фото: Tvoemisto.tv
Інтернет чи Всемережжя: мовознавець про чужизми та суржик у Львові
Про мову львів’ян
На жаль, у Львові я чую дуже багато суржику. Побутову мову не можу поставити як добрий мовний приклад нікому, навіть якщо цією мовою розмовляють у Львові. Люди про мову просто не дбають. Зникає культура мовлення, на те немає жодної пропаганди від жодного міністерства. Цю культуру також не пропагує, на жаль, телебачення. Зараз побутує підхід: навіщо нам думати, як треба говорити? І він є згубним, тому що перемішується українська мова з російською. Якщо ми беремо побутовий рівень, то загалом це перетворюється на суржик, оскільки ми маємо дуже великий тиск з боку російської мови, а з іншого боку – це вплив англійської мови, англіцизмів. Ось ці дві течії, і посередині – українська, вони перетворюють нашу мову в отакий неприємний і загрозливий стандарт, який і так «поймут». Я можу вам розказати будь-що і ви мене зможете зрозуміти... Ніхто не дбає про чистоту мови, ніхто не задумується, що, для прикладу, на будь-яке запозичення з інших мов існує український відповідник.
Сьогодні рівень потреб є низьким. Найпродаванішою книжкою українською мовою на Форумі видавців цьогоріч стала «Де їсть та з ким спить Ольга Фреймут». Звичайно, вона зробила собі промоцію на телебаченні й тому є популярною, але це також певний зріз, показник.
Львівська ґвара і суржик
Діалект – це одне з джерел формування і наповнення мови, один із струмків, який йде з народу. Ось тут його не треба плутати з суржиком. Бо суржик – це є нашарування чужизмів, а діалект – це те з чого формувалася мова. Звичайно, що закарпатський діалект незрозумілий львів’янину і навпаки. Але ж ці слова мали впродовж століть великий вплив на формування літературної мови. Тобто, багато діалектів стали стандартними словами, якими ми сьогодні послуговуємося. Звичайно, що ми маємо право мати свою історичну ґвару, свій діалект. Поляки, французи, німці, японці – нації, в яких переважає мовний патріотизм і вони власне своєю автентикою, самобутністю борються проти заполонення їхніх мов глобальними явищами. Кожна з цих мов має відповідник слову інтернет, комп’ютер, і вони його висувають в популярний спосіб,зокрема й для туристів, і цим пишаються. В Україні також існує відповідник слову інтернет – всемережжя. Це не мій новотвір, а Юрка Зеленого, співавтора у роботі з словником «Мова – не калька». От, наприклад, у 20-30-х рр. хімія називалась хемія. Сьогодні ви називаєте зал, а правдивою українською мовою – зала. Ви кажете кафедра, а українською мовою – катедра (наголос на КА). А до слова, пораджу всім дивитися новини каналу СТБ, які використовують Харківський правопис 1933-го року, так звану скрипниківку. За 20 хвилин випуску можна знайти до десятка гарних висловів і слів. Чого тільки варта заміна добрий день – на добридень.
Про мовний етикет Facebook
У соціальній мережі facebook зареєстровано 4 мільйони українців, що становить 10% населення. Є приблизно два десятки активних спільнот, які пропагують чисту українську мову. Серед них «Словотвір та «Чиста мова». Їхні учасники під якусь гарну світлину вкраплюють слово з наголосом й дають його значення. І це роблять у популярний спосіб. Воно набере велику кількість вподобайок (лайків, слово «вподобайка» запропонував використовувати в мережі Тарас Береза, словотвір належить Юрку Зеленому. – Ред.) й розвине цікаве обговорення. Є такі обговорення, які тривають по декілька днів і перевершують напругу, яка є на фізичних, наукових конференціях, де, здебільшого, все зрозуміло. До facebook доєднуються люди, які, власне, висловлюють свою думку і мова тут стає лакмусовим папірцем. У цій соціальній мережі зареєстровані люди з різних регіонів, тому в кожного своя позиція. У мене були такі випадки, що ми по чотири дні сперечалися про те чи інше вживання слова. Потім я зрозумів, що доводити комусь щось, знаєте, справа не вдячна, але мені ніхто не заважає показати, як воно є насправді. Бо якщо є місяць листопад, то існує ще одна його форма – падолист, то чому я не можу цього використовувати? Це не я вигадав, є посилання на падолист і в художній літературі, і поезії. Я вважаю,що в такий спосіб відновлювати українські слова є дуже добре.
Про власну діяльність
Ось у мене видання одного словника займає 9 місяців, класичний термін для з’яви дітища(сміється). Все залежить від умов, роботи видавництва. Напередодні свята святого Миколая якраз має вийти казка для дітей.
Вже чотири роки я опосередковано і прямо є частиною видавництва «Апріорі», практично найбільшого у Львові. Попри два десятиліття успішної роботи через видавництво пройшло понад 500 авторів. Для мене словникарство починалось як хобі. Загалом я до нього прийшов через англійську мову. Біля пам’ятника Федорову, у Львові, можна придбати різні види видань – і українською, і російською, і англійською. Я тоді почав багато купувати західних бестселерів і з олівчиком це все читав. І з прочитання будь-чого з олівчиком відкладається більше. Я почав звертати увагу на слова, на фрази. Через англійський контекст я прийшов до української мови. Англійська – це, взагалі, мова мого професійного заробітку, а українська мова, в межах укладання словників, була допоміжною. Але, як казав Вольтер: «Рідну мову ми вчимо усе життя, а чужу можна вивчити за 5-6 років». Тому я почав вже два останні словники робити суто українськими. І не прогадав, адже ще є 90% користувачів. Я стою на книжковому форму 11 годин на день, і ці словники купує дуже багато людей. Зараз є попит не лише на український патріотизм, символіку, вишиванки. Зростає попит і на книжки, і це добре. Люди через пошту замовляють книги, і мені надзвичайно приємно, що це і Краматорськ, і Сєвєродонецьк, і Бєлгород-Дністровський, і взагалі такі містечка, назви яких я перший раз чую, і з Харківщини, Донеччини, Херсону.
Про радянщину та її вплив на мову
Період 20-30-х років ХХ ст. – це був дуже активний період українізації. В цей час в Україні було видано близько сто словників. До них були причетні такі ентузіасти як Олена Курило, Майкл Йогансен і плеяда багатьох-багатьох інших, яких, до речі потім розстріляли за ці речі. Вони плекали оцю питому мову українську, яка абсолютно нічого спільного не мала з мовою, яку після 1933-го року принесла радянська влада. Потім і словники стали радянські, їх просто копіювали під один стандарт, щоб звести дві мови докупи і зробити «общий язик».
Слід розрізняти питомі українські слова й ті, що були частиною радянської пропаганди для висміювання української мови. Ці речі, насправді, придумували радянські КВН-ники: «спалахуйка»( в народі – зажигалка. – Автор), «розчепірка» (парасоля), швабрики (сірники) – все це вигадано. Кожне слово треба подивитися в словнику, щоб зрозуміти звідки ноги ростуть.
Нестача культури мовлення відбивається в тому, що людина змушена говорити експромтом і, якщо ви зауважували, часто їй не вистачає українських слів, щоб передати свою думку. Вона каже: «опять двадцять п’ять», бо не знає як це буде українською. А нашою рідною мовою це звучатиме як «і знову за рибу гроші». А я видумав своє авторське, бо працюю ще над проектом «Коли співає мова»,– «і знову про корову». Існує також «в тесноте да не в обиде», а я придумав – «з хлібом, з квасом аби разом».
Книга «Мова не – калька» – це новітній антисуржик сьогодення. У ній є дві колонки: «Так кажуть» –від таких примітивних прикладів, як «да», «прівєт», «пока» і їхні відповідники: «так», «вітаю», «бувай», – до новотворів, та авторських виконань Лукаша, Караванського. Ця книга – це виклик сьогоденню. Я розумію, що не втовкмачу це тим 90% населення, і не маю такої мети. Але знаєте, люди його погортають і воно їм десь відкладеться. З часом воно матиме свій вплив. Я коли укладав цей словник, не знав слова – «відторік», «назадгусь». Я не те що не знав, можливо, десь чув. Але те що ти чуєш, але не використовуєш, і називається пасивним словниковим запасом. Але ось тепер, після цих словників, я їх направду, переводжу в активний словниковий запас, я цими словами оперую.
Коли я хочу сказати у першу чергу, я вже себе ловлю на тому, й вживаю наш відповідник насамперед. Також у тому числі– зокрема, і, погляньте, що природніше. Зокрема ж –природніше. Або як мінімум– щонайменше. І такі конструкції, чи вони совєтизми чи навпаки глобалізми, англіцизми – це все неправильно.
Нам бракує доброго мовного патріотизму, тобто ми ніколи не були імперією, ми ніколи не завойовували інші мови. Хоча, історично так склалося, що навіть борщ і козак це не наші слова, а тюркізми. Якщо поміняти «танк» на «панцирник», це знову ж буде запозика. Але питання в тому, чи варто замінювати. До прикладу, ми маємо таке усталене слово флешмоб, а правильно буде раптівка. Ну нехай воно викликає в нас сьогодні сміх, але якщо через певний час це слово вигулькне в якогось автора, чи то Ірен Роздобудько, чи Сергія Жадана, звичайно, ви будете дивитись на нього вже по-іншому.
Про книги та мову в них
На українському просторі появилося таке сильне ім’я – Мирослав Дочинець. Усім рекомендую. Він пише доступні речі, і в нього дуже багата мова. Василь Шкляр – не побоявся відновити мову 20-30-х років. Дуже багато термінів, зокрема, я використовував у свої працях із творів «Маруся» і «Залишенець». «Звіяні вітром» Маргарет Мітчел – це такий перекладний твір, але він просто «кишить» фразеологізмами. Раджу ці твори читати з олівцем.
Тарас Береза, мовознавець, є автором таких книг як «Гарна мова – одним словом: словник вишуканої української мови», «Сучасний англо-український словник живої мови. Частина 1», «Мова – не калька» та «Практичний англо-український словник фразеологічних синонімів».Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»