Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
«За весь час незалежності нових інвесторів намагалися залучати проектним методом, тобто окремі спеціалісти займалися фактичним «продажем» проектів стадіонів, концертних комплексів, – розповідає Роман Матис. – Сьогодні ми зрозуміли, що не треба думати за бізнес, чим саме йому займатися, а просто продемонструвати компаніям можливості Львівської області, щоб на цій базі вони могли приймати нові рішення та інвестувати в ті чи інші проекти на власний розсуд».
Які галузі приваблюють інвесторів на Львівщину?
Серед галузей львівського регіону, на сьогодні найпривабливішими для іноземних та внутрішніх інвесторів є альтернативна енергетика, сільське господарство та аграрна промисловість. Також активно розвивається легка промисловість, виробництво кабельно-провідникової продукції для автомобільної галузі та побутової техніки. Тобто галузі, виробництва яких неавтоматизовані, або ж напівавтоматизовані та потребують великої кількості робочих рук.
Щодо альтернативної енергетики (сонячні та вітрові електростанції), то ця сфера особливо приваблива не лише для зовнішніх, але й внутрішніх інвестицій. До прикладу, «Еко-оптіма» – український інвестор, якому вдалось збудувати вже другу серію вітряків поблизу Старого Самбора.
Про перспективність деревообробної сфери
«Під час економічного форуму в Польщі відбулася зустріч з представниками польського підрозділу «IKEA». Ми запропонували їм розглянути пропозицію відкриття на Львівщині свого підприємства, яке займалося б переробкою деревини. Вони обіцяли обдумати пропозицію і дати відповідь найближчим часом», – розповідає Роман Матис.
Чиновник переконаний, що це дуже потрібна інвестиція для Львівщини, адже тоді якісну деревину не вивозили б, а переробляли у регіоні і створювали продукт за собівартістю.
«Є інформація, що власники компанії «IKEA» нещодавно відвідували Україну та, в рамках візиту, спілкувалися з керівництвом держави. «Очевидно, мова йшла про відкриття магазину «IKEA», але, найімовірніше, у такому форматі компанія не вийде на український ринок, через низьку купівельну спроможність громадян, – зауважує Роман Матис. – А от щодо виробництва, то тут є всі шанси, щоб підрозділ компанії – «IKEA» Industry запрацював і на Львівщині».
До слова, у сусідній Польщі компанія має 16 фабрик і власну вітрову електростанцію, яка забезпечує всі об’єкти «IKEA» електроенергією.
Основний інвестор за 2016 рік – компанія «Фуджікура»
Основним інвестором за цей рік, за словами Романа Матиса, є японська компанія «Фуджікура», яка на початку року відкрила два заводи на Львівщині і планує відкриття ще одного. Привести компанію на український ринок було нелегко, адже почалася війна і з’явилися певні перестороги щодо надійності ведення бізнесу в Україні. Втім, після тривалих переговорів японські інвестори все ж погодилися відкрити підприємство на Львівщині.
Зарплата на «Фуджікурі» – близько шести тисяч гривень
Спершу зарплата на «Фуджікурі» сягала близько 2-3 тисяч, але тут, за словами Романа Матиса, слід розуміти бізнесову стратегію розвитку.
Річ у тім, що з виходом «Фуджікури» на ринок Львівщини, і набором першої хвилі працівників відбувся величезний відтік кадрів, адже компанія витратила багато часу та грошей на навчання працівників, які, навіть після пройденого навчання, могли відмовитися від роботи на виробництві.
«У Румунії компанія цілий місяць навчала майбутніх працівників, організувала безкоштовне харчування, житло та навіть виплатила зарплату, але, після повернення в Україну, працювати на виробництво не пішла третина людей, – зауважує Роман Матис. – Отже, в таких умовах компанія зіштовхнулася з певними ризиками й, відповідно, мінімізовувала їх в наслідок невисокої оплати праці на старті. Але згодом, враховуючи формулу росту зарплати, яку розраховують потужні компанії, «Фуджікура» поступово підвищувала заробітну плату своїм працівникам».
Сьогодні працівники компанії отримують 5500-6000 тис. гривень в місяць. Крім ставки також діють мотиваційні програми, бонуси за якість роботи чи продуктивність та закладено триразове підняття зарплати упродовж року.
(завод ТОВ «Фуджікура» аутомотів Україна Львів)
Чому другий завод «Leoni» відкрили не на Львівщині
Переконати «Leoni» будувати свій другий завод на Львівщині не вдалось і сьогодні компанія перейшла на ринок Івано-Франківщини. «Такі дії є виправданими та логічними, адже компанія вирішила диверсифікувати ризики, пов’язані з вартістю доставки робочої сили, питаннями логістики та конкуренцією за працівників у регіоні і вирішила будувати бізнес там, де зазначеної конкуренції не існує», – розповідає Роман Матис.
Залізничний шлях з Польщі до Львова як логістичний хаб
«Сьогодні існує залізничний шлях, який бере початок з Польщі (Перемишль) і йде на територію України в районі переходу на кордоні у Смільниці, проходить через Хирів, Нижанковичі і повертає назад у Польщу. Цей маршрут можливо відновити для вантажних перевезень, – наголошує Роман Матис. – У реанімації шляху, який наразі працює для туристичних маршрутів, зацікавлена як українська так і польська сторони».
На думку чиновника, є сподівання, що маршрут, на який потрібно затратити відносно невеликі інвестиції, можна не лише реанімувати, але й продовжити до Львова, що зробить місто важливою точкою комунікації з Європою.
«На жаль, сьогодні у нас не має достатнього пасажирського сполучення з Польщею, навіть з Варшавою. Якщо говорити про вантажні перевезення, то тут потрібен особливий тип вагонів та спосіб перевезення», – зазначає чиновник.
Обласну владу цікавлять два проекти, які планують обговорювати з керівництвом «Укралізницею» та Львівською залізницею: створення логістичного хабу для вантажних перевезень, у напрямку, де колія вже існує (Перемишль-Хирів-Нижанковичі) і продовження маршруту до Львова.
«Це був би не просто черговий маршрут, а великий логістичний хаб, важливий пункт перевантаження вантажів з або до Європи та загалом дуже цікава пропозиція для логістичного бізнесу, – розповідає Роман Матис. – Після цього можна очікувати ще більший приплив інвестицій в інфраструктуру Львівщини».
Важлива не кількість інвестованих грошей, а якість їх використання
«Не можна сказати, що ми орієнтуємось більше на внутрішніх чи на зовнішніх інвесторів, адже насправді дуже важливим є кожен. Але коли мене питають, скільки ми плануємо залучити інвестицій у грошовому еквіваленті, то я ставлю запитання у відповідь, чому ми все міряємо грошима, – каже Роман Матис. – Справді важливими є два показники, що свідчать про якість залучених інвестицій: кількість створених робочих місць і рівень оплати праці. Якщо ці два показники виростуть хоч на певний відсоток, то це вже свідчить про якісну роботу і, прогнозовано, хороший результат».
«Не дивно, що саме ці два показники є основними точками конкуренції для далекоглядних інвесторів і це стимулює компанію створювати максимально вигідні умови для працівників» - наголошує Роман Матис
«Через девальвацію гривні ми можемо запропонувати потенційному іноземному інвестору доступну робочу силу, але, натомість, серйозна компанія обов’язково повинна закласти формулу росту заробітної плати, яка, врешті-решт, і мотивує працівників не залишати підприємство».
Відсоткові кредитні ставки для закордонних компаній 2-3%, для українських – 12-13%
В іноземного інвестора - ширша географія ведення бізнесу: прибутки в одній частині, а витрати в іншій, що зумовлено переміщенням капіталів. Наприклад, відкриття заводів в Україні відбувається за рахунок кредитування європейського банку, яке гарантується іншими підприємствами.
Натомість, фінансування в іноземній валюті та девальвація гривні призвели до того, що вартість будівництва в Україні сьогодні є досить низькою. І ця проста математика дозволяє іноземному інвестору вийти на український ринок, тоді як український підприємець обмежений високими відсотковими ставками на отримання кредиту.
«Якщо закордонна компанія за кордоном може отримати кредит під 2-3%, то українська – мінімум 12-13% в іноземній валюті, враховуючи ризик зміни курсу», – наголошує Роман Матис.
Формула переконування європейських інвесторів
«Коли ми спілкуємося, наприклад, з польськими бізнесменами, які хочуть розширити підприємство та отримати нових клієнтів, то, передусім, продаємо їм можливості Львівської області, – каже Роман Матис. – Мовляв, «для того, щоб відкрити новий контракт з клієнтами, вам треба збільшити виробництво. Це досить затратний процес і ви повинні інвестувати, умовно кажучи, 5 млн євро. У той час на території Львівської області ви можете розмістити таке ж підприємство, яке дасть вам можливість підписати нові контракти і при цьому отримати позитивну різницю в оплаті праці та вартості сировини. Відтак, маржинальність вашого бізнесу буде в рази вища, а, отже, і дохідність теж зросте, в порівнянні з тою, що є у Польщі. Відповідно повернення інвестицій відбуватиметься набагато швидше».
Співпрацюючи таким чином відкриваються нові контракти і великі компанії виявляють інтерес до українського ринку. До прикладу, компанія «Green Factory» (виробництво салатної продукції), яка сьогодні має два заводи у Польщі та тисячі гектарів власних земель, зареєструвала компанію в Україні. І обслуговування українського ринку українською-польською компанією вже відбувається. Паралельно здійснюється пошук землі для вирощування продукції вже в Україні.
Відтак, якби український ринок не був комфортним, то компанія і надалі покривала потреби українського ринку продукцією іноземних компаній. А оскільки швидкість повернення інвестицій в сучасних умовах досить висока, то набагато вигідніше впроваджувати виробництво тут для забезпечення ринку України, аніж перевозити продукцію на великі відстані.
200 євро – зарплата за роботу, що не потребує високої кваліфікації
Сьогодні, через високий рівень безробіття, на Львівщині існує значний потенціал робочої сили. За статистикою це 8,5-9% (зареєстровані у фонді зайнятості), але насправді число стягає 22-25%.
«Потенціал робочої сили є, але люди працюватимуть тільки за умови гідної оплати праці, – каже Роман Матис. – Інвестори завжди цікавляться рівнем зарплати на Львівщині (в середньому 3-4 тисячі), але треба розуміти, що це не нормально. На мою думку, працівник, який робить так звану механічну роботу і для його навчання затрачено всього тиждень тренувань, повинен отримувати 200 євро після оподаткування».
«Також кожного нового інвестора ми стараємося зв’язатися з центрами, що займаються професійним технічним навчанням, для того, щоб вони спільно вносити корективи у навчальну програму і майбутні працівники отримували, окрім азів, вузькоспеціалізовані навички для конкретного виробництва і були потрібні компаніям на ринку», – зауважує Роман Матис.
Через 10 років зарплати на Львівщині сягнуть рівня оплати праці у Польщі
На думку Романа Матиса динаміка у Львівському регіоні є позитивною і з таким підходом до інвестування через 10 років ми матимемо рівень оплати праці на рівні Польщі, а для цього важливо запропонувати інвесторам вигідний клімат і пам’ятати, що іноземний бізнес розпочне будівництво підприємства на Львівщині лише тоді, коли буде можливість продавати продукт і на українському ринку.
Львівська область найзручніша для комунікації з Європою
Львівська область є найзручнішою для комунікації з Європою, тому для іноземних інвесторів і внутрішніх експортерів існує серйозний потенціал переміщення вантажів чи розміщення нових виробництв. Тому сьогодні Львівщина не має потреби конкурувати з жодною з сусідніх областей і є лідером по залученню інвестицій.
«Єдине з чим нам потрібно конкурувати – це з системою, яка ще не до кінця змінилася і в цьому контексті не має кращих «адвокатів» для підприємств Львівщини, як той бізнес, що вже успішно працює, – наголошує Роман Матис. – Також ми сподіваємось, що, створивши умови бізнесу, який вже працює на Львівщині, про наш регіон дізнаються інші іноземні інвестори, які згодом захочуть відкрити тут підприємства».
Які підприємства запрацюють у найближчому майбутньому?
«Сьогодні існує 15-20 компаній, з якими ведуться постійні перемовини, відтак, на ринку Львівщини незабаром виростуть нові потужні підприємства. Наприклад, завод «Nexans» у Бродах, який планують запустити на початку 2017 року. В листопаді цього року заплановано відкриття нового підприємства «Galicia Greenery», яке має на меті збудувати теплиці, загальною площею 5 тисяч кв м. А також бельгійський виробник меблів, компанія «HIMA», яка має на меті відкрити підприємство у Бориславі та створити близько 500 робочих місць», – запевняє Роман Матис.
Підготувала Оксана Лісна
Фото: Руслан Гуменюк, Прес-служба ЛОДА
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»