
Фото зі сторінки Володимира Зеленського
«Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
У Тетяни Метик – четверо дітей – 9, 7, 4 і 1,5 рочки. Найменшеньке сидить у неї на руках і тулиться до плечей під яскравим сонечком. Чоловік Тетяни – кандидат наук, викладач у коледжі від Національного лісотехнічного університету України, пішов у тероборону. Після Великодня його відправили воювати на схід і зараз він виходить на зв'язок раз на день, аби сказати дружині, що з ним усе добре. Тетяна каже, що чоловік пройшов два місяці військової підготовки, і якщо з ним, не дай Боже, щось станеться, то, хто подбає про її чотирьох діток. Бійці тероборони пішли добровільно захищати свій дім, а тепер складається враження, що їхнє життя не цінують.
«Чоловік пішов у тероборону. Я дала згоду, бо то мало бути у межах області. Але зараз вони на самій лінії фронту. Ми дуже переживаємо, не знаємо, чим допомогти. Він може загинути, і діти – залишитися без батька… Я не спеціаліст, але піхоту має супроводжувати військова техніка, а їх кидають самих під танки, артилерію. Дуже небезпечно. Таке враження, що не рахуються з їхніми життями. Там багато інтелігенції, відомих людей у Львові, які щиро захотіли захищати Україну, але без належного оснащення і військової підготовки – несправедливо кидати їх на поталу ворогу», – каже вона.
Так не можна...
Жінки, сестри, матері і дівчата тероборонівців зібралися біля Львівської обласної військової адміністрації. Вони підготували колективне звернення до голови ЛОВА Максима Козицького, що їхніх чоловіків відправили на завдання у зону бойових дій Луганської і Донецької областей на нульову і першу лінії.
Авторки звернення пояснюють, що на момент вступу чоловіків до лав тероборони, закон визначав, що сили тероборони є допоміжними для ЗСУ і мають виконувати завдання поза районами ведення бойових дій. Але уже після Великодня їх відправили на схід, на передову, хоча закон, який дозволяє відправляти бійців тероборони в райони бойових дій, ухвалили лише 3 травня.
Жінки наголошують, що у тероборону записалися добровольці різного віку і різних професій, але більшість не служили в армії, і тепер без належної підготовки їх відправляють у бій проти танків і артилерії з автоматами, і що вони на одному бусі змушені протистояти ворогу, який б'є зі всіх видів важкого озброєння. За їхньою інформацією, яку не розголошують, є вже відомо про загиблих і поранених.
«Вони – не дезертири – в чому їх можуть звинуватити, вони добровільно пішли в тероборону. А під трибунал мають йти ті, хто віддає накази без підготовки і оснащення йти їм проти танків з автоматом», – наголошує одна із жінок.
Відповідно, вони у зверненні просять ЛОВА, якій довірилися тероборонівці, вивести батальйони 103-ї бригади територіальної оборони з зони бойових дій.
У жінок виступають сльози, вони залишилися із неповнолітніми дітьми, є такі, що мають дітей з інвалідністю.
«Треба мати вишкіл, зброю, техніку. Нею володіють військові на 1-2 лінії, а їм сказали приймати бій проти артилерії, мінометів, ракет. Мій чоловік ще 24 лютого зразу о 07.00 ранку пішов на Батуринську, 2. Його ніхто тоді не зупиняв, та ніхто не знав, що вони будуть у зоні бойових дій. Так, пройшло два місяці, але ж вони стояли на блокпостах, мали військовий вишкіл 3-4 дні. І мій чоловік приїхав додому з блокпоста, сказав, що вони їдуть, що у них буде 3-4 лінія. Він розповідав, що не знає, як вони вилізли з тої позиції перед тим, як туди влетіла ракета… У когось сім'я, діти, а там є молоді хлопці, які навіть окопуватися не вміють», – розповідає одна із жінок і авторок звернення.
«Нас цього не вчили…»
Микола Савельєв, боєць Львівської ТРО, який зараз на сході, повідомив, що вони перебувають під обстрілами, описав ситуацію під час одного із боїв.
«Ми лежимо вже четверту годину, очікуючи якоїсь команди. Якщо евакуація чи відхід – це каша, тривожний сон, можливо вдасться помитися, якщо ж прийде команда – ВПЕРЕД – це майже стовідсоткова смерть, бо перемогти БТРи і БМП автоматними чергами – це те саме, що намагатися зарубати слона кинджалом. Шансів нема, але тебе потім можуть назвати героєм… у небі ширяє російський «Орлан», це «Око Саурона», який методично корегує вогонь арти по всьому, що рухається. Тому, ми заклякли в кущах і не ворушимось», – розповідає він.
Савельєв каже, що бійці тероборони мають досвід зачистки приміщень і боротьби проти невеликих ДРГ, але не відкритої війни із російськими військами.
«Той, хто скаже: «Та вас цьому вчили» – просто не розуміє, про що говорить. Робота на блокпостах, перевірка документів, боротьба проти невеликих ДРГ, зачистка приміщень – так нас цьому вчили.Тепер же ж ми лежимо мордочками у лісовій траві і кожен молиться тому, в кого вірить: Богові, дружині, дітям чи онукам», – ділиться боєць.
Він також говорить, що за 14 днів на сході вони так і не побачили нової зброї від Заходу, яка буцімто переламає хід війни.
«Ми добровольці, котрі йшли в ТрО боронити свою землю, тому нарікати нема на кого. Місцеві донецькі бійці ТрО розповідають, що чергують добу-через дві (дві доби вони вдома) і страшенно дивуються, що ми, «тереошники», у першій лінії. Ми – теж», – зізнається боєць.
На тому, що на війну потрібно відправляти підготовлених людей, акцентує військовий експерт, журналіст Юрій Бутусов. Він пропонує ухвалити закон про обов'язкову програму інтенсивної підготовки для бійців тероборони не менше 30 діб, аби на війну їхали підготовлені бійці. Один взвод з 30 піхотинців, який якісно готували один місяць на війні, важливіший за батальон, який поїхав на фронт після кількох днів занять, наголошує Юрій Бутусов. Він каже, що Україна насправді має багато людей, готових воювати, але Україні не вистачає саме підготовлених для війни.
Як формувалася тероборона?
Тероборону на Львівщині почали формувати із січня цього року. Із початком вторгнення росії у лави тероборони записалися тисячі добровольців, які вирішили захищати свої домівки і землю від ворога. Ще у січні командир тероборони Львівщини Валерій Курко в інтерв’ю Тvoemisto.tv пояснив, що тероборонівці підпорядковуватимуться ЗСУ і що теоретично їх можуть відправити у східні області.
Загалом на Львівщині сформували дві бригади: 103-ту (на базі семи батальйонів у Львівській області) і 125-ту як тероборону Львова, бо це місто-мільйонник (яка складається із п’яти батальйонів).
На початках бійці тероборони були залучені до охорони порядку, патрулювання міста, контролю на блокпостах. Хоча за законом завданнями тероборони є: охорона та захист держкордону, охорона органів держвлади, військового управління, забезпечення стратегічного (оперативного) розгортання військ, охорона та оборона важливих об’єктів і комунікацій, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами та підтримання режиму воєнного стану.
Після Великодня бійців 103-тої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України відправили на схід. Вчора стало відомо, що на фронті 5 травня загинув 27-річний боєць тероборони із Львівщини – уроджень села Старичі на Яворівщині Ігор Перон. Захисник віддав життя, виконуючи бойове завдання, він загинув унаслідок ракетного обстрілу росіянами.
Чому тероборону кинули в «гарячі точки»?
Командування 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України пояснює, що всі військовослужбовці тероборони виконують сьогодні свій конституційний обов‘язок. «Кожен, хто вступив до лав Сил територіальної оборони ЗСУ, зробив цей вибір добровільно та відповідально. Склав військову присягу та виконає свій обов’язок», – йдеться у заяві.
Командування бригади запевняє, що робить все необхідне, аби зберегти життя воїнів. Там також додають, що рівень матеріального та технічного забезпечення є високим.
Заступник голови Львівської ОВА Віталій Загайний у коментарі Тvoemisto.tv повідомив, що військова адміністрація не має жодного впливу на розташування позицій чи відведення тероборони, відколи цей підрозділ перейшов у підпорядкування ЗСУ. За його словами, у ЛОВА відбулося кілька зустрічей із жінками на цю тему, на яких було присутнє керівництво тероборони, вони на всі зауваження реагують і мають донести інформацію до військового начальства.
На запитання, чи можна відвести підрозділи на 3-4 лінію, то Віталій Загайний пояснює, що така передислокація можлива, і чи може ЛОВА цьому сприяти зверненнями чи листами.
«Подібного роду звернення є, ми апелюємо, щоб звернути на цей підрозділ увагу... На зустрічах з жінками присутнє керівництво тероборони, вони мають довести цю інформацію до військового начальства. Є на війні випадки, коли той чи інший підрозділ забирають з місця перебування, такі випадки трапляються, коли командування ЗСУ приймає рішення перевести військових у глибокий тил.
Повірте, не було задумом ставити їх (тероборонців - ред) на передову частину. Якщо ми говоримо про обстріли, то треба розуміти, що обстріли проводяться із відстані і 10, і 20 кілометрів, і це точно не перед, але обстріли мають місце, вони мають місце також і по містах глибокого тилу. Зрозуміло, що ближче до лінії вогню обстріли більш рясні, там застосуються Гради», – говорить Віталій Загайний.
Посадовець каже, що ЛОВА також старається сприяти із забезпеченням 103-тої бригади на сході.
«Я розумію цих жінок, чиї рідні там є. Але ми теж маємо не втрачати раціональний погляд. Складніше озброєння не потрібне підрозділу, яке є на передовій частині. А щодо бронежилетів тощо, то в ефірі вашого телебачення я уже говорив, що для мене джерелом інформації є командування бригади. І минулого тижня ми відправили додатковий вантаж з бронежилетами нашим хлопцям, і дві карети швидкої дорпомги, забиті допомогою різного профілю. Тому, комунікація є. Є можливість у командира замовити окремі потреби за рахунок обласної програми. Ми, наприклад, маємо зараз запит на мобільні станці –Мотороли – на позиції, де зараз перебувувають наші підрозділи», – додає він.
Христина Гоголь
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну