Останній тиждень видався дуже насиченим на події. Спочатку всі очікували анонсованого виступу путіна щодо псевдореферендумів на території Донецької та Луганської, Херсонської та Запорізької областей України, потім його скасували. Натомість 21 вересня президент рф оголосив часткову мобілізацію, а ввечері того ж дня українці дізналися про обмін 215 полонених військовослужбовців, серед яких 108 бійців «Азову». На тлі постійних вкидів про можливість ядерного удару з боку супротивника така активність виглядає дивно і змушує задуматися, що запланував ворог. Саме про це Tvoemisto.tv запитало військового експерта Олега Жданова.

Як вплине часткова мобілізація, яку оголосив володимир путін у росії, на Україну і за який час призовників кинуть у бій? 

Ця мобілізація демонструє відчай російської влади і намагання хоч якось втримати ситуацію під контролем. Вони можуть повторити історію Першої світової війни, коли в 1914 році цар провів мобілізацію, а в 1917-ому мобілізовані його скинули. У нашому випадку це може відбутися навіть швидше. 

Уже зараз люди в рф, які мислять тверезо, кажуть, що оголошення мобілізації – фатальна помилка путіна. І не важливо, скільки вони планують мобілізувати, 300 тисяч чи мільйон. 

Можливо, росіяни і зберуть ті 300 тисяч упродовж півріччя. Зараз триває перша хвиля мобілізації, і вони рапортують, що 10 тисяч уже прийшли у військкомати, тож напевне вона буде повною. Але згодом, коли росіян примусово вестимуть у військкомати, ситуація докорінно зміниться. 

На хід бойових дій ці люди почнуть впливати ближче до нового року. За три-чотири тижні декого можуть відправити на фронт для поповнення втрат, але це будуть смертники, бо без належної підготовки шансів вижити в них тут не буде.

Цікаво, що кремль уже задкує. Інформаційне агентство РИА Новости подає інформацію, що це не мобілізація, а навчальні збори, що призваних на війну не відправлятимуть.

Читайте також: Мобілізація в росії. що це означає для України

Думаю, для росії це фатально. Внаслідок оголошення мобілізації російське суспільство ставить путіну відразу декілька питань. Для прикладу: якщо втрати становлять менш ніж 6 тисяч, то навіщо мобілізовувати 300 тисяч? Якщо є потреба в мобілізації, то де ж наша армія? І у влади відповідей не буде. А якщо їх нема, то люди почнуть шукати відповіді самі, і пошуки ці виллються у вуличні протести. Наразі вони ще невеличкі, але якщо сьогодні-завтра почнуть висмикувати чоловіків із родин, почнеться примусове зганяння до військкоматів, тоді побачимо справжні протести.

Деякі фахівці вважають, що мобілізація – це пастка, щоби виманити українців на непродуманий швидкий наступ, посіяти паніку.

Навряд чи. Наш Генштаб уже показав, що не реагує на такі вкиди. Тут мовиться радше про щось суттєво більше, бо з боку путіна триває велика політична гра. Він максимально загострює цей конфлікт, аби змусити нас до переговорного процесу. На фронті немає можливості загострити його, але мобілізацією путін показує, що готовий на довге протистояння, умовно кажучи, бо має стільки народу, який може йти воювати, скільки треба. І водночас робить жест доброї волі: дає добро на обмін наших полонених, віддає нам тих, кого ми понад усе бажаємо визволити з полону, – «азовців», яких вважає своїми запеклими ворогами.

Путін лякає, що буде ядерна і затяжна війна, водночас показуючи, що вже йде назустріч, мовляв, і ви йдіть, провокує на перемовини. Такою є політична гра кремля. Але, маючи на своєму боці стратегічну ініціативу, ми не можемо піддатися цій спокусі – сісти за стіл перемовин. Щойно сядемо – одразу програємо.

Читайте також: Мама «азовця»: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»

Якою має бути реакція України в цьому контексті? Чи переглядатимуть стратегії, можливо, зміняться запити щодо озброєння або ж посилиться мобілізація?

У нас має бути лиш одна реакція – маємо вимагати щонайшвидше і щонайбільше озброєння, маємо протиставити масовості особового складу армії РФ «залізо» – сучасну зброю. Ми не можемо тепер оголосити черговий етап мобілізації: Генеральний штаб призиває тільки за необхідності, для поповнення поточних втрат. Так є тому, що у нас немає чим озброїти новобранців. Якби було озброєння, то ми могли б розгорнути додаткову хвилю мобілізації або ж просто забезпечити зброєю всіх наших вояків. І це дало б нам перевагу.

Чи є якісь можливості посилення озброєнням зараз?

Ми не впливаємо на цей процес. На нього впливають лише наші західні партнери, а ми можемо лише сподіватися на те, що коли всі вже визначилися, хто на чиєму боці, це змусить західних лідерів визначитися з допомогою Україні. Якщо хочеш миру – допомагай Україні. Таке розуміння ситуації з боку західних лідерів напряму впливатиме на допомогу нам. Якщо ми зараз почнемо отримувати більше зброї, техніки, то зможемо змінити ситуацію на фронті. Ми готові.

Ще не відомі подробиці останньої зустрічі у форматі «Рамштайн», усе ще засекречене, вочевидь. Але чи успішна вона для нас? 

Із військового погляду все правильно, вони просто засекретили всі плани щодо надходження озброєння. Тому єдина інформація, яку ми маємо, це щира усмішка міністра оборони Рєзнікова, який після конференції у форматі «Рамштайн» сказав, що все добре, що все, що ми хотіли, нам дадуть. Це єдина інформація поки що. Будемо сподіватися, що так воно і є.

І це покаже ситуація на фронті в найближчі тижні. Зараз ми знову повернулися до позиційної війни, тому що накопичили резерв і показали західним партнерам і самі собі, на що спроможні ЗСУ, якщо мають сучасне озброєння, обладнання, вояків, навчених воювати за новітніми методиками, розробленими на Заході.

Херсон все ще залишається пріоритетним напрямком чи тепер трохи змінилася ситуація? 

На Херсоні все залишається так, як є. Ми не перестаємо планомірно знищувати, послаблювати ворожі угруповання, доводити їх до небоєздатного стану. Так, вони намагаються його підтримувати, протистояння триває, там дуже важко. Але було відомо, що легко не буде, бо там найбільше угруповання регулярних військ, найбільш боєздатні частини.

Ми можемо втратити окуповану територію?

Так. Річ у тім, що першим пунктом перемовин буде припинення вогню, ми не зможемо протистояти. Сучасні методи війни дозволяють ефективно вести і осінню, і зимову кампанії. І переможе в них той, хто краще підготує свої збройні сили до холодів . Тут головний фактор – люди. Якщо ми підготуємо наших бійців, якщо будуть генератори, пункти обігріву особового складу, зимове обмундирування, то ми зможемо вести зимову кампанію при низьких температурах. Це може бути нашою перевагою, адже в російській армії солдат стоїть на останньому місці. Спершу боєприпаси і пальне, аж потім солдат. Деякі російські частини у нас все літо воювали в зимовій формі. 

Розмовляла Вікторія Савіцька

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.