Сьогодні, 14 березня, відзначають День українського добровольця. Нещодавно почали змінюватися підходи до залучення добровольців на військову службу. Зокрема на замовлення ЗСУ приватні компанії здійснюють рекрутинг, даючи можливість українцям обрати посаду у війську. Tvoemisto.tv розповідає історію Богдана Гаргая, який самостійно шукав собі місце у війську, та як тиловий Львів стає рекрутинговим центром для української армії.

Усі підуть воювати?

25 грудня 2023 року Кабмін вніс до Верховної Ради України новий законопроєкт про мобілізацію. За декілька днів до цього текст майбутнього документа з’явився у соцмережі. Експерти наголошували, що таким чином влада тестує реакцію суспільства на те, що пропонують змінити: знизити вік мобілізації з 27 до 25 років; створити електронний кабінет призовника, через який вручатимуть повістки; скасувати відстрочку аспірантам, які вчаться на контрактній основі, або ж здобувачам другої вищої освіти, якщо вона не є вищою за попередню. Докладніше про те, що зміниться в процесі мобілізації, читайте в матеріалі. 

За місяць до цього міністр оборони Рустам Умєров анонсував, що в армії змінять підхід до набору військових. Ключовою в Концепції військової кадрової політики Міноборони на п’ять років стала ідея запуску системи рекрутингу ЗСУ професійним і вмотивованим особовим складом. На практиці це мало б означати, що чоловіків не забиратимуть із вулиць, а найматимуть на роботу зі зрозумілими умовами та вакансіями. До справи залучили рекрутингові компанії. В інформаційному просторі почали з’являтися заяви, що мобілізація нікого не омине. «Всі підуть воювати і я також», – заявив у інтерв’ю Tvoemisto.tv міський голова Львова Андрій Садовий. 

Попри скандальні випадки з некоректним врученням повісток та ухилянтами, реформа зачепить насамперед тих, що впродовж двох років повномаштабної війни вагалися та все ж припускали, що доведеться служити в лавах ЗСУ.  Якщо хочете мати команду, спершу створіть ядро з тих, хто за, а відтак працюйте з тими, хто проти, вчать у бізнес-школах. 

Історія Богдана

«Я зрозумів, що вже не можу збирати достатньо коштів, щоб допомагати хлопцям», – розповідає Богдан (27 років), тренер одного зі спортклубів Львова. З лютого 2022 року йому вдалося зібрати 7 мільйонів гривень на купівлю необхідного спорядження для військових. Тепер багато грошей не збереш, хоча всі логістичні зв’язки з бригадами, яким він допомагав, налагоджені, є через кого замовляти, купувати, передавати.

Богдан Гаргай у "минулому" житті...

Він заперечує, що на його рішення піти в армію вплинула інформація про новий законопроєкт. Вважає, що це зачепить насамперед солдатів. Богдан є офіцером запасу. Із такими складніше, їх одразу командирами не призначиш. «Я закінчив військову кафедру вісім років тому. Багато знань не здобув. Якби мені зараз дали командувати 25 людьми, щоби я з ними робив?» – питає себе майбутній військовий.

Ще до заяви Умєрова про рекрутинг у армії Богдан шукав собі місце: “Я завжди хотів у “Азов”. З грудня минулого року в спортзалі поменшало відвідувачів. Хтось перестав приходити – боявся, щоб не вручили повістку на вулиці, хтось не приходив на тренування, але не переставав донатити для військових. «Серед них айтівець, якого я давно не бачив, але він може переказати 30 тисяч гривень за раз», – веде далі співрозмовник.

Богдан закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, вчився на реабілітолога, вісім років займався боксом. Ще п’ять років тренував відвідувачів спортзалу, готував спортсменів до змагань. Він добре знає, що ключовою в спорті є дисципліна. А також план. Отож, першим пунктом перед армією стало піклування про своє здоров’я: «Я давно планував піти на операцію, видалити дві доброякісні пухлини. До речі, хірург мене застеріг, що передасть мої дані у військкомат, бо такі тепер правила».

Поки гоїлися рубці, Богдан знайшов собі місце, йшов до тих, кому допомагав ці два роки. На запитання в ТЦК «як ти до нас потрапив», Богдан відповів, що прийшов сам, ногами. Спершу його прийняли за студента (здобувачі вищої освіти наразі мають відстрочку від мобілізації – Ред.). Богдан не скаржиться на ТЦК, навпаки: «Не знаю, чи всюди так, але в офіцерському кабінеті Галицько-Франківського ТЦК працюють чудові люди. Підказали, які саме документи потрібні. Коли я не встигав пройти ВЛК, дали відстрочку».

Військово-лікарську комісію Богдан проходив у 2-й міській поліклініці на вул. Симоненка. Каже, кабінети поруч, є можливість швидко пройти всіх лікарів. Через стан здоров’я його скеровували на додаткове обстеження, але він відмовився. 

Із позначкою «придатний» Богдан записався до стоматолога. Полікував зуби, готується до так званого нульового дня в “Азові”. Це одноденний жорсткий відбір із багатьма випробуваннями. Хто не пройшов – вилітає. Богдан сподівається, що попри операцію колишня спортивна підготовка не підведе і він зможе у відведений час тягти напарника, присідати з амуніцією, бігати, повзти і стрибати з навантаженням.  

Чоловік заперечує те, що вирішив усі питання в цивільному житті перед тим, як піде воювати, однак його розповідь звучить як покрокова інструкція. 

Він, зокрема, подбав про відкриття масажного кабінету для дружини, навчився керувати дронами (спершу вчився літати сам, згодом пройшов безкоштовні курси від «Батярів»). 

«Я тричі купував собі спорядження, проте коли хтось просив або хлопці поверталися після поранення чи полону, то віддавав їм усе потрібне з того, що мав, якщо на волонтерських рахунках не було коштів і не було змоги купити», – каже чоловік.

Так Богдан виглядає сьогодні

У той момент, коли Богдан дізнався, що є можливість потрапити туди, куди він хоче, з амуніції залишились лише дві бронеплити. Він, у минулому волонтер, був змушений оголосити збір у соцмережі, щоб було за що придбати спорядження для себе. Адже усе, що колись мав, передавав на фронт. Зате у нього є акумулятори, зарядні пристрої, три дрони і пульт керування.  

«Я довго готував дружину, весь час їй повторював, що рано чи пізно піду на війну. Зараз вона сприймає це спокійно, але, думаю, важче стане, коли поїду», – признається співрозмовник. У подружжя є син, йому три з половиною роки. «Малий називає себе Буданович (Богданович – Ред.), щодня чекає на мене з роботи», – каже майбутній військовий.  Додає, дружина в нього сильна, вірить, що дасть собі раду сама: «Юліана іноді обійме мене, розплачеться, а іноді кидає в мене шкарпетками і жартує: «Вважай! Граната полетіла».

Богдан і його дружина Юліана. Джерело - Instagram 

Богдан розуміє, що йде в ЗСУ на невизначений час. Каже, що в армії чимало його друзів і колег, які своїм прикладом мотивують найбільше. Тим, що теж мають намір туди піти, він як досвідчений спортсмен радить тренувати витривалість і нарощувати силові показники. Передусім рекомендує збільшити циклічні навантаження, зайнятися бігом або плаванням на довгі дистанції, додати базових силових вправ – присідання, жим, підтягування, відтискання, тобто те, що задіюватиме велику кількість м’язів: «Нарощуйте силові показники щоразу, коли досягаєте мети, збільшуйте навантаження або щодо кількості повторень, або щодо збільшення робочої ваги». 

Львів як центр рекрутингу

У ТЦК не надають цифр, скільки людей заголосилося йти на війну зі Львова та області. Проте, зі слів міського голови Львова, на передовій перебувають 30 тисяч львів’ян. Водночас наше тилове місто перетворюється на своєрідний рекрутинговий центр. Торік улітку такий центр відкрив «Азов». Боєць Кшиштоф Мушак, який став головним рекрутером підрозділу у Львові, в інтерв’ю Тvoemisto.tv наголошував: «Скажу просто: або ти йдеш у нормальний підрозділ, вчишся і воюєш з нормальними пацанами, або тебе зловить воєнком, запакує в «пазік» і відвезе бозна-куди».

Також віднедавна у Львові на площі Ангелів почав діяти рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла. «У Львові, на заході України важливо створити саме такий центр, ми впевнені, що він дасть нам тих мотивованих бійців, які нам потрібні. Якщо ми хочемо перемоги, всі мають розуміти, що внесок кожного дуже важливий! Нашому батальйону потрібні діловоди, юристи, водії, піхота,артилеристи. Тобто вакансії є, кожен зможе знайти себе в чомусь», – наголосив заступник начальника з розвідки батальйону «Вовки Да Вінчі» Сергій Філімонов під час відкриття центру.

А вже 12 лютого Міністерство оборони спільно з Львівською міськрадою відкрило перший в Україні центр рекрутингу української армії. Це пілотний проєкт, згодом такі центри мають з’явитися в інших містах України. Зі слів координатора рекрутингу Міноборони Олексія Бежевцева, кожна бригада надала рекрутинговому центру список вакансій, які зможуть обирати добровольці. Чиновник запевнив, що TЦК зробить усе можливе для того, щоб оформити такого добровольця на службу у відповідну військову частину.

«Має бути розуміння, що ця історія затягнеться надовго, що ми будемо воювати не місяць, не два і не три. Майже кожному чоловікові так чи інакше доведеться через це пройти, хто би як не ховався, не тікав, не думав, що його це омине. Такі реалії», – наголошував раніше в розмові з >;Tvoemisto.tv «азовець» Святослав Сірий.

Рекрутинг, який активно розгорнули у Львові, сподіваючись знайти тут вмотивованих військових, не замінить призову. Проте після ухвалення закону про мобілізацію варто очікувати на нові зміни найближчим часом. І кожному готувати свій план, як це зробив Богдан.   

Софія Вітовська

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.