
Фото зі сторінки Володимира Зеленського
«Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
Про судові процеси проти Росії
Є два суди, які часто називають «Гаазький трибунал». Це Міжнародний суд ООН і Міжнародний кримінальний суд.
Щодо першого суду, то він є органом Організації Об’єднаних Націй, який розглядає міждержавні спори, тобто спори, у яких позивачами-відповідачами є безпосередньо держави. Україна вирішила ініціювати провадження в цьому суді проти росії, аби показати необґрунтованість обвинувачень у геноциді, які звучать з боку російської влади в бік України, що нібито Україна чинила геноцид на Донбасі впродовж усього цього часу. Варто зазначити, що конкретно ці звинувачення російська сторона артикулювала тривалий час. Проте вони стали публічним виправданням визнання так званих «Л/ДНР» з боку росії та початком російсько-української війни.
Україна доволі швидко залучила міжнародних експертів, підготувала свою позицію і подала заяву. 7 березня наша держава безпосередньо презентувала свою позицію в Гаазі: на чому вона ґрунтується, чому вважає, що суд має прийняти цю справу до розгляду і яких саме забезпечувальних заходів ми просимо, щоби Міжнародний суд наклав на росію.
Читайте також: Міжнародний суд ООН наказав Росії зупинити війну проти України
Росія відмовилася брати участь у процесі. Є вже рішення Міжнародного суду припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні, але є велика ймовірність того, що росія проігнорує ці заходи, не виконає їх. Водночас це буде ще одним доказом того, що вона ігнорує міжнародне право, і може слугувати підставою для накладення подальших санкцій, у тому числі з боку ООН.
Однак треба розуміти, що росія є постійним членом Ради Безпеки з правом вето, тож дуже малоймовірно, що ці санкції будуть впроваджені. Проте, безумовно, це не сприятиме її авторитету чи зміцненню позиції на міжнародній арені.
Остаточного рішення в цій справі можна очікувати через кілька років. Розгляд у цьому суді – це дуже тривалий процес. Крім того, в Гаазі вже є справи за позовом України проти росії, і варто сподіватися, що з часом їхня кількість зростатиме. А позаяк росія системно і внутрішньо, і на міжнародному рівні ігнорує міжнародне право, то найпевніше, що й остаточні рішення Міжнародного суду, принаймні в перспективі існування путінського режиму, будуть ігноруватися і не будуть виконуватися.
Про те, чи є сенс у цих судах, якщо виконання їхніх рішень нині буде неможливим
Це необхідно робити однозначно. Для всіх очевидно, що ми є жертвою агресії. Проте ці рішення й аргументи необхідно формалізувати у правовій площині, в тому числі і у вигляді судових рішень. І що більше буде таких рішень на нашу користь, то слабшими будуть будь-які спроби росії щось заперечити чи отримати якусь підтримку, сильнішими будуть позиції України щодо притягнення до відповідальності росії як держави-агресора.
Читайте також: Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
Треба розуміти, що притягнення до відповідальності може відбуватися в різних формах і матиме різні наслідки – подальші санкції, обмеження. Тому кожен такий позов, кожне невиконане росією рішення є ще одним доказом для всіх, що це державне утворення, точніше цей тоталітарний режим, не має права на адекватне ставлення до себе в сучасному світі.
Про те, які можуть бути обмеження, окрім санкцій
Рішення можуть бути дуже різні. Якщо мовиться про територіальні спори, то суд ухвалює рішення про розмежування, а якщо про якісь інші, то суд приймає рішення, яке встановлює, чия позиція була більш обґрунтованою.
З великою ймовірністю в рішенні буде визнано, що звинувачення росії в геноциді є необґрунтованими. Тому це автоматично зробить безпідставними будь-які подальші обвинувачення в тому, що Україна вчиняла цей міжнародний злочин. Для будь-якого юриста, який знайомий зі змістом поняття «геноцид», очевидним є те, що на Донбасі його не було. Просто важливо встановити факт, що звинувачення росії безпідставні, і це вже має значення для подальшої стратегії роботи в міжнародних судових органах.
Читайте також: «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
Також група українських і британських юристів, підтримувана останнім живим прокурором Нюрнберзького трибуналу Беном Ференцом, запропонувала створити спеціальний міжнародний трибунал щодо росії для засудження винних у злочині агресії проти України.
Сам статут цього трибуналу може визначити юрисдикцію щодо конкретних видів міжнародних злочинів. Але треба пам’ятати, що у випадках чи то Нюрнберзького процесу, чи то Югославії міжнародне право мало справу, коли нацистська Німеччина програла війну і злочинці були ув’язнені та полонені. У випадку колишньої Югославії влада Хорватії, Боснії та Сербії була готова видавати підозрюваних та обвинувачених.
Тому якщо в росії не відбудеться зміна політичного режиму, який буде готовий працювати з таким трибуналом чи Міжнародним кримінальним судом, або якщо винні у злочинах не опиняться у полоні чи будуть ув’язнені, ці рішення матимуть заочний характер.
Про те, скільки часу може тривати розгляд справи
Не варто очікувати, що це відбудеться швидко. Історія свідчить, що розгляд міждержавних спорів займає як мінімум два-три роки. Якщо ж говорити про притягнення до індивідуальної відповідальності, то у випадку трибуналу колишньої Югославії події відбувалися до 1996-1997 року, а останній вирок був винесений у 2017-ому.
Це може розтягнутися на десятиліття. І тут важливою є не швидкість, а досягнення справедливості. За десять, двадцять чи більше років ті злочини, які вчиняють цими тижнями по всій Україні, не стануть менш злочинними чи менш важкими. Той гнів, який ми всі відчуваємо, має давати нам терпіння і впертість, щоб наполягати та переслідувати винних у злочинах, притягнути їх до відповідальності: і артилеристів, і командирів, і російських політиків – всіх.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Усіх не беремо». Усе про контракт «18-24» та кому можуть відмовити
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни