відкриті ті чи ті кримінальні провадження, то однозначно це має робити прокуратура.

Ось простий приклад. Є дуже багато магазинів «Близенько». Станом на 2022-й і на початок 2023 року заробітна плата їхніх працівників була критично мінімальною – декілька тисяч гривень. Я написав до 500 звернень, 500 листів у різні правоохоронні органи. І мені приємно, що сьогодні «Близенько» легітимно, чесно виплачує заробітну плату, сплачує податки. В мене до них немає жодних зауважень, тільки подяка, що ввійшли в нормальне правове поле.

Чи ви так само зверталися стосовно Emily Resort? Чи вважаєте, що озеро…

Там і без мене вже стільки звернень. Думаю, вони мають чим займатися і знають що робити, розумієте?

Але яка ваша особиста позиція? Якщо буде така потреба, чи місто звертатиметься про витребування ділянки, якщо будуть докази про те, що це відбулося в незаконний спосіб?

Якщо будуть докази і прокуратура матиме чіткі підтверджувальні документи, звичайно, працюватимемо в унісон із державою. Я не хочу створювати комусь проблем, коли ті проблеми вже створили різні правоохоронні органи. Навіть якщо брати міські структури, то кожну закупівлю, яку ми робимо, правоохоронці перевіряють. Я розумію як це – мати бізнес і зустрічати ДБР, поліцію. Якісь мораторії зараз вводять в країні. Не знаю, чи воно запрацює. У Львові нема критичної ситуації, але мені здається, що правоохоронці забагато уваги приділяють тим, що реально багато працюють.

          «П’ю воду з лимоном – і щасливий»

Львову треба притягувати інвестиції для того, щоб наповнювати бюджет, створювати робочі місця. Як ви ставитеся до міжнародних компаній, які не вийшли з ринку росії: Сoca-cola, Pepsi? Останню НАЗК узагалі вніс до переліку спонсорів держави-терориста.

Дуже негативно. Хто сьогодні працює з росією, той фінансує війну. Це моя чітка позиція.

Чому тоді фабрику Philip Morris відкривають у межах Львівської громади? Нам про це недавно сказав Максим Козицький.

Фабрика Philip Morris орендує приміщення в приватної компанії. Я не НАБУ, не НАЗК. Вони повинні виконувати свою роботу, і якщо хтось вчиняє протиправні дії, вони мають за це карати. Також питання: а яким номером телефону користуватися – від «Київстару» чи якоїсь іншої компанії? Якщо подивитися, які там були власники… А те, що ви говорите, які напої пити: Сoca-cola, Pepsi… Я взагалі п’ю воду, бажано з лимоном – і щасливий.

Це точно добре для здоров'я. А щодо Гринкевичів? Сьогодні Любомир Зубач коментував те, що вони без дозволів збудували щось на території громади. Чи ви знаєте їх узагалі?

Навіть не знаю, як вони виглядають. Знаю, що колись якась їхня фірма пробувала залізати на ринок міста щодо історичного середовища. Їх вигнали, і більше до Львова вони не пхалися. В нас достатньо жорстко з такими речами. А працювали там, де влада їм дозволяла.

Кілька тижнів тому РНБО внесло в санкційний список пана Юткіна, власника Bankhotel. Пригадую, коли його відкривали, ви і ваша команда запрошували всіх на відкриття цього готелю. Мені здається, це було навіть у межах святкування Дня міста. Чи знали ви про те, ким був власник цього готелю?

Ви знаєте, де зупиняються всі президенти, коли приїжджають до Львова?

Читайте також: Власника готелю у Львові внесли у санкційний список РНБО 

Напевно, і там також.

Питання є?

Чи ви їм підказували?

Ні, мене ніхто не питає. Хотів би, щоби бодай одна справа в державі була доведена до фіналу. В нас дуже часто є публічний меседж, медійно всі показали, а потім тихесенько – і справи нема. Все!

Маєте на увазі, що правоохоронці здіймають галас, а потім нема результату?

Ви чули про Міноборони, про Лієва. Зловживання якісь, 1,5 мільярда… ВАКС що каже? Підслідність не та. А що, правоохоронці не знали, що вони роблять? Чи внесення тої чи тої людини в той чи той список? Якщо є проблеми з тою чи тою компанією, то вже доводьте це до кінця. Яке моє завдання? Щоб місто виживало в складних умовах. Стараюся максимально це робити. Не маю повноважень перевіряти бізнес. Якщо маю якусь інформацію, публічно це оголошую. Я двічі звертався до правоохоронних органів стосовно компаній, які мають російське коріння. Думаєте, хтось дав мені відповідь на мої звернення? В цьому списку було близько 150 компаній. Жодної відповіді я не отримав, то що я можу зробити?

Моє завдання, щоб люди, які живуть у Львові, були в безпеці, щоби ті, що зазнали біди, переселилися, мали повагу і пошану, щоби поранені, які приїхали до Львова, отримали належну медичну допомогу. Щоб економіку в місті піднімали навіть під час війни, щоб виробляли інноваційні продукти і допомагали армії. Що ми й робимо. Це основні завдання, які в мене є.

Сьогодні в нас була апаратна нарада, і керівник управління освіти мені звітував, що у Львові немає жодної школи, де навчання відбувається онлайн. Я вже побачив, що багато шкіл почали сачкувати, мовляв, ми собі онлайн позаймаємося. Треба цінувати кожну мить, коли є можливість, щоб учитель був у класі, спілкувався. Оце мені важливо. Мені важливо, що діти з «Оріани» пішли вчитися, щоб усі інші школи пішли, які зазнали серйозної атаки в кінці грудня. Це мене хвилює. Що на Стрийській, слава Богу, все відбудовують. Оце мені приємно.

А як із Меморіалом Героям на Личакові?

Як я розумію, днями буде оголошений повний перелік усіх компаній, які подалися на конкурс. Їх дуже багато, навіть, здається, термін на пару днів відсунули, бо було багато запитів.

І доволі великий призовий фонд, як на час війни: мільйон гривень.

А що ви хотіли? Хіба люди будуть ці речі робити безоплатно? Це дійсно має бути меморіал світового рівня, ми повинні гідно вшановувати наших Героїв.

Цілком погоджуюся. Маємо кілька запитань від аудиторії. Майже всі вони стосуються інфраструктури, переважно транспортної. Яку кількість зупинок громадського транспорту зроблять доступними? Чи є рішення міськради продублювати всі підземні переходи наземними і коли це буде виконане? Як ви ставитеся до обмеження швидкості руху на більшості вулиць до 30 кілометрів у перспективі? Чи можна сподіватися на адекватну очистку велосмуг та узбіч проїжджої частини? Коли дороблять виділені смуги для громадського транспорту?

Стосовно доступності: більш ніж 700 зупинок треба довести до пуття. Торік ми зробили понад 200, цьогоріч робитимемо це за наявності позабюджетних коштів. Гроші збираємо, є різні фундації.

Щодо транспорту, то тут загрози дуже серйозні. Водіїв комунальних автобусів, трамваїв і тролейбусів не бронюють. Це нонсенс! В інших містах це відбувається без проблем, а в нас якась аномалія. Щодня приходять, забирають людей у військкомат, і потім люди йдуть воювати. Це дуже серйозна проблема. Звісно, постійно добираємо людей. Зарплата достатньо хороша, легальна, «біла» – і це перевага. Тож думаю, що якихось паранормальних явищ у транспорті не буде.

З приводу окремих смуг та інших речей. Мені дуже хотілося б, щоб ми це все зробили, але бюджетні кошти наразі не зможемо на це виділяти повною мірою. Бо, ще раз наголошую, сьогодні в пріоритеті – допомога військовим. Хто має бажання, може поїхати і поспілкуватися з хлопцями ближче до лінії фронту. Ви зрозумієте, що всі проблеми, які в нас є, це не проблеми.

     Підтримка Львова збільшується

Ви згадували про позабюджетні кошти. Максим Козицький у розмові з нами казав, що дуже відчувається спад підтримки Львівщини західними донорами, міжнародними організаціями. Як із цим у Львові? Як плануєте цей рік?

Ми активно працюємо з містами-партнерами. Торік Вільнюс нам допоміг на 700 тисяч євро, Фрайбург – на 500 тисяч євро. Вюрцбург – на сотні тисяч, зараз вони допомагають будувати Metal Health у лікарні Святого Луки. Долучаються Рейк'явік, Брюссель. Уряд Німеччини нам поміг 9 мільйонами євро. Допомагають дуже багато фундацій, компаній. Проєкти, які впроваджує місто, мають реноме, повагу, і ми залучаємо кошти. Фонд Unbroken торік залучив близько 160 мільйонів гривень, на цей рік вони запланували собі 300 мільйонів. Це все позабюджетні кошти, які витрачають на першочергові речі для реабілітації, лікування хворих, ті самі протези. Держава не покриває 100% вартості протезів, а ми повинні хлопцям і дівчатам допомагати. Купуємо це за позабюджетні кошти, нікого не залишаємо.

Є мільйон проблем. Звісно, у світі зараз багато біди. Але, думаю, буде міжнародна підтримка і з боку Сполучених Штатів, тому що Львів є важливим містом України.

Якщо порівняти 2022 і 2023 роки, відчувається спад, збільшення чи той самий рівень підтримки?

Бачу збільшення підтримки. Це дуже важко, але кожна поїздка – це додатковий ресурс. Наприклад, Вюрцбург організував бал на підтримку Unbroken. Катерина туди поїхала, вони ухвалили рішення і зібрали 160 тисяч євро допомоги для наших поранених. А не поїхала б – то й не зібрали б. Кожна поїздка – це можливість залучати додаткові кошти, додаткові контакти.

«Твоє місто» публікувало свою аналітику. Ми взяли п'ять міст, куди релокувалося найбільше українців, і побачили, що за багатьма показниками – вартістю оренди, купівлі нерухомості в новобудовах, вартістю кави – Львів на першому місці. Тобто він став найдорожчим містом чи не вперше.

Ціни у Львові ніколи не були низькими. Є різні заклади, заклади в центрі міста, де оренда дуже дорога. Але якщо відійти на буквально 200-300 метрів, то доброї кави можна випити й за 40 гривень. А в середмісті – за 60 гривень. Тому маєте вибір.

Читайте також: Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни 

     Кількість будівельних кранів як показник розвитку міста

Чи це якось сприятиме розвитку економіки міста? Чи має тут покращитися і покращиться якість життя? Ви назвали дуже багато чинників, які заважають нам іти вперед, але…

Чинник, який визначає економічне зростання, це кількість будівельних кранів у місті. Якщо глянути на інші українські міста, то у Львові справді спостерігається динаміка. Люди дуже ризикують, часто інвестують свої кошти, але індустріальні парки будують. Зараз у Львові маємо першу чергу Dragon Capital, вони й далі будують, а це десятки мільйонів євро. Є Sparrow, які запустили першу частину, другу будують. І муніципальний індустріальний парк, який будують.

Я гордий, що в часі війни всі виробництва нарощують потужності. Це надзвичайно важко, бо ти мусиш гарантувати людям, що у Львові все буде гаразд, щоб вони не переживали. А те, що десь кава трошки дорожча… Я люблю натуральний чай – це дешевше.

У Львові завжди п'ють каву, про це навіть співає Вакарчук у «Місті весни». Але ці люди ще й купують нерухомість. Сподіваємося, місто від цього буде у виграші, як ви кажете. Але що ці всі люди робитимуть? Чи є візія, яким має бути тиловий Львів надалі? Львів під час війни і після війни. Це буде логістичний хаб і ворота в Європу? Що для цього ще бракує, на вашу думку?

Коли я був у відрядженні в Кореї, то уклав угоду з компанією LH стосовно будівництва великого індустріального парку у Львові. Їм знадобилося 100 гектарів землі. Корейський бізнес хоче тут, у Львові, мати свої виробництва, а потім продавати свою продукцію в Україні і в країнах Європи. Три індустріальні парки зараз розбудовують у Львові. Назвіть мені інші міста України, де є щось подібне. Вважаєте, це не перевага? Це заслуга львів'ян, це довіряють львів'янам, це важливо. Те, що люди, які почали будувати житло, не кинули його, а добудовують – також перевага. Люди, які інвестували кошти, мають гарантію, що все буде збудоване. Те, що деякі підприємства почали працювати в дві, а то й у три зміни – це також велика перевага. Що люди, які релокувалися сюди, почуваються у Львові як удома – ще одна велика перевага.

Є мільйон проблем у часі війни, але я вірю в львів'ян, в українців. Вірю в наших хлопців, які на передовій: їх там більш ніж 30 тисяч. Тобто 30 тисяч родин на передовій! Катеринин рідний брат – на Запорізькому напрямку. Наш племінник втратив ногу. Багато моїх племінників мають важкі поранення. Це життя, кожна родина має страшні історії. Мене питають: «А чого твої діти не воюють?» Я розумію, що багато хто хотів би, щоб Антоній, якому 12 років, пішов у військкомат. Чи Йосип, якому 15 років, чи Михайло в свої 17 років. Так, є Тадей, Іван, яким 21 і 19 років. Вони пішли вчитися. То що, я маю їх виганяти з університету? Всі підемо служити, і я воюватиму, всі воюватимемо. Це наш обов'язок! Важливо мати повагу й підтримувати одні одних у цей складний час. Тому що російська пропаганда працює дуже активно. Хочу побажати нам усім єдності, мудрості та великої Перемоги. Слава Україні!

Героям слава! І останнє запитання: ви на наступну каденцію плануєте йти чи готуєте наступника?

Я не знаю, що робитиму завтра, а ви мене про каденцію питаєте. Забудьте взагалі про якісь вибори! Спочатку треба вижити, перемогти. Я не знаю, що зроблю, коли перемога буде наша. Я про це мрію. А політика – це все далеко. І кому це сьогодні цікаво?

Розмовляв Тарас Яценко

Текст: Марічка Ільїна

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

___________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.