Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
«Територія терору» – закуток біля залізничного моста через проспект Чорновола, Тут, на місці колишньої пересильної тюрми №25 та єврейського гетто, має постати меморіальний музей жертв тоталітарних режимів. У липні 2016 року музей прийняли до комунальної власності, проте конкурс на посаду директора вдалося провести лише за рік.
7 вересня конкурсна комісія Львівської міської ради обрала з-поміж двох претендентів на посаду директора музею. Претендентів спершу було троє, але Володимир Довжинський, який доти виконував обов’язки директора музею, знявся з конкурсу, оголосивши його нелегітимним. Перемогла культурна менеджерка Ольга Гончар; її опонент, співробітник музею «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний, був рекомендований на посаду заступника директора з наукової роботи. Співробітники музею оголосили страйк, проте невдовзі, зустрівшись із представниками міської ради, призупинили його. За словами Ольги Гончар, страйк не був спрямований проти неї. Свою версію того, що відбувається в музеї, та бачення його розвитку вона сформулювала в інтерв’ю Tvoemisto.tv.
Фото з сайту музею
– Тринадцятого вересня в мене був оформлений контракт, і відтоді я директорка музею. З 19 по 25 вересня колектив страйкував. Зараз він тимчасово призупинений, і ми намагаємося працювати над поточними проектами музею. Зокрема, виставкою до 75-річчя УПА. Я знаю, що конкурс оскаржили в суді. Ми спілкуємось із колективом і намагаємось знайти точки дотику. Принаймні, я зі свого боку роблю все, що можу й не можу, щоб допомогти нашій комунікації. Ігоря Дерев’яного призначено заступником із наукової роботи – це один із перших прецедентів, коли конкурсанти, які подавались на одну посаду, працюють в одній команді.
Як минуло знайомство з колективом?
Зі мною на представлення прийшли представники управління культури Львівської міської ради. А оскільки саме проти них спрямований протест співробітників, відразу почалося з’ясування відносин. Під час страйку ми провели збори трудового колективу, на яких я побачила: головне бажання працівників – відкрити музей. Для України є вкрай важливим створювати нові музеї.
Чому конкурс удалося провести лише з третього разу?
Можливо, через те, що конкурси проводилися за новим, іще не напрацьованим законом. Але це перший відомий мені випадок, коли конкурс проведено лише з третьої спроби. Все, що я могла зробити в цій ситуації – постійно подавати документи. Я не могла зійти на півшляху й мусила йти до кінця. Якщо навіть результати цього конкурсу будуть скасовані, й оголосять четвертий, я буду подаватися знову. До того ж, тепер я знаю набагато більше про роботу цього музею.
Навіщо вам це – робота керівника бюджетної установи?
Я завжди йшла до цього і всі мої роботи були пов'язані з музеєм. Я завжди мріяла працювати в музеї, це моя мрія, місце, де мені добре.
Як менеджерка культурних проектів я маю амбіцію створити велику інституцію. Це була можливість спробувати себе в новій ролі, прийняти новий виклик. Мені здається, що, хоч бюджетні установи багато в чому обмежені, вони мають величезний ресурс, якого не мають інші проектні менеджери, які роблять проекти на рік-два.
Читайте також: Молодий директор старих книжок. Що відбувається з львівським Музеєм книги
Це також виклик професійний: за час роботи тут я відкрила для себе багато нового про те, як працює державна система. Найцікавіше, що справді є багато ресурсів і є можливість із ними працювати. В усіх мінусах треба шукати плюси, кожну кризу перетворювати на можливість. Музей має нове приміщення, нормальне розташування, він у місті з доброю інфраструктурою, куди можна долетіти з усіх точок світу. Він має потенціал бути чимось новим у музейній сфері. Більшість музеїв в Україні застаріли, ми ж робимо щось в абсолютно новому форматі. Спробувати варто. Я не говорю, що зроблю революцію за рік і все зміниться, але я б хотіла, щоб люди ходили в музей, щоб для них це було важливо.
Читайте також: Шекспір, туристи й сортування сміття: як зміниться Львівський ляльковий театр
Сьогодні навряд чи можна сказати, що музей – місце, яке вабить молодь…
То зробимо так, щоб музей став місцем, куди піде молодь!
В якому стані фонди музею?
Їх немає. В принципі не передбачено. І фондового приміщення немає. Колеги мають фотографії, відео, скани, деякі фільми. Я ще маю визначити, що є на балансі музею. Також для музею не було передбачено адміністративної будівлі, тому частина команди зараз працює в ратуші, а інша – на Кирилівській, у витверезнику. Лише декілька людей час від часу буває в музеї. Працювати в умовах розірваної команди важко: люди мають бачити один одного, а не лише спілкуватись у фейсбуках і поштах. Про це також говорили на зборах.
Читайте також: Бандера досі «воює». Руслан Забілий про культ Перемоги та маніпулювання минулим
Що ви плануєте зробити, аби музей почав повноцінно працювати?
Спочатку я б хотіла налагодити комунікацію всередині колективу та провести аудит, інвентаризацію того, з чим ми будемо працювати. Виходячи з цього, зрозуміти, що в нас із експозицією та з приміщеннями – бо вже зрозуміло, що деякі будівлі треба ремонтувати.
Я б хотіла, щоб музей став платформою для співпраці науковців та експертів, університетів та шкіл, щоб тут відбувались дискусії та обговорення. Крім того, музей прив’язаний до певного місця – львівського гетто, колишньої пересильної тюрми. Ми маємо дослідити цю тему та презентувати її в форматі певного продукту. Я хочу, щоб музей став місцем обговорення незручних тем, які стосуються пам’яті та роботи з пам’яттю. Мені здається, що це актуально й цікаво, і наша публіка потребує певної інтелектуальної ін’єкції.
Фото з сайту музею
Які конкретно це можуть бути дискусії?
Я б хотіла зібрати на наукову конференцію музейників, які працюють із пам’яттю різних країн – Німеччини, Польщі, Ізраїлю. Митців, які працюють із подібними темами, можливо, якісь експериментальні студії – всіх, хто може поділитися своїм досвідом і представити тему дослідження минулого цього місця.
Мені дуже сподобався формат роботи Центру міської історії цього літа. Там працювала експертна лабораторія, що розробляла проект єврейського музею. Це було дуже цікаво! Хотілося би провести подібне на базі «Території терору».
Також будемо вивчати всі наші попередні дослідження – розкопки, інтерв’ю тощо. З цієї бази можна зробити інтерактивний продукт, щоб експозиція не просто лежала чи висіла на стінах, а була подана сучасно й цікаво. Я вже отримую запити щодо проведення заходів у нашому музеї – показу фільмів, дискусій, спільних проектів.
Фото Українського кризового медіацентру
Що позитивніше ми зараз будемо звучати, то більше зможемо отримати речей, про які поки що навіть не здогадуємось. Меценати вже пропонували нам передати речі з приватних колекцій. На мене виходив Слов’янський краєзнавчий музей, який займається розкопками поховань воїнів, із пропозицією провести конференцію, яка би зібрала всіх науковців цього профілю зі всієї України. Процеси йдуть – попри кризову ситуацію, нами цікавляться. Ми маємо вистояти та порозумітися, бо музей понад усе, й ми маємо його відкрити врешті-решт.
Читайте також: Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
Раніше ви займалися проектом «Музей відкрито на ремонт», метою якого було навчити музейників сучасних тенденцій у цій сфері та дослідити, наскільки українські музеї готові до змін. Чим закінчився проект?
Донбаські музеї отримали нову техніку, почали трохи інакше працювати, більше приділяти уваги піару та комунікації, робити певні проекти, знаходити свої фішки. Вони підняли питання про розширення приміщень і почали комунікувати з іншими музеями. По завершенні проекту до нас звернулись Донецький і Луганський обласні музеї, які відновлюють свою роботу на вільній території. Все це для мене є осучасненням, і навіть те, що музеї почали комунікувати один з одним – це також сучасність. Зараз почався другий етап проекту, але його подробиці ще не розголошуються.
Чи були у вас конфлікти з музейниками, які не сприймали змін, у межах цього проекту?
В цілому відгуки працівників музеїв були позитивними, проте завжди є люди, яким у принципі ніколи нічого не подобається. Не знаю, що з такими людьми можна вдіяти. Треба працювати з тими, хто хоче працювати. Невеликі конфлікти все ж траплялися – наприклад, на нашого донора раз налетіла наглядачка, вимагаючи, щоб він не говорив голосно в музеї. Ми зробили їй зауваження.
У Слов'янському краєзнавчому музеї
А в музеях можна говорити голосно?
Можна! Не знаю, хто придумав цей легендарний міф. Музей – це місце, куди ти заходиш, знаючи, що на тебе не будуть кричати. Ти можеш сам походити й почитати, дослідити, сісти-встати. Й вийти звідти не з відповідями, а з запитаннями. Тут немає наративу «ти прийшов і тобі все стало ясно». Хочу, щоб до нашого музею люди заходили, і їм нічого не було ясно. Щоб вони, навпаки, повертались, заходили до бібліотеки, розпитували наших науковців про те, що їм не зрозуміло.
Микита Гладченко
Інтерв'ю Твого міста
- Кожна 5-6 пара в Україні безплідна. Інтерв’ю з директоркою перинатального центру
- Які об'єкти на Львівщині пошкодили ракети. Розмова з головною архітекторкою області
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту