фото: соцмережі

фото: соцмережі

Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України

13315 0
Чому українці дають хабарі, вважають їх аморальними і водночас називають традицією, а подолати цю проблему сподіваються, коли «хтось» посадить хабарників у тюрму?

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва провів дослідження про побутову корупцію в різних регіонах України. Про особливості «щоденної» корупції у Західній Україні – кому і скільки дають жителі регіону, як вони ставляться до корупції та чи готові самі боротися з цим явищем, Tvoemisto.tv розповіла директорка фонду Ірина Бекешкіна.

Ми багато говоримо і пишемо  про корупцію у верхах, але прийнятність корупції починається з її світоглядного прийняття. Тому ми дослідили повсякденні практики корупції на побутовому рівні.

За останній рік на Заході і в Центрі Україні майже третина опитаних давали хабарі, на Півдні і Сході – кожен п’ятий, а от на Донбасі – лише 13%. Цікава цифра. Може, там бояться, а може, не дають чи бояться сказати, що дають.

Лідером побутової корупції є медична галузь. І це пов’язано з тим, що в медичні заклади люди звертаються найчастіше, а не тому, що ці установи якісь особливі.

У західному регіоні понад половина з тих, хто давав хабарі, робили це в медичних установах.  На другому місці школи і середні навчальні заклади, а на третьому  – органи місцевої влади: їх назвали 18% серед тих, хто давав хабарі.

Також мешканці Західної України вважають корумпованими органи влади: суди, прокуратуру, митницю та податкову. Однак щодо цих органів показники нижчі,  тому що пересічні українці рідше мають із ними справу. Чи багато людей мають справу з прокуратурою? Ні. От і маємо лише 1,7%, які давали хабарі працівникам цієї інституції.

Патрульним поліцейським минулого року давали хабарі 3,4% опитаних жителів Західної України, і це найнижчий показник по всій державі. Бо в тому ж Донбасі патрульним давали хабарі 17% учасників опитування. 

Хабарництво і корупція в медицині. Оскільки медична галузь стала лідером, то ми окремо досліджували, як дають і кому дають хабарі в медичних закладах.

Ми питали про державні медзаклади, бо люди найчастіше туди звертаються з одного боку, а з другого – у приватних усе оплачується через касу. Отже, впродовж трьох останніх років 29% жителів Західної України платили за медичні послуги в державних установах. У Центрі таких було 40%, на Півдні – 21%, на Сході – 37%, а на Донбасі – 15%. Не знаю, чому Донбас  зараз виглядає так пристойно. Може, люди закритіші, може,  бояться. Не давали хабарів медикам 47% жителів західних областей.

Кому дають: Гроші дають безпосередньо лікареві – готівкою і без квитанцій. Так сказали 70% з-поміж тих, хто давав гроші медикам. Водночас 18% сказали, що отримали медпослуги безкоштовно, а готівкою в касу за послуги платили 26%. Благодійний внесок за квитанціями – 7%.  Ще 12% розраховувалися подарунками.

Читайте також: У Львові на хабарі затримали хірурга Василя Савчина. Реакція містян. Оновлено

За що дають: Кошти давали переважно за консультацію лікаря і призначення курсу лікування – так сказали 43% жителів Західної України. Також платили за використання витратних матеріалів – рентгенівської плівки, гіпсу, набору для обстежень, шприців, вати. Це все повинно бути  безкоштовним, а люди за це платять. У Західній Україні за це найбільше платять – 39%.

Скільки давали: Про суми ми не питали, бо важко було би порахувати кошти за три роки, та й не пам’ятають цього люди. Ми сформулювали питання наступним чином: чи це було обтяжливо для сімейного бюджету.  У Західному регіоні 15% вибрали варіант «дуже обтяжливо, довелося позичати гроші», 42% обрали варіант «суми були великими, але в межах сімейного бюджету», а для 34% респондентів ці кошти не вплинули на сімейний бюджет.

Тобто люди платять ще й тому, що вимоги збігаються з їхніми можливостями і захмарних грошей із них не вимагають. Звичайно, бувають  складні випадки чи операції, коли доводиться позичати, але ж це не на шприци і не на вату. До речі, із тих, кому робили операції, в західних областях платили 32%.

А якщо взяти інші регіони, то виходить, що там дають більше, бо на Півдні аж 40% опитаних сказали, що їм доводилося позичати, аби оплатити медпослуги. Тож або на Заході лікарі хочуть менше, або на Півдні люди схильні більше давати. На Сході так відповіли 36%, тобто всюди більші суми, аніж на Заході.  Не думаю, що тут люди багатші, ніж на Півдні. 

Чи отримали бажані послуги: 70% опитаних сказали, що, заплативши, вони отримали послугу, яка їм була потрібна. Майже половина з цих людей – що вони отримали якісну медичну послугу.  Ще 19% сказали, що передача грошей прискорила процес, натомість 22% сказали, що оплата медпрацівникові не вплинула ні на якість, ні на швидкість отриманих послуг. А от давали гроші переважно до початку лікування.

Чи вимагали з вас гроші чи цінності? На це питання відмовилися відповідати 70% респондентів із західних областей. Тільки на Сході відмовилися відповідати 30%, всюди решта – понад половину. І ще відмовилися відповідати на питання «чи відмовлялися медики від грошей чи цінностей, які ви пропонували?». На Заході відмовилися ті ж 70%.  Здебільшого люди не хочуть говорити, як вони це роблять. Та водночас люди розуміють, що гроші, які вони дають медикам – це хабар. Так відповіла більшість опитаних, ще 17% назвали це проявом вдячності. Що, втім, теж є евфемізмом хабара.

Читайте також: У Львові одного із керівників поліції затримали на хабарі

Що допоможе побороти корупцію в медичній сфері? На першому місці – негайне звільнення тих, хто бере хабарі, а на другому – кримінальна відповідальність. На третьому – страхова медицина. Люди думають, що, коли карати хабарників, то можна це побороти. А от за підвищення зарплатні медикам висловилася лише третина. Водночас 72% вважають, що медична реформа потрібна і що вона може допомогти для зміни ситуації.

Хтось, тільки не я. На запитання, чи громадські організації повинні включатися в  боротьбу з корупцією, 51% відповів ствердно, а 23% виступили проти. Але коли доходить до особистої участі в таких організаціях, готовність діяти задекларували лише 20%, а 68% відповіли відмовою. От яка вимальовується ситуація: влада сама не поборе корупцію і громадські організації мають до цього долучатися, але не я.

Люди, з одного боку, об’єктивно оцінюють ситуацію, розуміють, що громадськість має долучатися, але якось без мене особисто. Це хвороба нашого суспільства – сподівання, що хтось зробить. Добрий цар, добра влада, а коли розчарувалися у владі, то всі сподівання на волонтерів чи активістів, ветеранів війни на Донбасі чи ще когось.

Українці готові більше давати грошей на різні громадські потреби  – від зборів на військо до допомоги хворим та інвалідам. Чотири роки тому таких було удвічі менше. Та водночас витрачати свій вільний час та сили не хочуть, тут вже вибачайте.

Це патерналізм, який в нас був і є. А він дуже тісно пов’язаний із популізмом. Якщо ви пригадуєте, то на всіх виборах, за винятком другого терміну Кучми, перемагала опозиція. Тому що  будь які вибори – це аукціон обіцянок. І люди дивляться – от цього виберемо, бо він ще у владі не був і тому ліпший. Та щойно людина потрапляє у владу і стає зрозуміло, що  зробити те, що  обіцяв,  він не може об’єктивно,  а люди сподіваються і потім розчаровуються,  і рейтинги летять униз. А на наступних виборах обирають когось нового, хто ще не був у владі, бо мають надію, що він за них усе зробить.  А от чи виберуть того, хто тверезо розкаже, що можливо зробити і як, а що зробити неможливо? Думаю, що ні.

Люди розумнішатимуть, але хтось їм має це пояснювати.  Якщо дивитися на це опитування, то бачимо, що найбільшу популярність мають методи на кшталт «хтось їх посадить у тюрму». Однак хабарі бере лише половина, а інша половина таки не бере, а це немала цифра у наших умовах. Тож якщо половину посадити, то хто ж нас усіх лікувати буде? Суддів не вистачає катастрофічно, в деяких районах немає жодного судді і там суд не відбувається взагалі. Не вистачає зараз двох тисяч суддів. Хоча це також пов’язано і з реформами в судовій системі.

Традиція чи ганьба? Ще ми питали про філософію хабарів. На питання, чому в Україні розповсюджена корупція і хабарництво та підкуп посадовців, 44% опитаних жителів Заходу України назвали ці явища складовою суспільних традицій.  У Центрі країни цю думку підтримали 27% респондентів, а на Донбасі – 23 відсотки. Водночас саме на Донбасі 68% опитаних вважають, що корупція та хабарництво є ганебними явищами. Так само вважають в Центрі та на Півдні України, а от у західних областях таку думку підтримали лише 22%. Але однозначно на Заході вважають, що хабарі це аморальне явище, неприпустиме будь-де і будь-коли. Така каша у людей в головах – з одного боку це аморально і неприпустимо, а з іншого боку – частина традицій.

Чому люди дають хабарі? Бо їм так зручніше, проблема в такий спосіб вирішиться простіше та швидше. Понад 40% загалом по Україні підтримують цю думку. Є й інша популярна думка: інакше, як за допомогою хабарів, своїх законних прав не можна добитися.

Читайте також: У Львові мами з дітьми вимагали «stop хабар у дитсадках!»

Чи реально розвязати проблему корупції? На Заході України вірять у це 23%, найменше в Україні, не вірять – 42% і «важко сказати» 35%.  Усюди по інших регіонах приблизно 30% відповідають позитивно, але це все одно меншість.

Боротьба буде довгою й нудною. Найбільш одіозних звільнять, але все це треба було робити радикальніше, потрібно законодавчо дозволити методи провокації хабара, як було із народним депутатом Розенблатом. І не лише до чиновників, а й до всіх громадян. Якщо робити таким чином, тоді й люди будуть боятися, що будь-хто може бути провокатором, а отже, не братимуть чи не даватимуть хабарі.  Це вельми істотно знизить рівень корупції, бо передавати ці гроші можна буде тільки через дуже довірених людей.  

Створювати належні умови. З іншого боку, треба не лише карати та звільняти, а й створювати умови, щоби лікарі чи службовці нормально заробляли. А як вони можуть нормально заробляти, якщо у нас половина економіки в тіні й не платить податки? Отже, треба наводити лад у цій галузі. А це означає наводити лад у фіскальній службі і так далі. Це довга історія, але я оптимістка і думаю, що потроху-потроху і воно налагодиться.

Вони перестали боятися. Знали б ви, який опір вони чинили запровадженню електронних декларацій! Але Захід пригрозив, що не дасть грошей, і декларації запровадили.  Суспільство ахнуло, і я думала, що люди після цього тихенько підуть з посад. Частина суддів це зробила, і я думала, що інші вчинять так само, але ні, так не сталося. Вони вже перестали боятися. Вікно можливостей після Майдану було, і треба було радикально діяти.

У нас немає часу, щоби довго жити з корупцією. Бо 2% економічного зростання це геть не те, особливо з огляду на те, що економіка впала перед тим на 20%. Економіка потребує модернізації, особливо промисловість. З нею треба щось робити, тому що ці підприємства могли бути прибутковими на дешевому російському газі. Щоб повернути їх до життя, потрібні інвестиції із-за кордону, а вони не йдуть. Бо є корупція, немає захисту власності, отож інвестор боїться. Рік тому міністр юстиції сказав, що 80% рейдерських захоплень бізнесу були успішними. За Януковича кількість захоплень була більша, але й зараз їх чимало. Поліція як правило вдає, що нічого не сталося і радить звертатися в суд, а далі ви вже знаєте. Тому в нас бояться вкладати гроші. Це замкнене коло.

Записав Тарас Базюк

 

 

Інтерв'ю Твого міста