Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
«Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
Українці намагаються весь час довести і самим собі, і світу, що вони були активними учасниками Другої світової війни, що без України цієї перемоги не було б. І це є абсолютною правдою. Але потрібно зрозуміти кілька важливих моментів, які стосуються України, пояснює під час ефіру «Explaining Ukraine» на Tvoemisto.tv український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портніков.
Перший момент, за словами Віталія Портнікова, радянський союз взагалі не збирався воювати з гітлерівською Німеччиною, і не збирався бути союзником Великої Британії та США, а був якраз на першому етапі союзником гітлерської Німеччини та разом брав участь у знищенні польської держави, чим пишався. В'ячеслав Молотов, голова раднаркому радянського союзу, назвав Польщу жахливим утворенням версальської угоди. Радянський союз був проти версальської угоди також, а Йосип Сталін писав Гітлеру телеграми про дружбу, скріплену кров'ю двох народів.
Читайте також: «Маємо завершити перехід совєтської пам'яті про Другу світову до європейських традицій». Історик про 8 та 9 травня
Якби Гітлер не напав на радянський союз 22 червня 1941 року, то СРСР ніколи не став би воювати проти нацистської Німеччини, наголошує публіцист.
«Людству просто повезло, адже якщо радянський союз і нацистська Німеччина воювали б разом – ми не знаємо, в якому б світі ми жили. Ви б дізналися, а я – як людина єврейського походження, просто б не народився. До речі, саме такий шанс не народитися в мене був і після Другої світової війни, коли готувалася депортація і знищення радянських євреїв Сталіном, що було продовженням політики Голокосту, адже радянський союз був спадкоємцем гітлерівської Німеччини», – розповідає Віталій Портніков.
Другий важливий момент, який потрібно чітко усвідомлювати – Гітлер напав на радянський союз, так, як перед цим напав на Польщу, бо в нього була ідея – розширення життєвого простору у межах нацистської ідеології.
«Чим була боротьба радянського союзу з Гітлером? Це була боротьба за збереження цієї історичної росії, про яку говорить путін. Радянський союз був історичною росією в поглядах своїх керманичів на чолі з Сталіном. І це Сталін в 1945 році висловив абсолютно чітко. У 1941-42 рр. радянський союз повернувся до концепції історичної росії, розірвавши цю ідею, що історія країни починається з 1917 року», – говорить він.
Публіцист каже, що у радянському союзі спеціально з'явилися ордени Невського, Кутузова, Суворова і Богдана Хмельницького, як людини, яка керувала приєднанням українських земель до російської держави. За словами журналіста, для більшості росіян, які жили в росії чи були на еміграції, було абсолютно очевидно, за що вони борються. Вони боролися за збереження цієї історичної росії, адже розуміли, що якщо переможе Гітлер, то вже ніякого шансу для існування цієї росії не буде.
«Мільйони українців служили у збройних силах радянського союзу, але треба чітко сказати, що вони рятували ось цю концепцію історичної росії. Українську державу було знищено 20-го року, українці не воювали за свою державу, вони були солдатами імперії. Солдатами антигітлерівської коаліції, але вони не були солдатами України. Питання в тому, якою буде історична доля України, було абсолютно не вирішене на травень 1945-го року. Тобто вирішене просто, Україна залишається колонією радянського союзу, ще більш безправною, несправною, ніж вона була до того», – додає Віталій Портніков.
Перше, що зробила радянська влада після перемоги, – почала боротьбу з різними націоналізмами. Всюди знищували тих, хто ще залишився носіями в якомусь національному духу чи культурі. Тому, треба розуміти, пам'ятати і наголошувати, що росіяни, які воювали разом з українцями в 1941 році, окупували українську землю, воювали за більшовицький режим і були свідками українського голодомору, знищення українського національного і культурного руху.
«З росією все ясно, навіть не те, що вони святкують сьогодні, а те, що вони відзначали вчора – порятунок росії, так як у Лондоні відзначали порятунок Великої Британії. Але для багатьох колоній імперії – це не було таке свято. І коли ми таке не проговорюємо, то ми потрапляємо в абсолютно оманливу історичну ситуацію, коли ми весь час хочемо довести росіянам «ви знаєте, ми були такі як ви, ми були разом з вами, але не з своєї волі». Тому що ці самі росіяни, які воювали разом з українцями в 1941 році, окупували українську землю. Вони були тим населенням, яке акцептувало і воювало за більшовицький режим. Вони, як суспільство, були свідками українського голодомору, знищення українського національного і культурного руху», – пояснює він.
«Який головний урок Другої світової війни. Чи була це битва добра зі злом? Так, була. Чи була частина зла на боці добра? Була. Радянський союз був таким самим злом, як гітлерівська Німеччина, нічим не кращим. І це знову ж таки, якщо перейти до улюблених цих всіх паралелей казкових, які так люблять українці, які з незрозумілих причин називають росіян орками, замість того, щоб просто називати їх росіянами», – наголошує Віталій Портніков.
Читайте також: Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Зеленський записав звернення з Бородянки
Фактично після Другої світової війни ми отримали світ, який залишився світом зла, немовби і не було перемоги над Гітлером. Адже мало того, що ми віддали радянському союзу половину Європи, ми ще дозволили цій імперії існувати як ядерній державі. Абсолютно такій самій імперії, як імперії Гітлера.
«Ми цій імперії залишили ядерну зброю у 1991 році. Більше того, ми боролися, щоб був єдиний центр ядерної зброї, і щоб він був у Москві. І що тепер? Тепер, у 2022-му році, ми постаємо перед питанням, чи задіють вони ядерну зброю, чи ні. Ми фактично опинилися в 1944-му році, коли думали, чи встигне Гітлер зробити ядерний удар, чи буде в нього ядерна бомба, а героїчний «штірлєц» з фільму «17 миттєвостей весни», якого, можливо, дивився путін, робив все можливе, щоб фізик Рунге сидів в концтаборі, і не створив цієї бомби... І ось ми прийшли в цей момент, в цю саму точку. І тепер знаходимося на тому самому стані винищення, що й у 1944-му році. Тепер ми маємо глобальний Голокост. І його причиною є те, що ніхто не зробив ніяких висновків з Другої світової війни. Головний висновок Другої світової, про що сказав Вінстон Черчилль у своїй фултонській промові, – це співіснування зі злом. Але це співіснування продовжилося ще на 80 років і продовжується зараз. І поки ми будемо з ним співіснувати, ми завжди будемо на кордоні винищення, от і все», – підкреслив публіцист.
Він вважає, що перемогою України стане повернення України у межі кордонів до 2014-го року, і її вступ до НАТО.
Читайте також: «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
«Я завжди казав, що українці складають два іспити: перший – на те, чи український народ є спроможним і здатним до державного будівництва. І другий іспит – чи може українська держава відбутися в кордонах української СР в 1991 року. Обидва ці іспити поки що не здані. Українська держава не контролює свою територію на 1991 рік, і ми не знаємо, чи вдасться, бо це питання до ЗСУ.
І друге – ми не знаємо, які висновки зробить український народ з війни, яка зараз відбувається. Ми весь час вважаємо, що ми громадяни, які живуть на українській території, роблять ж ті висновки, що ми самі, а потім виявляється, що вони роблять протилежні висновки. Так було після Майдану 2004 року, і після 2013-14 рр, так може бути і зараз. Щоб ми не прокинулися після перших виборів після війни у стані емоційного шоку і не казали: "Що, вони знову нічого не зрозуміли?" Адже жоден із історичних державотворчих уроків досі не був зданий. І ми маємо боротися, щоб цей іспит рано чи пізно був складений українським народом», – підсумував Віталій Портніков.
Нагадаємо, медіа-хаб «Твоє місто» запустив серію зустрічей «Explaining Ukraine» для іноземних медіа, щоб допомогти глибше зрозуміти Україну, пояснити її прагнення до свободи і незалежності, а також розкрити контексти російсько-української війни. Усі відео проєкту можете переглянути тут.
Антоніна Костик
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами
- «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю
- «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста
- Як у Львові працює гуманітарний штаб для допомоги біженцям. Репортаж
- У пунктах збору тероборони і військкоматах аншлаги, – Роман Матис
- «Ми прокинулися в іншому часі, у часі війни». Як у Львові відреагували на російський напад