«У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?
Сироїдіння – система харчування, за якою повністю або майже повністю виключено вживання їжі, що піддавалася тепловій обробці (варіння, смаження, запікання, приготування на пару тощо). Поширене серед прихильників здорового способу життя.
Шлях до сироїдіння
Стала я сироїдкою різко і незаплановано. Коли у мене народилася Софійка (дівчинці зараз три роки. – Ред.), то у неї діагностували тяжкку недугу. Ми проходили традиційне лікування антибіотиками. Проте воно тільки нашкодило доньці – її організм перестав засвоювати грудне молоко.
Дитина втрачала вагу і я зрозуміла, що треба брати відповідальність у свої руки, а не перекладати її на лікарів. Потрібно було змінювати якість мого молока. Тому спочатку зі свого вегетаріанського раціону виключила молочні продукти і всю можливу хімію та хліб. Тобто стала веганкою. А потім випадково натрапила на відео у мережі, де йшлось про сироїдіння. Я дізналася, що таке харчування очищає організм, оздоровлює його і є найбільш природнім для людини. Тому вирішила спробувати. Чоловік мене повністю підтримав у цьому рішенні.
Перехід на сироїдіння нам дався не важко, адже звикла до того, що в моєму раціоні завжди були свіжі овочів та фрукти. Спочатку я навіть не читала жодної спеціалізованої літератури, а їла й пила те, що хотілося та було у магазинах на той час: багато овочів та свіжовичавлених соків. За кілька місяців я втратила понад 10 кг, і моїх близьких почало це насторожувати. Я ж почувала себе прекрасно, дитина росла, набирала вагу, міцніла. Згодом я дійсно почала багато читати про такий раціон харчування, але не так для того, щоб зрозуміти процес, а щоб бути озброєною у суперечках з оточуючими, які намагалися довести мені, що це шкідливо для здоров’я.
У їжу ми вживаємо фрукти, овочі, зелень, деколи додаємо горіхи, насіння, пророщені зерна. Харчі ми взагалі не обробляємо, максимум – механічна обробка, інколи щось запікаємо. Чоловік у мене, до прикладу, всеїдний, хоча його раціон на 70% складається із сирої їжі. Деколи навіть їсть м’ясо, хоча не часто, він більше любитель солодкого.
Здоров’я
Я вважаю, що сироїдне харчування людині підходить найбільше. Науковці неодноразово доводили, що видовим харчуванням людини є саме сира рослинна їжа.
У мене, до прикладу, вже за кілька місяців на такому харчуванні зникли усі симптоми хронічних болячок, і за останні два роки я жодного разу не хворіла навіть на застуду. Зникли висипання на шкірі, запах поту. Щоранку я відчуваю більше енергії, у мене відсутні перепади настрою притаманні багатьом. У той ж час загострились відчуття: смак, нюх, слух. Моя донечка також стала рідше хворіти. З семи місяців ми почали давати їй куштувати сирі фрукти та овочі, м’яса вона жодного разу так і не куштувала. Про введення сирого прикорму та наш стиль життя ви можете почитати у моєму блозі «Я гармонія».
Я впевнена, що про здоров’я дитини треба подбати задовго до її народження, бо спосіб життя батьків дуже впливає на розвиток малечі. За 20-30 років неправильного харчування ми накопичуємо в організмі багато шкідливих речовин, а потім на такому «ґрунті» ростимо своїх діток. Щоб народити здорову дитину однозначно треба очищати організм і мами, і тата, вести здоровий спосіб життя, адекватно харчуватись. І взагалі підходити до створення нового життя свідомо.
Що ж стосується лікарів, то ми їх поважаємо, але вже не відвідуємо. Якщо нічого не турбує, то не бачимо у цьому ніякого сенсу. Звичайно, періодично ми здаємо аналізи для заспокоєння, і не так власного, як батьків, друзів. Чомусь у наш час люди більше довіряють медичним показникам, а не власним відчуттям. Для того, щоб у нас з’явилися гарні звички, треба позбавитися поганих. Наприклад, замість кави пити соки. І вже через місяць ви помітите різницю – блиск в очах, зміниться колір шкіри, а ваш організм буде вам вдячний. У студентські роки я палила, вживала алкоголь, але мені вдалося позбутися цих звичок.
Часто людям цікаво чи всього вистачає дитині на такому харчуванні: звідки брати білок, кальцій, незамінні амінокислоти. Я вважаю, що всього є вдосталь у рослинних продуктах. Адже так задумано самою природою, а вона все робить правильно. Наприклад, кальцію найбільше в кунжуті, та й в інших рослинах він також є, так само як і білок та решта необхідних мікроелементів та вітамінів.
Про раціон
Продукти ми купуємо на ринку, в супермаркетах – різні екзотичні фрукти. Але все одно їжа власного виробництва набагато кращої якості, ніж у супермаркетах, де нам продають продукти, виготовлені у лабораторіях, з різноманітними хімічними домішками.
З появою Софійки мої батьки почали вирощувати овочі та фрукти на дачі. До цього вони взагалі не бували на городі. Внучка стала для них стимулом змінити спосіб життя.
Сирі овочі типу картоплі та баклажанів ми взагалі не вживаємо, адже це не смачно. Софійка колись скуштувала сиру картоплю, їй сподобалося, але більше не просила. Гречку ми купуємо зелену, ще не обсмажену та пророщуємо її самостійно. Олії вживаємо все рідше, якось саме собою відходить те, що хоч якось оброблене. Організм відмовляється від таких продуктів сам, вони просто перестають смакувати. Сухофрукти і трави ми заготовляємо впродовж сезону самостійно. Це взимку значно збагачує раціон.
Люди чомусь думають, що бути сироїдом дорого, але насправді це не так – виходить приблизно однаково. Можливо, трошки дорожче, якщо купувати дорогі горіхи, екзотичні фрукти, але цілком можна обходитися насінням, українськими фруктами та овочами.
Режим харчування у нас вільний. Тобто взагалі ніякого режиму нема, кожен їсть що хоче, коли хоче, і скільки хоче. Але однозначно бажання перекусити виникає частіше, ніж коли ми їли варену і важку їжу, і це зумовлено тим, що овочі та фрукти швидше проходять через кишково-шлунковий тракт, вони швидше перетравлюються і легше засвоюються.
Однак, часто ми традиційно сідаємо всі за стіл, це приємний ритуал, який єднає сім’ю. Мені іноді хочеться гарно сервірувати стіл, приготувати щось нове і цікаве, бо ми звикли відчувати різну консистенцію, змішувати смаки, це в нас дорослих ще присутнє. Донька ж любить дуже просту їжу, їй достатньо просто почистити моркву, аніж її натерти чи якось гарно подати. Але все ж хочеться жінці вкласти свою енергію в їжу, тому я постійно фантазую, вигадую щось нове.
Цю зиму ми провели у Таїланді, там рай для сироїда – величезне різноманіття фруктів, овочів та зелені. Але дві попередні зими ми сироїдили у Львові, тому все реально. Було б бажання. Головне – це розширювати діапазон продуктів. Ми заново відкрили для себе гарбузи, топінамбур, льон, і багато інших продуктів, які раніше не вважали їстівними. Також на зиму я завжди сушу різні фрукти та ягоди: полуницю, диню, персики , абрикоси, виноград, сливи, помідори, перці, навіть кавуни. Робити це дуже просто – нарізаєте все невеликими шматочками та ставите у духовку або у дегідратор. Головне, щоб температура була до 40 градусів, тоді всі поживні речовини зберігаються.
Про Великдень
До Великодня ми скуповуємо не паски і ковбаски, а якомога більше фруктів та овочів, оскільки попереду вихідні, а до нас завжди заходять у гості. Великдень ми не святкуємо так, як прийнято, та і взагалі ми жодне свято не переводимо на застілля. Але до церкви підемо і кошичок будемо святити. Софійці це подобається і нам також. Але покладемо у кошик авокадо і мандаринки, замість писанок, а паску зробимо марципанову – з мигдалю, меду та сухофруктів. Взагалі у нас немає культу їжі, тому все скромно, але по-королівськи. На свята ми намагаємося проводити дозвілля активніше, кудись їдемо на природу, вимикаємо телефони і проводимо час разом.
Поділюсь з вами рецептом пасочки: перемелюєте сирий мигдаль у кавомолці в борошно, окремо в блендері мелемо будь-які сухофрукти, але без кісточок, і все змішуємо до консистенції тугого тіста. Можна до смаку додати меду, ванілі, кориці, таким чином зробити пасочки різного смаку. Горіхи теж варто брати будь-які, а можна замінити насінням. Тут широке поле для експериментів і творчості. З такого тіста формуєте паску. Шапочку прикрашаєте кокосовою стружкою, маком або сухофруктами. Ось і все! Ваша смачна паска готова, без жодного випікання. І часу, проведеного на кухні,вимагає не так багато. Зберігати її потрібно в холодильнику. І пам’ятайте, що вона дуже калорійна.
Про толерантність
Найважчим при переході на сироїдіння, було ставлення оточення. Наших родичів обурювало і лякало це, вони задавали багато питань і дуже за нас хвилювалися. Хоча наше життя ззовні нічим не змінилося, проте наш кругозір перевернуло з ніг на голову, і це не всім подобалось. Ми ламали шаблони, руйнували стереотипи, не притримувались традицій. Взагалі інакшим бути важко.
На даний момент наша життєва позиція стійка і мирна, ми розуміємо в якому напрямку слід розвиватись далі. Нас не зачіпає те, що про нас можуть сказати інші, і чи їм підходить наш стиль життя. Це вибір моєї сім’ї і він для нас правильний. Тому мені не соромно нести у церкву кошик із авокадо та марципановою паскою. Я навпаки готова ділитисч своїм досвідом і знаннями, якщо це комусь цікаво.
Про виховання дитини
Софійка наша наразі сироїдик, але не знаю чи так буде завжди. Її цікавить світ і все нове, і цей порив ми не маємо права обмежувати. Наприклад, у Таїланді вона вперше спробувала парений рис, він їй засмакував, також іноді просить те, що їсть тато чи родичі. Пробує, але не все їй до вподоби. Це зазвичай проста цікавість, а не потреба.
Я ніколи не відмовляю доньці, якщо вона просить якісь нові продукти, але завжди розказую і пояснюю, що корисне, а що їсти не варто. Вона прислухається. Якщо дітям пояснювати, спілкуватися з ними на цю тему, тоді діти собі не нашкодять. Бо мають сильний інстинкт самозбереження. І смакові залежності у малечі відсутні.
Якщо колись Софійка захоче спробувати м'ясо, я їй не відмовлю. Взагалі, якщо донька коли-небудь прийде та скаже мені, що хоче відмовитись від сироїдства, я зрозумію, оскільки це, насамперед, її вибір.
Мені здається, що вже зараз у неї закладаються певні смакові уподобання: донька сама тягнеться до зелені та овочів. Те, що в неї закладаються в дитинстві такі звички, то вже гарно. Як на мене, дитина бодай до семи років має харчуватись максимально корисно. І це цілком залежить від батьків. Тому я часто не стримуюсь і рекомендую мамам на прогулянках пропонувати дитині замість печива – фрукти. Діти залюбки їх їдять.
Діти-сироїди значно менші за своїх ровесників із традиційним харчуванням, адже в їхній організм не потрапляють з їжею гормони росту, штучні барвники, цукор, підсилювачі смаку, кофеїн, консерванти і решта. Тому це логічно, що вони не ростуть, як на дріжджах, а розвиваються у природньому темпі, кожен у своєму. А в іншому – вони веселі, активні, розумні, кмітливі та життєрадісні. Я б навіть сказала, що вони спокійніші та врівноваженіші, ніж інші діти, оскільки їх нервова система не страждає від такої хімії, яка присутня навіть у дитячому харчуванні. Якщо ж вони хворіють, то дуже швидко одужують, без жодних медикаментів.
До дитячого садку Софійка точно не піде. Ми в сім’ї вирішили це одноголосно. На нашу думку, розвиваючих гуртків, подорожей та оточення буде достатньо для її соціалізації. А все інше у таких закладах, на мою думку, не найкращого рівня.
Також на майбутнє ми розглядаємо варіант домашньої освіти, але Софійка вже хоче до школи, тому час покаже. Особисто мені не подобається сучасна система освіти та навчальний процес. Я вважаю, що самоосвіта – це значно краще і ефективніше. Головне – показати дитині, як це правильно робити, направити її у потрібне русло. Ми вважаємо, що дитина має зростати в люблячій атмосфері, а це можуть забезпечити їй тільки свідомі батьки.
Підготували Мар’яна Федина та Наталія Усатенко
Фото з сімейного архіву Оксани Ткачук
Інтерв'ю Твого міста
- Кожна 5-6 пара в Україні безплідна. Інтерв’ю з директоркою перинатального центру
- Які об'єкти на Львівщині пошкодили ракети. Розмова з головною архітекторкою області
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту