Чи варто давати дітям аптечні вітаміни, що потрібно запитати у партнера перед весіллям, чому хворіти у дитинстві корисно, як зменшити ризик пневмонії та чому все більше дітей мають алергію, Tvoemisto.tv розповіла головна імунологиня Львівської області, завідувачка педіатричним відділенням Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медцентру професорка Лариса Костюченко.

На імунітет впливає генетика

Від чого залежить імунітет людини? Які чинники на нього найбільше впливають?

Ключове місце в здоров’ї людини, у тому числі у стані імунної системи, посідає генетична схильність до тих чи тих захворювань. Генетика – на першому місці. Особливо, коли ми говоримо про імунодефіцит у дітей. Генетичні дефекти імунної відповіді, за даними ESID (Європейської спілки з вивчення імунодефіциту) зустрічаються з частотою 1:500. Тому у всіх випадках, коли пацієнт незвично важко хворіє на інфекції, зокрема на бронхолегеневі хвороби, інфекції ЛОР-органів, не реагує на загальноприйняте лікування, потребує частих призначень антибіотиків для подолання інфекції тощо, слід подумати передусім про генетично зумовлений імунодефіцит.

Є й інші чинники, але вони мають бути дуже істотними, щоб вплинути на імунну систему. Це, наприклад, радіація, хіміотерапія, деякі медикаменти, що прицільно пригнічують імунітет.

Читайте також: Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї. Репортаж

Що стосується значення харчування для стану імунітету, то потрібно голодувати, щоб це стало причиною змін. Якщо дитина має вибірковий апетит, але батьки все ж стараються нагодувати її якісно, якщо дитина хворіє, але добре відновлюється, то в більшості випадків це не призведе до значних відхилень у стані імунітету. 

Ще одним чинником може бути стрес, але його важко виміряти і доказово визначити ступінь його впливу. Тому більшість одноразових впливів, які теоретично могли би змінювати стан імунної системи, як правило, не відображаються на загальному стані здоров’я людини.

Низка інфекцій можуть спричиняти зміни імунітету, але якщо ми їх лікуємо, то і зміни в імунітеті регресують. Наприклад, туберкульоз виникає у людей, у яких проблеми з імунітетом. Водночас, сама хвороба веде до пригнічення імунітету. Але ніхто не починає лікування туберкульозу із впливу на імунітет – ми лікуємо саму хворобу протитуберкульозними препаратами. Якщо вона буде успішно подолана, то показники імунітету відновляться.

У батьківських групах часто обговорюють питання про те, що дати дитині, щоб «підняти імунітет». Особливо у міжсезоння.

Поняття «підняти імунітет» є дуже побутовим, абсолютно не науковим. Багато дітей хворіють не тому, що у них проблеми з імунітетом, на них впливають інші чинники: пасивне паління батьків, схильність до алергії, погана загартованість і ще багато чинників.

Усі знають, що дитина, яка вперше йде в дитячий колектив, починає більше хворіти. І це нормально, адже імунна система у великому дитячому колективі вперше зустрічається з багатьма інфекційними агентами, «знайомиться» з ними, часто – через захворювання, тим самим здобуваючи цінний досвід на все подальше життя. 

Батькам, чиї діти часто хворіють, варто прислухатись до порад лікарів про вакцинацію від грипу. Це стимулює імунітет сформувати імунну відповідь до зустрічі з інфекцією. У всіх цивілізованих країнах це щеплення роблять восени, що допомагає менше хворіти взимку. Є й інші вакцини, що зменшують захворюваність на респіраторні інфекції, як наприклад вакцина проти пневмококів, гемофільної інфекції типу В.

Читайте також: Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити

Навесні на сезонне підвищення захворюваності може впливати дефіцит вітамінів. Це відома річ, і турботливі батьки часто застосовують в цей період полівітаміни. Чи обов’язково це робити? Лікар має зважити, наскільки у дитини добрий апетит, повноцінний раціон і чи справді є ознаки того, що бракує вітамінів, за оцінкою стану волосся, шкіри, слизових, нігтів. Якщо є ознаки, що  свідчать про дефіцит вітамінів, тоді  варто призначати, з думкою про організм в цілому, а не лише імунітет.

Для доброї роботи імунної системи організм має бути здоровим загалом, не мати дефіциту вуглеводів, жирів, білків, вітамінів, мікроелементів. Іншими словами, якщо  все гаразд, то і з імунітетом все буде добре, за винятком генетичних дефектів імунної системи. Це вже потребує серйозних обстежень та  спеціалізованих лікувальних втручань.

Батьки все ще часто «призначають» вітаміни та харчові добавки дітям самостійно. До чого це може призвести?

Це, щонайменше, є ризиком виникнення алергії. Вітаміни посідають друге  «почесне» місце після антибіотиків серед причин медикаментозної алергії.

Також це може призвести до гіпервітамінозу: наприклад, жиророзчинні вітаміни – Д, А, Е – здатні до накопичення, а передозування ними є небезпечним і може викликати захворювання.

Якщо говорити про харчові добавки, то, на моє переконання, вони не настільки чудодійні, як дорогі. Все це людина може отримати в природний спосіб – з їжею.

Для дошкільнят нормально хворіти 10-12 разів у рік

Скільки разів на рік може хворіти середньостатистична здорова дитина? На грип, застуду.

Для різних вікових груп цифра різнитиметься. Максимальна захворюваність спостерігається у віці від 2 до 5 років і в нормі може сягати 10-12 разів у рік. На здоровий глузд це виглядає дуже багато. Але тут беруться до уваги усі, навіть легкі хвороби, кожна нежить.

З точки зору оцінки стану імунітету, важливою є не частота, а важкість захворювання. Якщо дитина захворіла навіть два чи три рази на рік, але кожного разу це закінчилося пневмонією, гнійним отитом чи іншими ускладненнями, то це викликає підозру на імунодефіцит.

Як часто допустимо хворіти важко?

Якщо людина контактує з особливо агресивним збудником, наприклад, коронавірусом COVID-19, то важкий перебіг хвороби можливий навіть у людини з повноцінним здоровим імунітетом. Хоча статистичні дані свідчать про високий рівень смертності від цього вірусу саме серед імуноскомпрометованих пацієнтів.

Читайте також: В Україні зафіксували перший випадок коронавірусу

Якщо ж брати рутинну практику, то,  власне, важкий перебіг інфекцій, викликаних «звичайними» мікроорганізмами, має насторожити лікаря. Якщо у дитини було кілька пневмоній, а до того ще отити і гайморити, тоді  є підозра на імунодефіцит, і їй потрібно призначити імунологічні обстеження. Якщо трапились такі важкі інфекції, як абсцеси внутрішніх органів, менінгіти, остеомієліт,  сепсис, що загрожують життю, то варто звернутися на консультацію до імунолога і не чекати наступного епізоду.

Тут знову наголошу, що для захисту від небезпечних для життя інфекцій дитина має бути вакцинована і, серед іншого, від пневмококів. Цього щеплення у нашому календарі немає, але багато батьків знають про нього і роблять дітям. Воно у 3-5 разів знижує ризик ускладнень у вигляді пневмонії та отиту. Це щеплення можна зробити  в Україні, придбавши вакцину.

Читайте також: Мода може вберегти від раку. Де на Львівщині найчастіше хворіють і що нового в лікуванні

Іноді можна почути нарікання, що раніше діти не були такі слабкі, мали кращий імунітет. Це правда чи міф?

Ми стали більше виявляти дітей із генетичними дефектами імунітету не тому, що патології стало більше, а тому що покращились можливості діагностики.

Якщо говорити про дітей, які просто часто хворіють, не маючи імунних дефектів, то тут має значення низький рівень загартовування. Років 20 тому люди жили в гірших умовах і не мали можливості створювати дітям «тепличні» умови на перших роках життя. Такі умови роблять дитину насправді більш уразливою до інфекцій – не тому, що у неї слабший імунітет, а тому що опірність зовнішніх бар’єрів є гіршою через їх нетренованість. Тому в категорію дітей, які часто хворіють, мають велику імовірність потрапити діти, які зазнають гіперопіки в сім’ї.

Друге, що впливає на загальну картину, це зростання кількості дітей з алергією. Така тенденція є в усьому світі. Алергій побільшало з покращенням рівня життя і розвитком економіки. А діти-алергіки схильні хворіти частіше.

Хто більше схильний до алергії і звідки вона взагалі береться?

На перших роках життя є більше ризиків виникнення харчової алергії, а у передшкільному і шкільному віці – схильність до побутової алергії, у підлітковому і молодому дорослому віці це, як правило, алергія на цвітіння.

Тут найбільшу роль також відіграє спадковість. Якщо обоє батьків – алергики, то навряд чи їхня дитина алергиком не буде. Ще впливають умови життя. Країни з низьким економічним рівнем розвитку мають нижчі показники захворюваності на алергію. Урбанізація, використання синтетичних речовин в щоденному житті, різні цивілізаційні моменти відіграють роль.

Також впливає зменшення кількості інфекційних навантажень. У таких умовах імунна система буде реагувати на те, на що в нормі їй не треба реагувати.

Батьки часто питають, ходити дитині в садочок чи ні. Чи уникати контакту з інфекціями?

Моя відповідь – ходити. Імунітет у більш вузькому розумінні цього слова – це захист від інфекції, який можна здобути лише двома шляхами: перехворіти (в легшій чи важчій формі) на інфекцію або провакцинуватись від неї (якщо така вакцина існує). Ті, хто  не ходять в садочок, потім часто хворіють у перших класах школи. Щоб імунна система повноцінно працювала в майбутньому, вона має зустрітись з низкою інфекцій, щоб здобути оцей життєвий досвід. Наскільки це буде часто, залежить від загартування, звички до здорового способу життя в сім’ї, харчування тощо.

Читайте також: Їж, що дають. Чи матимуть львівські діти-алергіки окреме меню

Тобто імунна система так чи інакше має працювати. І якщо немає інфекції, вона все одно мусить на щось реагувати?

Так. Імунна система ніколи не є в спокої, вона постійно перебуває в контакті із зовнішнім, генетично чужорідним, середовищем, і постійно має бути готова до зустрічі з умовним ворогом. Якщо це мікроб – добре, імунна відповідь працює і в більшості випадків перемагає, але іноді стається «помилка», імунна система може вибрати якусь іншу «мішень», якою можуть стати алергени чи навіть  клітини власного організму. Такі «помилки» ведуть до появи алергічних та автоімунних хвороб і потребують складної діагностики і лікування.

Для імунітету важливо, з ким ви створили сім'ю

Що людині потрібно знати про себе, про свою родину, щоб передбачити, що у неї можуть виникнути хвороби, пов’язані з імунною системою?

Треба цікавитись станом здоров’я людини, за яку ви збираєтесь заміж, її родини. Це дозволить зменшити ризики для майбутніх дітей. Все прорахувати, звісно, неможливо. У багатьох захворюваннях мама і тато є лише носіями гену і тільки за певної комбінації з обох сторін виникає патологія. Якщо в родині є люди з генетичною патологією (це стосується не тільки імунодефіцитів), то при плануванні сім’ї варто звернутися за консультацією генетика. Цей спеціаліст порадить, які обстеження доцільно провести, як мінімізувати ризики.

Якщо ідеться про алергію чи автоімунні проблеми, то  ці хвороби самі про себе дають знати, тут наперед не вилікуєш. Спадковість при цій патології теж має важливе значення, але визначається радше як схильність, тобто не обов’язково буде реалізована у нащадків. Велике значення мають також епігенетичні чинники, вплив зовнішнього середовища, провокуючих факторів.

Чи може клімат впливати на те, що якісь хвороби проявляться, а якісь – ні? Особливо, якщо говорити про алергії.

Клімат може мати значення для алергії. Наприклад, люди, які мають алергію до кліщів домашнього пороху, будуть краще почуватись, якщо житимуть південніше, а не в центральній смузі Європи, що безпосередньо пов’язано з поширеністю цього алергену. Якщо розглядати алергію до амброзії, то її більше на Півдні України, ніж на Львівщині. Тому все залежить від того, яка у людини проблема. Але  рекомендація переїхати в іншу кліматичну зону, як правило, не зовсім реальна до виконання і далеко не завжди буде помічна.

Cиндром Ніймегена на Львівщині

Розкажіть про найсвіжіші дослідження у вивченні імунітету.

Імунологія – доволі молода галузь медицини, що інтенсивно розвивається. Нових досліджень є багато. На сьогодні відкрито вже 430 генетичних дефектів імунної відповіді (первинних імунодефіцитів). А ще 5 років тому було відомо удвічі менше. Це потребує від лікаря постійного навчання та вдосконалення знань.

Якщо говорити про діагностичні можливості, то в Європі і в Америці є величезний поступ. У багатьох країнах впроваджено неонатальний скринінг на імунні генетичні дефекти – це спеціалізовані тести, що дозволяють за допомогою кількох крапель крові виявити ті чи ті дефекти у немовляти. Таке є і в Україні, та у нас це лише кілька позицій. А у США вже при народженні можна дізнатись, чи має дитина відхилення. Це дозволяє при важких комбінованих імунодефіцитах зробити трансплантацію стовбурових клітин кісткового мозку у перші місяці життя, і дитина житиме, буде здоровою, буде повноцінним членом суспільства. Лише 20 років тому такі відхилення вважались стовідсотково летальними, а зараз, якщо виявити їх в  період новонародженості і своєчасно трансплантувати, шанси на життя перевищують 95%. Це колосальний успіх сучасної імунології, проте в Україні ми не маємо ще таких можливостей.

Читайте також: Над чим працюють львівські науковці та хто за це платить

Є й інші відхилення, що не потребують трансплантації, їх можна скоригувати, зокрема, вливанням імуноглобулінів, своєчасною і правильною антибактеріальною терапією. Про них також треба знати і вчасно їх виявляти, щоб пацієнт не загинув від важкої інфекції, не мав хронічних вогнищ інфекції з важкими інвалідизуючими наслідками.

Щодо лікувальних можливостей, то в Україні ми поки відстаємо. Хоч пересадка кісткового мозку у нас можлива, але поки лише від родинного донора і тільки в одному центрі трансплантації в Києві. Водночас, потреба у цьому є у 4-5 разів більша, ніж потужності київського центру. На часі відкривати такі центри і у Львові, і в Харкові, і в інших областях України. Цей напрямок потребує розвитку.

Замісна терапія імуноглобулінами – дороговартісний метод лікування, життєво необхідний для багатьох хворих на імунодефіцити – доступна в Україні для дітей з цими захворюваннями за державними програмами вже близько 20 років. Проте для дорослих фінансування аналогічної програми розпочато лише з цього року.

Які імунні дефекти є найбільш поширеними на Львівщині?

Хороше запитання. Серед імунодефіцитів є одне особливе захворювання – синдром Ніймегена, поширеність якого на Львівщині особливо висока 1:133 000. Це захворювання у світі вважається дуже рідкісним (наприклад, в Німеччині зустрічається з частотою 1:1000000), проте серед слов’янських народів поширеність його значно вища. Найбільше таких пацієнтів є у Західній Україні, Східній Польщі, в Білорусі і в Чехії. Очевидно, генетична поломка, характерна для цього захворювання, сталась десь в цьому регіоні. Уперше хворобу описали у місті Німеген у Нідерландах у вихідця з Польщі – у слов’янина.

Як проявляється цей синдром?

Характерні ознаки синдрому Ніймегена – це мікроцефалія (зменшені розміри голови), імунодефіцит (підвищена захворюваність, хронічні інфекції) і схильність до онкопатології. Це три  ключових ознаки, що у хворого із слов’янським походженням дають можливість запідозрити цей синдром. Обов’язковим є генетичне підтвердження діагнозу.

Якщо імунних дефектів немає і загалом все гаразд, що потрібно робити щодня, щоб бути здоровим?

Загартовуватись, вакцинуватись, включно із щепленням проти грипу і пневмококів, правильно раціонально харчуватись. «Добре їсти, довго спати – мусить Бог здоров’я дати». Ця прислів'я, насправді, про здоровий спосіб життя. Це є запорукою того, що в людини все буде гаразд.

Олександра Бодняк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.