фото: Максима Баландюха/balanduh.com

фото: Максима Баландюха/balanduh.com

Не лижами єдиними: що варто знати про піші мандрівки зимовими Карпатами

3106 0
Зручно облаштовані траси, інколи навіть зі штучним снігом, лижі, і, звичайно ж, витяг, який підійме усіх на потрібну висоту. Зазвичай зимові гори викликають саме такі асоціації. Але Карпати узимку можуть бути різними, як і гірський відпочинок. Що треба знати перед тим, як наважитись на пішу мандрівку горами розповів Tvoemisto.tv львівський фотограф і просто завзятий турист Максим Баландюх.

Безпека

Карпати зимою – це часто небезпечно. Навіть відносно простий маршрут може стати небезпечним при різкій зміні погоди. Також зимою значно легше заблудитися, адже усі стежки присипані снігом. Іноді навіть неможливо повернутися назад стежкою, якою ти ішов, бо її у снігопад не розгледіти.

Найнебезпечніша пора у горах – коли змінюється погода. Підступною є також погода у листопаді та березні, коли начебто не зима: одяг часто не відповідний і після дощу, мокрий до нитки, потрапляєш у зиму і замерзаєш. У березневих походах сніг то тане, то знову замерзає. Тож усі схили перетворюється на суцільну ковзанку.

Одяг

Правильно одягнутися і взутися у зимову мандрівку – найважливіше. Дуже класна штука для зимових гір – це термобілизна. Але навіть якщо її немає, то слід пам’ятати, що на голе тіло потрібно одягати те, що не тримає вологи (а не футболку, як це найчастіше роблять). До прикладу, це може бути шерстяний гольф. Бо коли рухаєшся, то тіло нагрівається, але коли зупиняєшся – то мокрий одяг прилипає і стає у рази холодніше.

Важливо, щоб було зручним і якісним взуття. Воно має бути, насамперед, надійним: щоб не промокало і не рвалося. Коли ночуєш у наметі, не варто залишати взуття надворі – воно замерзає і стає настільки твердим, що зранку вже буває важко одягнути. Досвідчені мандрівники беруть його зі собою у намет, обгортають целофаном і кладуть у спальний мішок.

Також завжди варто мати запасні рукавиці. Може трапитись таке, що одна загубилась або її здуло вітром, і рука починає дуже сильно мерзнути. Від цього увесь організм починає лихоманити. Тому бажано завше брати зі собою запасні рукавиці і шапку. Навіть якщо це трапиться не у тебе, то можна допомогти у халепі друзям.

Коли людина рухається, то їй тепло і не треба багато одягу (іноді достатньо лише термобілизни і куртки), але, коли вона зупиняється, то треба одягти щось тепліше. Окрім флісового светра бажано мати пуховку. Це та річ, яка дуже доречна при зупинках. Якщо температура повітря тримається десь на позначнці -5/-7, то загартовані люди обходяться без неї. Але коли мороз сягає -15/-20, то без пуховки дуже-дуже важко. Коли одягаєш цю річ, то почуваєшся дуже комфортно і з задоволенням готуєш їсти, розводиш вогонь, ставиш намет, бо не мерзнеш.

Дуже важливо подбати про те, щоб сніг не потрапляв у взуття. Для цього зручно використовувати бахіли. Без них сніг потрапляє у взуття, тане і черевики стають мокрими. Часто на снігу утворюється корок льоду – фірн. Якщо губиш стежку й ідеш навпростець, то провалюєшся і кожного разу без бахілів штани закочуються і гострі кристалики льоду ранять ногу.

Вогонь

У зимові мандрівки найчастіше беруть пальник (газовий або бензиновий). Якщо ви ночуєте на хребтах Чорногора чи Боржава, то друзок для багаття ви не знайдете. А за допомогою пальника дуже швидко можна все підігріти. І навіть якщо плануєте ночувати у лісі, все ж бажано мати пальник про всяк випадок зі собою, адже взимку часто обставини складаються не за планом.

А ще – зараз з’явилися на ринку така цікава річ як портативна пічка. Досі такі бачив лише саморобні, а тепер вже можна купити у магазині. Це така наче посудина, до якої прилаштовано маленький гвинт. Він від батарейок крутиться і піддуває кисень у вогонь. Жменьки гілочок достатньо, аби за кілька хвилин закип’ятити літр води. І загалом ця пічка легша за термос і недорога.

Звичайно, якщо ви зупинились десь у лісі, то можна розпалити й багаття. Але від температури вогню сніг топиться і з часом ваша ватра провалюється у глибоку снігову лунку, іноді на півтора метри.

Їжа та алкоголь

Взимку беремо десь такі ж харчі у гори, що й улітку: бажано швидке у приготуванні, а також – калорійне. І, звісно ж, термос із гарячим чаєм. Особливо добре в таких умовах ідуть горішки, родзинки, солодощі. Але шоколадні батончики взимку замерзають і треба докладати багато зусиль, щоб розкусити їх. Але у цьому навіть свій смак.

Брати зі собою алкоголь у гори взимку – надто небезпечна річ. Навіть у помірних дозах розслабляєшся і просто втрачаєш пильність до дрібниць, від яких може залежати життя. У горах взимку й так вистачає пригод, аби додатково «прикрашати» похід. Статистика свідчить, що найчастіше трагічні випадки трапляються у горах саме у періоди новорічних свят, коли люди випивають.

Мандрівки на лижах

Можна, звичайно, у гори ходити і на туристичних лижах. Їх відмінність від гірськолижних у тому, що стопа ноги має можливість рухатися, а не зафіксована. Так звані «скі-тури» популярні за кордоном, але вже можна зустріти їх і у Карпатах. На туристичних лижах легше пересуватися по снігу, бо не провалюєшся.

Навіть зручніше, аніж на снігоступах. На лижі кріпляться спеціальні стрічки – камуса, які не дозволяють скочуватись назад при підйомі. Своєму досвіду походу на туристичних лижах завдячую Володимирові Горону та Тарасові Бандрівському, які справді досвідчені у цьому виді зимових походів.

Маршрути для першої мандрівки

Зимові гори цікаві тим, що це завжди пригоди. Улітку ти можеш, до певної міри, усе спланувати, а зимою – ніколи не знаєш: дістанешся запланованої вершини чи ні. Все залежить від умов і стану снігу. То є  цілком реальна історія, що за гарної погоди по протоптаній стежці ти можеш подолати певну відстань за дві-три години, а якщо сніг свіжий, то не пройдеш і за день.

Дуже добре ходити тими шляхами, де ти бував улітку. Бо зимою легко заблукати і, якщо це трапиться, то хоча б приблизно зможеш зорієнтуватися. Для першої мандрівки я б радив обирати маршрути на один день, так звані «маршрути вихідного дня», бо одразу ночувати у горах взимку не бажано. Хорошим варіантом може стати гора Парашка або ж Лопата. Складніші походи на Чорногору, Мармароси – лише згодом і з досвідченими туристами.


Гора Парашка знаходиться близько 10 кілометрів на захід від містечка Сколе (Львівська область). Це найвища вершина Сколівських Бескидів. Висота гори становить 1268,5 метрів над рівнем моря. Саме з Парашки добре можна роздивитись навколишні краєвиди і, за хорошої погоди, навіть побачити Львів. Маршрут на гору починається з міста Сколе (10 км довжиною і 800 м угору).

Маршрут на гору Лопата складає довжину 8,5 кілометрів та набір висоти близько 800 метрів. Починається цей маршрут в місті Сколе біля мосту через річку Опір, де знаходиться відпочинкова зона. Саме тут впадає в річку Опір Павлів потік та розміщене міське озеро.

Чи варто йти

Такий відпочинок на любителя, але він не набридає. Бо кожен похід, то якась нова історія, у якій від тебе мало що залежить. Бо ти не знаєш чи вдасться дійти до тої вершини, чи ні.  Мені найбільше у таких мандрівках подобається те, що ти «померзнеш» два дні, а потім півроку згадуєш їх, коли лягаєш спати у тепле ліжко. Після подібного відпочинку починаєш цінувати якісь, здавалося б, зовсім банальні речі.

Максим Баландюх – львівський фотограф, засновник і викладач Школи фотографії імені Дієґо Марадони, у минулому – журналіст. Не любить розповідати про себе, каже, що більше про нього розкажуть його світлини. Останні 15 років намагається 2-3 рази за сезон ходити у піші мандрівки зимовими Карпатами, найдовша із яких тривала 4 дні. Має традицію зустрічати у горах першу та останню неділі зими.

Розмовляла Наталія Середюк

Фото – Максима Баландюха

Інтерв'ю Твого міста