Незрячість – не вирок. Я пишу коди на рівні з усіма програмістами
Бути програмістом вирішив ще зі школи
Я вчився в Києві, спершу в спеціалізованій школі, а потім, ще чотири роки, – у звичайній. Думаю, що навчання в одному середовищі із зрячими дітьми й вплинуло на моє ставлення до життя. Я зрозумів, що можу жити на рівні із людьми без фізичних обмежень, спілкуватися з ними, бути теж соціалізованим.
Саме у школі я почав серйозно замислюватися над тим, що хочу стати програмістом, і ріс із думкою, що це та сфера, у якій хотів би працювати. Після закінчення школи, я вступив до Національного авіаційного університету на факультет комп’ютерних наук (кафедру інженерії і програмного забезпечення). Впродовж навчання усі завдання я виконував на комп’ютері, навіть на лекції міг вільно працювати за комп’ютером і писати все, що треба.
Працював фрілансером, але така робота дуже швидко набридла
Повернувшись додому, у Кам’янець-Подільський, я почав працювати фрілансером, але з часом мені це набридло. І вирішив, що варто шукати роботу, на яку ходив би щодня, працював у колективі, спілкувався наживо з іншими програмістами. З цією метою торік переїхав до Львова і зараз працюю вже в другій компанії, яка взяла мене на роботу.
Читайте також: ДЦП успіху і щастю не перепона. Історія львівського перекладача
Спеціальна програма перетворює все, що є на екрані, на звуки
Сьогодні, будучи незрячим, не важко працювати програмістом. Є спеціальна програма «NonVisual Desktop Access», яка перетворює практично все, що є на екрані, на звуки мови. Вона читає не лише текст, але й різні символи та зображення. Тому я сиджу у навушниках і слухаю переклад того, що зображено на екрані. За таким принципом і переписуюся у чаті із співробітниками. Це не так вже й важко, адже українську, англійську та російську розкладку клавіатури я теж вивчив вже дуже давно.
У програмуванні не має нічого надскладного і для незрячих
Не можу сказати, що були моменти на шляху до вивчення програмування, які мені тривалий час не вдавалися. Звісно, коли вчиш щось нове, завжди важко, але це аж ніяк не залежить від того зряча людина, чи ні. Щодо самого коду, то пишу його на рівні з усіма програмістами, адже коли зникає бар’єр між тобою і джерелом інформації, ти можеш знайти та вивчити практично все, що завгодно.
Здебільшого я займаюся функціональним програмуванням, зокрема back-end-розробкою, тобто працюю над тим, що можу реально виконати, враховуючи фізичні обмеження. А над верстанням сайту, створенням фронтальних сторінок та інтерфейсом працюють вже інші програмісти.
Технологічних можливостей для незрячих багато – слід просто їх відстежувати
Триває активний розвиток технологій, які допомагають спростити життя людям із вадами зору. Я звісно мотивований стежити за таким новинками. Ті самі «Android» і «Windows» постійно вмонтовують нові технології, додатки, які підвищують їхню доступність для користувачів з обмеженими можливостями. І сьогодні насправді є дуже багато можливостей для незрячих, особливо, що стосується роботи з комп’ютерами чи телефонами. Весь секрет у тому, що потрібно опановувати новинки у міру необхідності, бо просто вчити щось, що тобі наразі не потрібно, неефективно. Якщо ти не використовуєш знання, то вони забуваються.
Роботодавців цікавив мій професіоналізм, а не моя незрячість
Я був на багатьох співбесідах, але скрізь були певні умови, вимоги до роботи, які я суто технічно, через незрячість, не міг виконати. Я не засмучувався через те, що мене не беруть, а просто вчився далі і зосереджувався на тому, що я можу запропонувати і які функції можу виконувати.
Ймовірно, є роботодавці, які звертають увагу на фізичні вади і не хочуть брати таких працівників на роботу, але зі мною, на щастя, такого не траплялося. Всіх цікавив тільки мій професіоналізм. На фірмі, де я працюю зараз, я проходив онлайн-співбесіду через Skype, попередньо надіславши резюме. Директор розпитав, що я знаю, де навчався, де працював, які функції можу програмувати, чого ще не знаю і таке подібне. Моя незрячість не дуже збенетежила його, я виконав тестове завдання, яке усім сподобалось, і почав працювати.
Читайте також: «Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про аутизм, дружбу та роботу
Як Львів може стати комфортнішим для незрячих людей?
У Львові доволі комфортно жити. У мене не виникає особливих проблем із пересуванням у місті, тим паче, що я маю спеціальну програму на телефоні, яка діє за принципом навігатора. Я можу бажати того, що й більшість львів’ян – ремонту доріг, облаштування плавних переходів між дорогою та хідником і ще більше світлофорів із озвученням. Сьогодні існує також непогана ініціатива – озвучення на трамвайних зупинках прибуття того чи іншого трамваю. Для реалізації цієї ініціативи навіть було створено електронну петицію. Я теж голосував за неї, але, на жаль, вона не набрала відповідної кількості голосів.
Завжди потрібно жаліти лише тих, які не мають бажання вчитися
Люди з особливими потребами очікують певної підтримки з боку влади, суспільства, проте вони вчаться непогано давати раду, виходячи зі своїх можливостей. Не треба аж надто драматизувати їхнє становище, адже насправді потрібно жаліти тих, які не мають бажання розвиватися, вчитися. А якщо це бажання є, то жодна фізична вада тебе не зупинить. Звісно є незрячі, і мої знайомі також, які сидять вдома, ніде не працюють. Я намагаюся говорити з ними, пояснювати, що найгірше, що може бути – це сидіти на одному місці і нічого не прагнути. У кожного свій шлях і треба просто робити те, що тобі подобається, не зосереджуючись на поганому.
Розмовляла Оксана Лісна
Фото Мар'яни Валько
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»