
Ілюстративне фото
Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
Координатор організації «Львівський лицар» Андрій Салюк розповів, що всі дрони й квадрокоптери, які є на фронті, передали волонтери. Але це благодійна допомога, яка має чітке визначення за законом. Як і гуманітарна, передачею якої волонтери не займаються, бо вона надходить зовсім іншими каналами.
З його досвіду, з 2014 року ставлення до волонтерів дуже змінилося. Світ розуміє, наскільки нашому війську потрібна техніка, тому з початку повномасштабного вторгнення на міжнародних виставках з нашими волонтерами спілкуються як із офіційними представниками держави.
«Ми робили все, аби на фронті були життєво необхідні речі. Коли почалася активна фаза війни, влада прийшла до нас із проханням про допомогу, а тепер – із обшуками, вимогами документів. Волонтерів почали «кошмарити», і просто зараз через це хтось гине, бо ми не змогли передати допомогу. Хто буде за це відповідати?» – запитує він.
Коли було прийняте нульове мито на ввезення автомобілів, не було жодних запитань. А зараз волонтери везуть авта безпосередньо на фронт і, виявляється, завдають шкоди?
Читайте також: «Держава мала б допомогти волонтерам». Святослав Літинський про кримінальні справи
«Теоретично автомобіль можна купити за гроші, зібрані на рахунок благодійної організації, але практично за безготівку придбати авто на базарі в Польщі неможливо. Ми готові й далі допомагати, але не бийте нас під коліна за те, що ми намагалися щонайшвидше організувати передачі», – веде далі Андрій Салюк.
І, зокрема, акцентує, що з 24 лютого аж до наради, створення робочої групи в ЛОВА не було спроб поговорити з волонтерами, хіба що в 2014 – 2016 роках. А зараз конче потрібен діалог із державою, щоби можна було пояснити проблеми та знайти шляхи їх вирішення.
Керівниця благодійного фонду «Крила надії» Наталія Ліпська погоджується з колегою, кажучи: «24 лютого держава попросила нас допомогти. Понад те, вони прийняли постанову, згідно з якою на час війни скасували бухоблік. Тільки юристи знають, що вона далі не мала підзаконних актів, була декларативна. А тепер починаються претензії».
У державі є змішання понять. Волонтерська допомога – це допомога знаннями, силами, часом, безоплатно надані послуги. Коли людина шукає авто, йде на базар, купує і доставляє його – це волонтерство, а сам пошук коштів, купівля, акт прийому-передачі – це благодійність. Гуманітарна допомога є частковим випадком благодійної допомоги.
Поправки до Податкового кодексу містять поняття «фізична особа-благодійник». Вона може збирати кошти на свій рахунок, купувати і привозити необхідне з-за кордону. Це оформляється як гуманітарна допомога лише з одної причини – через нульове мито. І передає за актом прийому-передачі. Це законно.
«Для фізособи-благодійника звітний період – рік, і він ще не закінчився. То як можна визначити, що людина отримала якийсь прибуток? Формулювання «допомога не підлягає продажу» означає, що ми не виставляємо після передачі рахунок, – пояснює Наталія Ліпська. – Але вона не є безкоштовною, як це вирішила трактувати держава».
У законодавстві передбачений фандрайзинг, колективний збір на волонтерську допомогу. Тоді чому ситуацію, коли волонтери передають придбані автомобілі в один підрозділ, а там їм дають гроші на купівлю машин для другого, називають продажем? Гроші можна вносити готівкою, бо ніде в законі не сказано, що фізособа-благодійник має отримувати гроші тільки на рахунок.
Читайте також: «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
Ба більше, після декларування завезеного вантажу як гуманітарної допомоги нічого не заважає волонтерам виконувати зобов’язання перед тим, у кого його купили, і здійснювати післяплату. Це також норма чинного законодавства.
«Те, що зараз відбувається з волонтерами, є імітацією бурхливої діяльності й відсутністю комунікації. Правоохоронцям сказали перевірити, чи хтось не краде допомогу, а волонтерів найпростіше «розвести», бо вони ведуться на емоції, не «лізуть» у законодавство. Будь-хто може приїхати на кордон, сказати «я декларую гуманітарну допомогу на фонд» і забрати її собі, а фонд стає юридично і кримінально відповідальним за цю допомогу», – вважає вона.
Перший заступник голови ЛОВА Андрій Годик, який доєднався до дискусії онлайн, твердить, що волонтери – однозначно помічники, бо змогли гнучко й оперативно вирішити проблеми, а держава цього не змогла, оскільки в законодавстві багато нюансів.
Із 24 лютого прийняли майже десяток підзаконних правових актів, якими намагалися врегулювати проблеми щодо ввезення, обліку та розповсюдження допомоги.
«Держава не створює перепон для збору коштів на купівлю речей для фронту, в цьому нема кримінальної відповідальності. Але реалізовувати гуманітарну допомогу заборонено. Якщо автомобіль ввезений за митною декларацією як гуманітарна допомога, на нього поширюються законодавчі обмеження щодо реалізації», – пояснює чиновник.
Проведення слідчих дій не є притягненням до кримінальної відповідальності, а лише встановленням обставин, які можуть свідчити про ті чи ті злочинні факти. Будь-який суспільний резонанс, пов’язаний з ними в межах кримінального провадження, повинен вирішуватися в правовому полі кримінального процесу.
«Громадський контроль з боку волонтерського співтовариства та громадськості за станом досудового розслідування – це позитив. Ми максимально готові долучитися до вирішення проблем, з якими зіткнулися волонтери, проте ніхто не знає краще цієї проблеми, аніж вони самі, – каже Андрій Годик. – Підкажіть, що треба скоригувати. Хоч ми не є суб’єктом законодавчої ініціативи, але готові лобіювати це питання, щоби воно було прийняте».
Обласна військова адміністрація, отримуючи допомогу, не здійснює за неї розрахунків, бо її доставляють на партнерських засадах, а лише обліковує. Але держава й без того зробила багато позитивних змін щодо скасування тимчасового звітування і спрощення обліку.
Читайте також: (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
Зі слів представника влади, на зустрічі в ЛОВА обласний прокурор і керівник поліції Львівщини підтвердили, що готові надавати консультації, щоби певні речі були превентивними. А за зачиненими дверима вона відбулася тільки тому, щоби «відверто обговорити всі питання, які стосуються волонтерства».
Юрист і адвокат Олег Мицик зауважує, що є різниця між адміністративним правопорушенням, пов’язаним із декларуванням, та кримінальною відповідальністю: «Ніхто не оспорює, що треба допомагати, як і те, що злодіїв треба притягати до відповідальності. Для цього існують правоохоронці. Але вони не повинні спрощувати собі роботу, створюючи справи, які звільняють їх від обов’язку розслідувати системні розкрадання допомоги».
Закон, за яким зараз притягують волонтерів до відповідальності, прийняли в кінці березня 2022 року. Законодавець сперечався стосовно міри покарання і нижнього бар’єра, з якого настає кримінальна відповідальність. Унаслідок цього не створили запобіжників, які не дозволяли б правоохоронцям ототожнювати вищезгадані речі.
«Цей закон встановив нижній бар’єр притягнення до кримінальної відповідальності – 476 тисяч гривень, і правоохоронцям треба «дотягти» до цієї суми. Вони підсилають когось, хто начебто шукає авто для військових, мовляв, усе погоріло, і треба на «вже», за цією схемою підсувають гроші та фіксують цей факт, – пояснює адвокат. – Колись записи цих розмов знайдуть на оригіналах, виправдувальні вироки будуть. Але, як кажуть правоохоронці, їх тоді вже не буде на цій посаді».
Юрист переконаний, що такі дії відповідають ознакам класичної провокації за нормами Європейського суду. Підозрюваних треба викривати в інший спосіб, не провокуючи на вчинення злочину. У реєстрі судових рішень за статтею 2012 було 500 ухвал, які з’явилися останнім часом.
«Волонтерам висувають підозру, пишуть, що вони вчинили такі-то дії й відчужили транспортні засоби. Але ця стаття є відсилковою нормою, цитує низку законів, які прямо суперечать тому, що правоохоронці пишуть далі», – вважає Олег Мицик.
У законі сказано, що гуманітарна допомога – це допомога, яка передається українськими чи іноземними донорами. А хто ними є, які завдання поставили для розпорядження цією допомогою, ніхто не встановлює. Та й перед висуненням підозри ще треба довести, що метою дій було набуття прибутку.
«Деякі прокурори області відмовляються від таких справ, бо усвідомлюють ситуацію. Та й правова держава передбачає презумпцію невинуватості. Але правоохоронці розраховують на те, що в нас на 100 вироків один виправдувальний, і користуються цим, – резюмує юрист. – Бо вірогідність того, що вони нестимуть відповідальність за незаконно засуджену людину, близька до статистичної похибки. Вони не розуміють, що зараз переслідують суспільних авторитетів, яким люди дають кошти, бо довіряють їм. Вони їх дискредитують».
Читайте також: Кримінальні справи проти волонтерів, або В чому «радість» для правоохоронців
Народна депутатка ВРУ VІІI скликання Оксана Юринець вважає, що ці питання спричинили резонанс у суспільстві. Люди бачать, що щось не так, волонтери і суспільство хочуть справедливості. Закони не треба змінювати – лише підхід до їх трактування. А також мати совість, глибше розуміння ситуації, дивитися на перспективу.
На початку все було добре, всі розуміли, які завдання має громадська чи благодійна організація, хто що робить. З 24 лютого перші зміни внесли до Податкового кодексу та інших законів України щодо вдосконалення законодавства на період воєнного стану, бо це унікальні умови, які не закінчилися й досі. До 174-ох постанов КМУ вже вісім разів вносили зміни. Самих постанов Кабміну прийняли вже понад 300, і ледь не щотижня з’являються нові, які мали б допомогти врегулювати ситуацію. Там чітко написано про правила перетину державного кордону громадянами України.
«Але порушення кримінальних справ, особливо у Львові, не стосується цієї діяльності. Це провокації щодо тих людей, які намагаються бути корисними, безперебійно допомагати, це руйнування довіри!» – наголошує вона.
Зі слів Оксани Юринець, незрозуміло, хто писав цю норму закону в березні і назвав це прибутком (прибуток – це різниця між доходами і витратами, а дохід – всі грошові кошти, отримані за певний період часу, – Ред.). Щоб довести набуття прибутку, треба провести тривалі слідчі дії та довести лихий умисел. Тож вона пропонує провести великий звіт громадських організацій, де кожен покаже, що зробив і що передав, на фото: «Зараз важливо вступати в діалог, зрозуміти одні одних, а не користуватися готовими лекалами та рішеннями. Допоки триває війна, автомобілі потрібні війську, це витратний матеріал, їх треба доставляти швидко і якісно, щоби хлопці були мобільними, могли швидко покинути гарячі точки».
А прийняття закону «Про відсоткову філантропію» дозволить кожному, хто платить податки, 2% віддавати куди завгодно: на військо, школу, громадську організацію, благодійний фонд. Роль держави – менеджерське обслуговування, тобто спрямування цих коштів за призначенням. Але цей закон Рада знімала з розгляду кілька разів, і дарма: «Ми отримали бюджет на наступний рік і бачимо, як багато забрано з освіти. Розуміємо: якщо колись ми мали батьківську школу, то тепер – батьківську чи родинну армію. Тож все одно перебираємо на себе функції фінансування».
Президент Всеукраїнської благодійної організації «Асоціація благодійників України» Олександр Максимчук зазначає, що з 2006 року він є менеджером благодійності і що цією справою повинні займатися професіонали. Пригадує, як один львівський чиновник казав йому: «Війна змінила правила, і тепер ви стали конкурентами, зокрема, владі й тим рішенням, які вона приймає», і зауважує, що ще до війни багато старих корупційних схем почали повертатися. Особливо це стосується медичної галузі, якою він займається. Мовиться, зокрема, про закупівлю обладнання, фінансування заходів. Це все прикривається коронавірусом, війною. А коли благодійники починають ставати на заваді реалізації цих схем, то їх «ставлять на місце».
«Я гордий з того, що ми стали конкурентами, але ті методи, які використовують проти нас, недопустимі. Я ще не готовий про все говорити, бо сподіваюся, що нам вдасться повернути цей діалог у конструктивне русло», – каже Олександр Максимчук.
Президент благодійної організації нагадує, що ще в 2012 році був напрацьований закон «Про відсоткову філантропію», який уже діє в країнах Балтії, Польщі, Угорщині, навіть у Молдові. Він дозволяє благодійним і волонтерським організаціям фінансуватися за ініціативою кожного громадянина. Але в Україні його досі не прийняли.
Що стосується автівок, то співрозмовник подає такі дані: в Україну на пільговій основі було ввезено 237 тисяч авт на 26 мільярдів 100 мільйонів гривень. І скеровує запитання владі, правоохоронцям: скільки з них потрапило в ЗСУ чи в систему охорони здоров’я? «Дай Боже, щоб це була десята частина. А зараз беруть хлопців і починають «крутити» справи», – обурюється він.
Олександр Максимчук зазначає, що Львівська ОВА, хоч із запізненням, намагається провадити діалог. Та все ж потрібен мораторій, тиша щодо таких справ. Особливо серед чиновників, правоохоронців, які не розуміють логіки благодійності, виривають щось із контексту і починають «ліпити» кримінал.
«Як є тиша на фронті, так само має бути тиша тут. Поки не розібралися, мовчіть, не робіть дурниць і шкоди державі!» – наголошує президент «Асоціації благодійників України».
Олег Мицик акцентує на тому, що завжди дуже легко зруйнувати те, що було зроблене. З його слів, дії правоохоронців – це як присутність слона у посудній крамниці, який усе зруйнує: «Чи задумувався той, хто розслідує ці справи, що таке зібрати мільйон гривень чи сто мільйонів? А як легко провокованими злочинами зруйнувати довіру до людей, які душею переживають за те, що роблять. Люди ж тоді взагалі перестануть допомагати».
Андрій Годик відзначає важливість взаємної комунікації, адже влада й волонтери – не конкуренти, а радше партнери, в яких є спільні виклики і завдання.
«В частині прізвищ моя позиція однозначна і ми її будемо відстоювати на обласному рівні. Наша позиція така: жодних надуманих кримінальних проваджень не має бути – це перша теза. Друга – якщо вони їх розпочали, то мають негайно закрити, а люди, які це зробили, нести відповідальність. З іншого боку, жодне прізвище, яке б воно заслужене не було, не має бути імунітетом від відповідальності», – вважає він.
На думку Наталії Ліпської, потрібно провести зустріч благодійного сектору з правоохоронними органами, на якій тезово обговорити все. Бо 174 постанова Кабміну спростила волонтерам життя, але в законодавстві ще є прогалини.
«Ми забуваємо, що Україна бореться проти монстра, і без допомоги світу нам його не здолати. Тож якщо в публічній площині розповідають, як розкрадають допомогу і що це роблять волонтери, то її потік може зупинитися. Ми вже з цим стикаємося!» – наголошує вона.
І додає, що хоча б на час війни потрібно ввести мораторій на перевірки. А вже коли Україна переможе, правоохоронці зловлять, кого треба, та й Інтерпол працює справно.
Оксана Юринець вважає, що владі важливо бути разом із тими, що хочуть, аби наша перемога була швидкою. Треба знайти спільну мову, бо волонтери вже не питають, а показують, як треба робити.
«Ми маємо бути вдячні й стимулювати донорів. А імена волонтерів та громадських активістів працюють на імідж України. Ми не живемо одним днем, а працюємо на майбутнє, на перемогу», – каже вона.
Андрій Салюк пояснює, що волонтери не винні, що на митниці не можуть зареєструвати ввезене як волонтерську допомогу, а лише як гуманітарну. Тож ситуацію треба врегульовувати, виходячи з потреб воєнного стану, а не посилатися на довоєнне законодавство.
Представників СБУ, прокуратури та поліції ми також запрошували на дискусію, але почули відмову. Сподіваємося, вони побачать чи прочитають підсумки цієї розмови і дадуть чіткіші відповіді на поставлені запитання.
Текст: Марічка Ільїна
Фото: Іван Станіславський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Війна і наступ Росії
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну