Які правові наслідки російсько-української війни? Чого варто чекати від розгляду справи в Гаазі? Що потрібно, аби Путіна притягнули до відповідальності? Чому Росія досі перебуває в Раді Безпеки ООН та чи дійсно її зараз ізолюють від цивілізації?

10 березня. Триває 15 день російсько-української війни. У понеділок, 7 березня, Міжнародний суд ООН в Гаазі (Нідерланди) розпочав відкриті слухання у справі «Україна проти Росії». Російська сторона на слухання не з’явилася, що вкотре стало безпрецедентним нехтуванням процесом міжнародного права. В ході війни російські військові бомбардували пологові будинки, цивільні об’єкти, застосовували заборонені Женевськими конвенціями касетні бомби… Редакція Tvoemisto.tv поговорила з політологом, проректором УКУ Дмитром Шеренговським про те, чи можна буде притягнути Росію за всі ці злочини до відповідальності в Міжнародному суді у Гаазі.

Про міжнародні суди у справі російсько-української війни 

Для нас це дійсно не прецедент. Міжнародні суди вже працювали над подібними справами. Ми вже подавали у Міжнародний суд позов проти Росії щодо фінансування тероризму після 2014 року, але ця справа пройшла лише першу стадію, і її дотепер розглядають. Однак нині міжнародна спільнота діє відносно швидко. Очевидно, на таке швидке її реагування, у тому числі й судів, вплинув поточний стан війни в Україні та очевидність порушення Росією норм міжнародного права. Тобто суди в цьому зацікавлені найперше. Вони готові дуже швидко проштовхувати це питання. Це з одного боку.

А з другого – наша дипломатія та уряд дуже добре спрацювали: назбирали достатню кількість конкретних матеріалів, які можна представити. Раніше суддя Хан публічно закликав надсилати докази. Та й український уряд збирав докладну інформацію про здійснення Росією терористичних атак і обстрілів, які не пов’язані з безпосередніми військовими об’єктами. Це категорія злочинів проти людяності. Суддя, який розпочав процес, сам сказав, що є конкретні докази. 

Від росіян вони мають лише буцімто докази про наш «геноцид супроти населення Донбасу». Тому направду дивує швидкість реакції, бо зазвичай такі справи довго подають і обговорюють. Також дуже символічним є те, що Росія загалом не була присутня, відмовилася брати участь у суді. Їй просто нема що сказати. Неозброєним оком видно, що вона повністю нехтує будь-якими міжнародними нормами, міжнародним правом. У будь-якої адекватної людини з цивілізованого світу більше не має бути ілюзій, що з керівництвом Росії про щось можна домовлятися. Іноземні юристи, які консультували Росію після 2014 року, зараз відмовилися їй допомагати через очевидне порушення міжнародного права.

Про те, що потрібно, аби притягнути до відповідальності Путіна

Щоби зробити це, треба його ув’язнити фізично. Наразі важливим є те, щоби процес відбувся, щоби ми діяли в рамках легітимного юридичного процесу і, відповідно, було судове рішення. Це виглядає як єдиний судовий процес, але там була низка питань. 

Дуже важливо й те, що це суд найвищої інстанції. Його рішення не може бути оскаржене – тільки виконане. Російському керівництву та виконавцям інкримінують злочини проти людяності. Це те, з чим свого часу зіткнулися майже всі диктатори. Це дуже серйозні обвинувачення. Усіх буде оголошено в міжнародний розшук, будуть накладені санкції, які тільки можна собі уявити. Але такі процеси зазвичай доволі тривалі, тож не беруся щось прогнозувати.

Про те, чи можна назвати справу в міжнародних судах «Нюрнберг 2»

Гадаю, це не є релевантним порівнянням. Ми любимо красиві слова, але Нюрнберзький процес провадили держави-переможниці Другої світової війни. На ньому вперше писали законодавство, яке зараз стало основою для подальших дій. Його авторами, до речі, були наші львівські юристи – Лемкін та Лаутерпахт – галицькі євреї з походження. Вони є представниками львівської школи права, навчалися тут. Вони висували такі принципи, які до того не існували. Для прикладу, індивідуальна відповідальність за злочини проти людяності. 

Теперішнє міжнародне право вже досить розвинуте в цьому напрямку, тому я б казав, що фактично ця справа більше нагадує справу Слободана Мілошевича, яка більше наближена до нашого часу.

Докази зібрали. Наприклад, росіян звинувачують у розстрілі цивільних. Під час ведення війни існують чіткі норми міжнародного права, які регламентують поведінку на війні. Це регулює міжнародне гуманітарне право. Не можна поєднувати цивільне населення з військовим – це речі, які треба розмежовувати. Якщо ви воюєте проти армії, то воюйте, а цивільне населення не має від цього страждати. Якщо ж воно прямо страждає, то це відверті акти тероризму. 

Про ізолювання Росії від цивілізації 

Ізоляція Росії від цивілізації вже триває: накладені санкції, вихід бізнесу, вихід спорту, обмеження доступу до академічних спільнот тощо. Вже є попередні оцінки, що якщо війна триватиме далі, хоча б кілька місяців, то Росію зупинять у розвитку, тобто вона опиниться в тому стані, в якому перебувала перед 90-ми роками ХХ століття. Єдина проблема з нашого боку – що цей процес зупинки розвитку Росії може тривати довго. Але знову ж таки в судовому рішенні, ухваленому в Гаазі, Путіна буде чітко названо воєнним злочинцем і терористом. І це буде прийняте міжнародною спільнотою спільно та офіційно. 

Про Росію, ООН та її членство у Раді Безпеки ООН

Фокус був на тому, що Росія – «велика бензоколонка», яка торгувала зброєю. Вона дійсно спекулювала на своєму статусі країни – постійної учасниці Радбезу ООН, що надає їй право накладати вето на найважливіші резолюції цієї міжнародної організації. 

ООН засновували як певну платформу для комунікації, повоєнну, на якій країни могли б порушувати певні питання для того, щоб їх обговорити, де думка кожної з них мала б бути почута. Так, можуть виникати ситуації, коли конкретна людина є винною в скоєнні злочинів проти людяності, коли неможливо прикриватися словами на кшталт «нам сказала це робити країна, ми виконували накази». За це судили нацистів. Жодне законодавство певної країни, чи це нацистська Німеччина, а чи путінська Росія, не може порушувати права людини. 

ООН на початках не розглядали як платформу, яка може змусити когось щось робити. Це вже пізніше так звана холодна війна показала, що можуть бути розроблені певні механізми стримування – так звані миротворчі війська. 

Інститут Ради Безпеки ООН був створений для того, аби країни, які є переможницями в Другій світовій війні та володіють ядерною зброєю, приймали обов’язкові для виконання резолюції. Тому що Генеральна Асамблея ООН, де присутні всі країни світу, приймає рекомендаційні резолюції, які не є обов’язковими. 

Росія дуже багато спекулювала  на своєму статусі, КНР та інші країни на цьому спекулювали. Тож не варто сподіватися, що хтось візьме і покарає Росію і таким чином розв’яже наші проблеми. Ні, не буде такого. Однак варто сподіватися на те, що можуть бути переглянуті певні засади ООН. Бо коли створювали цю організацію, то в Радбезі був присутній Радянський Союз, і невідомо чому зараз там тільки Росія… Чому там нема України і Білорусі – питання.

Це означає дуже велику перебудову. Час такої перебудови давно настав. Ще від часів конфлікту в Югославії постійно порушують питання про те, що вся інфраструктура ООН не є зручною. Проте досі не з’явилося певної критичної маси і розуміння того, як саме належить змінити ООН, щоби все добре працювало. Для цього потрібен глобальний консенсус. Я особисто скептичний в цьому сенсі. Як бачимо, тепер навіть Швейцарія воліє позбутися нейтральності, уряд країни нещодавно вирішив, що не буде заробляти гроші з Росією. Тому, можливо, Україна стане точкою опори, яка переверне цей світ.

Роман Тищенко-Ламанський, Олена-Квітослава Яцьків

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.