Фото:lviv1256.com
«День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
– До яких викликів та загроз треба готуватися українцям 24 серпня?
Треба готуватися до тих загроз, до яких треба було бути готовими і раніше. Є вірогідність зростання ракетних обстрілів з території росії та білорусі та з акваторії Чорного моря. Ці загрози особливо зростають 24 серпня, тому що це визначальна дата для кожного українця.
Тому такі ризики дійсно присутні. росія сконцентрувала велику кількість своєї військової авіації у прикордонних областях з Україною з російського боку, а також із білоруського боку. Також вони на два дні закривають польоти в прикордонних Курській, Воронезькій та Брянській областях. Відповідно є ризик того, що російська авіація може завдавати більше ракетних обстрілів.
Також є ризики вчинення диверсій чи терактів. Вірогідність терористичних атак з росії також зростає в ці дні. Це ті всі виклики, до яких готове українське військове командування та українська армія. Командування повітряних сил попереджало саме про такі загрози і про те, що вони до них готові, як і весь сектор безпеки та оборони. Тому треба просто розуміти, що це війна, і що у війні бувають фази загострення.
Тим більше є дві причини, через які росія може мститися. По-перше, в росії взагалі не сприймають ідею української державності. Святкування Дня Незалежності після того, як почалося повномасштабне військове вторгнення – як кістка в горлі.
Друга причина – вони ненавидять нас і те, що українські сили мають тактичні успіхи на Південному напрямку, де знищують позиції противника і зривають логістику. Також через «бавовну» в анексованому Криму. Там українські сили завдали доволі потужного та серйозного удару.
– Наскільки зараз безпечно пересічним українцям виходити на вуличні гуляння та святкування на Хрещатик або на проспект Свободи?
Варто обмежити будь-які публічні акції. Крім того, треба нагадати, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, згідно з яким публічні заходи можуть максимально обмежувати. Право громадян на мирні зібрання може порушуватися, оскільки це виправдано заходами безпеки. У Києві голова Київської військової адміністрації запровадив обмеження на будь-які публічні заходи та урочистості від 23 до 25 серпня.
– Чи варто очікувати на оголошення війни в росії, мобілізації і збільшення їх військовослужбовців на фронті?
Я не думаю, що вони зважаться на загальну мобілізацію. Насправді вони боягузи. Вони не можуть назвати війну війною. Натомість вони називають це так званою «спеціальною воєнною операцією» і стверджують, що начебто її цілі йдуть за планами.
Вони радше будуть проводити приховану мобілізацію та шукати додаткові батальйони й «добровольчі формування», які можуть брати участь у бойових діях. Вони зараз формують такі, бо у них на фронтах виникають серйозні проблеми із людьми. Живої сили починає не вистачати, тому вони солдатів доволі активно шукають. За рахунок цих додаткових батальйонів вони будуть намагатися поповнювати свої сили.
Те саме стосується військової промисловості. Ми бачимо, що росія не називає війну війною і не використовує всі переваги їх законодавства під час війни: трудову повинність та переведення економіки на «військові рейки». Натомість вони змінюють законодавство і примушують приватний бізнес працювати на потреби «оборонки» ледь не цілодобово.
Треба розуміти, що чим довше російські війська у війні та не мають істотних успіхів у боях, тим більше вони будуть деморалізовуватися, і тим меншою буде кількість бажаючих йти воювати в Україну. Тому вони будуть використовувати різні методи примусу.
Уже була інформація, що росіяни сформували чотири батальйонно-тактичні групи винятково із людей, які відбували покарання. Фактично це «зеки», які сиділи у в'язницях за тяжкі, або особливо тяжкі злочини. Крім того, є інформація, що нових рядових намагаються привозити силою, відбирають паспорт та військовий квиток. Також воюють ті, яким там обіцяють гроші, якщо вони підпишуть контракт мінімум від трьох місяців. Такі люди, які готові бігти брати в руки зброю і йти на війну є, але їх не мільйони, навіть не сотні тисяч.
– Чи є загроза перерізання траси Київ-Житомир і взяття Києва у кільце? Скільки росіянам треба для цього людей та скільки вони зараз мають?
На сьогоднішній день немає загрози, що російські чи білоруські війська можуть вторгнутися з білорусі, перерізати трасу, чи захопити, як говорили окремі аналітики, Захід України й відрізати його від кордону.
Наразі п’ять тисяч білоруських військовослужбовців виконують завдання з прикриття білорусько-українського кордону та постійно виконують маневри по всій лінії кордону. Є певна кількість російських військ і підрозділів, які прикривають свої військові об’єкти на території білорусі. Також є російська авіація і російські засоби протиповітряної оборони. З білорусі сьогодні для України найвагоміша і потужніша загроза – це саме ракетні обстріли. Треба остерігатися саме ракет.
Ні у росіян, ні у білорусів немає якогось потенціалу, щоби здійснити успішні наступальні дії, взяти Київ у кільце, дійти до Житомира, Рівного, чи Луцька. Крім того, українські сили наростили доволі сильні потужності на україно-білоруському кордоні. Там є підрозділи ЗСУ, ТРО, прикордонників. Мінують дороги, підступи. Тому зробити це вкрай складно. Навіть якщо б на це зважилася білоруська армія за підтримки якихось підрозділів російських військ, я не думаю, що тієї кількості, яка є, було би достатньо для того, щоби здійснити такі успішні дії.
– Що ви думаєте про загрозу ядерної або хімічної атаки 24 серпня?
Треба розуміти, що найстрашніші ризики зберігаються завжди і будуть зберігатися протягом всієї війни. Але Захід дає путіну чіткі сигнали. В Європі говорять, що вони готові застосувати п’яту статтю статуту НАТО, якщо росія в Україні здійснить якийсь теракт, або спровокує витік радіації на Запорізькій атомній електростанції. Вони говорять, що будуть розглядати це як напад на країну-члена НАТО.
Також я хочу нагадати, що у березні Україну попереджали про високі загрози застосування росією хімічної зброї. Тоді Президент США Джо Байден у Брюсселі дуже потужно та серйозно сказав росії, що це для неї матиме нищівні наслідки.
Він не конкретизував, але так сказав. Проте, як бачимо, тоді жодну хімічну зброю тоді проти нас не застосовували. Так і зараз, коли і Україна, і Захід демонструє консолідовану чітку позицію, це слугує серйозним запобіжником, щоби росія не зважилася на такі необдумані кроки.
– Чи можете розповісти про те, що на День Незалежності рекомендують у Києві, зокрема в урядовому кварталі, працювати дистанційно?
Це нормальні попередження. Я вважаю, що це правильно. Краще попрацювати дистанційно і загроза омине, ніж піддавати громадян зайвому ризику. Триває війна, є загроза масивних ракетних обстрілів, тож є сенс убезпечити людей, щоби вони перебували у домівках, ближче до своїх бомбосховищ, щоби не було перевантаження на дорогах і у транспорті. Я вважаю, що це правильні дії.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав
Війна і наступ Росії
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами
- «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю
- «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста
- Як у Львові працює гуманітарний штаб для допомоги біженцям. Репортаж
- У пунктах збору тероборони і військкоматах аншлаги, – Роман Матис
- «Ми прокинулися в іншому часі, у часі війни». Як у Львові відреагували на російський напад