
Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
На подвір’ї обласної інфекційної лікарні у Львові є маленька капличка. Тут щонеділі проводив службу настоятель громади ПЦУ Личаківського району отець Микола Бобик. На період карантину священник використовує онлайн-технології для богослужінь, бо зараз потрібна підтримка всім, особливо – хворим на Covid-19. Про місію священнослужителів під час пандемії, допомогу лікарням та підтримку Tvoemisto.tv розпитало отця Миколу.
Отче, як Ви почали проводити богослужіння біля інфекційної лікарні? І чи зараз капличка відкрита для лікарів та хворих?
Ця капличка з’явилася п’ять років тому. Вона має ім’я св. Апостола Андрея Первозванного, але побудована в пам’ять митрополита Андрея Шептицького, тому має два імені. Я прийшов туди, як тільки її збудували, там мені запропонували проводити богослужіння по неділях. Капличка – маленька, але сюди приходять лікарі, медичний персонал, львівська громада. Прихожан було багато і це дуже тішить бачити таку велику кількість людей. Добре, що поруч з лікарнею є місце, де можна помолитися та попросити допомоги.
Зараз капличка закрита через коронавірус, однак священники мають іти в ногу з часом, тому церква використовує нові формати. Я зробив групу в WhatsApp, де щовечора читаю проповідь та акафіст. Потім усім розсилаю. Тому я радий, що завдяки технологіям аудиторія церкви збільшується.
Чи змінилася місія священника в такий непростий час? Чи є якась особлива молитва для швидшого виздоровлення?
У церкви нічого не міняється, тому й загалом основна ціль священника не змінилася. Змінився підхід до богослужіння. Тепер священнослужителі мають набагато більше роботи через те, що вони змушені робити все в режимі онлайн. Так само, як і вчителі, наприклад. Але навіть те, що літургія відбувається онлайн, не зменшує сили церкви. Навпаки, у цей час треба більше проводити служінь та спілкуватися з громадою. Господь дозволив, щоб різні інформаційні технології прийшли до нас, значить, ми маємо використати це з користю. А для священника головне, щоб під рясою була душа. У цьому й полягає вся місія.
Я постійно молюся за хворих, зараз кожен священник має так робити. Усі ми маємо окремі молитви, бо все дуже індивідуально. Кожному треба своя молитва: на медперсонал, на удачу, на одужання. Церква виклала це все у вільний доступ. А є загальна молитва проти коронавірусу, затверджена Православною церквою України.
Запитання від партнера. Знаємо, що ви підтримуєте хворих на Covid-19. Як саме? Якої саме допомоги потребують лікарі та хворі, які перебувають у Львівській інфекційній лікарні?
Для всіх людей це час випробувань: для одних терпіння в хворобі, а для інших – можливість бути корисним у догляді та допомозі ближньому. Тож нехай кожен старається взяти участь у справі милосердя: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».
До допомоги інфекційній лікарні я залучаю фонди і приватних осіб. Допомагали громада парафії ікони Пресвятої Богородиці «Скоропослушниці» ПЦУ м. Львів, благодійний фонд «Рідні» та інші фонди. Вони закупили захисні костюми, респіратори, маски, постіль та харчування для медиків. Це дуже надихає. Наприклад, благодійний фонд «Рідні» закупив одноразову постіль для інфекційної лікарні у великій кількості. Але, зрештою, цей фонд вирішив допомогти всім, чим може. Люди з фонду привезли ще костюми, респіратори, захисні окуляри для медиків.
А найціннішим, певно, були привезені малюнки для лікарів, які передали дітки. Ці малюнки з написами: «Ти – мій супергерой».
Як віра та молитва допомагають боротися з пандемією?
Бог зупинив людство перед прірвою. Ми бачили, як напружується ситуація в світі останні роки. А Бог дозволив світу зупинитися. Люди – це найстрашніші паразити: ми забруднюємо землю, воду та повітря. А зараз повернулися до початків людського існування, де треба мити руки та прибирати за собою.
Господу потрібні християни, які будуть йому служити. А ми морально впали, молитва для нас стала формальністю. Кожні 100 років людство зустрічається з тією чи іншою пандемією. А так – сім’ї почали проводити час разом. Господь через хворобу зупиняє людей, як колись зупинив Мойсея в пустелі з ізраїльським народом. Близькість стала для людей лише задоволенням, самих розлучень в Україні понад сотня тисяч за минулий рік.
Молитва може реально очистити, заспокоїти, допомогти досягнути блаженства через спілкування з Богом. Священник не допомагає, допомагає Господь.
Що порадите лікарям, які борються з вірусом? Як їм не втратити віру та берегти сили?
Біблія пише: «Недужого потіште і хворого відвідайте». Так можна отримати Боже благословення. Лікарі мають випробування, вони в кожному хворому мають вбачати Христа. Я можу порекомендувати лікарям кожен день розпочинати з молитви. Тоді медик розуміє, що він захищений Господом. А медичні працівники творять свою справу не лише перед хворим, вони роблять її перед Господом. За таку справу Бог дасть благословення на тисячу родів наперед для родини. Тому не бійтеся, а моліться.
Бог дає нам шанс стати кращими, а для цього ми маємо бути випробувані. «Та хто витримає до кінця, той і буде спасенний», – каже нам Святе Писання. Якщо ми зможемо бути вірними в малому, то Господь поставить над великим. Бог чекає від людей покаяння, нам потрібно змінити себе, а не очікувати, що біля нас зміняться всі. Бо словом можна запалити серце людини, а прикладом повести за собою, що і зробив Христос. Тож пильнуймо час, бо він занадто швидко втікає.
«Я є шлях і істина», – каже Господь. І хто тим шляхом піде – правду знайде. Ідімо шляхом Христа, шляхом самопожертви заради ближнього. І по тому буде видно, що ми діти Божі. Я хочу подякувати всім лікарям та медперсоналу за їхню віддану працю і служіння людям. Дякую меценатам та парафіянам церкви «Скоропослушниці» за підтримку та добрі справи. Закликаю Боже Благословення на всіх нас.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Інтерв'ю Твого міста
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид