Фото: Катерина Москалюк

Фото: Катерина Москалюк

Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»

6800 0
Засновник «Дзиґи» Маркіян Іващишин та співзасновник ресторанного холдингу !Fest Юрко Назарук розповіли Tvoemisto.tv про майбутнє партнерство, яке чекає на культову львівську кав'ярню.

Багато в коментарях про співпрацю говорилося про спільні принципи. То як би ви описали спільні принципи !Fest і «Дзиґи»? У чому вони полягають?

Марек: У свободі. Я зараз більше буду говорити про «Дзиґу». Наша модель – та, з якою починали ще у 1993 році, – це повна незалежність і право на суб’єктивність. У зв’язку з цим і виникло питання фінансового статусу (це важливий момент). Як я розумію, у !Fest'ів той самий принцип. Заробляти для того, щоб робити те, що хочеться самому і що вважаємо правильним.

Думаю, це один з найважливіших моментів – незалежність. Ми залишаємо за собою право виставляти картини, які вважаємо добрими, а не тільки ті, яких вимагають люди. Бо інакше попадаєш в «арт-ринок» і «шоу-бізнес». Ресторанна діяльність була елементом, який фінансово все це підтримував. Зараз це зберігається, тільки додається кваліфікованіший підхід.

Юрко: Я взагалі вбачаю в тому всьому причинно-наслідкові моменти. Усе робиться завдяки і внаслідок чогось. Поява !Fest – це, зрештою, також наслідок того, що робило середовище «Дзиґи». І не тільки її – а й журналу «Ї», і так далі. Усі тематичні проекти, які ми робимо, не взялися нізвідки. Ми ж самі вийшли з цих середовищ. Це зараз взялися такі різні модні слова: «конвергенція», «хаби» та інші. Раніше воно теж робилося, просто без таких назв.

Не повторюючи Маркіяна про свободу, скажу, що йдеться справді про те, щоб заробляти, аби робити те, що хочеш і формувати своє середовище.

Тобто мова про партнерство і спільне просування позитивного досвіду?

Марек: Так. Є подібність, але водночас є два різних досвіди. Якщо в нас усе вдасться і ми добре притремося в спільній діяльності, то на виході отримаємо нову якість і нові проекти. І це питання не тільки практичне. При цьому я вже бачу, що з’являється синергія під час наших зустрічей.

Юрко: Я от на цю розмову вийшов з офісу, де працює 30 людей і які мене питають, як працювати з «Дзиґою». Усі співпереживають, але при цьому в нас ця діяльність більш…

Марек: Технологічна.

Юрко: Я не можу оцінювати це з точки зору світових трендів, але в нас є дуже сильне розділення. Я не займаюся операційною діяльністю, я більше існую в проектах – щоб щось придумати і реалізувати. Та якби існував тільки я, то ідеї вмирали б відразу після народження. Ну або через кілька місяців. Тому існування всієї цієї величезної кількості людей, цієї команди, яка підтримує проекти, дає можливості для продовження.

«Дзиґа», як я її розумію, теж проектна організація. На відміну від інших, вона має свої завдання, терміни і результати. І «вона тримається, бо крутиться» (офіційне гасло «Дзиґи» – ред.). Справді крутиться, бо проектів дуже багато: «Флюгери Львова», JazzBez, і так далі, і так далі. При всій повазі, Leopolis Jazz Fest – поважна організація, яка існує заради однієї події в рік, а тут цих подій маса. І всі працюють над їхньою реалізацією. Я навіть не до кінця знаю, що зараз тут відбувається. Але воно відбувається! І потребує більше уваги.

Ви плануєте зараз нові спільні проекти?

Марек: Маєш на увазі щось таке нове, що би виникло на основі цього?

Саме так.

Юрко: Є домовленість, яка полягає в тому, що все існує в цьому стані, що є. До жовтня ми намагаємося сформулювати стратегію. Ми привели свою команду, яка освіжає операційну діяльність. Про культурну діяльність – я не готовий зараз говорити.

Марек: Це по ходу вийде. От я вже другий рік шукаю, де провести новий JazzBez. Є критична кількість людей, які в філармонію не дуже хочуть ходити. З різних причин: акустика, нема місця для спілкування, некомфортно працювати в такому форматі офіційного залу. Зараз ми дивилися на новий зал…

FEST Republic?

Марек: Так. Я – директор фестивалю і потребую великого залу. Є вибір – або Lem Station, або Юрко з Андрієм зараз показали їхній простір – великий і перспективний. Я провів там вечір – і ця атмосфера та публіка мені «Ляльку» нагадали.

Читайте також: Каву з вогником та передбаченням, будь ласка. Моменти з «Дзиґи»

Юрко: До речі, так. Що ще подібно – до нас дуже різні люди ходять: і студенти, і бізнесмени, і політики.

Перед тим ми розмовляли з Мареком: я вважаю, що наша задача – зберегти те, що тут було, і щоб воно продовжувалося. В якій формі – ми до кінця не знаємо. Але точно воно не має заходити в конкуренцію з тим, що було раніше.

Марек: У нас ще не було таких стратегічних розмов. Цей процес непростий, у тому числі з емоційної точки зору. Усім треба заспокоїтися від новини про наше партнерство, яку так по-різному подавали і коментували. Але все, що є добре, лишається.

Юрко: Усе добре треба тільки підсилити.

Читайте також: Люди Твого Міста: Маркіян Іващишин про Львів і Полтву

Багато людей просили запитати, чи лишаються передбачення, що йдуть до кави і чаю в «Дзизі»?

Марек: Залишаються. Але можемо поговорити про те, щоб залишити цей варіант, який йде до кави безкоштовно, і запровадити платний варіант, який можеш собі вибрати за гроші, якщо тебе щось не влаштовує прогноз.

Юрко: Взагалі зробити їх пакетом на 12 місяців, як цілий календар передбачень.

Марек: Насправді в ініціаторів і засновників «Дзиґи» з’явилася більша зона комфорту. Тепер не треба займатися тим, у чому ти не настільки ефективний – менеджментом, маркетингом ресторану. Ми це робили вимушено, це забирало багато часу й енергії. Та й емоційно дуже вибивало. По чуть-чуть, по чуть-чуть і накопичувалося. А зараз можна зосередитися на тому, що ти вмієш робити найкраще, і тому, що тобі в кайф.

Я колись пожартував, що тепер нарешті вперше можу в «Дзизі» написати відгук, а не читати їх.

Юрко: Нарешті Марек може попросити книгу скарг, щоб не читати, а написати.

До речі, я знайшов свою трудову книжку із записом про роботу на «Дзизі».

Маркіяне, ти пам’ятаєш, на якій посаді в «Дзизі» працював Юрко?

Марек: Точну посаду не назву.

Юрко Я також не пам’ятав доти, поки не знайшов.

З 2000 року заступник директора із зовнішніх відносин і зв’язків з громадськістю. То виходить, що Юрко виконав свою місію?

(Обоє сміюються)

Юрко: Тоді було більше романтизму.

Марек: Тоді було класно. Тоді в Порошенка можна було орендувати частоту і робити своє радіо (мова про радіо «Ініціатива», засноване «Дзигою», яке виходило на частотах радіо «Ніко» – ред.). Перше україномовне радіо. Не було питання про радіо як засіб впливу – ні для нас, ні для Порошенка. Це був одночасно культурний продукт і ЗМІ. Те саме було з «Львівською газетою». Але, звичайно, довелося втягнутися в політику. Ми мусили це робити, щоб відстояти право на свободу і незалежність.

Ми говорили: добре мати своє радіо і ЗМІ, щоб мати можливість формувати бачення і транслювати ці цінності для широкої аудиторії. Але був великий ризик попасти в залежності, це дуже велика зона ризиків. У нас сталося так, що в «Дзиґи» на той момент вся діяльність почала залежати від війни з податковою, яку вона проти нас почала, щоб взяти під контроль газету (на той час Львівську податкову очолював Сергій Медведчук – ред.).

Юрко. Питання політики – це громадянська активність. І наше середовище, наше спільне середовище, завжди було громадсько активне. У цьому всьому відповідь Марека політикам була в культурі, а наша в тому, що ми зробили початкову школу.

Попри стереотипи, !Fest далеко не та компанія, якою була 10 років тому. Основна наша логіка: маючи фінансову складову, робити так, як ти хочеш. Фактично ми – хаб з різними проектами. Ми живемо зовсім іншими ідеями – щоб, наприклад, наше пиво продавалося в Японії і Штатах. Думаю, більшість львів’ян навіть не усвідомлюють, що в тій «Правді» робиться. Люди 12 національностей працюють над цим продуктом, і ми горді, що сьогодні 12 країн п’ють це пиво.

Читайте також: Все буде «!FEST»: Як львівська компанія будує світовий бренд

За великим рахунком ми сьогодні – це «Дзиґа», її амбіції і задачі, але вже в ХХІ столітті. Для нас це частина життя, яка назавжди всередині. Як там юридично воно оформлене – то вже інше, але ментально воно саме так.

Марек: Я тобі скажу ще одне. Є багато ідей і проектів «Дзиґи», які ми не встигли втілити. З об’єктивних причин, здебільшого фінансових. Тепер я можу більше цим займатися. Тим, що не вдавалося, що не могли дозволити собі робити починаючи з 2014 року.

Юрко: Тут немає чітких бізнесових мотивацій. Абсурдно в цьому випадку ставити відразу такі цілі. Важливе власне відчуття свободи чи творчості – це взагалі найкраще і найцінніше, що може вийти в результаті цієї співпраці.

«Дзиґа» – це початок. Я переконаний, що коли люди, які є, і Маркіян отримають свободу від операційної діяльності, це дасть ефект і для них, і для багатьох інших. Маркіян – це ж людина, яка може гори вернути, а він сидить і читає відгуки про офіціантів.

Найбільший кайф у тому, що ні він, ні я не можемо конкретного сказати, бо це майбутнє. Завдання – зберегти все тут і цей простір, щоб він працював у тому ж настрої.

У цих випадках фінансова складова, що дозволяє подібну незалежність, є справді надважливою. Усі пам’ятають кризи 2008-2009 років, початок війни 2014, який багато чого змінив. Пам’ятаєте найважчі періоди?

Марек: Поза згаданими один з найважчих був період, коли українців залякали грипом. Я це називаю «періодом таміфлю», якщо хтось пам’ятає. Люди були настільки злякані, що більшість закладів закрились. Я тоді наполіг, що ми працюємо, бо не хотів закритися і сидіти дома принципово. Лиємо умовну «хімію», знищуємо гіпотетичні збудники грипу, але працюємо, концерти граємо. Економічно це було неграмотно, напевно, бо витрати були, а доходів майже ні – усі ж сиділи дома. Тільки за деякий час пішло підняття. Чимало людей так само не хотіли сидіти дома і пішли до нас, бо ми були відкриті.

Юрко: Бачиш, принципи таки сходяться. Це справді була одна з найважчих криз. На той момент працювала «Криївка», але ми відкривали нові заклади, під що брали кредити. І після трьох тижнів тих подій… Скажу так: ще місяць – і, думаю, що ми були б близькі до банкрутства. Заклади були відкриті, але економічно це було дуже складно. Якби в нас тоді працювала тільки одна «Криївка» – не знаю, чи змогли б витягнути. Це реально було на межі.

Марек: Ти боїшся виходити з хати, дитину не випускаєш у школу. Потім виходиш на вулицю – а все зачинене. Кнайпи закриті, магазини закриті. Ти впадаєш у ще більшу паніку і починаєш рятуватися: робити запаси солі, цукру, сірників. Думаю, усе це було прораховано. У таких випадках краще не піддаватися на подібні «інформаційні атаки», справжня ціль яких відома тільки задіяним до таких речей, таким собі «таємним центрам».

Тобто незалежність, про яку ви говорили, має полягати ще й у критичному сприйнятті дійсності?

Юрко: Або у створенні власних таємних центрів.

(Сміюються обоє)

Марек: Це підходить для заголовка, якщо буде потрібно щось «хльостке».

Поза жартами, будь-яке середовище не може існувати поза політикою. Тим паче Львів завжди відрізнявся громадською активністю, яка не боялася політичних процесів. Навіть художники і музиканти були завжди політично активними в сенсі намагання впливу на процеси. Як ви зараз ставитеся до політики?

Юрко: Будь-які зміни в державі робляться через політику. Нема іншого шляху. Це пройшли всі країни. Спочатку зміни в політиці, тоді рухається економіка і так далі. Усі інші варіанти – це утопія. Я вважаю, що для успішності політики і розвитку держави треба працювати з генерацією, яка має до цього усвідомлено підійти.

От куди ми прикладаємо зусилля? Це згадувана вже початкова школа, Пласт, Академія Лідерства. Без цього зміни неможливі. Усе інше – просто зміна одного Ляшка на іншого, без системної зміни. І найкращою відповіддю системі є сильна економічна сторона. Коли в тебе 2 000 працівників, 150 000 клієнтів, то, звичайно, будь-який політик буде на це реагувати. Ми з ними всіма спілкуємося.

Люди зараз все ділять на #зраду і #перемогу. Чого відчуваєте більше?

Юрко: Ми, я маю на увазі суспільство, місцями занадто песимістично прогнозуємо. Але переконаний, що все в нас добре рухається. Як на той стан, в якому є держава, ми справді дуже добре почали розвиватися. Зараз у нас найкращий президент за весь час – це моя персональна думка, абсолютна суб’єктивна, але я можу її довести. У нас хороший мер. Я маю на увазі – кращі, ніж були перед тим. Чого ж ми жаліємося? Ми просто живемо у Львові, такому собі заповіднику – архітектурному, європейсько-ментальному, і, відповідно, маємо трохи завищені плани. І це добре – хтось мусить ставити вищі цілі. Це робимо і ми з «Дзиґою».

Читайте також: Купити «Дзиґу» – це як купити церкву

Ви багато працюєте не тільки у Львові. Чи відчуваєте запит на такі речі в інших регіонах і містах?

Марек: Маю дуже добрі враження з інших регіонів. До прикладу, у Сумах ми провели минулого року фестиваль JazzBez і отримали несподівано позитивнй фідбек. Там люди інші – відкритіші. Те, що було на фестивалі, – це складна музика, непрості групи, але при цьому всі отримали повний контакт. Після концерту лишилося 30 людей, які хотіли спілкуватись і планувати нові події.

Юрко: Це правда. У випадку Академії Лідерства, яка проводиться по Україні, найбільший вплив на середовища має, як на мене, південна – у Миколаєві. До них почали їздити відомі люди, бізнесмени почали гуртуватися довкола ідей. Фізично Академія розташована поза центром, можна сказати – на околиці, але вона стала модним для міста місцем. Думаю, що в Сумах JazzBez може стати топовим фестивалем. Такою собі точкою виходу – енергією, що рухатиме все далі.

Новина про партнерство компаній  викликала не тільки позитив. Було чимало критичних відгуків, аж до «всепропало». Як ви це сприйняли?

Юрко: Ми всі настільки заряджені на негатив, що, коли якісь речі відбуваються цивілізовано і правильно, починаємо шукати погане.

Марек: Ми почитали відгуки на новину про партнерство «Дзиґи» і !Fest – вони були різні. Навіть думав, що буде гірше. Але пройшло трохи часу, і багато людей дзвонили та писали з тим, щоб не просто дати оцінку, а з точки зору розвитку.

Юрко: Бо ж нічого не втратилося, а навпаки – є надії, що все буде ще краще. Це ж насправді позитивна новина. Може, позитив не завжди люблять, але він є, і з тим маємо жити.

Сергій Смірнов

Фото: Катерина Москалюк

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Інтерв'ю Твого міста