
Фото: Associated Press
Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
Уже другий місяць українці, і львів’яни зокрема, вчаться жити в умовах дефіциту і тотальної економії електроенергії. У жовтні через російські ракетні атаки були пошкоджені 40% енергетичної інфраструктури України. Черговий ракетний обстріл відбувся 23 листопада. І внаслідок цього більшість областей, як і Львів, знову залишилися без світла, води, тепла, зв’язку та інтернету. Щоби втримати баланс у системі, енергетики намагаються відновити зруйноване, застосовують планові, екстрені та аварійні графіки відключень, а українців закликають зменшити споживання електроенергії. Як львів’яни обходяться без світла, чим гріються, які альтернативні варіанти знаходять, дізналося Тvoemisto.tv.
Львів’янка Галина Андрусів разом із чоловіком та двома дітьми – дев’ять і п’ять років – живе в одній із 14-поверхівок на вулиці Симоненка. Будинок повністю на електроенергії, тобто обладнаний електро-, а не газовими плитами, тож вимкнення світла для його мешканців ще те випробування. Однак Галина стверджує, що вони до всього готові.
Світла у їхньому будинку немає переважно по п’ять годин, інколи ще довше.
«Спочатку світло нам вимикали не так часто, можливо, тому, що неподалік поліклініка. Тепер частіше – навіть по два рази на день. Для багатьох відсутність електроенергії майже рівнозначна катастрофі: світла немає, води немає, інтернету немає, чайником, плиткою, мікрохвильовою піччю скористатися неможливо. Але маємо зрозуміти, що в нашій країні війна, тривають обстріли інфраструктури. Мусимо перечекати, все рано чи пізно стабілізується», – каже вона.
Зі слів жінки, коли світло вимкнули вперше, мешканці будинку не були готові до цього. Вечеряти ходили в невеликий ресторан, що неподалік. Генератора ще не було, але там готували страви на мангалі, і це багатьох рятувало. Гарячу воду для чаю чи кави роздавали людям безкоштовно. Одні приходили з горнятками, другі – з малими та великими термосами.
Тепер сім’я Галини придбала невелику плиту і газовий балон. Гріють на ній не лише воду на чай, каву чи щоби помитися, а й готують повноцінні страви – каші, макарони, картоплю, супи, смажать яєчню, грінки.
Читайте також: «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
Плитка обійшлася їм у 1600 гривень, за один балон заплатили 90 гривень. Балонів придбали аж п’ять, бо ж ціни підвищаться. Одного невеликого балона вистачає на триразове приготування їжі.
«Ставлю «гаджет» на кухні на електроплитку, поближче до витяжки. І хоча без світла вона не працює, все одно пара або чад іде догори. Крім того, обов’язково відчиняю кватирку або й ціле вікно, бо від балона таки відгонить газом», – пояснює Галина.
Також удома є кілька термосів, і щойно вимикають світло, жінка відразу гріє воду на плиті, робить чай і наливає його в спеціальні горнята.
Сусіди, які не мають плити з балоном, аби приготувати їжу чи зігрітися, йдуть до знайомих чи родичів у інші будинки або ж харчуються в барах і ресторанчиках.
А оскільки сім’я Галини мешкає на дев’ятому поверсі, коли вимикають світло, на вулицю ні вона, ні діти не виходять, хіба що за нагальної потреби. Ліфт не працює, хоча ним останнім часом жителі користуються нечасто, аби не застрягнути, а темними сходовими маршами ходити лячно.
Крім того, сім’я подбала про два павербанки, настільну лампу на акумуляторі, що тримає до трьох годин, LED-ліхтар і свічки. Останні зараз майже не використовують, тримають про всяк випадок. Дуже рятує невеликий туристський ліхтар, який можна підвісити. Використовують його переважно у ванній або вбиральні.
Коли ж з’являється світло, всі пристрої ставлять на підзарядку.
На часте знеструмлення жінка не нарікає, лише пояснює дітям, що із такою ситуацією ми мусимо змиритися, аби потім жити ще краще.
«У країні війна. Розумію, що самі ми за можливості мусимо себе забезпечити всім необхідним, аби було більш-менш комфортно навіть без світла. Не забуваймо, є ті, кому зараз набагато гірше: старенькі, немічні, одинокі», – веде далі Галина Андрусів.
Ще гірша ситуація із вимкненням світла в будинку 70-річної Марії Ганяк. Жінка живе на Левандівці і каже, що були доби, коли світла в їхньому помешканні не було по 12, а то й по 16 годин.
«У хаті холодно, води немає. Йдемо на роботу – темно, приходимо – також темно», – бідкається вона.
Досить часто, інколи тричі на день, вимикають електроенергію і в Городоцькому районі, де живе мама Марії – Олена, якій у серпні минуло 95 років. Жінка в такому поважному віці живе сама і навідріз відмовляється переїжджати до Львова, тож доньці доводиться щодня їздити до неї в село.
Марія привозить матері продукти, розпалює піч, готує їсти, а коли є світло – заряджає ліхтарики, щоби потім можна було ними скористатися. Світло, навіть уночі, біля старенької має бути завжди.
Бабця Олена майже не встає з ліжка. Коли дуже холодно, не хоче витягати з-під ковдри навіть рук. Марія каже, що від холоду в хаті рятує піч. А от сусіди шкодують, що свою розібрали.
У печі сильно не палять. За потреби на ній можна готувати їжу, бо є варильна поверхня. Нещодавно Марія на печі бляху поміняла, щоби добре гріла.
Родичі бабусі наскладали поблизу хати дров. Купила донька мамі за пенсію ліхтарик із так званим денним світлом, кілька лампадок на батарейках і свічки. Їх наразі не використовують – також тримають для крайньої потреби, мовляв, невідомо, які часи настануть.
Мобільним телефоном бабуся не користується, хоча має. Каже, через вік уже й не пам’ятає, що і де натискати.
Окрім доньки, стареньку часто провідують внуки, правнуки і навіть праправнуки. Упродовж дня приходять до неї сусіди: заходячи в хату, гукають бабу Олену, бо так заведено.
Читайте також: «Львівобленерго» відключатиме світло для промисловості. Що з побутовими споживачами
Старенька переживає не першу війну. «Коли була війна з німцями, мамі було 14 років. Вона добре пам’ятає ті часи. Часто розповідала, як не було що їсти, як сиділи у підвалах і копанках, як доводилося економити на багато чому. Але у сутінках завжди запалювали гасову лампу», – каже Марія.
Що радять придбати для роботи без світла
На випадок вимкнення електроенергії варто запастися такими речами:
1. Генератор і павербанк. Щоб зарядити телефон, можна використовувати й автомобільний акумулятор; деякі портативні музичні колонки також можуть підзарядити батарею в гаджеті.
2. Ліхтарик.
3. Свічки на батарейках, нічна лампа, лампи на батарейках чи USB. З їхньою допомогою в оселі буде відносно світло і тепло. Також можна придбати ліхтарики чи лампи, що заряджаються від сонячного світла.
4. Джерело безперебійного живлення.
5. Газовий пальник. Якщо є індукційна плита або електричні конфорки, важливо мати варіант для перестраховки: на пальнику можна приготувати чи розігріти їжу, а від його тепла зігрітися.
Також не варто забувати про запас батарейок, пального, газових балончиків для підтримки роботи згаданих приладів. Павербанки, ноутбуки і телефони завжди треба тримати максимально зарядженими.
Важливо зробити запас води, адже водопостачання залежить від електроенергії, тому вода в кранах може зникнути відразу після знеструмлення. Воду можна набрати в пляшки та всі можливі посудини, що закриваються. Питну і технічку воду треба позначити маркером або наліпкою.
Ще варто подбати про теплий одяг, ковдри, взуття, які допоможуть пережити перебої з теплопостачанням. Можна зробити саморобні грілки з пластикових пляшок, наливши у них гарячої води.
Ольга Шведа
Фото Галини Андрусів, Марії Ганяк, Associated Press
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Усіх не беремо». Усе про контракт «18-24» та кому можуть відмовити
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни