
фото: Максима Баландюха/balanduh.com
Не лижами єдиними: що варто знати про піші мандрівки зимовими Карпатами
Безпека
Карпати зимою – це часто небезпечно. Навіть відносно простий маршрут може стати небезпечним при різкій зміні погоди. Також зимою значно легше заблудитися, адже усі стежки присипані снігом. Іноді навіть неможливо повернутися назад стежкою, якою ти ішов, бо її у снігопад не розгледіти.

Найнебезпечніша пора у горах – коли змінюється погода. Підступною є також погода у листопаді та березні, коли начебто не зима: одяг часто не відповідний і після дощу, мокрий до нитки, потрапляєш у зиму і замерзаєш. У березневих походах сніг то тане, то знову замерзає. Тож усі схили перетворюється на суцільну ковзанку.
Одяг
Правильно одягнутися і взутися у зимову мандрівку – найважливіше. Дуже класна штука для зимових гір – це термобілизна. Але навіть якщо її немає, то слід пам’ятати, що на голе тіло потрібно одягати те, що не тримає вологи (а не футболку, як це найчастіше роблять). До прикладу, це може бути шерстяний гольф. Бо коли рухаєшся, то тіло нагрівається, але коли зупиняєшся – то мокрий одяг прилипає і стає у рази холодніше.
Важливо, щоб було зручним і якісним взуття. Воно має бути, насамперед, надійним: щоб не промокало і не рвалося. Коли ночуєш у наметі, не варто залишати взуття надворі – воно замерзає і стає настільки твердим, що зранку вже буває важко одягнути. Досвідчені мандрівники беруть його зі собою у намет, обгортають целофаном і кладуть у спальний мішок.

Також завжди варто мати запасні рукавиці. Може трапитись таке, що одна загубилась або її здуло вітром, і рука починає дуже сильно мерзнути. Від цього увесь організм починає лихоманити. Тому бажано завше брати зі собою запасні рукавиці і шапку. Навіть якщо це трапиться не у тебе, то можна допомогти у халепі друзям.
Коли людина рухається, то їй тепло і не треба багато одягу (іноді достатньо лише термобілизни і куртки), але, коли вона зупиняється, то треба одягти щось тепліше. Окрім флісового светра бажано мати пуховку. Це та річ, яка дуже доречна при зупинках. Якщо температура повітря тримається десь на позначнці -5/-7, то загартовані люди обходяться без неї. Але коли мороз сягає -15/-20, то без пуховки дуже-дуже важко. Коли одягаєш цю річ, то почуваєшся дуже комфортно і з задоволенням готуєш їсти, розводиш вогонь, ставиш намет, бо не мерзнеш.

Дуже важливо подбати про те, щоб сніг не потрапляв у взуття. Для цього зручно використовувати бахіли. Без них сніг потрапляє у взуття, тане і черевики стають мокрими. Часто на снігу утворюється корок льоду – фірн. Якщо губиш стежку й ідеш навпростець, то провалюєшся і кожного разу без бахілів штани закочуються і гострі кристалики льоду ранять ногу.
Вогонь
У зимові мандрівки найчастіше беруть пальник (газовий або бензиновий). Якщо ви ночуєте на хребтах Чорногора чи Боржава, то друзок для багаття ви не знайдете. А за допомогою пальника дуже швидко можна все підігріти. І навіть якщо плануєте ночувати у лісі, все ж бажано мати пальник про всяк випадок зі собою, адже взимку часто обставини складаються не за планом.

А ще – зараз з’явилися на ринку така цікава річ як портативна пічка. Досі такі бачив лише саморобні, а тепер вже можна купити у магазині. Це така наче посудина, до якої прилаштовано маленький гвинт. Він від батарейок крутиться і піддуває кисень у вогонь. Жменьки гілочок достатньо, аби за кілька хвилин закип’ятити літр води. І загалом ця пічка легша за термос і недорога.
Звичайно, якщо ви зупинились десь у лісі, то можна розпалити й багаття. Але від температури вогню сніг топиться і з часом ваша ватра провалюється у глибоку снігову лунку, іноді на півтора метри.
Їжа та алкоголь
Взимку беремо десь такі ж харчі у гори, що й улітку: бажано швидке у приготуванні, а також – калорійне. І, звісно ж, термос із гарячим чаєм. Особливо добре в таких умовах ідуть горішки, родзинки, солодощі. Але шоколадні батончики взимку замерзають і треба докладати багато зусиль, щоб розкусити їх. Але у цьому навіть свій смак.

Брати зі собою алкоголь у гори взимку – надто небезпечна річ. Навіть у помірних дозах розслабляєшся і просто втрачаєш пильність до дрібниць, від яких може залежати життя. У горах взимку й так вистачає пригод, аби додатково «прикрашати» похід. Статистика свідчить, що найчастіше трагічні випадки трапляються у горах саме у періоди новорічних свят, коли люди випивають.
Мандрівки на лижах
Можна, звичайно, у гори ходити і на туристичних лижах. Їх відмінність від гірськолижних у тому, що стопа ноги має можливість рухатися, а не зафіксована. Так звані «скі-тури» популярні за кордоном, але вже можна зустріти їх і у Карпатах. На туристичних лижах легше пересуватися по снігу, бо не провалюєшся.

Навіть зручніше, аніж на снігоступах. На лижі кріпляться спеціальні стрічки – камуса, які не дозволяють скочуватись назад при підйомі. Своєму досвіду походу на туристичних лижах завдячую Володимирові Горону та Тарасові Бандрівському, які справді досвідчені у цьому виді зимових походів.
Маршрути для першої мандрівки
Зимові гори цікаві тим, що це завжди пригоди. Улітку ти можеш, до певної міри, усе спланувати, а зимою – ніколи не знаєш: дістанешся запланованої вершини чи ні. Все залежить від умов і стану снігу. То є цілком реальна історія, що за гарної погоди по протоптаній стежці ти можеш подолати певну відстань за дві-три години, а якщо сніг свіжий, то не пройдеш і за день.

Гора Парашка знаходиться близько 10 кілометрів на захід від містечка Сколе (Львівська область). Це найвища вершина Сколівських Бескидів. Висота гори становить 1268,5 метрів над рівнем моря. Саме з Парашки добре можна роздивитись навколишні краєвиди і, за хорошої погоди, навіть побачити Львів. Маршрут на гору починається з міста Сколе (10 км довжиною і 800 м угору).
Маршрут на гору Лопата складає довжину 8,5 кілометрів та набір висоти близько 800 метрів. Починається цей маршрут в місті Сколе біля мосту через річку Опір, де знаходиться відпочинкова зона. Саме тут впадає в річку Опір Павлів потік та розміщене міське озеро.
Чи варто йти
Такий відпочинок на любителя, але він не набридає. Бо кожен похід, то якась нова історія, у якій від тебе мало що залежить. Бо ти не знаєш чи вдасться дійти до тої вершини, чи ні. Мені найбільше у таких мандрівках подобається те, що ти «померзнеш» два дні, а потім півроку згадуєш їх, коли лягаєш спати у тепле ліжко. Після подібного відпочинку починаєш цінувати якісь, здавалося б, зовсім банальні речі.

Розмовляла Наталія Середюк
Фото – Максима Баландюха
Інтерв'ю Твого міста
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид
- Грибовицьке сміттєзвалище. План «А» Садового
- А ви вже домовились із сусідом? Як у Львові створюють ОСББ
- Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги
- !FESTrepublic: як на місці заводу у Львові будують ще одне місто
- Незрячість – не вирок. Я пишу коди на рівні з усіма програмістами
- «У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?
- Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»
- Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина із аутизмом
- «Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про свої особливості, дружбу та роботу
- Богдан Волошин про справжніх галичан та «діснейленд» у Львові
- ДЦП успіху і щастю не перепона. Історія львівського перекладача
- Одне життя на мільйони
- Жінка – не кінь: 8 думок про свято 8 березня
- Війна змінила мене на краще. Доброволець, який розвиває громадський простір Львова
- Найсильніші ми. Про Львів, шахи і гендер
- Як у Львові помолодшало статеве життя і чому кожна п’ята пара – безплідна
- Що приховують польськомовні написи у Львові
- Лікар про public health у Львові, епідемії та дитячі хвороби, яких не помічають батьки
- Чого Львів може навчитись у мера-француза з Глухова. Відео
- Від Майдану до аеропорту: історія студентки, яка воювала в АТО
- Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів’янки
- Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста
- Дві львівські вулички: одна проблема – різні рішення
- Місія здійсненна: коли Львів позбудеться маршруток
- Син чи дитина. Чому хлопчик – «бажаніша» дитина, аніж дівчинка