Фото: БЕЛТА
«Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
Про те, чи можливе вторгнення з території Білорусі
Білорусь – окупована територія, і в Лукашенка вже нема суб’єктності, нема можливості для маневрів. Там путін домігся свого, і він це прекрасно розуміє. Все дуже складно.
Чого чекати з території Білорусі – питання. Її окупація почалася 1996 року і закінчилася 20 лютого 2022 року, коли російські війська не вийшли після навчань. А суб’єктність Лукашенко втратив у 2020 році після виборів, які сфальсифікував, і після мирного руху спротиву в країні, який придушив.
Чи може Лукашенко зараз віддати наказ про вторгнення? Може. Але питання Білорусі та білоруської армії вже давно не вирішується в Білорусі. Після 2021 року її міністр оборони має свій кабінет у кремлі. Він отримав ключі від нього після створення ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку – військово-політична міжнародна організація, в якій переважає росія. До цієї організації ще входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан, на які де-факто поширюється сфера впливу росії – Ред.)
Також треба зазначити, що до «Іскандерів», які росія перемістила на територію Білорусі та з яких обстрілювала Україну, було заборонено підпускати білоруських військових. Усе це вказує на повну окупацію Білорусі.
Кажуть, що Лукашенко не знав про напад. Це також не відповідає дійсності. Але чи питають його, чи не питають, коли щось відбувається, це вже інше питання. Чи він узагалі в курсі про хід подій – також невідомо.
Про «референдум» щодо приєднання Білорусі до росії
Зараз у самій Білорусі постало питання проведення «референдуму» про приєднання до росії. І хоча росія вже фактично окупувала Білорусь, зараз це може бути закріплене ще й юридично, аби надати цьому якогось статусу. А якщо так, то така країна, як Білорусь, узагалі може зникнути з карти світу. Це проблема. Тому потрібно бути активними тут і зараз.
Саме для цього ми 18 травня провели Форум демократичних сил Білорусі у Варшаві. Там ми, опозиційні сили, підписали декларацію про те, що Білорусь є окупованою державою.
«Плавна» окупація почалася з 1996 року (у 1995 і 1996 роках Лукашенко незаконно провів перший і другий референдуми, які значно розширили повноваження президента. Парламентські та громадянські акції проти цього під назвою «Мінська весна» 1996 року були придушені. Після цих подій почалася значна інтеграція у Росію: російській мові було надано право другої державної нарівні з білоруською, був змінений державний прапор і герб – Ред.). Тому тепер було б правильно працювати з українськими парламентаріями, можливо, литовськими, створити прецедент і все-таки визнати Білорусь окупованою територією на державних рівнях. Потрібно якимось чином все це вирішувати, бо Білорусь – співагресор.
У білорусів зараз патова ситуація: диктатура, сотні тисяч біженців, тисячі політв’язнів. Навіть за одиночний пікет «Ні війні» дають два-три роки тюрми. Заклик до будь-чого трактується судом як заклик до тероризму – а це смертна кара. За те, що білоруси розповідають про пересування ворожих сил, як-от у телеграм-каналі Беларускі Гаюн, їм загрожує до 20 років ув’язнення. Ось що ми маємо…
Про плани кремля щодо Білорусі
Річ у тім, що зараз триває «спецоперація» на Донбасі, росія намагається тримати в напруженні білорусько-український кордон для того, щоб Україна не могла перекинути війська на Донбас із заходу. Це перший момент. Другий момент: у березні планувався наступ з боку Білорусі. Ймовірно, Росія розглядала сценарій захоплення Луцька та Львова, щоби перешкодити допомозі Заходу українським військовим.
Ну і це ж майданчик. З Білорусі йшли війська на ту ж Бучу і на Київ у напрямку Житомира. До того ж є інформація, що росія розміщує в Білорусі ракетні установки. Чи будуть вони задіяні, чи ні – також питання, адже польський напрямок та інфраструктура на заході України дійсно важливі. Росія розуміє, що і США з ленд-лізом, і Європа дуже допомагають Україні. Не в тому обсязі, який потрібен, і може, не так швидко, як би того хотілося, а все ж постачають зброю, яка Україні сьогодні необхідна, як повітря. Росія може намагатися розірвати це сполучення.
Повторюю, все, що зараз потрібне Україні, це важке наступальне озброєння. Росія штучно створює голод і таким чином тероризує Європу, щоби та змусила Україну сісти за стіл переговорів, до капітуляції, перемир’я – як завгодно, мотивуючи це економічними питаннями.
Про маневри російсько-білоруських військ
Важко сказати, чи ці маневри є бутафорією, чи дійсно підготовкою до вторгнення. Ми шість років знаємо позицію Лукашенка. Його позиція – це шантаж. Можливо, це й питання того, щоб із Лукашенком почали розмовляти.
Пам’ятаємо 2013 рік, коли йому це вдалося. Він «перевзувся у повітрі», і в Європі з’явилося нове поняття – «колишній диктатор» (через підготовку до Революції Гідності в Україні та значний революційний потенціал, який мала Білорусь, почали з’являтися опозиційні сили та блогери, і Лукашенко в 2013 році пом’якшив свою політику та риторику – Ред.).
Одне, що я можу стверджувати, це те, що 86% білорусів проти війни з Україною. Практично вся Білорусь проти втягування своїх громадян у ті чи ті воєнні дії. Тобто я не говорю про те, підтримують вони чи не підтримують російську агресію. Це чітко концентрує увагу на тому, що вони проти втягування білорусів у воєнні дії взагалі. Так історично склалося, і це, до речі, також використовує Лукашенко. Це штамп. Звідси «нас там нема» і все що завгодно, «аби не було війни». На цих «скрєпах» Лукашенко 26 років тримається при владі та залишається, як кажуть, на плаву. Нібито і гарантує, що увесь світ озброївся, аби захопити цей «острівець щастя та благополуччя», і нібито є гарантом того, що нема війни.
Про медійне виправдання вторгнення Білорусі
Готується вторгнення і медійно. Позавчора цілий день розганяли фейк, що о 4-ій ранку буде напад з боку Білорусі. Я бачив це в українських соцмережах і отримував таке повідомлення. Зокрема, про просування на 15-20 кілометрів, задіювання артилерії та знищення певних об’єктів.
Навіть білорусько-російські навчання і заяви Лукашенка про те, що якби не росія, то Україна напала б на Білорусь… Він же не просто так їх час до часу робить. Це все для виправдання агресії.
Про наближення загальної перемоги
У будь-якому разі дуже важливим зараз є те, що ми намагаємося робити своїми вчинками. Волонтери, добровольчі батальйони, телеграм-канал Белорускі Гаюн – білоруси, незважаючи ні на що, ризикуючи своїм життям, і далі кидають інформацію про просування російських військ, роблять усе, щоби наблизити нашу загальну перемогу.
І дуже важливим тепер мусить бути меседж, що треба відрізняти білорусів від лукашистів. Бо це те саме, що чеченці та кадирівці. Не треба говорити, що білоруси нападуть чи білоруси хочуть війни. Ні, цього хочуть лукашисти! Це зовсім інше, білоруси до цього не мають жодного стосунку. Вони сьогодні, навпаки, на передовій і роблять усе, аби «поділити росію на нуль». Бо якщо не поділимо, то матиме розвиток сумний сценарій.
Якщо увесь цивілізований світ не об’єднається – апетити зростуть.
Про ймовірність внутрішніх протестів у Білорусі
Тепер важко, бо в 2020 році було зачищене все громадянське суспільство, сотні тисяч біженців, тисячі політв’язнів, щодня вживаються превентивні заходи, спрямовані на залякування акції, щодня арешти, обшуки.
Ось учора в Білорусі назвали ще один день «чорний четвер», бо були арештовані батьки активістів. По всій Білорусі. Тому білорусам потрібно об’єднуватися навколо України, робити все задля спільної перемоги. Потім, на другому етапі, вирішувати питання деокупації України, а на третьому – деокупації Білорусі.
Зараз я в Празі, подаю заявку і організовую першого червня тут акцію. Координуємо свої дії – такі ж акції відбудуться в Берліні, Польщі та Литві у День захисту дітей. Робимо це для того, аби просити світову спільноту дати Україні важке наступальне озброєння.
Ми це підписали на форумі у Варшаві. Задекларували те, що Білорусь є окупованою територією, те, що білоруси будуть пліч-о-пліч з Україною боротися проти спільного ворога – росії. Ми звертаємося до світової спільноти, щоби відключити росію від SWIFT і ввести повне економічне ембарго. Білорусам потрібна допомога, тому що самостійно ми не впораємося, не здобудемо свободу.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти». Військовий, що пережив російський полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами
- «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю
- «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста
- Як у Львові працює гуманітарний штаб для допомоги біженцям. Репортаж
- У пунктах збору тероборони і військкоматах аншлаги, – Роман Матис
- «Ми прокинулися в іншому часі, у часі війни». Як у Львові відреагували на російський напад