«Твоє Місто» збирає історії про непересічних киян, які захищають свій дім: на фронті, в теробороні, волонтерських групах, медичних батальйонах. Сьогодні розповідаємо про священника, який служить у церкві на Позняках у Києві і є прессекретарем архиєпархії УГКЦ.

Служіння під кулями

Отець Андрій Боднарук їде на блокпости чи в домівки тих, що не покидають столицю, звершує богослужіння в укриттях і влаштовує розваги для дітей, щоби відволікти їх від війни. 

«Я роблю те, що й раніше: служу Богові, Церкві та нашому народові. Я поряд у терпіннях, які випадають на долю людей. Намагаюся бути ближче до тих, що борються з ворогом, і до тих, що борються зі стресом і тривогою. А ще ми координуємо допомогу, яку отримуємо від благодійників. Учора надягнув бронежилет на священничий одяг, їжджу до людей у сховища і до тих, що залишаються в своїх оселях, як, для прикладу, жінка, якій поза 90 років. Вона сліпа, зосталася з донькою у своїй домівці», – розповідає священник.

Читайте також: «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста

Жертовність заради миру 

Отець говорить про любов, каже, що бачить її у киянах. Саме любов керує їхніми діями, об’єднує в боротьбі. Андрій Боднарук певен, що жителі столиці завжди вміли гуртуватися довкола добрих справ, і війна тільки загострила цю потребу.

«Тепер наші люди не панікують, а бачать ще більшу потребу служити і бути опорою одне для одного. Я бачу їхню відданість. Багато хто з них, ті, що мали статки, гарний дім, жили у комфортних умовах, сьогодні часто вбрані у подерту куртку і штани, вартують на холоді вдень і вночі. Вони жертовні та віддані. Вони знають, заради чого стоять», – веде далі отець.

Колись священник знімав короткі роз’яснювальні або підбадьорливі відео у ТікТок. Каже, що мав понад 20 тисяч підписників. Зараз їх більше, але на соцмережі йому вже часу не вистачає.

 

@o.andriy #україна #церква #мир #угкц #топ ♬ Remember - Danilo Stankovic

 

Справжня цінність, на яку не зважали 

Запитую отця Андрія, що він відповідає тим людям, котрі питають, навіщо та війна і чому стільки болю. Він пояснює, що це запитання ходить за ним, відколи став священником.

«Як тривога – то до Бога. Ісус Христос також терпів, бо знав, на що йде, і був розіп’ятий. Де був Бог, коли його син мучився? А Бог у той час на Хресті рятував людство від гріха! Так само й нині Бог рятує людей від погані та від зневіри. Ми ж часто нарікали, що нам важко, що ми такі бідні. А тепер розуміємо: якщо зранку можемо прокинутися з двома очима, руками і ногами, то це вже дуже багато!» – наголошує священник.  

Зараз особливий час, щоб усвідомити цінність простих речей. Зі слів отця, війна – це час на примирення, на злагоду і ділення любов’ю. А що саме вона змінила у світі загалом та в серці кожного зокрема, побачимо згодом.

«Коли люди розіп’яли Христа, коли він був у гробі, вони також не бачили змін. Але потім настало воскресіння, після мук, після смерті. Прийде час, і те воскресіння настане», – запевняє священник.

Читайте також: «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю

Лють не може бути священною

Андрій Боднарук вважає, що не варто лютувати, що лють не може бути священною, лють – не на добро. І знову згадує Христа, який просив прощення для своїх убивць, «бо не відають, що роблять», і про Богородицю, яка мовчки молилася. Священник просить не проклинати ворога, щоби не уподібнюватися до нього. А силу до боротьби, каже, можна знайти у вірі та в довірі до Господа. 

Отець признається, що йому також страшно, що в часі війни всі його емоції загострилися, однак дякує за них Богові, бо вони рятують життя, а тиша і молитва допомагають знайти відповіді на найскладніші питання.