Фото: Збруч

Фото: Збруч

«Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ

1743 0
Чому війна росії проти України стала можливою у XXI столітті, які світові правила не спрацювали і які уроки винесе світ після агресії та злочинів росії, Тvoemisto.tv розповів Валерій Пекар – публіцист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.

Чому світові правила не спрацювали?

Після Першої та Другої світових воєн Європа понад усе переймалася, як зробити так, щоб не було нової війни. Бо жахи воєн переконали європейські держави, що треба кардинально змінити підхід до співіснування і співжиття, до формування своїх уявлень про навколишній світ. І саме Європейський Союз став утіленням прагнення такого світового порядку.

Читайте також:  «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян

Світовий порядок після 1945 року зафіксував, що всі держави є незалежними, а їхні кордони недоторканими. Всі війни, які були після того, були війнами у «третьому світі». І перший «дзвіночок» пролунав, коли почалися балканські війни, але тоді на Балкани дивилися як на околицю, де люди «ще не такі, як ми». Але вже тоді проявилися ключові проблеми, які нині є в світі. Кілька років тому на Форумі YES у Києві була дискусія, чи зламався все ж таки світовий порядок, а чи він ще існує.

Не тільки європейські політики провалилися, що не змогли організувати таку систему міжнародних відносин, яка запобігала б війнам, провалилися й європейські інтелектуали. Це важлива річ, а цього не помічають. Європейські інтелектуали, які все життя поклали на те, щоби створити систему, при якій війна неможлива, розробили методики діалогу між країнами, глибокі філософські концепції, які дозволили б краще розуміти одні одних. Але все це не змогло запобігти великій війні у Європі.

Чого світ навчився через війну в Україні?

По-перше, у «порядок денний» світу повертаються питання про те, що так жити далі не можна, що потрібен порядок, коли б менші держави могли не боятися великих, коли суверенітет, незалежність, територіальна цілісність були б, урешті, чимось наповнені, щось означали.

Бо ж дивіться: європейські інтелектуали визнають право Росії мати зони впливу, визначати зовнішню і внутрішню політику в державах, які були на теренах радянського союзу, і це повністю суперечить всьому тому, що вони проповідували все життя. Я вже не кажу, що деякі з них нині пропонують Україні швидко капітулювати, а деякі – не давати озброєння нашій країні, щоб вона не могла захищатися, бо так начебто буде краще. Тут мене особисто вразив Юрґен Габермас, який усе життя розробляв методології активних діалогів та комунікацій, який був фактично найбільшим філософом у сфері комунікацій в сучасній європейській філософії взаєморозуміння, а тепер зайняв дивну позицію.

Читайте також: «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців

По-друге, українці показали, як влучно зауважив прем’єр Британії Борис Джонсон у Верховній Раді України, що брутальна потуга агресора нічого не може заподіяти народові, який обрав свободу, що українці своєю впертістю, жертвою довели, що гармати і танки не можуть придушити націю, яка бореться за свою незалежність. 

І третя, дуже важлива річ, яку продемонструвала Україна, це те, що цінності важливіші за інтереси. Коли не дотримуєшся цінностей, а керуєшся інтересами, то починається велика халепа, і в підсумку ти втрачаєш інтереси, навіть гроші. Подивіться на компанії, які залишаються в росії. Що довше вони залишаються, жертвуючи цінностями заради інтересів, то більше страждають їхні інтереси, бо ці компанії більше втрачають і падають.

Є й інші, більш приземлені речі. Наприклад, уперше після Другої світової війни відбулася війна двох індустріальних держав. США проти Іраку, НАТО проти Югославії – це не була війна рівних на полі бою. А тепер це війна рівних, і це означає, що вона буде розписана поденно в усіх підручниках в усьому світі і в найближчі 50 років визначить зміни у військовій справі. Подивіться, що відбувається в Україні зараз із самоорганізацією, горизонтальними мережевими структурами, неймовірними способами довіри, взаємодії. Це треба все вивчати. І це шок для всього світу, що в нас це є.

Чому ця війна стала можливою?

Важливе питання: як так сталося, що світ зробив цю війну можливою і не запобіг їй? Тому що всі думали, що якось проскочить. Є політики, які хотіли побачити душу в очах путіна, торгувати з росією і отримувати дешевий газ. Є і прямий підкуп політиків, журналістів, інтелектуалів, бажання бізнесів заробляти на великому ринку росії та одержувати дешеві енергоносії. Все це тепер треба аналізувати, щоби воно більше ніколи не повторилося.

Інший комплекс проблем: війна стала можливою, бо російський авторитарний режим скористався з постмодерного інформаційного впливу, щоби зомбувати більшість російських громадян, розповідаючи їм нісенітниці. Що світові з цим робити? Мовиться про глобальні проблеми, але ми, на жаль, не маємо глобальних механізмів, щоб із цим упоратися.

Це глобальна проблема – великі авторитарні держави, які хочуть впливати на всіх сусідів; зомбування країни, деградація, перетворення людей на дикунів, які готові знищувати людей і ознаки цивілізації. Треба розуміти, що якби росія не була ядерною країною, Захід би не боявся захищати Україну, як не боявся захищати постраждалі сторони внаслідок югославської війни. 

Маємо сьогодні нафтовий шантаж – коли енергоносій перетворився на зброю. Скористаюся відомою метафорою: якщо на стіні в першому акті висить не тільки рушниця, а й ядерна бомба, нафтова труба і купа різноманітної зброї і якщо вони висітимуть далі, то коли-небудь «вистрілять».

Читайте також: «Вони бояться смерті сильніше, ніж ми». Психоаналітик Роман Кечур про путіна і росіян

Ще одна проблема. Подивіться, як тепер не спрацьовують міждержавні об’єднання, такі як ООН, ОБСЄ та інші, тому що проводять політику її членів. Адже ООН не має власної політики – це сума політик майже двохсот її членів. Половина з них підтримує суверенітет України, половина – ні. Як таке може бути?

Путін – ідеальний злочинець, який має місію навчити світ, що зло є неприйнятним. З маленьким злом усі готові миритися, бо воно дає дешеву нафту, газ, і це нормально. Але, на щастя, зараз немає такої больової точки, на яку путін і його режим не наступили б. Наступили на всі. І навіть такі нейтральні країни, як Фінляндія, Швеція, готові вступити до НАТО, щоб долучитися до колективної безпеки. Путін і його режим також наступив на всі больові точки, пов’язані з біженцями. Слава Богу, що Європа була готова до цього.

Мрією путіна було створити такий потік біженців, щоб європейська єдність повністю розвалилася, щоби країни пересварилися між собою, як це було свого часу з біженцями із Близького Сходу, яких було в десятки разів менше. Але Україна показала Європі, що українці охайні, ввічливі і одразу ж шукають, де можна законно працювати. 

Китай зацікавлений у статус-кво, але жодного статус-кво вже не виходить, і на сьогодні китайський уряд не дуже добре знає, як реагувати на те, що відбувається, бо в них самих багато внутрішніх проблем. 

Тому після цих подій світ має зробити так, аби війн більше ніколи не було. А для цього потрібно змінювати систему міжнародних відносин, щоб мати можливість запобігати таким війнам і викликаним ними кризам в усіх сферах, від продовольчої до екологічної, від гуманітарної до логістичної. Потрібно також змінювати систему моніторингу демократії і щоби прав людини дотримувалися в світі. Бо там, де є порушення всередині країни, рано чи пізно ці порушення вийдуть за її межі.

Треба зрозуміти, що нафта породжує авторитаризм, а авторитаризм породжує війну. Сподіваюся, світ тепер наблизиться до зміни енергетичного балансу, зменшення частки викопного палива у світовому балансі, бо там, де нафта, там авторитаризм, а врешті війна, а там, де відновлювальні джерела енергії, там мир.

Які уроки варто взяти Україні з цієї війни? 

Головний урок – не треба чіплятися за минуле, у цьому випадку за радянське, не треба гальмувати на шляху до майбутнього. Другий урок – якщо ти живеш на кордоні з варваром, на межі цивілізованого світу, то мусиш мати сильну армію.

Думаю, Україні треба повністю змінити систему резервістів, щоби всі чоловіки та охочі жінки були резервістами, як це є в багатьох країнах світу. Третій, наразі не засвоєний Україною урок – треба мати вільну економіку, бо тільки вона може породити вільних громадян, які готові боронити країну зі зброєю в руках. Поки що це не зрозуміло більшості політичних еліт в Україні. Ну і останнє – треба мати хороших союзників.

Христина Гоголь

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Війна і наступ Росії

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!